Розвиток творчого потенціалу учнів на уроках біології

Ю. О. Кострюкова, учитель біології та хімії вищої категорії, учитель-методист КЗ «Технічний ліцей м. Дніпродзержинська», м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.


Сучасна особистість повинна:
  • вміти творчо мислити;
  • бути здатною жити в безперервно мінливому світі;
  • почуватися комфортно під час соціальних змін;
  • впевнено долати непередбачені ситуації;
  • визначати проблеми та інноваційні способи їх розв’язання.
 
Тому головним завданням освіти є всебічний розвиток складових особистісного потенціалу учня, зокрема його творчого потенціалу.
 
Творчий потенціал визначають як інтегруючу якість особистості, що характеризує ступінь її можливостей ставити й вирішувати нові завдання у сфері діяльності, яка має суспільне значення.
 
На формування творчого потенціалу впливають три фактори:
  • спадкові задатки (фізичні дані, темперамент, гострота мислення);
  • соціальне середовище (зовнішні умови впливу);
  • особистісна активність (життєва позиція особистості).
 
Саме останній фактор визначає особистість як унікальну цілісну систему, яка володіє потенціалом безперервного саморозвитку й самореалізації. Якщо зусилля людини перевищують за величиною її наявні ресурси, то вона власними зусиллями збільшує свої ресурси й можливості (як психологічні, так і матеріальні), а отже, і горизонти свого саморозвитку. У цьому випадку можна говорити, що людина, проявляючи творчий потенціал, одночасно його й нарощує.
 
 
Унікальність кожної людини не викликає сумнівів, але вміння пред’явити себе, розглядати кожен момент життя як акт творчий, що дозволяє самореалізуватися, для багатьох учнів є проблемою.
 
 
Унікальність кожної людини не викликає сумнівів, але вміння пред’явити себе, розглядати кожен момент життя як акт творчий, що дозволяє самореалізуватися, для багатьох учнів є проблемою. Тож завдання вчителя — вчасно побачити здібності в дитині, озброїти її знаннями, створити умови для виявлення і розквіту її обдарованості.
 
 
Аналіз існуючої маси методик, технологій та форм роботи з учнями, засвідчених досвідом учителів біології, дає можливість виокремити найефективніші з них:
  • особистісно орієнтовані технології навчання;
  • активні та інтерактивні технології;
  • yтехнології розвивального навчання.
 
Продуктивним різновидом педагогічних технологій є творчо-розвивальна технологія, яка інтегрує особистісно орієнтовані та розвивальні технології навчання.
 
Творчо-розвивальні технології — це способи системної організації навчально-творчої діяльності учнів, які спрямовані на виконання навчально-творчих завдань і здійснюються переважно через застосування непрямих чи перспективних способів управління, з максимальним використанням самоуправління. Результат навчально-творчої діяльності визначається суб’єктивною новизною, яка й характеризуватиме відсутність або наявність певної обдарованості. На основі варіативності методів і форм, що застосовують у навчально-творчій діяльності, можна виокремити такі творчо-розвивальні технології:
  • технологія особистісного «відкриття» знань, умінь і навичок (учень — суб’єкт навчання, в результаті відкриття засвоюються знання, вміння та навички);
  • технологія навчального дослідження (вивчення предметів у природних умовах, під час спостережень, лабораторних дослідів, конструювання);
  • проектна технологія (передбачає розв’язування учнем або групою учнів будь-якої проблеми, виконання творчих проектів, що потребує, з одного боку, використання різноманітних методів, засобів навчання, а з іншого — інтегрування знань з різних навчальних предметів, галузей науки, техніки);
  • інформаційна технологія (включає мультимедійний супровід уроку, обчислювальні експерименти та дистанційне навчання з використанням ресурсів мережі Інтернет);
  • технологія «мозкового штурму» (під час сеансу мозкової атаки відбувається ланцюгова реакція ідей, що призводить до інтелектуального вибуху й дозволяє розв’язати те чи інше завдання);
  • технологія розв’язування евристичних завдань і дослідних задач — допомагає вирішити проблему практичної орієнтації учнів; формує вміння самостійного освоєння нових знань.
 
Усе найголовніше та найважливіше для школяра відбувається на уроці, оскільки за роки свого навчання він відвідує майже 10 тисяч занять. Сучасний урок — це урок, на якому присутній демократичний стиль спілкування:
  • мінімум повідомлення інформації, максимум міркувань;
  • системний підхід (все у світі взаємопов’язане, і будь-яке явище має розглядатися в розвитку);
  • включення у процес пізнання всіх доступних для дитини розумових операцій і засобів сприйняття (аналізаторів, причинно-наслідкових висновків і висновків, зроблених самостійно; предметно-схематичної наочності);
  • обов’язкова активізація творчої уяви.
 
Роль учителя можна охарактеризувати дієсловами: учить, направляє, допомагає.
 
Сучасний учитель — учитель, завжди готовий до запитання школяра «Чому?». Більш того, вдало підібраними творчими завданнями, зокрема біологічними задачами, він провокує народження запитань від учнів. Ніби звичний термін «задача» й досі викликає чимало суперечок серед викладачів, методистів і психологів щодо його застосування в біології. Тривалий час задачами з біології називали розрахункові задачі, в яких були задіяні живі об’єкти — завдання з генетики, біохімії, екології.
 
За сучасними уявленнями, біологічною задачею вважають запитання (Чому? Як? Навіщо?) або пропозиції (знайдіть, доведіть, установіть), що вимагають від учня активної розумової діяльності, яка дасть змогу:
  • на основі наявної інформації знайти відсутню;
  • встановити причинно-наслідкові зв’язки;
  • висловити оригінальні гіпотези.
 
Чим запитання з біології відрізняються від біологічної задачі?
1. Біологічні задачі вимагають активної розумової праці, а не відтворення параграфа підручника.
2. Відповідей у біологічної задачі може бути декілька, і всі вони будуть правильними; або не бути взагалі, і розв’язування задачі зведеться до пошуку версій, що пояснюють задані умови.
3. Біологічні задачі мають емоційно зацікавити учнів, мотивувати до пізнання нового, стимулювати самоосвіту.
 
Для того щоб питання з біології було біологічною задачею, принципове значення має його формулювання. Різне формулювання одного й того ж запитання може спонукати як до репродуктивного пригадування відповіді, так і до творчого пошуку.
 
Різне формулювання одного й того ж запитання може спонукати як до репродуктивного пригадування відповіді, так і до творчого пошуку.
 
Наприклад: «Оболонка, якою вкрита хламідомонада, прозора чи непрозора?» Відповідь: «Прозора».
 
Це ж питання могло мати вигляд: «Чому оболонка хламідомонади прозора?» Відповідь: «Щоб не перешкоджати сонячним променям, які необхідні для фотосинтезу».
 
Для того щоб запитання або завдання було біологічною задачею, воно має відповідати таким вимогам:
  • наявність умови, питання або пропозиції, що провокують пошук розв’язання у нестандартній ситуації;
  • направленість на учнів з урахуванням віку й базових знань;
  • збереження необхідного рівня науковості в термінології та поняттях.
 
З позицій педагогічної доцільності, біологічні задачі можна було б поділити на такі види:
  • Задачі, які мають відповідь і її знаходження очікуване вчителем, тому що учні мають достатню базу знань (тема «Обмін речовин»: Яйце, яке щойно знесла курка, має певну масу. Курча, яке вилупилося з цього яйця, разом зі шкаралупою матиме більшу чи меншу масу? Чому?).
  • Задачі, які мають відповідь, але її пошук потребує від учнів уміння будувати нові інтегровані зв’язки або логічного доведення (Як пояснити надзвичайну розгалуженість кишечнику молочно-білої планарії?).
  • Задачі, які вимагають уміння висувати гіпотези й шукати аргументи на їх підтвердження (У водойму, в якій живуть дафнії, заселили всеїдних риб. Кількість дафній через деякий час збільшилася. Як би ви пояснили такий факт?).
  • Задачі, відповіді на які знає тільки вчитель, тому що вони є задачами, що випереджають або поглиблюють навчання, а від учнів очікують пошуку можливих способів розв’язування. (Фотосинтез — єдиний процес на планеті, який відбувається зі збільшенням вільної енергії. Як це забезпечує існування життя на планеті?)
Наочність біологічних задач забезпечується використанням мультимедійних технологій, які за короткий час демонструють процеси, що відбуваються впродовж місяців, років і навіть століть. Вони розширюють можливості ілюстративного супроводу уроку, дають змогу визначити залежність між об’єктами і явищами, будовою та функціями. 
 
Методика використання біологічних задач передбачає певну етапність процесу. Перший етап — етап залучення учнів до творчого процесу — здійснюється вчителем під час вивчення нового матеріалу, закріплення й поглиблення знань:
  • Задачі-«затравки» використовують під час вивчення нового матеріалу. При цьому поняття розкриваються через визначення, узагальнюються через індукцію (від випадкового до загального). Наприклад: «Фізіолог Сєченов казав, що в нашому організмі пульсують мільйони сердець. Що мав на увазі вчений?» 
  • На етапі узагальнення та систематизації знань актуальні задачі-«індикатори», які перевіряють рівень формування в учнів ключових компетенцій з предмета.
  • Під час виконання лабораторних та практичних робіт — експериментальні задачі на інтеграцію теорії та практики. (Перевірте факт, що активність ферменту під час дії високих температур утрачається від руйнування саме ферменту, а не клітин.)
  • Для перевірки й контролю знань — задачі-«споруди», які пропонують аргументувати власну думку, використовуючи наявні знання: «Чому тютюнопаління є не тільки медичною, а й соціальною проблемою?»
 
Другий етап — формування вмінь учнів самостійно складати й розв’язувати біологічні задачі. Така «авторська задача» стимулює читання додаткової літератури з предмета, формує вміння ставити запитання, висловлювати думки, розвиває критичне мислення. Ця форма роботи є одним із рівнів домашнього завдання і пропонується учням на добровільних засадах. Діапазон творчих завдань можна розширити за рахунок вивчення процесів, що відбуваються в живих організмах у процесі їх еволюційного розвитку або у штучно створених умовах з подальшою презентацією результатів у вигляді навчального проекту з певної теми.
 
Використання біологічних задач на уроці й у позаурочний час ґрунтується на таких умовах: психологічній (створення творчої, емоційно-позитивної атмосфери) і педагогічній (вчитель, залишаючи за собою функцію загального контролю, надає можливість учням будувати творчий процес самостійно).
 
Отже, творчо-розвивальна діяльність ґрунтується на технологіях, які передбачають результат і відтворюваність (тобто ті якості, яких вимагає сучасний освітній простір), та відіграє значну роль у навчально-виховному процесі:
  • створює позитивний психологічний клімат діалогової педагогіки;
  • є гарантом успіху для звичайних учнів та досягнення ними високого рівня у навчанні;
  • урізноманітнює навчально-виховний процес, надаючи йому творчого характеру;
  • розвиває творчий потенціал особистості.
Dounload PDF

Відгуки читачів

  • Катерина

    24 жовтня 2016

    Шукала задачу, але відплвіді немає