Нотатки директорки: гендерні аспекти освіти

С. П. Бовдуй, директор Вербівської ЗОШ І–ІІІ ступенів Балаклійської районної ради, Харківська обл.


Стрімкий розвиток сучасного суспільства висуває перед освітою принципово нові завдання. На зміну індустріальному суспільству прийшло інформаційне. Відбувається зміна щодо спрямування освіти від засвоєння певної суми знань до вміння навчатися впродовж життя, ефективно діяти в нестандартних ситуаціях.

 

Найбільшою цінністю будь-якого суспільства є, безсумнівно, люди, тобто жінки та чоловіки, представники обох статей, які, маючи знання, певний досвід, амбіції, власне бачення свого «я» у житті, вибудовують свою, неповторну концепцію самореалізації. Кожна жінка, кожен чоловік прагнуть, як правило, якнайглибше розкрити власний потенціал.
 
Однак не завжди омріяне стає дійсністю. Вражаюче сумними є такі факти: 2/3 усієї роботи на планеті виконують жінки, отримуючи при цьому лише 5 % оплати; жінкам належить лише 1% нерухомості у світі. Повсякчас, коли розпадається сім’я, жінку вважають покинутою, а чоловіка — вільним. Чому так?
 
Якось, ідучи міським парком, зупинилася біля дитячого майданчика. Хлопчики і дівчатка бігали, гралися. Спостереження за поведінкою дітей показали, хто грає в пасивні ігри, хто — в активні; хто з них у що одягнений, тобто який одяг зумовлював певний тип гри, поведінки. По-перше, діти чітко поділились на групи: «хлопчики» – «дівчатка»; по-друге, хлопчики — бігали, вигукували, долали перешкоди, залазили на найвищу зону «замку». Одягнені в джинсовий одяг темного кольору, вони не боялися забруднитися, рухалися вільно. А дівчатка? Вони чинно сиділи на гойдалці, одяг світлого кольору, в руках кожна тримала ляльку. Поруч на лавочці сиділи матусі. Одна за одною вони кликали до себе дівчаток, щось говорили їм, поправляючи одяг і зачіски. А мами хлопчиків? Жодна з них не покликала свого хлопчика, щоби поправити одяг чи зачіску. І знову питаю себе: «Чому?». Невже хлопчиків люблять менше за дівчаток? Звісно, ні, просто мами вважають, що хлопчикам личить така поведінка.
 
Працюючи понад 30 років в освітній галузі, у тому числі й у школі, маю нагоду вочевидь спостерігати за поведінкою хлопчиків, дівчаток, за ставленням дорослих педагогів, татусів і матусь, бабусь і дідусів до учнів і учениць, до синочків і донечок, до онуків та онучок. Склалася певна система стереотипів.
 
Підтвердженням цього можуть бути такі факти шкільного життя. Урок математики у 4-му класі. За списком у класі 19 учнів: 10 дівчаток і 9 хлопчиків. На всіх етапах уроку увага вчительки прикута до хлопчиків: завдання, які вимагають логічного мислення, в першу чергу адресовані хлопчикам; під час правильних відповідей саме хлопчики одержують більше позитивних слів від учительки, ніж дівчатка. Чому?
 
Виховний захід у 5-му класі за темою «Національні символи України». У класі навчається 12 хлопчиків і 14 дівчаток. Увесь захід виконували лише дівчатка. Чому?
 
Батьківські збори в 11-му класі. На порядку денному — підготовка учнів до ЗНО, порядок його складання. Серед присутніх — одні мами. Чому? Хіба татусям байдуже майбутнє їхніх дітей?
 
Вважаю, така поведінка дорослих проектує майбутні стиль поведінки і життя сьогоднішніх маленьких хлопчиків і дівчаток. Зростаючи, вони вбирають стереотипи: хлопчики, майбутні чоловіки підкорюють світ, «обертають землю», а дівчаткам, майбутнім жінкам, залишаються другорядні ролі, діяльність, яку можна реалізувати переважно в конкретному, обмеженому просторі.
 
А якщо змінити акценти? Тобто для дівчинки створити такі самі умови для розвитку, як і для хлопчика? Напевно, такий підхід стане поштовхом для розвитку природних здібностей дітей обох статей, створить умови для їхньої реалізації, сприятиме самовираженню кожної особистості, що не зможе не покращити загальну якість життя. Успішний чоловік, успішна жінка — успішне суспільство. Хіба не так?
 
Наш педагогічний колектив усвідомив важливість цього питання і пристав на пропозицію стати учасником експериментально-дослідної роботи з теми «Науково-методичні засади впровадження гендерних підходів у систему роботи навчальних закладів». Відповідно до наказу Департаменту освіти і науки Харківської обласної державної адміністрації від 29.10.2014 р. № 449 наша школа набула статусу експериментального навчального закладу.
 
Керований координаторами експерименту (О. А. Малаховою, кандидатом філологічних наук, доцентом, директором Гендерного центру Харківського національного педагогічного університету ім. Г. С. Сковороди, експертом Гендерного інформаційно-аналітичного центру «КРОНА»; Т. В. Дрожжиною, кандидатом педагогічних наук, проректором з навчальної роботи КВНЗ «Харківська академія неперервної освіти», експертом Всеукраїнської мережі осередків гендерної освіти ВНЗ), педагогічний колектив школи здійснює покрокове виконання програми дослідно-експериментальної роботи.
 
Перший крок — перегляд оформлення освітнього середовища з точки зору гендерної рівності. Оскільки адміністрацію школи представляють жінки, ми внесли зміни в назви посад (лише у межах експерименту: «директорка», «віце-директорка» (завуч), «секретарка», «завідувачка господарства» тощо).
 
Другий крок. У холі школи розмістили дзеркала, а поруч з ними — стенди з текстом «Тобою пишається школа». На наше переконання, і хлопчики, і дівчатка, подивившись у дзеркало, усвідомлюють, що і ним, і нею пишається школа, бачить у кожному цінність як особистості. Отже, розвивай свої здібності, будь активним, знай — життя любить дієвих, пам’ятай: хто стоїть на місці, перетворюється на мішень.
 
Красномовним є діалог з дівчинкою Даринкою, яка підійшла до дзеркала із зазначеним стендом.
 
— Даринко, подивись, будь ласка, у дзеркало та прочитай слова, написані на стенді, — попросила я.
 
Дівчинка подивилась у дзеркало, прочитала написані слова, на мить замислилась, а потім запитала: «А хто такий “тобою”?». Як бачимо, у дитини немає й гадки про те, що саме нею може пишатися школа, нею — дівчинкою, нею — особистістю.
 
Третій крок — гендерний самоаналіз та аналіз уроків, позакласних виховних заходів, який засвідчив живучість стереотипів: сегрегація під час розподілу видів навчальної діяльності, хлопчикам — більше уваги щодо дисципліни на уроці, участі в пізнавальному процесі.
 
Перші кроки в експериментальній роботі дають матеріал для психолого-педагогічних, соціально-педагогічних роздумів учителям, які щодня, від уроку до уроку, впливають на формування особистості хлопчиків і дівчаток, проектують поведінку майбутніх чоловіків і жінок.
 
По-перше, вчителям важливо знати про особ ливості соціалізації, особистісного розвитку учнів і учениць, про гендерні стереотипи, гендерні ролі, які можуть перетворитися на бар’єри у професійному зростанні, про гендерні характеристики у міжособистісних комунікаціях, про нюанси сприйняття однієї статі іншою.
 
По-друге, кожен педагог навчальний процес має будувати на ідеї гендерної рівності.
 
По-третє, запобігати гендерній диференціації, відмовившись від того, щоб на уроках частіше зверталися до учнів, яким начебто цей предмет важливіший, аніж ученицям; надавати і хлопчикам, і дівчаткам однаковою мірою шанси для виправлення помилок; однаково високі вимоги висувати до дисципліни і хлопчиків, і дівчаток. Учні й учениці мають однакове право на увагу педагога, на заохочення, на неформальне спілкування.
 
Отже, реалізація гендерного підходу в освіті через зміст освіти, методи навчання, організацію шкільного життя, педагогічне спілкування тощо сприятиме викоріненню негативних гендерних стереотипів у будь-якій галузі людської діяльності на користь вияву та розвитку особистісних нахилів індивіда.
 
Відмінність у поведінці та вихованні хлопчиків і дівчаток визначена не стільки їхніми фізіологічними, біологічними, анатомічними особливостями, скільки соціально-культурними факторами. А якщо вони не вроджені, а сконструйовані суспільством, отже, їх можна змінити, змінюючи свідомість людей.
 
Експериментально-дослідна робота в нашій школі триває.
   
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 5902
 
Догори