Дивіться на нас як на рівних. Виховна година до Міжнародного дня інвалідів

О. В. Ющук, учитель початкових класів, спеціаліст ІІ категорії, спеціалізована школа І–ІІІ ст. «Центр надії», м. Рівне


Хід заняття
 
І. Організаційна частина
 
В и х о в а т е л ь. Що це таке? Коли воно є,— марно тратимо, не дбаємо, а коли його не стане — віддали б усе, щоб повернути назад. (Здоров’я)
 
 
ІІ . Основна частина
 
— На запитання «Що таке здоров’я?» сучасна наука налічує близько 300 визначень.
 
Здоров’я — це стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне та духовне благополуччя.
 
Здоров’я — це одне з основних джерел радості, щасливого і повноцінного життя.
 
На уроках з курсу «Основи здоров’я» ми говорили, що здоров’я можна зобразити у вигляді квітки із чотирма пелюстками. Перша пелюстка — це фізичне здоров’я, друга — соціальна складова, третя — психічна і четверта — духовна. Якщо зірвати хоча б одну пелюсточку, ця квітка не буде повноцінною, так само як і людина, утративши хоча б якусь зі складових здоров’я. Сьогодні ми поговоримо про людей-інвалідів, людей, які маючи різні вади, продовжують жити, досягати успіху, уміють радіти життю.
 
1992 року в кінці Десятиліття інвалідів, оголошеного Організацією Об’єднаних Націй (1983–
1992) Генеральна Асамблея оголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів.
 
Це Десятиліття було періодом поглиблення інформації та вжиття заходів щодо поліпшення становища інвалідів і забезпечення для них рівних можливостей.
 
Мета, заради якої цей день був проголошений,— це дотримання прав людини й участь інвалідів в житті суспільства.
 
А тепер уявіть, що вам зав’язали темною хустиною очі та залишили так ходити цілий день. Чи легко вам буде пересуватися квартирою, вулицею? Чи зможете в повній пітьмі знайти необхідну для вас річ? (Відповіді дітей.)
 
Дійсно, втрата зору — це складне випробовування. Послухайте уривок з п’єси.
 
  • Інсценізація
С л і п и й
Господи, скажи, мій добрий Отче,
Кольором яким створив ти небеса?
 
Б о г. Голубе, сину, голубе.
 
С л і п и й. Господи, які дерева в тебе?
 
Б о г
Та зелені, як й трава лугів,
Як поле що ранньою весною,
Схили трав’янистих берегів.
 
С л і п и й. Який колір у веснянім розвою?
 
Б о г
І рожевий, і бузково-синій,
Жовтий, червонястий, сніжно-білий…
 
С л і п и й. Сніжно-білий, як і сніг, і іній?..
 
Б о г. Так, мій сину, як хмарки й лебідки.
 
С л і п и й
Господи, дивитися б хоч зрідка
На ранкові сонячні світанки,
На різьблені золоті альтанки,
На морську прозору голубінь…
 
Б о г
Не боїшся, сину, ти прозрінь?
Є ще чорна ніч, чорне небо…
 
С л і п и й
Господи, молюся я до тебе.
Чом боятись маю ночі, неба,
Як для мене щодня лише ніч,
Темнота торкає серця, пліч.
В темноті радію і сумую,
Різні голоси щодня я чую:
Чужу радість і чужу біду.
Господи, щодня у неї йду.
 
Б о г
Сину, не спіши відкрити очі,
Може темнота твоєї ночі
Краща за життєві кольори.
 
С л і п и й
Ні, мій Боже, темінь забери.
Слухати і лише уявляти?
За що мав отак мене скарати?
Менша кара буде навіть смерть.
Ситий сліпотою я вже вщерть.
 
Б о г
Я не можу зору дать тобі,
Як й не можу всім безногим дати ноги,
Серце добре всім, хто у злобі
З вірної давно зблукав дороги.
 
М а т и. Мамо, ти? Це ти моя матусю?
 
М а т и. Я мій сину, певне вже що я.
 
С л і п и й
Я оце сиджу собі й журюся,
Бо мені не бачити моря,
Не вдивлятись в ліс і полонини,
Гори не побачити й рівнини.
Не стривожить птахів полохливих
Та собак кудлатих і брехливих.
Бог мені відмовив в допомозі,
Хрест тяжкий довіривши нести.
 
М а т и
Ти не сам на цій тяжкій дорозі.
У людей ще й тяжчі є хрести.
Не журися, сину, не сумуй.
Вухами ти слухай світу. Чуй
Всі відтінки звуків всі тони,
То розкажуть все тобі вони.
Ось послухай, як говорить вітер,
Ти йому підстав своє обличчя.
Доторкнися пучечками літер,
Чуєш, як людей на поміч кличе?
Ось дослухайсь і скажи ж бо, сину,
Який колір в цього вітрогона.
 
В и х о в а т е л ь. Але люди, позбувшись зору, не втрачають інтересу до життя, вони, перемагаючи біль, знаходять сили йти далі. Для прикладу вам розповім про поета, збірку якого я знайшла в нашій бібліотеці.
 
Це Сидоренко Борис Гаврилович, який почав утрачати зір уже в шкільному віці. Але не зважаючи на це, він закінчив спеціальну музичну школу для сліпих, Львівський університет імені І. Франка. Працював заступником директора Рівненського навчально-виробничого підприємства «УТОС». А які чудові вірші він пише! 
 
У нашій школі також навчався хлопчик, який має фізичні вади. Йому тяжко ходити, але дитина не захотіла вчитися індивідуально, окремо від однолітків. Він, долаючи біль, ішов до школи, щоб бути таким, як усі.
 
15 лютого біля пам’ятника загиблим воїнам інтернаціоналістам збираються учасники бойових дій, щоб ушанувати пам’ять, згадати тих, кого немає, зустрітися. Багато з тієї війни повернулися теж інвалідами, скаліченими, знедоленими. Послухайте звертання одного із таких воїнів до свого загиблого товариша.
 
 
Добрий день, мій друже, мій товариш!
Я прийшов до тебе в ювілей.
Ти Афганом вже давно не мариш
І не носиш в тілі свій трофей.
Ти лежиш, довірив душу Богу,
Над тобою мрійна синява,
Я ж топчу щодня свою дорогу,
У кишені вклавши рукава.
Мучать рани, спогади, примари.
Я ж каліка. Смерть напевно б ліпше.
Тужить все скалічена гітара,
І кому ж із нас сьогодні гірше?
Знаєш, друже, тяжко в цьому світі.
Безнадія мучить, самота.
Душі ще коханням не зігріті,
Обійняла туга й пустота.
Знаю, друже, життя дії вимагає,
Зміст його шукаю я щодня.
Тільки злодій геть нічим не гребує,
Він у мене все уже відняв.
Я давно каліка, не вояка.
Чи мені встояти проти лих,
Хижо виє дикий вовкулака,
Вітер в рукавах гуля пустих.
 
— А скільки людей залишається інвалідами в мирний час, потрапляючи в аварії, катастрофи! Землетруси, бурі, повені — ці різні стихійні явища також можуть спричинити втрату здоров’я людини.
 
Кілька років тому на каналі «1+1» транслювали передачу «Танцюю для тебе», де кожен із учасників боровся за перемогу, щоб полегшити життя своєму родичеві. Донька танцювала для мами, якій необхідна операція за кордоном. Дружина танцювала заради мрії чоловіка, який сидить в інвалідному візку і хоче допомагати таким, як і він сам, хоче відкрити майстерню з ремонту візків.
 
Люди-інваліди можуть стати прикладом, взірцем і для багатьох здорових, тому що вони цінують життя, кожну його хвилинку, які своєю сміливістю, наполегливістю, життєлюбністю показують нам, як потрібно жити.
 
Вони працюють, учаться, активні у суспільному житті.
 
Інваліди беруть участь у спортивних змаганнях
— параолімпійських змаганнях.
— А як у нашій державі турбуються про людей-інвалідів? (Відповіді дітей.)
— А тепер уявіть, що ви заблукали у густому лісі. Перед вами — три дороги, кожна з яких може вивести вас за певних умов.
 
1. Сюди підеш — велике багатство знайдеш, та здоров’я втратиш.
2. Сюди підеш — половину багатства знайдеш і половину здоров’я втратиш.
3. Сюди підеш, нічого не знайдеш, натомість здоров’я збережеш.
 
— Яку із цих доріг ви оберете?
 
Доброта й милосердя — міцні два крила,
Що тримають все людство в польоті.
В порятунок природа їх людям дала,
Через них визначається хто ти.
 
Доброта й милосердя єднають серця,
Зігрівають всі душі підносять.
В них немає конкретного в світі лиця,
Вони милості й жалю не просять.
 
— Діти, всі ми однакові перед Богом! І ви повинні поважати, цінувати людей, піклуватися про тих, хто чимось обділений, кому в житті пощастило менше, ніж вам.
Dounload PDF

Відгуки читачів