Екологічна освіта й культура учнів: роль учителя фізики

Л. С. Недбаєвська, С. С. Сущенко, Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, м. Миколаїв


Природа — це єдина книга з великим
змістом на кожній сторінці.
Й. В. Ґете
 
 
Серед найбільш важливих життєвих проблем, які постали перед людством, першочергового значення набувають наразі проблеми екології.
 
Під впливом виробничої діяльності людини на Землі розвиваються процеси, які згубно впливають на здоров’я людства й несуть загрозу самому життю майбутніх поколінь. Такі процеси можуть стати незворотними й перерости в екологічні катастрофи. Тому захист природи Землі — справа всього людства й кожної людини, зокрема й учнів, у яких у зв’язку з цим необхідно формувати екологічну свідомість.
 
Очевидно, що в становленні екологічної свідомості велика роль вчителя фізики, який повинен виховати в учнів почуття співпричетності з природою, відчуття її краси, що не дозволить ставитися до неї споживацьки, тобто дати учням елементарну екологічну освіту.
 
Під екологічною освітою розуміють процес навчання, виховання й розвитку особистості, спрямований на формування системи наукових і практичних знань та вмінь, ціннісних орієнтацій, поведінки й діяльності, які б забезпечували відповідальне ставлення до навколишнього соціально-природного середовища [1].
 
Найважливішу роль у правильному розумінні багатьох екологічних проблем відіграє саме фізика, яка дає наукові основи регулювання відносин людини з довкіллям. Вивчення фізики формує в учнів уявлення про цілісність природи, взаємозв’язок і взаємообумовленість процесів, що відбуваються в ній, причинно-наслідкові зв’язки природних явищ. А формування наукової картини світу й розуміння необхідності регулювання взаємодії суспільства й природи з метою збереження між ними рівноваги й попередження негативних наслідків науково-технічного прогресу дозволяє розглядати з учнями шляхи подолання конкретних екологічних кризових ситуацій. Саме вчитель фізики протягом вивчення всього її курсу повинен формувати в учнів екологічне мислення, культуру поведінки, моральні норми ставлення до природи. На жаль, практика показує, що вчителі фізики іноді не приділяють належної уваги екологічному вихованню, вважаючи екологічний матеріал додатковим, ілюстративним, а отже, необов’язковим.
 
Екологічна освіта має стати невід’ємною складовою фізичної освіти. Вона робить значний внесок у розвиток духовності учнів, формує їхню екологічну культуру.
 
Екологічна культура — це система соціальних відносин, громадських та індивідуальних морально-етичних норм, поглядів, установок і цінностей, які стосуються відносин людини і природи.
 
Розглянемо основні передумови, які повинен забезпечити вчитель для успішного формування екологічної культури учнів.
 
 
1
Учитель повинен сам бути «переконаним у необхідності бережливого ставлення до природи, розглядати виховання в учнів екологічних переконань як свій громадський обов’язок» [7, c. 24]. Тільки за такої умови він зможе переконати й учнів у тому, що екологічна культура — це одна з найважливіших складових духовної культури людини. Розумне й відповідальне ставлення до природи потрібне не тільки самій природі, воно передусім потрібне самій людині, щоб бути людиною. Без глибинного почуття до природи немає людини.
 
 
2
Екологічне виховання учнів необхідно проводити на позитивних, а не на негативних прикладах, хоча деградація природи відбувається швидше, ніж реалізація заходів із її захисту. Такі позитивні приклади вчитель може знайти, познайомившись із новітніми досягненнями нанотехнологій [6].
 
Так, наприклад, науковці розробили так звані наноботи — частинки зі скла, які поглинають забруднювальні речовини з води. Ці частинки скла, немов губка, вбирають забрудники й розширюються у вісім разів. Але, на відміну від губки, ці частинки самі не вбирають воду. Таку технологію можна використовувати для очищення розливів нафти або інших шкідливих хімічних речовин. Принцип дії такий: частинки опускаються у воду, збирають забруднювальну речовину, розширюються й піднімаються на поверхню. Тут їх знежирюють, очищають і поміщають у воду для того, щоб процес повторити знову.
 
 
3
В основу екологічного виховання необхідно покласти принцип гуманізації. Він передбачає розкриття оптимальних шляхів взаємодії суспільства й природи, розкриття гуманних рис особистості: доброти, чуйності, співчуття, а також виховання в учнів почуття прекрасного. Діти особливо чутливі до естетичного сприйняття краси природи. Краса природи, за висловом В. О. Сухомлинського,— одне з джерел, що живить доброту, сердечність і любов [7].
 
Раніше екологію сприймали як охорону природи, насправді ж ця наука пов’язана з моральністю й ідеєю гуманізму, найвищим проявом яких є розвиток духовності людини. Ця обставина перетворює проблему екології на проблему людини, її духовності.
 
 
4
З метою підвищення інтересу учнів до екологічних проблем учителеві необхідно познайомити їх з ідеями В. І. Вернадського — видатного науковця, мислителя, першого президента Української академії наук. Хоча В. І. Вернадський народився в Петербурзі, проте своє дитинство провів на рідній для батька й матері Харківщині і цей період вважав одним із найщасливіших у своєму житті. Саме тоді він не просто побачив природу у всій її красі, а вжився в неї. В. І. Вернадський зробив особливий внесок у новий підхід до дослідження природи й ролі людини в ній. Науковець набагато випередив свій час, створивши вчення про ноосферу — сферу Розуму. Ноосфера — це біосфера, розвитком якої цілеспрямовано керує людина.
 
В. І. Вернадський указав на чотири фактори, завдяки яким здійсниться перехід до ноосфери. Перший фактор — «повне захоплення людиною біосфери для життя, людина проникне в усі її стихії — землю, воду, повітря». Другий фактор — єднання людства, коли створюються схожі форми наукової, технічної та побутової цивілізації, найбільш віддалені куточки Землі об’єднуються швидкісними засобами переміщення, ефективними лініями зв’язку й обміну інформацією. Третій фактор — більш масове представлення суспільного життя, коли «народні маси отримують можливість свідомо впливати на хід держаних і суспільних справ, яка постійно зростає». І насамкінець, зростання науки, перетворення її на потужну геологічну силу, головну силу створення ноосфери [3]. Співставляючи ці фактори з тим, як розвивається біосфера у ХХІ столітті, можемо зробити висновок, що передбачення В. І. Вернадського здійснюються. Освоєння космосу й земних глибин, мобільний зв’язок та Інтернет, масовий рух людей за свої права, революційні досягнення в науці, особливо в нанотехнологіях,— усе це рух біосфери до ноосфери, де природа й людина постають як єдине ціле й де на перший план виходить духовна культура людини, яка й визначить подальший розвиток земної цивілізації.
 
Разом із тим необхідно не забувати, що на Землі накопичено стільки зброї масового знищення людей, що можна знищити всю земну цивілізацію. Тому дуже важливим є застереження В. І. Вернадського про те, що для заміни антропосфери на ноосферу необхідне ще «панування в самій людині сил розуму над низькими інстинктами». Перехід до ноосфери як глобальної моделі майбутньої цивілізації виключає будь-яке силове розв’язання земних проблем, він можливий лише за управління земними процесами розумом усього людства. У зв’язку з цим як не згадати слова з відомої пісні, яку виконує Софія Ротару:
 
Аист на крыше,
Мир на Земле.
 
Якщо людина хоче єднання з природою і щоб у неї на даху завжди гніздився лелека (один із символів добробуту й краси), то необхідно, щоб на Землі були мир і спокій (рис. 1).
 
 
5
Однією з головних умов успішної екологічної освіти є використання сучасних форм і методів навчання. Серед них виділимо роботу над навчальними проектами, запровадження елективних курсів і проведення конкурсів малюнків та фотосесій на екологічну тематику.
 
Як відомо, навчальні проекти є ефективним засобом формування предметної й ключових компетентностей учнів у процесі навчання фізики. Практично в кожному розділі шкільної програми з фізики можна запропонувати учням навчальний проект на екологічну тему. Так, наприклад, під час вивчення теплових явищ у 8 класі буде корисним навчальний проект «Екологічні проблеми теплоенергетики та теплокористування».
 
Важливість такої форми навчання обумовлена ще й тим, що проводять всеукраїнські й міжнародні олімпіади з екології й до них необхідно готувати учнів. Українські школярі не тільки беруть у них участь, а й завойовують призові місця. Так, учениця 11 класу з Одеської області Ірина Васильєва стала призером Міжнародної олімпіади екологічних проектів, посівши третє місце серед 200 учасників із 45 країн світу з темою «Екологічний комплекс з переробки опалого листя». Одне із зображень, яке представляє її проект, подано на рис. 2.
 
Не менш важливими для формування екологічної компетентності є й елективні курси. Так, наприклад, для 9 класу корисним буде елективний курс «Людина в електромагнітному павутинні» [2]. За здійснення цих форм навчання ефективним є застосування методичного прийому цілеспрямованого розгляду екологічних ситуацій, коли описують конкретну загрозу природі, зумовлену фізико-технічними причинами, а учням пропонують віднайти рішення: знайти природоохоронний вихід з екологічно несприятливої ситуації, який був би обґрунтованим із наукової точки зору, економічно доцільним і моральним.
 
Великий інтерес в учнів викликають і такі форми екологічного виховання, як проведення конкурсів малюнків і фотографій на екологічну тематику. На рис. 3 представлена одна з фотографій такого конкурсу. Вона не може не викликати почуття доброти й поваги людини до природи.
 
У підсумку відзначимо, що за останні десятиріччя змінилася сама парадигма екологічної освіти. Якщо раніше зусилля людини були спрямовані на пізнання навколишнього світу з метою його перебудови й адаптації до себе, то наразі зусилля суспільства переносяться на пізнання людини, її фізичної й духовної природи з метою по??внішої адаптації до навколишнього світу. Зараз необхідно не домагатися чергової «перемоги над природою», як це було ще зовсім недавно, а взаємодіяти з нею, враховувати її закони розвитку. І цю сучасну тенденцію вчитель фізики повинен враховувати, формуючи екологічну свідомість учнів. У зв’язку з цим наведемо слова В. О. Сухомлинського про те, що «на кожному кроці чуєш: століття математики, століття електроніки, століття космосу… Усі ці вислови не відображають суті того, що відбувається в наш час. Світ вступає в століття людини — ось що головне» [5, c. 212].
 
 
Література
 
1. Зверев И. Д. Концепция и программа деятельности общеобразовательной школы по экологическому образованию / И. Д. Зверев и др. — М., 1991. — 177 с.
2. Модернізація шкільної природничо-математичної освіти та стратегія її розвитку у ХХІ ст. : Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. — Миколаїв : ОІППО, 2012. — 140 с.
3. Мусский И. А. 100 великих мыслителей / И. А. Мусский. — М. : Вече, 2002. — 688 с.
4. Недбаєвська Л. С. Фізика як невід’ємна складова людської культури / Л. С. Недбаєвська, С. С. Сущенко // Фізика в школах України. — 2015. — № 7–8. — С. 21–24.
5. Сухомлинский В. А. О воспитании / В. А. Сухомлинский. — М., 1975.
6. Сущенко С. С. Як учням розповісти про нанотехнології / С. С. Сущенко. — Миколаїв : МНУ, 2012.
7. Шарко В. Д. Екологічне виховання учнів під час вивчення фізики / В. Д. Шарко. — К. : Рад. шк., 1990. — 207 с.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 4156
 
Догори