«Свою Україну любіть…»

Н. М. Довбій, Шелудьківський ліцей ім. Ю. Є. Кравцова, Харківська обл.


Мета: розширити знання учнів про рідну державу; розвивати прагнення бути свідомими громадянами України та її патріотами; формувати переконання в нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, своїх батьків; спонукати учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі; виховувати любов до рідної землі, своєї держави, почуття національної гордості та патріотизму.

 

ХІД УРОКУ
 
 
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
 
ІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ
 
  • Вступне слово вчителя
Учитель. Добрий день, дорогі діти! Ось і промайнуло чергове шкільне літо. Для когось воно запам’яталося туристичними походами й вечірнім багаттям, а хтось мандрував стежинами рідного краю, відпочивав на річці чи в бабусі. Дуже прикро, що для частини українських дітей це літо стало пекучим болем: бо хтось із них втратив свою рідну домівку, хтось залишився без тата, брата, дідуся, які є учасниками АТО і захищають нашу Батьківщину, її цілісність.
 
Звучить пісня про Україну.
 
 
ІІІ. ОСНОВНА ЧАСТИНА
 
Учитель. Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місце, де народилася, де минуло її дитинство. Родинне вогнище — маленька батьківщина кожної людини, де живуть її мама, тато, бабусі, дідусі, сестри, брати. І якщо скласти маленькі батьківщини кожного з нас — утвориться велика держава Україна.
 
  • Що таке Україна? (Відповіді учнів.)
Учитель. Україна… Золота, чарівна сторона. «Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена...» Вдумайтеся, діти, скільки глибини в цьому мелодійному слові… Це золото полів, бездонна синь зачарованих небес, тихі плеса річок, сині очі озер і ставків. Це безмежні ліси, зелені долини й луки, Карпатські вершини і синя даль Дніпра, Донецькі простори і зоряний Південь, Полісся і Крим, білі українські хати і велич міських краєвидів, усе це — наша Україна.
 
Горнусь до тебе, Україно,
Як син до матері, горнусь.
За тебе, рідна і єдина,
Щодня я Богові молюсь.
 
Звучить Державний Гімн України (муз. Михайла Вербицького, сл. Павла Чубинського).
 
Учитель. Давня легенда розповідає, що на світанку нашої землі Бог оглядав творіння рук своїх і, натомившись, вирішив перепочити. Земля, де опустилися Бог з ангелами, була вельми багатою на сонце, на звірів та пташок. А найбільше сподобалися Богові люди того краю. До якої хати не заходив він зі своїми супутниками, усюди їх зустрічали хлібом-сіллю. Так сподобалася Богові та місцина, що він став часто сюди навідуватися зі словами: «Рушаймо у край!»
 
Кажуть, відтоді і пішла назва нашої держави — Україна.
 
  • А які легенди відомі вам? (Відповіді учнів.)
Учитель. Кожен із нас вкладає в поняття «Батьківщина», «рідний край» щось своє, особисте. Любов Забашта, відома українська поетеса, усвідомлює це так:
 
Є щось святе в словах «мій рідний край».
Для мене — це матусі пісня ніжна,
І рідний сад, від квіту білосніжний,
І той калиновий у тихім лузі гай.
Для мене — це твої стежки й мої,
В містах і селах стоптані любовно,
Й пісень людські прозорі ручаї, —
Усе, що серцю рідне невимовно.
Його історія… В ній скільки гіркоти!
І тим рідніш мені ти, краю рідний,
Що вже назад поламані мости,
І день встає, як райдуга, погідний.
 
Учень
Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос.
І душу мені засіває зерно.
Моя Україно, колиско-калино,
Пізнати тебе мені щастя дано.
З тобою розлука — гірка моя мука,
Печаль журавля, без гнізда в чужині.
Моя Україно, білявко-хатино,
З твойого вікна світить доля мені.
 
Учитель. Україна… Рідний край… Золота чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою палку любов до краю, де народились і живуть.
 
З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про її щирий, веселий і працьовитий народ, про «лани широкополі, і Дніпро, і кручі, гаї зелені».
 
Учитель. Рідний край… Він починається від батьківського порога, стежини, стрункої тополі, барвінку, який ніжно стелиться садочком. Найсвятішими для кожного з нас є слова Україна, Батьківщина.
 
Учень
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь і не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в пустині рай.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, — без Батьківщини.
 
Звучить пісня «Україночка» (муз. Г. Татарченка , сл. А. Демиденка).
 
 
Учениця (вбрана в український одяг)
Я — Україна, я — страдниця-мати,
Яка споконвіку була у ярмі.
Турецькім, російськім…
Та всіх не назвати,
Бо зайди є різні, а муки — одні.
Не тільки чужинці мене шматували,
Були і свої в нас жорстокі тирани.
Вони видавали укази й закони,
Тому і загинуло всіх нас мільйони.
Немов маля, що в муках народилось,
У долі, радості і різних неладах, —
Так я з неволі відродилась
І намагаюся стояти на ногах.
Ще зовсім молода і непокірна,
А на чолі — блакитно-жовтий стяг,
Прошу мені служити вірно,
Нехай Господь благословить мій шлях.
 
Учитель. Кожна країна світу обов’язково має свої символи. Кольори українських символів — це кольори природи, яку завжди любили українці: золотистий степ, синє небо, синє море, ріки з жовтим очеретом і рудими скелями. Чисте небо України — символ миру та пшеничне поле — символ достатку.
 
Національним гімном України стала пісня Михайла Вербицького на слова Михайла Чубинського «Ще не вмерла України».
 
Та крім офіційних державних символів Україна має ще й народні. Які?
 
Учень. Звісно, скажеш одне тільки слово «Україна» — і в уяві обов’язково постають тополя в полі, «хрущі над вишнями», калина в лузі, верба край долини… Калина в Україні — символ рідної землі і вічної пам’яті про тих, хто у мужній боротьбі віддав своє життя за щастя і волю народу, тому й садять її на могилах загиблих. Якщо троянди і виноград, за словами М. Рильського, — красиве і корисне, то калина символізує духовний потяг до рідної землі, свого берега, своїх традицій. «Пам’ятай же, сину, що казала мати: “Посади калину біля своєї хати”».
 
  • Які ще рослини-символи вам відомі?
А птахи? (Відповіді учнів.)
 
Учитель. Хліб і рушник — одвічні людські символи. Хліб-сіль на вишитому рушнику були ознакою гостинності українського народу. Хліб на столі... Хай завжди він буде в хаті, прикрашений вишитим рушником. А найпершою молитвою нашою хай буде хвала хлібові, прохання, щоб він не зачерствів, бо, як мовить народ, коли черствіє хліб, то черствіють і душі…
 
Учениця
За народним звичаєм стрічаєм,
Як здавен ведеться на віку,
Ми гостей пшеничним короваєм
На чудовім тканім рушнику.
 
Учень
Хай рясніють квіти малиново,
Пахне хай духмяно коровай.
Щоб і дар земний, і щире слово
Ви відчули, завітавши у наш край.
 
Учитель. Говорячи про символи, ми не можемо не згадати про рушник. Візерунки рушників несуть красу із глибини віків. Недарма в народі говорять: «Тримай хату, як у віночку, а рушник — на кілочку». І ще: «Хата без рушників, як родина без дітей». А подивіться, де висять рушники. Над вікном і над дверима, на покутті — це обереги від усього злого, що може зайти в дім. Рушник... Він пройшов крізь віки. І хотілося, щоб цей символ завжди прикрашав нашу оселю, був ознакою великої любові й незрадливості. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя.
 
  • Вікторина «Знавці нашої культури»
- Кольори нашого державного прапора. (Жовтий і синій)
- Розкажіть перші рядки національного Гімну. (Ще не вмерла…)
- Старовинний обряд славлення різдвяних свят піснями. (Коляда)
- Кущ, оспіваний в українських народних піснях, символ дівочої вроди. (Калина)
- Дерево — символ, з яким в українських народних піснях і переказах порівнюють струнких дівчат. (Тополя)
- Чим прикрашають голову українські дівчата? (Вінок)
- Національний символ України. Матері дарують його своїм дітям на щастя та долю, відряджаючи в далеку дорогу. (Рушник)
 
Учитель. Великі й складні завдання покладаються сьогодні на кожного громадянина України, а громадяни України — це кожен з нас, це люди, які живуть в Україні та є патріотами своєї держави.
 
Не розчаровуйсь в Україні,
Немає єдності у нас,
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні,
А розумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині —
У себе спершу запитай.
 
Учень
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона — свята, а грішні — ми.
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні,
Ідеї волі певним будь,
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
 
Учениця
Не розчаровуйсь в Україні,
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садах достатку і добра!
Роман Керик
 
Учитель. Свідомість українців постійно змінюється. Плинуть роки, народжуються нові покоління. Кожне наступне дивиться на минуле очима свого часу. Майдан та Революція Гідності вразили не тільки Україну, а й увесь світ. Зігріта палкими серцями мільйонів українців з усіх регіонів, незалежна демократична держава Україна продемонструвала Європі й усьому світові, що українці — міцна духом волелюбна нація, яка навчилася поважати себе і яка зуміла відстояла свій демократичний вибір. Це рік єднання, пробудження і консолідації українського народу. Майдан став центром революції, місцем правди і свободи, площею добра, тепла, дружби, любові, братерства й гідності. Наші серця стали частиною могутнього серця. Наші голоси — нотами потужного гімну волі. У пам’яті людей назавжди молоді патріоти нашої держави. Невідомий автор, мабуть, очевидець тих страшних подій, присвятив тим, хто загинув на Майдані, поезію.
 
 
ГЕРОЯМ НЕБЕСНОЇ СОТНІ
Як журавлі, що ринули у небо,
Покинувши цей грішний світ,
Лишили по собі кривавий
Та героїчний слід…
Вони не думали, що буде,
Не думали про щастя чи добро.
Вони ішли… Ішли назустріч смерті,
І страху зовсім не було.
Небесна Сотня — герої незборені,
Найкращі, найвідважніші сини,
Яскравим сяйвом в небі засвітились,
Щоб інші мріяли, любили і жили.
Ольга Дзюба
 
Учитель. Утім, такі події єднають усіх, з роками набуваючи дедалі більшого значення. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. 23 роки Незалежності Україна, на щастя, не знала війни. Але війна не обійшла нашу державу сьогодні. Нещодавно ми не знали дуже багатьох слів, пов’язаних із війною, тепер же мирне небо опалене полум’ям війни. Ще зовсім недавно ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні — Героям слава!», а у наш час вони набули нового реального, непідробного святого змісту.
 
Наразі всім зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої — це наші хлопці, чоловіки, це мужні воїни, що зі зброєю в руках захищають східний кордон України, це лікарі, які виривають поранених у АТО з лап смерті, ставлять їх на ноги, це волонтери, на плечах яких тримається забезпечення нашої армії продуктами, обмундируванням, медикаментами та багато чим інши м, украй необхідним у щоденній ратній праці солдата. Зрештою, це всі ті, хто пожертвував хоча б краплиною своїх статків заради України, заради її майбутнього.
 
Війна. Найважче, найгірше випробування. Те, що зруйнувало мирне життя. На захист своєї Батьківщини піднявся весь народ. Усі, хто може тримати в руках зброю, — воюють. Інші не покладаючи рук працюють заради перемоги.
 
На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми — єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна — іншого шляху в нас немає.
 
Сьогодні на вокзалі бачила солдата…
Стояв один — його ніхто не проводжав:
Квиток на схід, рюкзак і плащ-палатка,
Немов він сам від себе на війну тікав.
Сумний, стурбований, глибокий,
Задумливо і мужньо в самоті стояв,
Хоч перед ним дорога — світ широкий,
Але він стежку свою власну вже обрав.
Не в далі дальнії, щоб щастя пошукати,
Не в ті незвідані, чудові й радісні краї,
А в пекло — смерті в зуби їде заглядати —
Боротися за волю на своїй землі!
І шкода стало невідомого солдата:
Він сам — та й я нікого вже не жду,
Тому тепер на нього буду я чекати,
Тепер я в Бога за усіх самотніх попрошу!
«Не полишай одних в скруту годину,
Дай мужності, надії й сили їм пошли!
Дружині — чоловіка, матері — дитину,
І сестрі — брата, прошу, рідного верни!»
Я мовчки проведу тебе, коханий, брате, сину,
Й чекати буду рідного тебе з війни…
Тепер ти просто зобов’язаний й повинен,
Живим та неушкодженим прийти!
 
У цій війні народжуються герої. Вони бачать смерть в обличчя. Вони багато чого зрозуміли. Та й ми зрозуміли, що для мирних жителів найбільше зло — це коли на твоїй території перебувають громадяни іншої держави. Бо, за будь-яких законів, той, хто перебуває на чужій території, ризикує стати носієм свавілля.
 
Час спливатиме, але дуже важливо, щоб юні знали і пам’ятали про тих, хто, не жаліючи сил, здоров’я і життя, воює за незалежність країни.
 
Народжені жити, любити, творити пішли з життя, для них війна закінчилася не салютом, а свинцем у серці. Вони заповіли нам берегти, пам’ятати і любити свою Батьківщину. Завдання нашого покоління — не забути людей, які прославили Україну своїм героїзмом. 
 
Хвилина мовчання.
 
Учитель. Так, герої не зникають. Вони передають наступним поколінням естафету своїх героїчних справ. Нехай минають роки, але ми завжди будемо чути їхні голоси, що кличуть нас до боротьби за мир. Нашу Батьківщину, нашу Україну зламати не можна. Наче казковий птах, вона відроджується з попелу, розправляє гордо крила, стає міцнішою, сильнішою, кращою.
 
Хай живе Україна! Слава Україні — Героям слава!
 
Ми — Українці! Це звучить гордо. Нам пощастило народитися на мальовничій, щедрій та багатій землі.
 
  • Якою ви бачите нашу країну в майбутньому? (Відповіді учнів)
Слова, що йдуть від серця, — найщиріші і найтепліші. Тому настав час скласти колективний вірш про Україну зі щирих і теплих слів. Я почну, а ви добиратимете останнє слово другого рядка в риму.
 
 
ВІРШ ПРО УКРАЇНУ
Ось небо блакитне і сонце в зеніті!
Моя Україна найкраща у… (світі!)
Моя Україна — це ліс і озерця,
Безмежні степи і чарівні… (джерельця).
Красиві пейзажі і гори високі,
Маленькі струмочки і річки… (глибокі).
Сади чарівні, мальовничії села,
Моя Україна — це пісня... (весела).
Це щира, багата, як світ її мова,
Крилата така, мелодійна… (чудова).
Її обереги — верба і калина,
Найкраща у світі — … (моя Україна).
Бо нам найрідніші Вітчизна і мати.
То як же нам, дітям, її не кохати?
Моя Україна — козацькая слава!
Така волелюбна і мирна… (держава).
Вона дорога нам, і рідна, і мила,
Бо світ перед нами, як мати… (відкрила).
Вітчизна свята, дорога Україна,
Для кожного з нас ти у світі — … (єдина).
 
 
Учитель. Друзі, хочеться, щоб кожен із вас завжди відчував себе частинкою нашої славної держави. Зрозумійте, що ви — її сьогодення і майбуття, саме ви творите долю Батьківщини. У кожного з вас є можливість зробити свій внесок у її розвиток. Якщо будемо жити в злагоді, братерстві, будемо поважати, розуміти, підтримувати одне одного, якщо у кожного в серці буде гордість і любов до своєї землі, — наша Україна розквітне.
 
Тож побажаймо всім нам жити в Україні — єдиній країні! Україна — наш спільний дім. Тож маємо дбати всі, щоб були в ній добробут і лад, мир і злагода, вічна краса. Усі ми повинні усвідомити: своє, рідне — це не тільки хата й подвір’я, а й вулиця, село чи місто, де ти живеш, ліс і річка, степ і море. Якби кожен це пам’ятав, — чи були б засмічені лісосмуги, ниви і шляхи, отруєні водоймища, понівечені насадження, понищені святині? Якби кожен це розумів і пам’ятав, не розпочалась би війна на Сході, не був би анексованим Крим…
 
Відеозапис «Молитва до України» (у виконанні Руслани Лижичко).
 
Учитель. Наша рідна Україна живе. Вона цвіте каштановим цвітом, молодіє вербовими гілками, співає солов’їним голосом і говорить своєю рідною мовою. Вона, як тополя, гордо стоїть серед Європи. І цей край ми повинні зробити найпрекраснішим. Бо це — наша рідна земля, яка дає нам силу, наснагу, життя. Україна в нас одна, а сила наша — в єдності.
 
 
У єдності — народу сила.
Від Заходу вкраїнського й до Сходу
Ми єдності ланцюг протягнем знов,
Посієм між людьми священну згоду.
Ми разом! Це основа всіх основ.
 
Тепло сердець здолає ворожнечу,
І об’єднає всіх свята мета:
Тримаймось разом. Ми — велика сила.
Й не забуваймо: Батьківщина в нас одна.
Тут бились прадіди, зросили землю кров’ю,
 
Чужинців проганяли раз у раз.
Вороже зло ми переможемо любов’ю,
Нам об’єднатись заповів пророк Тарас.
 
І заспіває знову Україна,
І оживе її свята земля.
І пам’ятаймо: тільки в єдності — народу сила
То ж стали золотими ці слова.
Дмитро Посільський
 
 
Звучить пісня В. Крищенка «Україна».
Dounload PDF

Відгуки читачів