Сорочка-вишиванка для ляльки

Т. В. Ткаченко, учитель трудового навчання І кваліфікаційної категорії, Авдіївська ЗОШ І–ІІІ ступенів № 2


ТЕМА. Сорочка-вишиванка для ляльки
 
Мета:
  • ознайомити учнів із традиціями вишивання сорочок різних регіонів України, із обереговою символікою орнаментів;
  • наголосити на потребі оберігати все, що пов’язує нас із традиціями нашого
  • народу;
  • розширити уявлення про вишиванку як вид мистецтва;
  • розвивати вміння красиво й правильно говорити, логічно мислити;
  • виховувати любов до національних традицій, краси і гармонії навколишнього світу, повагу до старшого покоління, шанобливе ставлення до людей праці, почуття національної гордості.
 
Обладнання: вишиванки (рушники, серветки, сорочки), малюнки із видами різних швів.
 
Матеріали та інструменти: нитки, голки, полотно для вишивання.
 
Підготовлювальна робота: клас було поділено на групи: довідкове бюро, інструктори з техніки безпеки, екскурсоводи.
 
Тип уроку: комбінований.
 
 
ХІД УРОКУ
 
I. ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ ДО УРОКУ
 
— Пролунав дзвінок.
Починається урок.
Працюватимемо старанно,
Щоб почути у кінці,
Що у нашім шостім класі
Діти — просто молодці.
 
 
II. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ТЕМОЮ ТА МЕТОЮ УРОКУ
 
Учитель. Сьогодні наш урок буде дещо незвичним. Я пропоную вам подумки перенестись у музей народної вишивки. Але щоб туди потрапити, потрібно стати активними учасниками навчального процесу.
 
Отож, починаймо! Сьогодні в нас такі завдання на урок:
1. «Увійти» у курс справи. Пригадати предмети українського кос тюма.
2. Відвідати музей.
3. Вислухати «Довідкове бюро», оглянути експонати музею.
4. Прослухати інструктаж з техніки безпеки.
5. Обрати орнамент для сорочки своєї ляльки.
6. Узяти участь у практичній роботі.
7. Підбити підсумки.
 
 
ІІІ. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
 
Дидактична гра «Снігова куля»
 
До дошки виходять 4 учнів, стають в один ряд. Перший учасник називає предмет українського одягу. Другий учень спочатку повторює, що сказав попередній учень, а потім додає своє. Наступний повторює слова першого та другого гравців, а потім додає своє. Той, хто помиляється або робить довгі паузи, вибуває з гри. Переможцем стає той учень, який залишиться останнім.
 
Відповіді: андарак, літник, керсетка, плахта, запаска, гуня, кожух, сорочка, ґердан, крайка, дерга.
 
 
ІV. НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНА Й ТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ
 
Учитель. Про що сьогодні піде мова, ви дізнаєтеся, коли відгадаєте загадки. 
 
Біла, руката, безнога, цибата, 
При всякому ділі у тебе на тілі. (Сорочка) 
 
Одною дорогою пішов —
дві дороги знайшов. (Сорочка)
 
Учень
Сьогодні у нас незвичайний урок.
В музеї цікавий ми зробимо крок.
Хоч вишиваночку ми бачили не раз,
Про неї знову побалакає наш клас.
В роботі завжди перешкоди бувають,
Та учні завзяті їх оминають.
 
До роботи запрошуємо екскурсоводів виставки (звучить пісня «Два кольори»). Огляд вишитого одягу.
 
1-й екскурсовод. Вишивана сорочка була характерною ознакою кожної місцевості. Сорочки різняться за орнаментом, технікою виконання та гамою барв. Так, характерними для Східної України були вишивки, виконані двома кольорами: чорним та червоним, і одним — червоним. На Київщині та в центральних районах України у вишиванках використовували переважно чорний, червоний та жовтий кольори. На Полтавщині вишивали жовтими, блакитними, синіми, зеленими кольорами. Майстрині Західної України (Волині, Буковини, Львівщини) використовували ще багатшу кольорову гаму: червоний, синій, білий, зелений, жовтий. Але основними завжди вважали чорний, червоний та білий. Інші були додатковими.
 
2-й екскурсовод. Довгими зимовими вечорами дівчата вишивали собі сорочки, по 50–100 штук на всі випадки життя. Багатство орнаменту залежало від призначення сорочки, віку жінки, її соціальної приналежності. Червоні вишиванки носили лише молоді жінки. Молодиці середнього віку в червоні кольори робили вкраплення чорного чи синього. А літні люди носили сорочки, шиті сірим або чорним. На одруження та хрещення одягали сорочки тільки в яскравих кольорах, бо бажали молодятам добра та світлої долі.
 
Учитель. Про сорочку народ склав чимало мудрих висловів.
  • У наших хазяйок по сто сорочок, а в мене одна, та й та біла щодня.
  • Пізнають хлопця й у драній сорочці, аби полики були вишиті.
  • Рукава як писанка, а личко, як маків цвіт.
 
Учитель. Звідки ж виник такий вид вишивки, як хрестик? Існує таке повір’я.
 
 
ОПОВІДАННЯ «ВИШИВАНКА»
 
Був час, як почав на Землі люд помирати. Від якої хвороби, ніхто не знав. Утікали люди з сіл у ліси. Та слідом за ними йшла хвороба. Не жалкувала ні молодих, ні старих. А жила в селі над Дніпром бідна вдова Марія. Забрала пошесть чоловіка і п’ятеро дітей. Та вже й наймолодша Іванка почала сохнути. Ні їсти не хоче, а тільки п’є і блідне на очах. А ще просить матінку:
 
— Урятуй, мамо, я не хочу помирати!
 
І так ті оченята просять, що бідна жінка місця собі не знаходить. З тим минуло кілька днів. Одного вечора до хати прийшла якась бабуся старенька.
 
— Що, помирає останка? А могла б і жити.
— Як? Бабуню, сердечна, як? Благаю, спаси, порятуй найменшу.
 
Узяла, певно, стара до серця той плач і мовила:
— Повідаю тобі тайну тої хворі. Але присягни, що не обмовишся.
— Присягаю... Донечкою!
— Знай, що послав чорну смерть Господь Бог.
 
Грішників зросло. Сказав Бог умертвляти всіх, на кому нема хреста. І чорти всіх, на кому не видно хреста, убивають. Виший на рукавах, на пазусі й усюди хрести. Ший чорні або червоні, щоб здалеку чорти бачили. Але не мов нікому більше, бо смерть дочки вздриш на очах...
 
Уже за годину червона й чорна мережка оповила дитячу сорочечку. І собі нашила. З тим уже Іванка здорова: і скаче, і сміється, і співає. А Маріїне серце стискається від болю, як видить, що понесли небіжчика. Одного разу вся в сльозах прибігла Іванка й тягне маму за рукав на сусідній двір. У маленькій домовині виносили з хати двійко хлопчиків, Іванчиних ровесників. Змарніла Марія, аж світиться. Усе пестить і цілує дочку, а думи в голові, як хмари зливові: «Боже милий, так то моя надія! Господи, я не переживу її смерті!»...
 
А люди мруть. Не витримала. Від хати до хати бігала розпатлана і страшна: «Шийте, шийте хрести. Вишивайте... Будете жити! Рятуйтеся».
 
Люди запиралися в хаті, думали, що прийшла пора і на Марію. Не вірять. Марія побігла додому, взяла на руки Іванку й подибала до церкви. Забила в дзвін на сполох. За хвилю вже всі збіглися. Обцілувала Марія дитину й мовила до людей:
 
— Не повірили! Думаєте, здуріла? Дітей мені ваших шкода.
 
На тім зірвала з Іванки сорочку вишиту. Дитина на очах зчорніла й померла.
 
— Убивці! Шийте, вишивайте сорочечки дітям і собі, — та й упала мертвою коло дочки.
 
З того часу відійшла хвороба за ліси й гори. А люди ходять у вишиванках...
 
Учитель. Ось тепер ми можемо пояснити вислів: «Народитись у сорочці» — минути небезпеку. Про значення кольорів нам розповість «довідкове бюро».
 
1-ша учениця. Червоний колір — це вогонь і кров. Чорний — земля. Білий — світ, чистота. Зелений — рослинність, життя. Золотий — сонце. Синій — небо, вода.
 
2-га учениця. Усі українські візерунки можна поділити на:
  • рослинні;
  • геометричні;
  • зооморфні.
 
 
Орнаменти мали свою оберегову символіку:
  • калина — символ роду;
  • хміль — знак розвитку, молодість;
  • виноград — символ створення сім’ї;
  • мак — продовження роду;
  • троянда — символ сонця, всесвіту;
  • лілія — символ дівочої краси;
  • дуб — символ життя, розвитку, енергії;
  • пави — символ сімейного щастя;
  • ластівка — символ міцної сім’ї та господарства.
 
Учитель. Нам залишилося тільки скласти все разом: колір, візерунок, і зробити оберегову вишивку сорочки для ляльки.
 
 
V. ПРАКТИЧНА РОБОТА
 
Учитель. Практичну роботу нам дозволять розпочати інструктори з техніки безпечної праці. Послухаймо їхні поради.
 
Інструктори
1. Кімната, у якій вишивають, має бути світлою, провітреною.
2. Слід старанно вимити руки перед роботою.
3. Сидіти потрібно рівно.
4. Слід робити відпочинок для очей.
5. Треба користуватися п’яльцями.
6. Дотримувати правил безпечної роботи з ножицями та голками.
 
Етапи роботи учнів
1. Обрати орнамент візерунка.
2. Вишити рукава сорочки ляльки хрестиком.
 
 
VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
 
Рефлексія
 
Учитель. Сьогоднішній урок добігає кінця.
 
Зараз кожен із вас подумає над таким питанням: «Що з матеріалу сьогоднішнього уроку я знаю, умію, ціную»? (Знаю: про вишивку українських сорочок різних регіонів, оберегову символіку орнаментів, значення кольорів у вишивці. Умію: вишивати хрестиком, давати оцінку виробам. Ціную: набуті знання)
 
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1. Гасюк О. О., Степан М. Г. Художнє вишивання : альбом. — К. : Рад. школа, 1983.
 
2. Сорокина Л. М. Учись вишивать : альбом / Л. М. Сорокина. — 5-е изд. — К. : Рад. школа, 1989.
Dounload PDF

Відгуки читачів