А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Розвиток самоосвітніх умінь учнів

Р. Б. Черніна,

м. Донецьк

Нові умови життя вимагають нового мислення, нової культури діяльності, а отже якісно іншого рівня освіти, здатності до постійного оновлення і поповнення знань, тобто здібності навчатися впродовж усього життя. Про формування у підростаючого покоління сучасного світогляду, розвитку творчих здібностей і уміння самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості йдеться і у Національній доктрині розвитку освіти.


Розвиток самоосвітніх умінь учнів

Р. Б. Черніна,

м. Донецьк

Нові умови життя вимагають нового мислення, нової культури діяльності, а отже якісно іншого рівня освіти, здатності до постійного оновлення і поповнення знань, тобто здібності навчатися впродовж усього життя. Про формування у підростаючого покоління сучасного світогляду, розвитку творчих здібностей і уміння самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості йдеться і у Національній доктрині розвитку освіти.

Справді, сучасний випускник загальноосвітньої школи не завжди відповідає вимогам, які ставить сучасний спосіб життя. І саме в таких сферах, як уміння організовувати свою освіту, розвивати компетентність, діяти самостійно в різних критичних ситуаціях. Тільки готуючи особистість, здібну до самоосвіти, сучасна школа може реалізувати модель випускника, здібного до самостійного рішення власних і?глобальних проблем, здібного до творчості, саморозвитку і самореалізації. Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійно здобувати інформацію стали невідкладною необхідністю сучасності. Що ж таке самоосвіта?

Самоосвітаскладний вид систематичної пізнавальної діяльності, під час якої людина сама ставить перед собою пізнавальні цілі та завдання, визначає шляхи їх досягнення, контролює хід самостійної роботи щодо набуття знань і сама оцінює їх результати.

У традиційній системі освіти самоосвітавторинний процес, і лише з переходом людини до самостійного життя вона стає основним способом її духовного розвитку і збагачення. Сьогодні ми розглядаємо освіту і самоосвіту, навчання і самонавчання як єдиний цілісний процес, який дає можливість учням розвиватися адекватно своїм можливостям і здібностям, знаходити необхідні джерела інформації та використовувати їх для задоволення своїх пізнавальних потреб. Тому перед сучасною школою постають зараз певні завдання. По-перше, учнів необхідно ознайомити з самим поняттям самоосвіти, сформувати його мотиви і свідоме ставлення до навчання. По-друге, створити умови для розумового самовиховання учнів, їх самоосвіти. Зробити так, щоб учень усвідомлював ефективність своєї самоосвітньої роботи. По-третє, не тільки ознайомити учнів з методами і прийомами самоосвіти, дослідницької роботи, але й навчити їх створювати індивідуальну програму власної самоосвіти. Таким чином, саме в школі необхідно закласти ті основи самостійної роботи, які дають можливість самостійно здобувати знання.

Зміст самоосвіти школярів найчастіше повязаний з поглибленим вивченням окремих навчальних предметів, задоволенням пізнавальних інтересів у процесі позакласної та позашкільної діяльності. Практика показує, що в процесі самоосвіти в учнів виникають труднощі, які помітно знижують інтенсивність самоосвітньої роботи, призводять до згасання інтересу до неї. Ці труднощі повязані з відсутністю у школярів умінь і навичок самостійної розумової роботи, невмінням систематизувати отриману інформацію й зіставити її зі своїми прогалинами у знаннях основ наук. Тому достатньо висока результативність самоосвіти практично неможлива без уміння навчати себе.

Для того, щоб уникнути згасання інтересу до самоосвіти, необхідно заздалегідь підготувати учня до його діяльності: дати йому певний обсяг загальноосвітніх і політехнічних знань, які стануть основою, а часто і методом його самоосвітньої пізнавальної діяльності; сформувати у дитини такі особисті мотиви, що спонукатимуть її до безперервної самоосвіти; формуватимуть уміння та навички самостійної розумової діяльності, самоорганізації, самостійного оволодіння знаннями та пізнавальними уміннями при використанні різноманітних джерел і в різних формах самоосвіти (читання, слухання, спостереження, експерименту тощо).

Природно, що навчання школярів методам і прийомам самоосвіти на кожному етапі їх освіти різне: починаючи з основ у початковій школі й закінчуючи формуванням навичок дослідницької діяльності у старших класах. Але для кожного етапу існують загальні положення. Необхідно сформувати у школярів наступні уміння та навички. По-перше, навчити планувати свою діяльність: намічати цілі, визначати завдання, шляхи і терміни їх виконання. Розвивати уміння самоорганізації: раціонально організовувати режим і систематичність діяльності, розподіл часу на виконання того чи іншого завдання, місце для роботи, підбір і знаходження необхідних джерел інформації. По-друге, навчити працювати з книгою та іншими джерелами інформації (радіо-, кіно-, телепрограмами; різноманітними видами практичної діяльності: дослідженнями, експериментами, моделюванням, відвідуванням виставок, музеїв, концертів, лекцій, спектаклів тощо; компютером).

Оскільки книга дотепер є одним із основних джерел інформації, необхідно навчити школярів організовувати коло свого читання, детально ознайомити з системою роботи бібліотек і їх довідково-бібліографічним апаратом, навчити дитину правильно робити записи при читанні. Безумовно, одним із параметрів самоосвітньої діяльності учня має стати оволодіння ним культурою усного та писемного мовлення. Необхідно сформувати у дитини вміння користуватися монологічними (коротке повідомлення, розповідь, опис, характеристика тощо) і діалогічними (оволодіння такими функціональними типами діалогу: діалог характеру етикету, діалог-інтервю, діалог-домовленість, діалог-обмін думками) формами мовлення, складати розгорнуту характеристику на основі одного або декількох джерел знань, висловлювати свою точку зору і відстоювати її, вміти вести дискусію; сприймати на слух незнайомий текст, розуміти після одного прослуховування фактичний його зміст, причинно-наслідкові звязки, основну думку висловлювання. В той же час потрібно навчити школяра практично використовувати свої знання та висловлювати свої думки письмово, аргументовано доводити їх. Природно, що без навичок самостійної розумової діяльності тут не обійтися. Учень поступово повинен опановувати прийоми наочно-дійового, наочно-образного й логічного мислення, пізнавальних умінь і навичок; набувати загальних логічних інтелектуальних вмінь: порівняння, встановлення звязків, виділення головного, абстрагування, систематизація, узагальнення тощо. Невідємною частиною самоосвіти є, звичайно, і творчість школярів, розвитку якої необхідно надавати велику увагу. Всі перераховані вище критерії самоосвіти будуть, безумовно, неповними, якщо упустити уміння самоконтролю і самооцінки. Необхідно навчити дитину перевіряти правильність і ступінь засвоєння самим собою теорій, практичних умінь, правильність результатів вирішення поставлених завдань; сформувати у неї здібність до самоаналізу й самопізнання.

Таким чином, невідкладною потребою сучасної школи є створення умов, за яких кожен учень мав би нагоду навчатися самостійно набувати необхідної інформації, використовуючи її для власного розвитку, самореалізації, для вирішення існуючих проблем.

Відгуки читачів