Тривога та тривожність. Феноменологія

Л. А. Федорова, ЗОШ № 5, В. В. Овадюк, ЗОШ № 15, м. Одеса


Практично кожен психолог, який працює у навчальному закладі, знає про існування явища шкільної тривожності, діагностує її і ставить подібні «психологічні діагнози» учням, вибудовує роботу щодо її профілактики і корекції. Відомі випадки прояву шкільної тривожності в поведінці учнів та їх динаміка з 1-го до 11-го класу, яка негативно впливає на рівень шкільної адаптації дітей, успішність засвоєння ними навчальних програм, процес формування особистості і т. ін. Однак життєві спостереження досить складно перекласти «термінологічною мовою психології», і тому словосполучення «шкільна тривожність», по суті, є поняттям-фантомом: всі знають, що вона є, але не всі цікавляться, що ж вона собою являє.

Ми вважаємо, що відповідь на це питання в потенціалі містить і основні напрями роботи з учнями, схильними до шкільної тривожності, та можливі обмеження подібної роботи. Тому, перш ніж звернутися до методів практичної роботи зі шкільною тривожністю, ознайомимося із сутністю цього явища, яке несе інформацію про природу і функції тривоги і тривожності в широкому розумінні цих понять, про особливості шкільної тривожності та її вікову динаміку.

 

У сучасній психології прийнято розрізняти «тривогу» і «тривожність», хоча ще півстоліття тому ці розбіжності були неочевидними. Зараз подібна термінологічна диференціація характерна як для вітчизняної, так і для зарубіжної психології (Левітов Н. Д., 1969; Прихожан Г. М., 1977, 1998; Спілбергер Ч. Д., 1983; Ханін Ю. К., 1976; Хекхаузен X., 1986 та ін.), і дозволяє проаналізувати це явище крізь призму категорії психічного стану і психічної властивості.
 
У найзагальнішому сенсі, згідно з «Коротким психологічним словником», тривогу визначають як емоційний стан, що виникає в ситуації невизначеної небезпеки і проявляється в очікуванні неблагополучного розвитку подій. Конкретизація цього визначення дозволяє розглядати тривогу як несприятливий за своїм емоційним забарвленням стан або внутрішню умову, яка характеризується суб’єктивним відчуттями напруження, занепокоєння, похмурих передчуттів (Ч. Д. Спілбергер, 1983). Стан тривоги виникає тоді, коли індивід сприймає певний подразник або ситуацію як елементи потенційної чи актуальної загрози, небезпеки, шкоди.
 
Поняття тривоги було введено в психологію З. Фрейдом, який розділив страх як власне страх, конкретний страх (нім. Fürcht) і невизначений, несвідомий страх, тривогу, що має глибинний, ірраціональний, внутрішній характер (нім. Angst). Диференціацію тривоги і страху за принципом, запропонованим З. Фрейдом, підтримало багато сучасних дослідників. Вважається, що, на відміну від страху як реакції на конкретну загрозу, тривога являє собою генералізований, дифузний, або безпредметний, страх (Ч. Д. Спілбергер, 1983; Н. Д. Левітов, 1969 та ін).
 
Відповідно до іншої точки зору, страх — це реакція на загрозу людині як біологічній істоті, коли в небезпеці життя людини (вітальна загроза), її фізична цілісність і т. ін., в той час як тривога являє собою переживання, що виникає, коли людині загрожують як соціальному суб’єкту, коли небезпеки піддаються її цінності, уявлення про себе, становище в суспільстві. У цьому випадку тривогу розглядають як емоційний стан, пов’язаний з можливістю фрустрації соціальних потреб (А. О. Сєвєрний, Н. М. Толстих, 1999).
 
Ми будемо спиратися на уявлення про тривогу як емоційний стан, що виникає у людини в результаті антиціпації нею небезпеки фрустрації значущих для неї потреб, насамперед соціальних. При цьому джерело тривоги може залишатися неусвідомленим. Тривога, як і будь-яке інше психічне переживання, безпосередньо пов’язана з провідними мотивами і потребами особистості і покликана регулювати поведінку особистості в потенційно небезпечній ситуації (В. К. Вилюнас, 1990).
 
Відповідно, тривога — це послідовність когнітивних, емоційних і поведінкових реакцій, які актуалізуються в результаті впливу на людину різних стресорів, якими можуть бути як зовнішні подразники (люди, ситуації), так і внутрішні фактори (актуальний стан, минулий життєвий досвід, визначає інтерпретації подій і передбачення сценаріїв їх розвитку і т. ін.). Тривога виконує декілька важливих функцій: попереджає людину про можливу небезпеку і спонукає до пошуку й конкретизації цієї небезпеки на основі активного дослідження навколишньої дійсності.
 
Слід зазначити, що, хоча на рівні суб’єктивного переживання тривога швидше є негативним станом, її вплив на поведінку і діяльність людини неоднозначний. Саме тривога іноді стає чинником мобілізації потенційних можливостей. Невипадково в концепції Р. Сельє тривогу аналізують як першу фазу загального адаптаційного синдрому (Сельє Р., 1992). А власне слово «тривога», що з’явилося в нашій мові близько трьохсот років тому, спочатку означало «знак до бою».
 
Тривожність — індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини часто переживати сильну тривогу стосовно незначних приводів. Її розглядають або як особистісне утворення, або як пов’язану зі слабкістю нервових процесів особливість темпераменту, або те й інше одночасно.
 
Зигмунд Фрейд виділив три види тривожності:
1. Реальний страх, тривожність, пов’язана з небезпекою у зовнішньому світі.
2. Невротична тривожність — тривожність, пов’язана з невідомою та невизначеною небезпекою.
3. Моральна тривога — так звана «тривожність совісті», пов’язана з небезпекою, що йде від Супер-Его.
 
Щодо адекватності ситуації розрізняють:
  • адекватну тривожність — відображає неблагополуччя людини;
  • неадекватну тривожність (власне тривожність) — тривожність, що виявляється в благополучних для індивіда галузях реальності. Г. М. Прихожан описала два типи тривожності (1977):
  • безпредметну тривожність, коли людина не може співвіднести переживання з конкретними об’єктами;
  • тривожність як схильність до очікування неблагополуччя в різних видах діяльності і спілкування.
 
При цьому перший варіант тривожності обумовлений особливостями нервової системи, тобто нейрофізіологічними властивостями організму, і є вродженим, у той час як другий пов’язаний з особливостями формування особистості протягом життя.
 
А. В. Захаров звертає увагу на те, що в старшому дошкільному віці тривожність ще не є стійкою рисою характеру, має ситуаційні прояви, оскільки у дитини саме в період дошкільного дитинства відбувається становлення особистості.
 
Г. М. Прихожан виділяє види тривожності на основі ситуацій, пов’язаних:
  • з процесом навчання — навчальна тривожність;
  • з уявленнями про себе — самооцінна тривожність;
  • спілкуванням — міжособистісна тривожність.
 
Крім різновидів тривожності, розглядають і її рівневу будову.
 
І. В. Імедадзе виділяє два рівні тривожності — низький і високий. Низький необхідний для нормального пристосування до середовища, а високий зумовлює дискомфорт людини в навколишньому соціумі.
 
Тривожність як психологічна особливість може мати різноманітні форми. На думку Г. М. Прихожан, під формою тривожності розуміють особливе поєднання характеру переживання, усвідомлення вербального і невербального вираження в характеристиках поведінки, спілкування і діяльності. Нею були виділені відкриті й закриті форми тривожності.
 
Загалом, можна відзначити, що, найімовірніше, у одних людей існують генетично обумовлені передумови до формування тривожності, у той час як в інших ця психічна властивість є набутою в індивідуальному життєвому досвіді.
 
Дослідження Г. М. Прихожан (2001) показали, що існують різні форми тривожності, тобто особливі способи її переживання, усвідомлення, вербалізації і подолання. Серед них можна виділити такі варіанти переживання й подолання тривожності.
 
Відкрита тривожність — свідомо пережита і виявляється в діяльності у вигляді стану тривоги. Вона може існувати в різних формах, наприклад:
  • як гостра, нерегульована або слабко регульована тривожність, що найчастіше дезорганізує діяльність людини;
  • регульовна і компенсовна тривожність, яку людина може застосовувати як стимул для виконання відповідної діяльності, що, втім, можливе переважно в стабільних, звичних ситуаціях;
  • культивована тривожність, пов’язана з пошуком «вторинних вигод від власної тривожності, що потребує певної особистісної зрілості (відповідно, ця форма тривожності з’являється тільки в підлітковому віці).
 
Прихована тривожність — різною мірою не усвідомлювана, виявляється або в надмірному спокої, нечутливості до реального неблагополуччя і навіть запереченні його, або опосередковано через специфічні форми поведінки (перебирання волосся, хилитання з боку в бік, постукування пальцями по столу і т. ін.):
  • неадекватний спокій (реакції за принципом «У мене все добре!», пов’язані з компенсаторно-захисною спробою підтримати самооцінку; низька самооцінка у свідомість не допускається);
  • відхід від ситуації.
 
Досі немає єдиної думки про причини тривожності у людей. Переважає точка зору, що тривожність має частково вроджену, частково набуту природу. Маючи деяку генетично зумовлену схильність до тривожності, людина внаслідок неправильних дій батьків, педагогів, внутрішніх конфліктів (насамперед самооцінного характеру) та інших соціально обумовлених причин з часом набуває її.
 
Неофрейдисти вважають основною причиною тривожності неблагополучний ранній досвід стосунків, внаслідок якого розвивається базальна тривога (Карен Хорні). Така тривожність супроводжує людину все життя, значною мірою впливаючи на її стосунки з іншими людьми (за Гаррі Салліваном).
 
Біхевіористи вважають тривожність результатом навчання. На їхню думку, це завчена реакція на загрозливі ситуації, яка згодом переноситься і на інші обставини, що асоціюються з ними.
 
Неадекватна тривожність є показником неблагополуччя особистісного розвитку і, у свою чергу, чинить на нього негативний вплив. Негативно впливає на розвиток і відсутність тривоги у випадках реального неблагополуччя, що виникає як результат роботи захисних механізмів.
 
Тривожність може бути провісником неврозу або його симптомом, а також засобом і механізмом його розвитку.
 
Тривожність є одним із основних компонентів посттравматичного стресового розладу (ПТСР).
 
З тривожністю пов’язані також такі психічні розлади, як фобії, іпохондрія, істерія, обсесивно-компульсивний розлад та інші.
Dounload PDF

Відгуки читачів