Коли ви вмирали, вам сурми не грали…

Н. М. Коркоза, Вербівцівський НВК, Городенківський р-н, Івано-Франківська обл.


Святково прибрана зала. Державний Прапор України, чорно-червоний прапор, кошик з квітами — символами України, калиною, вербою. Під кошиком — девіз заходу:

«Зродились ми великої години

З пожеж війни і полум’я вогнів.

Плекав нас біль по втраті України,

Кормив нас гніт і гнів на ворогів».

 

ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
 
Звучить перший куплет пісні «Коли ви вмирали, вам сурми не грали».
 
Виходять ведучі.
 
Ведучий. Крізь вічність із ясних зір і свічадо тихих вод в усій земній красі та зболеній печалі світить нам материнський образ нашої України. Багато поколінь страждало, мучилося і помирало, щоб засвітилася зірка вільної, незалежної суверенної Держави нашої, яка існує з 24 серпня 1991 року, поволі підводиться на ноги, розправляє крила. Ворог знову не дає спокою Україні.
 
Ве д у ч а. Сьогодні, маючи свою державу, ми повинні пам’ятати, що для того, щоб синьо-жовтий Державний Прапор України вільно тріпотів над державними установами і закладами та вирізняв український народ поміж інших, загинуло багато українців. І найбільша заслуга в цьому тих, хто поліг за неї в середині минулого століття, тих замордованих у в’язницях і на каторжних роботах у 60–80 ті роки ХХ ст. Згадаймо Героїв Небесної Сотні, які віддали своє життя на Майдані, та воїнів, які загинули на сході України.
 
Ведучий
 
День Збройних сил України —
Це мужність й геройства свято.
І ми вклоняємося тим, хто літ тому
назад багато
І тим, хто нині з автоматом нам спокій
береже і захищає
Мене і маму, і сестру, і брата і велику
нашу всю родину —
Рідну, вільну Україну.
 
 
Ведуча
 
Не рік, не два. А довгими роками
Підрубували корінь наш під нами,
Топтали нашу думку, нашу мову
Імперії чужинської підкови.
Навік народ хотіли загубити,
Та він живе і вічно буде жити!
 
Ведучий. Дорогі друзі! Ми сьогодні зібралися у цій залі для того, щоб ушанувати пам’ять Українських героїв, козаків, воїнів УПА, ветеранів Великої Вітчизняної війни і тих героїв, які захищали нашу землю у ХХІ столітті.
 
Звучить пісня «Нас весна не там зустріла».
 
 
1-й учень
 
ВСІМ ТИМ…
Всім тим, що з крісами стояли
На полі битви чи в лісах.
І тим, що в тих боях упали
Або, що мучились в тюрмах,
І тим, які страху не знали,
За Україну в бій ішли,
Хатини рідні покидали,
Щоби на волі ми жили.
І тим яким ворожа куля
Прошила молоду ще грудь.
І закривавилась шинеля,
Хреста ніде не покладуть.
 
 
2-й учень
 
І тим, що їх могила стала
У травах, в лісі десь чужім,
І Україна не співала
Ще «Вічну пам’ять» навіть їм.
Всім тим, що в бій ішли завзято,
Щоби нам волю принести,
Що мучив їх десь ворог клятий,
До кволості щоб довести.
Ще тим, які живі сьогодні,
Але в рядах борців були,
Які нескорені і горді,
З путі своєї не зійшли!
 
 
Ведуча. У нашого українського народу було славне минуле.
 
Ведучий. Говоритимемо про героїчну добу наших славних запорізьких козаків.
 
Ведуча. Козацьке військо впродовж віків було армією, яка протистояла чужинцям, боронила свою землю й український народ від завойовників Січі. 
 
Козачата виконують танок.
 
Ведучий. Українська армія справедливо пишається своєю історією, своїми традиціями.
 
Ведуча. Служити в українському війську, служити Україні — було справою честі й життя.
 
Ведучий. Повертаючись сьогодні обличчям до нашої історії, ми з глибокою вдячністю схиляємо голови перед бійцями Української Армії.
 
Звучить пісня «Їхав козак на війноньку».
 
Ведуча. Ми, нинішнє покоління, повинні віддати шану героям, завдяки яким майорить сьогодні синьо-жовтий прапор свободи в нашій державі Україні.
 
Ведучий. Українські юнаки повинні усвідомлювати, що проходячи службу в армії, вони стають захисниками своїх матерів, сестер, коханих дівчат, рідного села чи міста, де проходило дитинство чи юність. 
 
Звучить пісня «Солдат України».
 
Ведуча. Ми щасливі, що народилися й живемо на чудовій, мальовничій землі, у нашій Україні.
 
Ведучий. Тут жили наші діди, прадіди, тут живуть наші батьки, тут — корінь роду українського, що сягає сивої давнини.
 
Ведуча. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі.
 
Учень читає вірш П. Тичини «Я єсть народ».
 
Ведучий. Українська армія! Шлях її утворення та формування такий же складний, як і становлення самостійної держави України.
 
Ведуча. Довгим і тернистим шляхом ішла Україна до дня своєї самостійності. Багато випробувань та негараздів припало на долю українців у боротьбі за свободу та незалежність. Завжди в цій боротьбі поруч із народом ішов воїн-солдат.
 
Звучить пісня «Лиш би ти повернувся живим».
 
Ведучий. У Конституції України зазначено, що служба в Збройних силах України, захист Вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності — почесний обов’язок кожного молодого громадянина. Ми віримо, що наші хлопці та юнаки з честю виконуватимуть свій обов’язок перед Батьківщиною, що наше українське небо буде мирним і безхмарним!
 
Ведуча. Україна сьогодні незалежна держава. Українські Збройні Сили мають охороняти рідну землю. Наші хлопці служать сьогодні Батьківщині. Ми любимо свою армію.
 
 
Ведучий
 
Український хлопче, майбутній солдат,
Очима історії ти поглянь назад,
Бо багато крові пролилося колись,
Щоб твої мрії сьогодні збулись,
Щоб світило мирне сонце над землею,
Щоб Україна йшла у майбуття.
Молоді вкраїнці долею своєю
На вівтар свободи поклали життя.
 
 
Ведуча
 
Не схилили голови, душі не скорили
У ярмі чужому не схотіли жити.
Гордість українців в світі не згубили,
Вірити навчились і Бога любити.
Будь же гідний, хлопче, пам’яті такої.
Знай, що Батьківщину треба захищати.
І в час небезпеки, як хоробрий воїн,
Відзовись, як кличе Україна мати!
Dounload PDF

Відгуки читачів