І. Голуб «Сім чудес Дніпропетровщини» (для учнів 5–11-х класів)

Л. А. Пітрюренко, бібліотекар ЗШ № 1, м. П’ятихатки, Дніпропетровська обл.


Ведучий. Ми відкриваємо нову, яскраву, красиву книгу, яка має назву «Сім чудес Дніпропетровщини». Ця книга поведе юних читачів стежками рідного краю, перегорне перед нами цікаві сторінки історії, відкриє дива рідної землі, викличе почуття захоплення та гордості за свою Батьківщину.

 

ПЕРШЕ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
1-й учасник. На території Дніпропетровської області є багато курганів, і багато з них ви бачили в степу. Порослі травою підвищення — кургани. Насипані вони були в епоху скіфів.
 
Світає, і небо поволі згаса.
Круг місяця тоншає срібний серпанок.
Не знаю: в степу спалахнула роса
Чи синьо засяяли очі скіф’янок.
 
Ще мак над могилою криком горів,
І слався туман, ніби саван печальний,
Мов білі черниці при світлі зорі,
Хилились в молитві мальовані мальві.
 
Розповідь бібліотекаря про знайдену золоту пектораль із кургану Чортомлик та інші золоті прикраси з курганів Гайманова Могила й Солоха на території Дніпропетровської та Запорізької областей.
 
Демонстрація ілюстрацій з малюнками прикрас (с. 20).
 
1-й учасник (підсумовує)
 
Пройшли шляхами ураганними,
Звели із попелу життя.
А степ все світиться курганами…
Й не дозволяє забуття…
 
 
ДРУГЕ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
2-й учасник. Трамвай зупинився. Водій оголосила: «Зупинка — музей Яворницького». Ми виходимо з трамваю й підходимо до музею. Кам’яні прадавні фігури застигли біля музею. Кам’яні баби — це скіфські божества, яким молилися наші предки — скіфи. Є вони й у нашому краєзнавчому музеї. Ось такі кам’яні фігури знайдено на території багатьох областей України (с. 18). Це — друге диво Дніпропетровщини.
 
А степ широкий! Чорні круки
Сидять на плечах скіфських баб.
І вечір гріє сині руки
Над жовтим вогнищем кульбаб.
Ліна Костенко
 
 
ТРЕТЄ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
3-й учасник. Собор, що здіймається в небо. Це третє диво.
 
Козацький храм. Такий він… весь в мажорі,
Стоїть, піднісши свої дев’ять глав.
Мальовані під куполами зорі,
Священні книги в золоті оправ.
 
Мов злетна куля перекотиполя,
Повз храм цей сонце — та й на небокрай.
Руїну не одну послала доля.
Він вистояв. Він був і є. І край.
 
У ньому тисяча й одна загадка.
Стоїть. У білім проминанні хмар.
Веде проміння мерехтлива кладка
У глибину, де світиться вівтар.
 
Дух непогасний в стінах цих витає.
Тут хтось з віків піти не поспіша —
Усе літає тут, усе літає
Козацька зачарована душа.
 
Новомосковський Троїцький собор. Побудований він з ініціативи запорізьких козаків. Архітектором був простий запорізький козак Яким Погрібняк, який з очеретинок збудував макет храму. Під керівництвом Якима Погрібняка козаки збудували перший дерев’яний храм. Побудовано його було без єдиного цвяха. Але будівля ХVII століття до наших днів не збереглася. Збудований пізніше, у XIX ст., храм, уже кам’яний, є точною копією дерев’яного. Собор стрімко підноситься всіма своїми дев’ятьма главами, як гімн талановитому українському народу. Мало хто пам’ятає першого будівника собору запорізького козака Якима Погрібняка. Але собор, збудований за його проектом, є вічною славою козаку — самородку.
 
 
ЧЕТВЕРТЕ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
4-й учасник. Четверте диво — Кодак. Це фортеця на Дніпрі. Фортеця зростала на очах. Як тільки станув сніг на високому березі Дніпра, з’явилися люди. Вони щось роздивлялись, обміряли. Головував тут над усіма пихатий, пишно вбраний пан. Він був усім не задоволений і весь час гидливо кривився. Це був коронний гетьман Речі Посполитої. Сам король обрав його будувати в цих диких степах неприступну фортецю. Фортецю збудували. Вона й справді була неприступною. Все міцне — побудовано на довгі часи. Але це так думали поляки. Запорожці вночі підпливли на човнах, закидали рови, якими була обнесена фортеця, хмизом. Перебралися до стін фортеці й по мотузяних драбинах з’явилися всередині фортеці. Польське військо не встигло навіть схаменутися, як козаки були скрізь.
 
Сліди козацької звитяги —
В століття зморшки на чолі.
Фортеці глиняні, зигзаги
Навіки сплять у ковилі.
Сумний історії ужинок:
Корова припнута. Город.
Сюди з’їжджається народ…
 
Кодацька фортеця — символ козацької звитяги, мудрості, стійкості людського духу. Далеко відійшли від нас ті часи, але ми нащадки запорізьких козаків — людей сильних духом і тілом, відданих своїй батьківщині, які нещадно громили ворогів України завжди й усюди. А ворогів в України завжди вистачало. На прикладі Кодацької фортеці бундючний гетьман Конєцпольський вважав, що збудував неприступну фортецю. Але ніколи запорізькі козаки не допустили б на своїй землі ні яких іноземних фортець із загарбниками, тому фортеця Кодак стала в пригоді запорізьким козакам. Вона стояла на горі — внизу котились і розбивалися на порогах хвилі могутнього Дніпра. І хоча фортеця була добре укріплена, козаки вибили загарбників із укріплення. «Не хотіли пани ляхи попустити й трохи, щоб їздили в Січ бурлаки та й через пороги, — збудували над Кодаком город-кріпосницю», — так співають у народній пісні. Але козаки зруйнували фортецю й розбили поляків.
 
 
П’ЯТЕ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
5-й учасник. Золотий міст Катеринослава.
 
Немов в небі йду —
Ранковим йду мостом:
Дніпро — внизу,
Під обрій — береги.
Як вирвались увись,
Летять авто,
Шугають біло
Чайки навкруги.
Костянтин Чернишов
 
6-й учасник. А зараз ми розповімо вам іще про одне чудо Дніпропетровщини — міст через Дніпро, який 1882 року збудував Олександр Миколайович Поль — видатний інженер. Народився він 1832 року в селі Малоолександрівка Верхньодніпровського повіту, у дворянській родині. Спочатку вчився в Полтавській гімназії, а потім — у Дерптському університеті (нині Тарту). Закінчив дипломатичне відділення юридичного факультету. Серед предметів, які вивчав Олександр, були економіка, фінанси, право, тому він був грамотним економістом. Він дуже любив подорожувати рідним краєм і вів археологічні розкопки, знаходив старовинні скіфські, козацькі речі та ін. Необхідність побудови мосту через Дніпро він довів, виступаючи на Дворянському Зібранні Катеринослава. Міст стоїть до нашого часу. 1943 року під час Другої світової війни фашисти бомбували міст, коли наша армія гнала їх із Дніпра. Міст був відбудований після війни. 1954 року запрацювала залізниця, років через два пустили тролейбус. А пізніше відновили трамвайний маршрут. Міст прослужить людям іще багато-багато років. Він є символом людського розуму, безмежної любові до рідного краю.
 
 
ШОСТЕ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
7-й учасник. Шосте диво — Самарський монастир.
 
Спинися, перехожий,
І в час ясний чи непогожий,
Піднісши серце пломінне у вись,
За Україну щиро помолись.
 
Козацький Пустинно-Самарський монастир Св. Миколая (1576–1991). Багато століть цей монастир був притулком для старих людей і хворих дітей. Збудований майже в XV ст. запорізькими козаками, монастир відновлюється з 1991 року. Він є пам’яткою архітектури, історії та культури нашого народу.
 
 
СЬОМЕ ДИВО ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ
 
8-й учасник
 
Дніпропетровськ гартує сталь,
І це з його землі
Стартують в зоряний кришталь
Космічні кораблі.
Юрій Лигун
 
В історії нашого міста були дві постаті. які змінили його обличчя. У XIX ст. це був Олександр Поль, а у XX — Михайло Янгель. І ще Олександр Миколайович Макаров. Південно-машинобудівний завод випускав ракети для установок — катюші. Зараз Південмаш виготовляє космічні ракети для польотів у космос. Це — сьоме диво Дніпропетровщини.
 
Є сім чудес у нашім краї.
Кургани скіфські по степах.
Завмерли баби у музеях
Із сумом й мудрістю в очах.
 
Козацький храм у небо лине.
Відроджується монастир.
Вали козацькі снять минулим,
А біля них застиг пустир.
 
Старенький міст помолоділий
Працює у новітню зміну,
Летять ракети в синю далеч
І славлять рідну Україну.
 
Є чудеса — фортеці й храми,
Мости, палаци…Тільки знай —
Найбільше диво є в цім світі
І зветься просто — рідний край.
Dounload PDF

Відгуки читачів