Як працювати з дітьми, які не хочуть вчитися

Н. В. Чуб, практичний психолог, м. Харків


Коли вчитель дивиться на клас, він досвідченим поглядом легко визначає, хто «хороший учень», а хто — не дуже. Хороший, при цьому, не той, хто сидить тихо і вчителеві не заважає, а той, хто хоче вчитися, ставить запитання, рухається вперед. Саме такі учні і дарують найбільше задоволення вчителям. А ті, хто вчитися не хоче, і є найбільшою вчительською проблемою. Навіть дуже досвідчені педагоги нерідко розводять руками: ну, нічого вдіяти не можу. І так намагалася, і так! Не хоче дитина знання отримувати — і все тут. Психологи б’ються, батьки скаржаться, вчителі різні підходи до несумлінних учнів шукають.

 

Суворою науковою мовою небажання вчитися називається відсутністю мотивації. І завдання вчителя — підвищувати цю саму мотивацію всіма засобами. А для того, щоб зрозуміти, які це мають бути засоби, спробуймо розібратися з тим, чому діти не хочуть вчитися. Причини можуть бути дуже різні. Тому розділімо наших «нехотійків» не кілька типів. І для кожного типу знайдімо свої «кнопки», які відповідають за підвищення мотивації.
 
 
«ЧАСТО ХВОРІЄ»
 
Такі діти і справді часто хворіють. ГРЗ і ГРВІ липнуть до них частіше, ніж до інших. Тому такі учні — рідкісні гості на уроках. А якщо вони і з’являються в школі, то ледь розуміють, про що йде мова на уроці, що говорить вчитель, як писати контрольну роботу і так далі. Сидіння вдома (або лежання) начебто вимикає дитину з навчального процесу.
 
Поступово і вчитель починає ставитися до такої дитині по-особливому. З одного боку, педагог таку дитину трохи жаліє. Звичайно, а як же не пожаліти? Адже дитина слабенька, багато пропустила, та й мама підходила, просила не дуже строго оцінювати.
 
З іншого боку, на уроці такий учень якщо й не заважає, то все-таки проблеми створює. Йому доводиться постійно щось «допояснювати», приділяти більше уваги, що йде не на користь класу і уроку загалом.
 
Головна проблема: здається, що нічого не вдієш, адже дитина хворіє. Хоча насправді такі діти іноді бувають досить міцними, просто дуже сильно вживаються в образ.
 
  • Що робити?
По-перше, поспілкуватися з батьками. Хвороби теж різні бувають. Пояснюйте батькам, що пропускати школу — погано. Що дитина не просто не відвідує уроки і у неї з’являються прогалини в знаннях. Вона звикає «не вчитися», і для неї такий стан стає нормальним.
 
По-друге, не робіть великі знижки тим дітям, які довго хворіли і ось нарешті прийшли в школу. Виконання домашніх завдань ніхто не відміняв. Та й теорію, сидячи вдома, цілком можна вчити. 
 
По-третє, допоможіть дитині, яка багато прохворіла, щоб вона не почувалася відсталою. Наприклад, можна позайматися з нею після уроків.
 
 
«ХРОНІЧНО НЕУСПІШНА»
 
З чого все почалося, ніхто вже й не пам’ятає. Начебто колись цей учень навіть непогано вчився. Але вже кілька років його прізвище постійно опиняється в списку двієчників. Дитина нічого не робить ні на уроці, ні вдома.
 
І абсолютно не переймається, отримуючи чергову двійку або одиницю. Постійно чуючи критику і негативні оцінки на свою адресу, наш двієчник стає не тільки неуспішним учнем, а й головним хуліганом школи. Так що проблеми з поведінкою вчителеві забезпечені. А вже про навчальні годі й говорити.
 
Головна проблема: дитина сама в себе вже не вірить. Вона звикла до поганих оцінок і не реагує на критику з боку вчителів. «Я поганий. І мене це влаштовує. Зате ви мені нічого зробити не можете», — наче думає такий учень.
 
  • Що робити?
Навіть у таких «запущених» дітей є секретна кнопка. Є інтереси, є особливі здібності. І завдання вчителя — їх розгледіти. А для цього потрібно з дитиною побільше спілкуватися. Так встановлюються нормальні, довірливі стосунки з учнем. Саме за допомогою таких добрих і хороших взаємин і протоптується доріжка до мотивації. Не дарма діти вибирають улюбленим той урок, де їм найбільше подобається вчитель. Ключик у роботі з такими дітьми — знайти гарне і припинити весь час критикувати погане. Терпіння вам знадобиться, але результат того вартий.
 
 
«СЛАБКИЙ УЧЕНЬ»
 
Саме так про нього говорять всі вчителі. Іноді навіть в зменшувально-пестливих формах — слабенький. Що мається на увазі? Дитина може піти до школи і цілком стерпно там вчитися. Але її інтелектуальні здібності можуть бути нижчими від середнього або низькі через незалежні від неї причини.
 
І тоді поступово дитині стає все важче і важче засвоювати дедалі більший обсяг матеріалу. А коли щось не виходить, та ще й частіше і частіше, тоді саме по собі зникає бажання робити це щось.
 
Головна проблема: дитині реально важко дається навчання. Вона не розуміє те, що пояснює вчитель. Незрозумілості поступово накопичуються. Учителі називають цей ефект «сніговою грудкою».
 
  • Що робити?
Для таких дітей в учителя є цілий арсенал методів. Основний принцип — повторення, поступове ускладнення матеріалу. Важливо підтримувати таку дитину емоційно, частіше хвалити. Слабкі діти нерідко лякаються великих обсягів завдань. Спробуйте починати з малого, нарощуючи темп і обсяг поступово.
 
 
ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА
 
Ну, а тут інша проблема. Не може учень на місці всидіти. Йому рухатися треба постійно, то де вже тут за ходом уроку встежити. Та й увага розсіяна, ніяк зосередитися не може.
 
Поступово накопичується кількість зауважень і поганих оцінок. До речі, такі діти зазвичай бувають дуже розумними, або, як прийнято говорити в школі, «обдарованими».
 
Утім, це не заважає їм випадати з навчального процесу. Гіперактивні діти є джерелом багатьох незручностей, тому що вони галасують, ходять по класу, заважають іншим дітям.
 
Іноді про таких учнів навіть і не скажеш, що вони не хочуть вчитися. Вони просто не хочуть перебувати в замкнутому просторі, підкорятися інструкції вчителя, сидіти за партою без руху. Але підсумок все-таки є — зниження мотивації.
 
Головна проблема: непосидючість і розосередженість уваги. А ще таким дітям буває дуже складно у великих класах.
 
  • Що робити?
У початковій школі порятунок у роботі з такими дітьми — це фізкультхвилинки та спеціальні,
розроблені вами для таких дітей короткі, але досить складні завдання. Якщо в класі кілька таких
дітей, зверніть увагу на складання розкладу —
найважчі, «сидячі» уроки повинні бути аж ніяк
не останніми. Гіперактивних дітей краще частіше
викликати до дошки, щоб вони могли пройтися,
а потім зосередитися. У міру того, як дитина краще розумітиме матеріал і ставати більш успішною, підвищиться і її мотивація.
 
 
ДИТИНА ВИМОГЛИВИХ БАТЬКІВ
 
Таких дітей можна часто зустріти в початковій школі. Ще до того, як піти в перший клас, малюк все вивчив. Так мама і тато його захотіли. Щоб читати почав у чотири роки, рахувати до 100 і назад. Англійська, знову ж, обов’язково. Такі гіперпідготовлені діти дуже швидко втрачають мотивацію. Тому що на уроках їм просто нудно. Адже ще до школи вони встигли навчитися того, чого зараз навчаються всі діти. «Нецікаво», «нудно», «я вже все це знаю» — кажуть такі малюки.
 
Але згодом дитина розслабляється, вважаючи себе всезнайкою і спочатку випереджаючи інших дітей. Утім, наприкінці першого — на початку другого класу ситуація змінюється. Усі діти йдуть вперед, а наш малюк стає середнячком, а іноді й відсталим учнем.
 
Головна проблема: «перенавченість».
 
  • Що робити?
Тримати таку дитину в полі зору, щоб не проґавити момент. А всім іншим батькам радити — не «переучувати» дітей до школи. Щоб у першому класі вони не занудьгували.
 
 
ОБДАРОВАНА ДИТИНА
 
Теж, між іншим, неабияка проблема. Таким дітям завжди все зрозуміло. Вони швидко схоплюють матеріал, легко все запам’ятовують і самі, у своїй голові систематизують. Вчитися нерідко не хочуть саме тому, що навчальний процес розрахований на середнього учня. І такому ось розумнику на більшості уроків просто нічого робити.
 
А ще для запеклих вчителів не секрет, що педагоги не люблять занадто розумних дітей. Тому що доводиться для них удвічі, а то й утричі більше матеріалу до уроку готувати. А ці діти ще люблять розумні питання поставити, тим самим підриваючи авторитет учителя. Проблеми з поведінкою в обдарованих дітей бувають, але здебільшого через нудьгування.
 
Головна проблема: більшість вчителів ледь уявляють, що робити з обдарованою дитиною на загальному уроці в класі.
 
  • Що робити?
Готувати до кожного уроку спеціальний матеріал для «просунутих» дітей. Фактично це буде окрема програма. Але якщо ви — вчитель-професіонал, то ви матимете істинне задоволення від роботи з обдарованими дітьми.
 
Ось які вони всі різні, діти, які не хочуть вчитися. І все ж способів для ефективної роботи з ними існує чимало.
Dounload PDF

Відгуки читачів