Вплив сім’ї на адаптацію підлітків. Виступ на батьківських зборах

О. В. Суходольська, гімназія «Ерудит», м. Київ


Сім’я —найдавніша і найстійкіша соціальна спільність. Виникнувши на зорі людства, вона пройшла через багатовікову історію, втіливши у собі унікальну опору суспільства.
 
Сім’я відновлює духовні і фізичні сили людини, заряджає її енергією для активної участі в суспільному житті. У ній відбувається не тільки фізичне народження людини, але й первинна соціалізація і виховання, духовне дозрівання особистості.
 
Особливо актуальним це є для підлітків, адже саме в підлітковому віці, коли найінтенсивніше відбувається розвиток самосвідомості, батьківське ставлення набуває вирішального значення для становлення й закріплення образу «Я». Цей образ і ставлення до себе формується під впливом того образу, що склався у батьків.
 
Спілкування батьків з дитиною зумовлено установками стосовно неї, які відображають особливості сприймання та розуміння дитини. Від того, як батьки сприймають і розуміють підлітка, його потреби, інтереси, психологічні стани та переживання, а отже, відповідно і взаємодіють з ним, залежить сприймання та оцінювання підлітком себе, формування позитивного чи негативного образу «Я», прийняття чи неприйняття своєї особистості.
 
Батьківські установки щодо дітей впливають на усвідомлення ними мотивів своєї поведінки і діяльності, формування цінностей і ідеалів, вироблення оцінок і самооцінок, за якими діти оцінюють себе і людей, що їх оточують. Усе це позначається на соціальній адаптації дітей.
 
Сім’я має особливий вплив на формування соціально-психологічної адаптації підлітків. Уже від перших днів життя дитини вона бере на себе турботу про її здоров’я і виховання, дає початкові знання про навколишній світ, вводить і керує ними в цьому світі, виробляє уявлення і навички, допомагає встановлювати контакти між багатьма людьми.
 
Сім’ї належить ціла палітра властивих їй стимуляторів психосоціального розвитку дитини, найважливіші з яких — інтенсивність та багатство спілкування з дорослими, інтимні та стійкі емоційні контакти з рідними особами (батько, мати, інші члени сім’ї), батьківська любов і турбота. Це природні стимулятори, що найбільш повно відповідають потребам розвитку дитини, її емоційного світу і культури, широкому спектру вищих людських почуттів. Відсутність материнської турботи призводить до психічної депривації, з якою пов’язане відхилення в розвитку.
 
У системі внутрішньосімейних стосунків головними постають взаємини між подружжям. Вони створюють сім’ю і визначають її обличчя. Саме від характеру і стану подружніх взаємин залежить морально-емоційний клімат сім’ї та її виховні можливості. Як відомо, ступінь морально-емоційної повноти і виразності подружніх стосунків у таких типах сімей (з точки зору їхньої структури), як демократична, авторитарна і перехідного типу, є різним. Відповідно неоднаковий їхній вплив і на розвиток дитини.
 
Цікаві порівняльні дослідження були проведені в Росії, США, Данії. Дослідниками виявлено, що демократичний тип сім’ї має виховний вплив, а також встановлено, що в сім’ї з більш високим рівнем демократизації сімейних стосунків значно вища успішність дітей в школі, більш розвинуті такі якості, як доброта, працелюбство, самостійність, безкорисливість, скромність, самокритичність. Діти з таких сімей краще підготовлені до ролі майбутнього сім’янина, структура їхніх життєвих цілей являє більшу соціальну цінність, ніж у дітей із сімей із низьким рівнем демократизації подружніх взаємин.
 
Дослідження показали, що сімейні взаємини мають значний вплив на вольовий розвиток у підлітковому віці. В умовах тривалих конфліктів у сім’ї морально-вольова сфера дитини травмується. У таких сім’ях було виявлено всього 13 % учнів із позитивно орієнтованою і відносно розвинутою волею. 97 % респондентів мали відхилення в спрямованості і ступені вольового розвитку, при цьому 30 % із них мали негативно спрямовану сильну волю і 20 % —негативно спрямовану слабку волю.
 
Дослідження дітей із благополучних сімей довело, що більшість дітей мала позитивну вольову спрямованість.
 
 
У 89,4 % підлітків із сімей із дезорганізованими стосунками зафіксовано почуття страху, відсутність навичок культури спілкування, спостерігається озлобленість, суперечність інтересів, у 58,7 % респондентів — сором за батьків і т. ін. Аналізуючи мотивацію навчання, показники успішності, було помічено, що 57,6 % підлітків із таких сімей систематично порушують дисципліну в школі, 91,7 % не проявляють стійкого інтересу до навчання та суспільної діяльності.
 
 
 
Неблагополучна сім’я негативно впливає на пізнавальну діяльність та мовленнєвий розвиток дитини.
 
Встановлена також закономірність, відповідно до якої діти, виховані в конфліктній сім’ї, погано підготовлені до подружнього життя.
 
Досліджено, що постійні конфлікти між батьками стають причиною дитячої злочинності, а близько 70–75 % малолітніх злочинців росли в конфліктних сім’ях.
 
Американські соціологи, наприклад, вважають, що там, де в сім’ї здорова обстановка, шанси на виникнення у дитини антисоціальних нахилів можна визначити як 3 до 100. У тих же випадках, де домашні умови незадовільні, шанси зростають до 98 із 100.
 
Відомий психолог О. М. Леонтьєв вважав підлітковий період другим (після дошкільного) народженням особистості. Його ознакою є досить високий рівень самостійності, здатності до самовдосконалення й самовиховання, регулювання своєї діяльності на основі поставленої мети. Істотним моментом формування системи саморегуляції поведінки, стосунків з оточенням у підлітковому віці є інтенсивний розвиток й упорядкування ціннісних орієнтацій, які постають як узагальнена характеристика і показник реального становлення особистості.
 
Наявність розуміння з боку батьків, на думку підлітків, є найважливішою умовою гарних стосунків між батьками і дітьми. І, навпаки, нерозуміння посідає перше місце у виникненні конфліктів між ними.
 
Стосунки між батьками і дітьми не можуть не впливати на емоційний стан дитини, формування внутрішнього світу і, загалом, на соціально-психологічну адаптацію підлітків.
 
Соціально-психологічна адаптація підлітків прямо залежить від характеру міжособистісної взаємодії в сім’ї, де батьки і діти є активними сторонами. Таким чином, у загальному комплексі факторів, які впливають на формування особистості, найвизначнішим є характер взаємин у родині.
Dounload PDF

Відгуки читачів