Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Вплив сім’ї на адаптацію підлітків. Виступ на батьківських зборах

О. В. Суходольська, гімназія «Ерудит», м. Київ


Сім’я —найдавніша і найстійкіша соціальна спільність. Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію, втіливши у собі унікальну опору суспільства.
 
Сім’я відновлює духовні і фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної участі в суспільному житті. У ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але й первинна соціалізація і виховання, духовне дозрівання особистості.
 
Особливо актуальним це є для підлітків, адже саме в підлітковому віці, коли найінтенсивніше відбувається розвиток самосвідомості, батьківське ставлення набуває вирішального значення для становлення й закріплення образу «Я». Цей образ і ставлення до себе формується під впливом того образу, що склався у батьків.
 
Спілкування батьків з дитиною зумовлено установками стосовно неї, які відображають особливості сприймання та розуміння дитини. Від того, як батьки сприймають і розуміють підлітка, його потреби, інтереси, психологічні стани та переживання, а отже, відповідно і взаємодіють з ним, залежить сприймання та оцінювання підлітком себе, формування позитивного чи негативного образу «Я», прийняття чи неприйняття своєї особистості.
 
Батьківські установки щодо дітей впливають на усвідомлення ними мотивів своєї поведінки і діяльності, формування цінностей і ідеалів, вироблення оцінок і самооцінок, за якими діти оцінюють себе і людей, що їх оточують. Усе це позначається на соціальній адаптації дітей.
 
Сім’я має особливий вплив на формування соціально-психологічної адаптації підлітків. Уже від перших днів життя дитини вона бере на себе турботу про її здоров’я і виховання, дає початкові знання про навколишній світ, вводить і керує ними в цьому світі, виробляє уявлення і навички, допомагає встановлювати контакти між багатьма людьми.
 
Сім’ї належить ціла палітра властивих їй стимуляторів психосоціального розвитку дитини, найважливіші з яких — інтенсивність та багатство спілкування з дорослими, інтимні та стійкі емоційні контакти з рідними особами (батько, мати, інші члени сім’ї), батьківська любов і турбота. Це природні стимулятори, що найбільш повно відповідають потребам розвитку дитини, її емоційного світу і культури, широкому спектру вищих людських почуттів. Відсутність материнської турботи призводить до психічної депривації, з якою пов’язане відхилення в розвитку.
 
У системі внутрішньосімейних стосунків головними постають взаємини між подружжям. Вони створюють сім’ю і визначають її обличчя. Саме від характеру і стану подружніх взаємин залежить морально-емоційний клімат сім’ї та її виховні можливості. Як відомо, ступінь морально-емоційної повноти і виразності подружніх стосунків у таких типах сімей (з точки зору їхньої структури), як демократична, авторитарна і перехідного типу, є різним. Відповідно неоднаковий їхній вплив і на розвиток дитини.
 
Цікаві порівняльні дослідження були проведені в Росії, США, Данії. Дослідниками виявлено, що демократичний тип сім’ї має виховний вплив, а також встановлено, що в сім’ї з більш високим рівнем демократизації сімейних стосунків значно вища успішність дітей в школі, більш розвинуті такі якості, як доброта, працелюбство, самостійність, безкорисливість, скромність, самокритичність. Діти з таких сімей краще підготовлені до ролі майбутнього сім’янина, структура їхніх життєвих цілей являє більшу соціальну цінність, ніж у дітей із сімей із низьким рівнем демократизації подружніх взаємин.
 
Дослідження показали, що сімейні взаємини мають значний вплив на вольовий розвиток у підлітковому віці. В умовах тривалих конфліктів у сім’ї морально-вольова сфера дитини травмується. У таких сім’ях було виявлено всього 13 % учнів із позитивно орієнтованою і відносно розвинутою волею. 97 % респондентів мали відхилення в спрямованості і ступені вольового розвитку, при цьому 30 % із них мали негативно спрямовану сильну волю і 20 % —негативно спрямовану слабку волю.
 
Дослідження дітей із благополучних сімей довело, що більшість дітей мала позитивну вольову спрямованість.
 
 
У 89,4 % підлітків із сімей із дезорганізованими стосунками зафіксовано почуття страху, відсутність навичок культури спілкування, спостерігається озлобленість, суперечність інтересів, у 58,7 % респондентів — сором за батьків і т. ін. Аналізуючи мотивацію навчання, показники успішності, було помічено, що 57,6 % підлітків із таких сімей систематично порушують дисципліну в школі, 91,7 % не проявляють стійкого інтересу до навчання та суспільної діяльності.
 
 
 
Неблагополучна сім’я негативно впливає на пізнавальну діяльність та мовленнєвий розвиток дитини.
 
Встановлена також закономірність, відповідно до якої діти, виховані в конфліктній сім’ї, погано підготовлені до подружнього життя.
 
Досліджено, що постійні конфлікти між батьками стають причиною дитячої злочинності, а близько 70–75 % малолітніх злочинців росли в конфліктних сім’ях.
 
Американські соціологи, наприклад, вважають, що там, де в сім’ї здорова обстановка, шанси на виникнення у дитини антисоціальних нахилів можна визначити як 3 до 100. У тих же випадках, де домашні умови незадовільні, шанси зростають до 98 із 100.
 
Відомий психолог О. М. Леонтьєв вважав підлітковий період другим (після дошкільного) народженням особистості. Його ознакою є досить високий рівень самостійності, здатності до самовдосконалення й самовиховання, регулювання своєї діяльності на основі поставленої мети. Істотним моментом формування системи саморегуляції поведінки, стосунків з оточенням у підлітковому віці є інтенсивний розвиток й упорядкування ціннісних орієнтацій, які постають як узагальнена характеристика і показник реального становлення особистості.
 
Наявність розуміння з боку батьків, на думку підлітків, є найважливішою умовою гарних стосунків між батьками і дітьми. І, навпаки, нерозуміння посідає перше місце у виникненні конфліктів між ними.
 
Стосунки між батьками і дітьми не можуть не впливати на емоційний стан дитини, формування внутрішнього світу і, загалом, на соціально-психологічну адаптацію підлітків.
 
Соціально-психологічна адаптація підлітків прямо залежить від характеру міжособистісної взаємодії в сім’ї, де батьки і діти є активними сторонами. Таким чином, у загальному комплексі факторів, які впливають на формування особистості, найвизначнішим є характер взаємин у родині.
Dounload PDF

Відгуки читачів