Методи навчання як засіб правової освіти

О. Є. Трофимов, кандидат педагогічних наук, доцент кафедри суспільно-правових дисциплін і менеджменту освіти ХНПУ імені Г. С. Сковороди


Сучасна освіта має на меті сформувати в неповнолітнього стійкий, імунітет до правопорушення, постійне зростання рівня правосвідомості як способу життя. Організаційні форми та методи правового виховання на уроках зумовлені завданнями та змістом освіти, віковими особливостями дітей.
 
Здійснення навчально-виховних завдань правового змісту потребує напруженої праці вчителя й учнів. Цьому підпорядковано всю урочну й позаурочну роботу вчителя. Одним із найвагоміших завдань є формування поваги та виконання вимог законів, патріотичних почуттів, ознайомлення учнів із цінністю права як гарантії існування держави, формування вмінь аналізувати й оцінювати сучасні події на підставі закону, визначати верховенство права як спосіб життя.
 
Гарантією досягнення цієї мети є обережне ставлення до законів і визнання їх як способу життя. Однак, у процесі роботи вчителя у школі відсутня цілеспрямована робота над правовими текстами, що зумовлює певні труднощі безпосередньої роботи в школі. Мета статті — схарактеризувати основні методи роботи, які можуть бути застосовані вчителем під час вивчення юридичного тексту, та визначити можливості його використання в повсякденній роботі.
 
Інструментом для подолання цих перешкод, який відіграє провідну роль, є методична готовність учителя до роботи з юридичними джерелами: уміння правильно подати навчальний матеріал, дібрати відповідні методи роботи та форми, прийнятні й адекватні для школи.
 
На стадії формування учня як особистості можна вирізнити два тісно пов’язані, але не тотожні вектори: загальне формування учня як особистості й формування правової психології учня як особистості. Загальне формування особистості здійснюється за допомогою соціалізації, а його стержнем є формування свідомості. Формування правової психології як способу вираження правової свідомості учня здійснюють за допомогою правової соціалізації, а її основою є правосвідомість.
 
Засвоєння учнем соціального досвіду правового змісту має виявлятись у вигляді норм, видів діяльності (гра, навчання, праця), форм спілкування, що є провідною формою представлення матеріалу.
 
Систематичне знайомство з історією права починають уже з 1 класу. Ураховуючи те, що «Правознавство» як навчальний предмет не представлено в початковій школі, вивчення юридичних основ відбувається здебільшого на уроках читання.
 
Навчальний предмет «Читання» багатофункціональний. У процесі його вивчення здійснюють мовленнєвий, морально-естетичний, літературний, інтелектуальний розвиток школярів, виховують дитячу особистість. Програма з читання в 3 класі містить суспільно-правові та природознавчі матеріали. За цих умов досить важко постійно піклуватися про те, аби не втрачати ланцюжок правового процесу. Цьому сприяє розміщення юридичного матеріалу в хронологічній послідовності, встановлення логічних зв’язків, що розкривають підстави організації та життя людей в різні періоди.
 
Вивчення суспільно-правового матеріалу в 4 класі проводять із використанням нових методів і прийомів із залученням різних джерел (ілюстрацій у книзі, настінних картин), хоча головним джерелом продовжує залишатися підручник.
 
Розширення навчально-виховних завдань залежить не тільки від змісту програм і підручників, а й від методів роботи. Заходи й засоби навчання на уроках читання правових основ суспільства — це спосіб взаємодії вчителя й учнів, через який він формує суспільно-правові уявлення, первинні поняття, уміння та навички роботи з текстом, пробуджує в учнів інтерес до витоків історії права, розвиває їхні пізнавальні здібності.
 
Вибір методів вивчення правового матеріалу визначають залежно від джерела знань і від того, яку навчально-виховну мету вважають першочерговою на тому чи іншому етапі уроку. У сучасній школі в процесі вивчення матеріалів правової тематики основним джерелом знань є живе слово вчителя. Розповідь вчителя дозволяє намалювати словесну картину юридичної природи події, дає визначення місця цього явища в суспільному житті.
 
Потреба різноманітних методів і прийомів на кожному уроці знаходить своє втілення в особливостях віку учнів, що потребує використання різних методів. Застосування цих методів забезпечує можливість різнобічної діяльності учнів на уроці, що особливо важливо для повного засвоєння матеріалу. Розумне чергування різних методів і прийомів на уроці є однією з найважливіших умов свідомого засвоєння знань, підтримки в учнів уваги й інтересу до правового матеріалу, який вивчають.
 
Засвоєння учнем суспільної й особистої цінності права, тих елементів дійсності, які охороняє право, оволодіння правомірними способами діяльності, спілкування у формуванні свідомого почуття правової відповідальності є головною метою й завданням правового навчання учнів і забезпеченням правосвідомої поведінки їх як у звичайних, так і в нетипових, екстремальних ситуаціях.
 
Засвоєння змісту правових стандартів супроводжено психологічними труднощами в оволодінні правовими знаннями, виробленням навичок правосвідомої поведінки, надання їм форми звичок. Із метою попередження правопорушень з боку учнів неабияке значення має емоційно-оцінювальне ставлення до правових норм, яке пов’язане зі страхом осуду й покарання, відповідальністю, задоволенням правомірної поведінки.
 
Так, успішна реалізація різноманітних освітніх і виховних правових завдань можлива лише за умови:
  • застосування певної специфічної методики, яка містить матеріал із правовим змістом;
  • відповідності цієї методики викладання віковим особливостям учнів;
  • поєднання в собі прийомів і методів, що характерні й для викладання права взагалі, і для початкового навчання зокрема.
 
Крім цього методи представлення правового матеріалу мають ураховувати специфіку вивчення правового змісту.
 
Правосвідомість неповнолітнього учня полягає в перетворенні правових норм на регулятор поведінки, вольових зусиль у необхідних ситуаціях. Можливе виникнення амбівалентного уявлення про норми або в певних моментах їх дотримання, в інших — порушення. Вибірковість правових норм породжує в учнів заміщення їх юридичної природи, змісту власним уявленням про них.
 
Специфічним методом викладання основ права є метод розповідно-описової розповіді — викладання засобом усного слова юридичних дій і подій так, щоб учні могли яскравіше, точніше, реальніше уявити собі подію, що описана, ті умови, у яких вона відбулася, які юридичні наслідки вони породили. Описова розповідь дає вчителю можливість розгорнути перед учнями картину, що стисло викладена в підручнику. Якщо в книзі події описано детально, вчителю варто перейти відразу до читання. Однією з умов, що забезпечують навчальний і виховний ефект описової розповіді, є наявність у ній чітких кадрів, конструювання за принципом наростання дії. Вимоги ці стосуються, перш за все, тих розповідей, темою яких є конкретні життєві дії та події, які встановлюються, змінюються або припиняються юридичними заходами та засобами.
 
Для того щоб запобігти правопорушення з боку учнів, необхідно навести конкретні приклади юридичної відповідальності щодо конкретних історичних персон, конкретних епох, які глибоко проникають у пам’ять учнів.
 
Слід зазначити, що поєднання розповіді з документальними матеріалами надає їй переконливості, допомагає учням зрозуміти, звідки ми знаємо про минуле людей. Для розповіді можна використовувати документи, що дають яскраву, образну картину юридичних подій, чи явища, які не потребують довгих пояснень.
 
До методичних прийомів, що деталізують і конкретизують описову розповідь, відносять «викладення на контрасті». Такі контрасти допомагають усвідомити юридичний зв’язок причин і правових наслідків правопорушень, злочинів. Образності, картинності розповіді досягають включенням конкретних резонансних злочинів і визначенням розміру їхньої шкоди суспільним відносинам, які захищені законом.
 
Учням початкових класів притаманне конкретне мислення, вони складно сприймають узагальнене поняття «право», тому, зображуючи конкретну норму як загальнообов’язкове правило поведінки, слід показати конкретний зв’язок між державою та учнем, дати зрозуміти, чим саме закон впливає на кожного конкретного учня.
 
Усе вищезазначене дозволяє зробити висновок, що провідними методами роботи з юридичними текстами є словесні. Зокрема, сюжетна, розповідно-описова, пояснювальна розповідь учителя якнайкраще впливає на створення конкретних юридичних уявлень в учнів. Розповідь учителя формує основу для подальшої роботи учнів щодо вивчення юридичних закономірностей у текстах, встановлення їх зв’язку з повсякденним життям, відповідного впливу на суспільні відносини.
 
Акцентуючи це, вчитель використовує різні методичні прийоми, перш за все для того, щоб привернути увагу учнів до найголовнішого у своїй розповіді. Вивчаючи правовий матеріал, учні не тільки отримують уявлення про засади існування держави, але й оцінюють їх, роблять узагальнення.
 
Активна розумова діяльність учнів має сприяти розумінню еволюції правового процесу, формуванню в їхній свідомості цінності права як гарантії існування держави. Елементи міркування, риторичні питання, чітке формулювання висновків, що містяться в поясненні вчителя,— усе це вчить учнів розмірковувати, правильно оцінювати юридичні події та явища.
Dounload PDF

Відгуки читачів