Натан Семенович Лейтес

Л. В. Туріщева, канд. психол. наук ХДПУ ім. Г. С. Сковороди


Натан Семенович Лейтес народився 1918 року в Дніпропетровську. 1924 року родина переїхала до Москви. 1945 року юнак успішно закінчує філологічний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Після закінчення університету викладав психологію і логіку в середніх школах, вів класне керівництво в старших класах. 1948 року захистив кандидатську дисертацію «Схильність до праці як фактор обдарованості».

 

Дружина Н. С. Лейтеса — його однодумець і колега (обидвоє вони разом були учнями Б. М. Теплова). Спостерігаючи за їхнім тривалим романом, учитель не раз повторював, що час їм уже створити сім’ю, і був задоволений, коли це сталося. Про Валентину Іванівну Б. М. Теплов відгукувався як про чудового експериментатора. Результати її досліджень він часто цитував.
 
1960 року в роботі «Про розумову обдарованість» Натан Семенович запропонував якісний підхід до проблеми індивідуальних відмінностей. Розумові здібності школярів (переважно старшокласників) учений розглядає насамперед з погляду своєрідності розумової діяльності: виявлено деякі типові варіанти загальних розумових здібностей і показано, які з них можуть бути рівноцінними. Це дослідження засвідчило перспективність особистісного підходу до сфери розумових здібностей. Тут набув подальшого розвитку оригінальний метод порівняльних психологічних характеристик, заснованих на тривалому вивченні окремих учнів.
 
1970-го року Н. С. Лейтес захистив докторську дисертацію «Вікові й типологічні передумови загальних розумових здібностей».
 
Але лейтмотивом наукової творчості Натана Семеновича є проблема дитячої обдарованості. Опублікована більш ніж 30 років тому книга «Про розумову обдарованість» увійшла до золотого фонду вітчизняної психології. У той час, коли офіційна педагогіка була спрямована на вивчення учня «середньої успішності», дослідження Н. С. Лейтесом проблеми обдарованості мало особливе значення для теорії і практики дитячого розвитку. Його книги поєднують у собі фундаментальність вивчення наукових проблем з простотою і логічною стрункістю викладу. Н. С. Лейтес показав величезні можливості методу психологічного спостереження і монографічного вивчення дітей. Його книги допомагають заглибитися в сутність педагогічного явища, вчать уникати шаблону в оцінках і думках про дитину, бачити перспективу її розвитку. Блискучі вікові та індивідуальні характеристики дітей, виконані Н. С. Лейтесом, до сьогодні є взірцем поглибленого наукового аналізу. Натан Семенович був і залишається неперевершеним майстром психологічного портрета. Чимало отриманих ним наукових результатів надзвичайно значущі для сучасної теорії і практики, хоча ще недостатньо оцінені.
 
Учений запропонував поглиблені характеристики трьох шкільних вікових груп, поданих з точки зору значення вікових особливостей як внутрішніх передумов розвитку. При цьому показав, що з віком відбувається не тільки збагачення, розвиток психічних властивостей, а й обмеження або навіть втрата деяких цінних психічних особливостей. Натан Семенович обґрунтував принципово важливе положення про те, що кожен з основних етапів дитинства робить свій якісний внесок у формування здібностей. Підвищена чутливість, сензитивність різних дитячих вікових етапів — ці своєрідні «тимчасові стани» психіки, що вказують на переважні можливості розвитку в тому або іншому напрямі і становлять передумови становлення здібностей.
 
Натан Семенович виділив деякі, уже набагато складніші риси, характерні для основних періодів шкільного дитинства, що можуть бути віднесені до внутрішніх умов і сприяють зростанню загальних здібностей. Так, наймолодших школярів вирізняє особлива готовність засвоювати, довірливе підпорядкування авторитету, віра в істинність всього, чого навчають, — все це неповторні передумови навченості в молодшому шкільному віці (але ті самі властивості, якщо вони будуть притаманні дитині і надалі, можуть стати джерелом формалізму, школярства, тобто негативних якостей). Школярів-підлітків вирізняють підйом енергії і широта уподобань, потреба випробувати, застосувати свої сили, прагнення самоствердження. Такі вікові риси з нового боку відкривають можливості для загального розвитку. У старших школярів насамперед привертає увагу новий рівень свідомості, збагачення моральної сфери, пошуки життєвої перспективи; для старшокласників стає характерною схильність до самовиховання. Розумовому росту у часи ранньої юності сприяє і посилення більш спеціальних інтересів і уподобань. У зазначених вікових особливостях немає чогось надзвичайного, це нормальні риси людини, що розвивається. У такий спосіб можна побачити, як у відповідний віковий період активізуються то одні, то інші можливості психіки й триває загальний розвиток.
 
Важливе значення в концепції психолога мали нерівномірності в перебігу вікового розвитку. Учений досліджував різні варіанти нерівномірності і довів, що рівень і своєрідність здібностей багато в чому залежать від ступеня вираженості у дитини тих чи інших вікових властивостей, відмінностей у темпі і ритмі наближення до зрілості. Показано, що вікові особливості не тільки змінюють, витісняють одна одну, але й закріплюються в однієї дитини більшою мірою, в іншої — меншою. Новим для психології є висновок, згідно з яким посилення передумов розвитку, піднесення здібностей можуть бути результатом підсумовування, накладання у часі дії вікових факторів, що йдуть від різних періодів дитинства.
 
Істотний інтерес являють положення про роль активності та її саморегуляції в процесах загального розумового розвитку та формування здібностей. Психолог простежує вікові тенденції у зміні та саморегуляції активності, показуючи їхню внутрішню єдність і протистояння, підкреслюючи, що першооснову потенцій людини як суб°єкта діяльності слід шукати в нерозривному взаємозв°язку індивідуальних особливостей розумової активності та її саморегуляції. Віддаючи належне ролі виховання в психічному розвитку дитини, він, разом з тим, переконливо довів неправомірність зведення психічного розвитку до засвоєння зовнішнього соціального досвіду.
 
Натан Семенович не тільки вивчав вікові умови розвитку уподобань для самовизначення молодої людини, а й багато уваги приділяв розроблянню діагностичних методик. Результати досліджень були подані в роботах «До питання про динамічний бік психічної активності», «До проблеми сензитивних періодів психічного розвитку людини», «Ранні прояви обдарованості».
 
Наукові праці Н. С. Лейтес зробили вагомий внесок у психологію дитинства. Їх вирізняють близькість до життя, глибина і обґрунтованість пропонованих ідей. Інтереси ученого багатогранні: загальна психологія і диференціальна психологія, вікова та педагогічна психологія, психофізіологія. І при цьому він постійно був обізнаний щодо низки шкільних проблем.
 
І все-таки більшість з нас пов’язують ім’я психолога з вивченням проблем обдарованості. Саме він звернув увагу на те, що тільки в музиці, малюванні і деяких видах спорту, де накопичено значний досвід виховання обдарованих дітей, ранні досягнення дитини можна сприймати як можливі провісники її майбутніх досягнень. Що ж стосується дітей з надзвичайно швидким розумовим розвитком, то педагоги-практики до них нерідко ставляться іронічно. Але таке ставлення є невиправданим. Звичайно, випередження показників віку, наскільки б значним воно не було, не дає підстави для сенсацій, воно не може обумовити повною мірою властивостей розуму в майбутньому, але є певні підстави вважати, що швидке розумове зростання (якщо, зрозуміло, воно обумовлене особливостями власне дитини) — це ознака у будь-якому разі сприятлива.
 
Усього Н. С. Лейтесом опубліковано понад 100 робіт; його праці перекладено багатьма мовами світу і становлять інтерес для всіх, хто працює з дітьми.
Dounload PDF

Відгуки читачів