Передплатну кампанію на 2019 рік розпочато!

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Натан Семенович Лейтес

Л. В. Туріщева, канд. психол. наук ХДПУ ім. Г. С. Сковороди


Натан Семенович Лейтес народився 1918 року в Дніпропетровську. 1924 року родина переїхала до Москви. 1945 року юнак успішно закінчує філологічний факультет МДУ ім. М. В. Ломоносова. Після закінчення університету викладав психологію і логіку в середніх школах, вів класне керівництво в старших класах. 1948 року захистив кандидатську дисертацію «Схильність до праці як фактор обдарованості».

 

Дружина Н. С. Лейтеса — його однодумець і колега (обидвоє вони разом були учнями Б. М. Теплова). Спостерігаючи за їхнім тривалим романом, учитель не раз повторював, що час їм уже створити сім’ю, і був задоволений, коли це сталося. Про Валентину Іванівну Б. М. Теплов відгукувався як про чудового експериментатора. Результати її досліджень він часто цитував.
 
1960 року в роботі «Про розумову обдарованість» Натан Семенович запропонував якісний підхід до проблеми індивідуальних відмінностей. Розумові здібності школярів (переважно старшокласників) учений розглядає насамперед з погляду своєрідності розумової діяльності: виявлено деякі типові варіанти загальних розумових здібностей і показано, які з них можуть бути рівноцінними. Це дослідження засвідчило перспективність особистісного підходу до сфери розумових здібностей. Тут набув подальшого розвитку оригінальний метод порівняльних психологічних характеристик, заснованих на тривалому вивченні окремих учнів.
 
1970-го року Н. С. Лейтес захистив докторську дисертацію «Вікові й типологічні передумови загальних розумових здібностей».
 
Але лейтмотивом наукової творчості Натана Семеновича є проблема дитячої обдарованості. Опублікована більш ніж 30 років тому книга «Про розумову обдарованість» увійшла до золотого фонду вітчизняної психології. У той час, коли офіційна педагогіка була спрямована на вивчення учня «середньої успішності», дослідження Н. С. Лейтесом проблеми обдарованості мало особливе значення для теорії і практики дитячого розвитку. Його книги поєднують у собі фундаментальність вивчення наукових проблем з простотою і логічною стрункістю викладу. Н. С. Лейтес показав величезні можливості методу психологічного спостереження і монографічного вивчення дітей. Його книги допомагають заглибитися в сутність педагогічного явища, вчать уникати шаблону в оцінках і думках про дитину, бачити перспективу її розвитку. Блискучі вікові та індивідуальні характеристики дітей, виконані Н. С. Лейтесом, до сьогодні є взірцем поглибленого наукового аналізу. Натан Семенович був і залишається неперевершеним майстром психологічного портрета. Чимало отриманих ним наукових результатів надзвичайно значущі для сучасної теорії і практики, хоча ще недостатньо оцінені.
 
Учений запропонував поглиблені характеристики трьох шкільних вікових груп, поданих з точки зору значення вікових особливостей як внутрішніх передумов розвитку. При цьому показав, що з віком відбувається не тільки збагачення, розвиток психічних властивостей, а й обмеження або навіть втрата деяких цінних психічних особливостей. Натан Семенович обґрунтував принципово важливе положення про те, що кожен з основних етапів дитинства робить свій якісний внесок у формування здібностей. Підвищена чутливість, сензитивність різних дитячих вікових етапів — ці своєрідні «тимчасові стани» психіки, що вказують на переважні можливості розвитку в тому або іншому напрямі і становлять передумови становлення здібностей.
 
Натан Семенович виділив деякі, уже набагато складніші риси, характерні для основних періодів шкільного дитинства, що можуть бути віднесені до внутрішніх умов і сприяють зростанню загальних здібностей. Так, наймолодших школярів вирізняє особлива готовність засвоювати, довірливе підпорядкування авторитету, віра в істинність всього, чого навчають, — все це неповторні передумови навченості в молодшому шкільному віці (але ті самі властивості, якщо вони будуть притаманні дитині і надалі, можуть стати джерелом формалізму, школярства, тобто негативних якостей). Школярів-підлітків вирізняють підйом енергії і широта уподобань, потреба випробувати, застосувати свої сили, прагнення самоствердження. Такі вікові риси з нового боку відкривають можливості для загального розвитку. У старших школярів насамперед привертає увагу новий рівень свідомості, збагачення моральної сфери, пошуки життєвої перспективи; для старшокласників стає характерною схильність до самовиховання. Розумовому росту у часи ранньої юності сприяє і посилення більш спеціальних інтересів і уподобань. У зазначених вікових особливостях немає чогось надзвичайного, це нормальні риси людини, що розвивається. У такий спосіб можна побачити, як у відповідний віковий період активізуються то одні, то інші можливості психіки й триває загальний розвиток.
 
Важливе значення в концепції психолога мали нерівномірності в перебігу вікового розвитку. Учений досліджував різні варіанти нерівномірності і довів, що рівень і своєрідність здібностей багато в чому залежать від ступеня вираженості у дитини тих чи інших вікових властивостей, відмінностей у темпі і ритмі наближення до зрілості. Показано, що вікові особливості не тільки змінюють, витісняють одна одну, але й закріплюються в однієї дитини більшою мірою, в іншої — меншою. Новим для психології є висновок, згідно з яким посилення передумов розвитку, піднесення здібностей можуть бути результатом підсумовування, накладання у часі дії вікових факторів, що йдуть від різних періодів дитинства.
 
Істотний інтерес являють положення про роль активності та її саморегуляції в процесах загального розумового розвитку та формування здібностей. Психолог простежує вікові тенденції у зміні та саморегуляції активності, показуючи їхню внутрішню єдність і протистояння, підкреслюючи, що першооснову потенцій людини як суб°єкта діяльності слід шукати в нерозривному взаємозв°язку індивідуальних особливостей розумової активності та її саморегуляції. Віддаючи належне ролі виховання в психічному розвитку дитини, він, разом з тим, переконливо довів неправомірність зведення психічного розвитку до засвоєння зовнішнього соціального досвіду.
 
Натан Семенович не тільки вивчав вікові умови розвитку уподобань для самовизначення молодої людини, а й багато уваги приділяв розроблянню діагностичних методик. Результати досліджень були подані в роботах «До питання про динамічний бік психічної активності», «До проблеми сензитивних періодів психічного розвитку людини», «Ранні прояви обдарованості».
 
Наукові праці Н. С. Лейтес зробили вагомий внесок у психологію дитинства. Їх вирізняють близькість до життя, глибина і обґрунтованість пропонованих ідей. Інтереси ученого багатогранні: загальна психологія і диференціальна психологія, вікова та педагогічна психологія, психофізіологія. І при цьому він постійно був обізнаний щодо низки шкільних проблем.
 
І все-таки більшість з нас пов’язують ім’я психолога з вивченням проблем обдарованості. Саме він звернув увагу на те, що тільки в музиці, малюванні і деяких видах спорту, де накопичено значний досвід виховання обдарованих дітей, ранні досягнення дитини можна сприймати як можливі провісники її майбутніх досягнень. Що ж стосується дітей з надзвичайно швидким розумовим розвитком, то педагоги-практики до них нерідко ставляться іронічно. Але таке ставлення є невиправданим. Звичайно, випередження показників віку, наскільки б значним воно не було, не дає підстави для сенсацій, воно не може обумовити повною мірою властивостей розуму в майбутньому, але є певні підстави вважати, що швидке розумове зростання (якщо, зрозуміло, воно обумовлене особливостями власне дитини) — це ознака у будь-якому разі сприятлива.
 
Усього Н. С. Лейтесом опубліковано понад 100 робіт; його праці перекладено багатьма мовами світу і становлять інтерес для всіх, хто працює з дітьми.
Dounload PDF

Відгуки читачів