Лінгвокультурологічні особливості англійських топонімів у творах письменників-романтиків ХІХ ст.

Логвиненко Н. М., ЗОШ № 1, м. Лебедин, Сумська обл.


У сучасній лінгвістиці спостерігається значний інтерес до проблем ономастики, тобто до вивчення власних назв, а саме — топонімічних одиниць, що зумовлено, зокрема, розвитком антропоцентричної парадигми мовознавчої науки. Специфіка топонімів уже значною мірою усвідомлена, однак ще залишаються не зовсім дослідженими їхні лінгвокультурологічні аспекти та аспекти, пов’язані з особливостями їхніх комунікативно-функціональних характеристик. Цим і зумовлена актуальність дослідження, яка посилюється необхідністю подальшої розробки теоретичних положень ономастики, з одного боку, та семантики — з іншого.

 

Об’єкт дослідження: топоніми у творчості англійських письменників-романтиків ХІХ ст. (В. Вордсворта, С. Кольріджа, Р. Сауті, В. Скотта).
 
Предмет дослідження: лінгвокультурологічні особливості топонімів у творчості англійських письменників-романтиків (В. Вордсворта, С. Кольріджа, Р. Сауті, В. Скотта).
 
Мета дослідження: проаналізувати лінгвокультурологічні особливості топонімів у творах В. Вордсворта, С. Кольріджа, Р. Сауті та В. Скотта.
 
Огляд стану проблеми, проведений у межах проведеного дослідження, показав, що для досягнення мети необхідно вирішити такі завдання:
 
1. На основі аналізу літератури з’ясувати сутність поняття «топонім».
2. Проаналізувати наявні дослідження з топоніміки.
3. Установити структурні, семантичні та функціональні особливості топонімів в англійській мові.
4. Виявити та охарактеризувати лінгвокультурологічну специфіку топонімів у творах В. Вордсворта, С. Кольріджа, Р. Сауті та В. Скотта.
5. Здійснити класифікацію топонімів у творах анлійських письменників-романтиків ХІХ ст. за категоріями географічних об’єктів.
 
Методи дослідження: для досягнення поставленої мети використовували порівняльний, описовий методи, метод семантичного моделювання, контекстуальний та стилістичний аналіз, елементи кількісного аналізу.
 
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в цій дослідницькій роботі розкрито специфіку семантики топонімічних одиниць, уперше докладно описані топоніми в творах англійських письменників-романтиків ХІХ ст. в лінгвокультурологічному аспекті, а також подається їхня класифікація за категоріями географічних об’єктів.
 
Останнім часом помітно зросла увага лінгвістів до використання власних імен у художній літературі, де зазвичай зображені люди і їхні вчинки в реальних або вигаданих обставинах. Тому, як відзначають багато дослідників, немає нічого дивного в тому, що в літературній ономастиці основним предметом дослідження є топонімія.
 
Топонімічні назви не були об’єктом самостійного розгляду, а звернення до них лінгвістів у рамках загальних робіт з ономастики носить лише характер попутних зауважень. Однак ця група лексичних одиниць являє собою значний лексичний пласт, оскільки вони накопичувалися тисячоліттями і кількість їх величезна.
 
За дослідженням С. Орлова, топоніми — це факти мови, які закріплені територіально і є джерелом вивчення історії народу, його мови. Вони зберігають невживані в живому мовленні слова, форми і навіть звуки, вивчення яких дає можливість зрозуміти розвиток мови.
 
Дослідження виразних властивостей власних імен має давню традицію, проте робіт, присвячених топонімам у літературних творах, значно менше (найбільш відомі — праці Ю. Карпенко). Особливо цікаве те, що іноді частіше, ніж у своєму прямому значенні, топоніми використовують у художній літературі в різних переносних значеннях. Тоді вони виконують інші, невластиві їм як певному розряду власних імен, функції. Це ж явище дедалі частіше виявляється в письмових текстах, які не можна вважати літературно-художніми, і в усній мовній практиці.
 
Таким чином, ми стверджуємо, що головна функція топонімів — виявити серед географічних об’єктів одиниці одного класу без вказівки на їхні ознаки.
 
Дослідивши літературні джерела, ми можемо стверджувати, що всі письменники доби романтизму використовували багато топонімів та їх видів. Вони є дещо складними для сприйняття читачем, бо їхній географічний характер лишається на другому плані, а головне місце посідає культурний компонент, тобто соціальні, історичні та культурні конотації топонімів, набуті протягом певного історичного періоду.
 
Саме В. Вордсворт, С. Кольрідж, Р. Сауті, В. Скотт були представниками доби романтизму, які закарбували в літературі свої імена, завдяки майстерному використанню топонімів різних видів, які ми класифікували в п’ять груп (у Кольріджа — 3 групи, у Сауті — 2) за категоріями географічних об’єктів: ойконіми, хороніми, гідроніми, годоніми та ороніми.
 
У великій кількості використано годоніми, тобто назви вулиць, адже адреса становить єдине ціле з описом зовнішності персонажа, мовленнєвою характеристикою та іншими елементами авторської портретизації, але вони наявні тільки в творах В. Вордсворта та В. Скотта, інколи зустрічаються у творчості С. Кольріджа.
 
Хороніми — назви областей, районів не здобули великої популярності в письменників, їх ми зустрічаємо також у творчості В. Вордсворта та В. Скотта, але в дуже невеликій кількості.
 
У дослідженому масиві топонімів важливе місце посідають ойконіми (назви міст, сіл, селищ), бо їх найбільше використовували письменники-романтики ХІХ ст., адже лінгвокультурна специфіка ойконімів дає змогу краще сприймати тогочасну дійсність, розуміти персонажа, його вчинки, почуття. Найбільша їх кількість у творах В. Скотта (69 ойконімів) та В. Вордсворта (17 ойконімів).
 
Во имя поэтической правды они [Кольридж, Вордсворт и Саути] отказались от условных выражений, ложной красивости языка, слишком легковесных тем, словом, всего, что скользит по поверхности сознанья, не волнуя его и не удовлетворяя потребности в новом.
Николай Гумилёв
 
Майже на одному щаблі з ойконімами перебувають гідроніми (назви водних об’єктів) та ороніми (назви гір, долин, ущелин), яких у творчості письменників-романтиків ХІХ ст. значна кількість. Зокрема, гідронімів найбільше у В. Скотта (51) та у В. Вордсворта (15), а оронімів також значна кількість у В. Скотта (57) та у С. Кольріджа (13).
 
Ці види топонімів пронизані культурноісторичним змістом, оскільки в них ми знаходимо відображення історії народу, своєрідність культури та побуту. Також варто зазначити, що власні назви (топоніми) в творах художньої літератури часто грають специфічну роль, допомагаючи авторам найефективніше змалювати дійсність в їхніх ідейно-естетичних позиціях.
 
Аналізуючи творчі здобутки письмеників-романтиків ХІХ ст., ми з’ясували, що С. Кольрідж та В. Вордсворт використовували безліч топонімів не тільки у творах, а і в їхніх назвах для кращого сприйняття та розуміння сюжету твору, наприклад, “Lines Written near Richmond upon the Thames, at Evening” («Вірші, написані ввечері біля Темзи поблизу Річмонда» В. Вордсворта) (ойконім — місто Richmond, гідронім — річка the Thames). Також як декорації у своїх творах С. Кольрідж використовує топоніми, що позначають ландшафт північно-англійського Озерного краю, розсипавши їх по всьому тексту — Wyndermere, Bratha Head, Langdale Pike, Dungeon-ghyll, Borodale.
 
Сутність деяких топонімів у творчості письменників-романтиків ХІХ ст. для пересічного читача іноді не зовсім зрозуміла. Так, наприклад, В. Скотт вживає деякі топоніми без пояснення, і вони є складними для сприйняття, бо значення деяких із них достеменно невідоме. Наприклад, “…the Clerk of Copmanhurst…” — не зовсім зрозуміло, що таке Копменхерст (Copmanhurst), однак цей топонім згадано в романі «Айвенго». Читач має сам здогадатися, що Copmanhurst — місце проживання людини (точніше, невелике селище).
 
Також після аналізу творів С. Кольріджа, Р. Сауті, В. Вордсворта та В. Скотта ми з’ясували, що ще одна особливість англійських топонімів доби романтизму полягає в тому, що внаслідок відомого англійського консерватизму асоціації закріплюються і виявляються дуже стійкими, тобто набувають статусу конотації. Це може стосуватись як окремих вулиць чи районів, так і цілих міст. Зважаючи на все вище згадане, можемо стверджувати, що найбільшим майстром використання топонімів був В. Скотт, який загалом у своїх творах використав 228 топонімів, серед яких хоронімів — 33, ойконімів — 69, гідронімів — 51, оронімів — 57, годонімів — 28. Недалеко від нього перебуває В. Вордсворт, який використав 55 топонімів, серед них хоронімів — 10, ойконімів — 17, гідронімів — 15, оронімів — 8, годонімів — 5. 
 
Отже, невід’ємною частиною творчості письменників-романтиків ХІХ ст. є топоніми. Хоча вони і є дещо складними для сприйняття читачем, бо їхній географічний характер лишається на другому плані, а головне місце посідає культурний компонент, тобто соціальні, історичні та культурні конотації топонімів, набуті протягом певного історичного періоду.
Dounload PDF

Відгуки читачів