Ефективність реалізації управлінських рішень як показник якості освіти

Л. І. Савинська, директор Харківської загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів № 111 Харківської міської ради, Харківська обл.


Початок ХХІ століття характеризують оновлення змісту навчання та виховання, моделювання структури навчальних закладів. Звісно, за таких умов не може залишитися незмінною діяльність керівника сучасної школи, тобто його професійний баланс. У Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті визначено сутність та основні напрями модернізації управління. Реформування передбачає удосконалення функцій і методів управління загальноосвітнім навчальним закладом. Саме всередині 90-х років ХХ століття поряд із поняттям «керівник» широко вживали термін «менеджер», оскільки розпочав свій розвиток менеджмент освіти. Наукові роботи Г. А. Дмитренка, Л. І. Каращук, Н. Л. Коломінського, Ю. А. Конаржевського, В. А. Коростельова розкривають сутність освітнього менеджменту та зміст діяльності менеджера освіти. Зрозуміло, що школі майбутнього потрібен і керівник майбутнього.
 
Ефективність управління закладами загальної середньої освіти чималою мірою залежить від професійного рівня керівника. Сьогодні серед важливих складових роботи організації існує вибір стратегії ефективного менеджменту. Дієвість керівників-менеджерів визначає ухвалення ефективних управлінських рішень. Підґрунтям є володіння найбільш повною інформацією. Сучасний керівник має прагнути того, щоб прийняття рішень стало звичкою для підлеглих, тож має ефективно використовувати групове ухвалення управлінських рішень для визначення стратегічних завдань розвитку. Тому серед основних напрямів модернізації управління виділено й удосконалення технологій прийняття управлінських рішень. Управлінське рішення в будь-якому випадку є соціальним актом, що організовує та спрямовує в певне русло діяльність педагогічного колективу, виконує роль засобу, який сприяє досягненню цілей, поставлених перед навчальним закладом. Отже, менеджмент передбачає нове бачення шляхів подолання проблем, які постали перед організацією. Менеджери мають бути спроможними до інноваційного пошуку, вміти бачити нове у звичному, генерувати інноваційні ідеї, довіряти інтуїції та доповнювати її обґрунтованими розрахунками [4].
 
З досвіду роботи керівника школи ми зрозуміли, що головним фактором управління є розробляння та реалізація рішень. Керівник дає відповіді на запитання: що потрібно вирішити, коли потрібно прийняти рішення, хто має впроваджувати його в життя тощо. Прийняття управлінських рішень у багатьох аспектах є мистецтвом знаходження ефективного компромісу. В роботі керівника закладу освіти проблемно, коли приймають багато поточних рішень, не визначають розв’язання стратегічних проблем у визначений час, не здійснюють контролю за виконанням прийнятого рішення.
 
Перед нами постало завдання теоретичного обґрунтування та практичної перевірки шляхів удосконалення прийняття управлінських рішень як критерію якості освіти.
 
Ми можемо передбачити, що якість управлінських рішень буде вищою за умов:
  • високої професійної компетентності керівника щодо змісту, форм і методів управлінської діяльності, опанування вмінь розв’язувати проблеми;
  • готовності педагогічного колективу до реалізації принципу партисипативності під час прийняття рішень;
  • упровадження програмно-цільового підходу до управління навчальним закладом.
 
Важливою складовою державного управління в цій ситуації є управління якістю освіти, що являє собою двовекторний процес. З одного боку, воно має забезпечувати якість внутрішніх параметрів процесу та результату навчання учнів і студентів, задоволення їхніх освітніх потреб і сподівань щодо здобуття належної компетентності та життєво важливих рис особистості. З іншого — воно спрямоване на поліпшення використання ресурсів у забезпеченні якості освіти та підвищення ефективності функціонування системи освіти загалом (зовнішні параметри як соціальної системи). У першому випадку прийняття управлінських рішень ґрунтується на результатах вивчення рівня засвоєння змісту освіти та чинників, які на нього впливають. Це, зокрема, поточне та тематичне оцінювання, державна атестація власними силами, зовнішній (незалежний) стандартизований контроль успішності та практичних навичок тощо. Щодо оцінювання зовнішніх параметрів освітньої системи, то тут долучаються інші механізми управління на рівні місцевих, регіональних освітніх систем і держави загалом.
 
Спочатку необхідно чітко сформулювати, що нам потрібно одержати, які параметри повинно мати рішення.
 
До параметрів якості управлінського рішення належать:
  • показник ентропії, тобто кількісної невпорядкованості проблеми. Якщо проблему формулюють тільки якісно, без кількісних показників, то показник ентропії наближається до нуля. Якщо всі показники проблеми висловлені кількісно, показник ентропії наближається до одиниці;
  • ступінь ризику вкладення інвестицій;
  • імовірність реалізації рішення за показниками якості, витрат і термінів;
  • ступінь адекватності (або ступінь точності прогнозу, коефіцієнт апроксимації) теоретичної моделі фактичним даним, на підставі яких його було розроблено.
 
Після попередньої регламентації параметрів якості й ефективності управлінського рішення встановлюють межу, тобто мінімально допустиму ефективність, заради якої й розв’язують проблему, аналізують фактори зовнішнього середовища, які впливають на якість та ефективність рішення. Після цього аналізують параметри «входу» системи та вживають заходів щодо їх покращення та підвищення вхідної інформації.
 
Після остаточного з’ясування вимог «виходу» відбувається уточнення факторів зовнішнього середовища, які впливають на якість і ефективність рішення.
 
Ключ до прийняття ефективного рішення — це досягнення балансу між логікою, інтуїцією та досвідом. Менеджери, зокрема, потребують усіх трьох елементів, якщо хочуть впоратися із ситуаціями, що виникли у процесі роботи. Досвід забезпечує баланс, необхідний для найважливішої здатності, що поєднує всі три елементи, — здатності формулювати судження.
 
Коли йдеться про лідерів і тих, хто приймає рішення, необхідно враховувати також, що для прийняття оптимальних рішень необхідна участь як серця, так і голови. Звернемося до Конфуція: «Радикальні зміни вимагають адекватних повноважень. Людина повинна мати внутрішню силу так само, як і впливову позицію. Те, що вона робить, має відповідати найвищим цінностям. Якщо революція не шукає найвищих цінностей, її результати не будуть позитивними і вона не матиме успіху. Зрештою, люди мають підтримувати лише те, що їм інстинктивно здається справедливим».
 
Сьогоднішній керівник має бути носієм орга нізаційних змін. Це особистість, яка вміє виробляти нові підходи до розв’язання проблем, фахівець, який пропагує нові цінності серед співробітників. Він готовий долати труднощі, оскільки процес знаходження нового найчастіше тривалий за часом. Як відзначають у новітніх посібниках з психології управління, «незмінною є тільки сталість змін», і тому керівник має бути не лише генератором нових ідей, але й уміти керувати процесом досягнення нового. Мислення його повинне бути творчим, виражатись в умінні відкидати традиційні, стандартні та знаходити нові, оригінальні рішення, в умінні мислити варіативно (передбачати кілька можливих варіантів розв’язання проблем) і вибирати оптимальне.
 
Отже, в підґрунті успіху щодо роботи будьякої організації перебуває довіра до людини. Керувати — означає вміти приводити до успіху кожного. Той, хто лише займається опікою і підтягує, теж може досягти певного успіху, але позбавляє своїх співробітників радості його досягнення — наймогутнішого стимулу енергії та творчості. Коли говоримо про важливість уміння інтегрувати зусилля членів колективу для досягнення успіху, не можна промовчати і про роль об’єднальних гасел чи цінностей. Наслідування єдиних етичних цінностей є необхідною передумовою для успішного керівництва.
 
Якість управління відбиває безліч його різних характеристик. Серед найважливіших є професіоналізм управління. Роль професіоналізму управління виявляється і в орієнтації на найбільш актуальні, важливі та перспективні проблеми розвитку, і в реконструкції структури, формуванні визначеного типу, і в темпах розвитку. Все це результати управлінських рішень, прийнятих або професійно, або непрофесійно.
 
Прийняття управлінських рішень у багатьох випадках є мистецтвом знаходження ефективного компромісу. Виграш в одному майже завжди призводить до нестачі чогось іншого.
 
Ознаками професіоналізації управління є: наявність і статус освітніх підрозділів у структурі системи управління, спеціалізовані технології роботи з персоналом, сучасне інформаційне забезпечення процесів управління, наукова методологія й ефективна організація розробляння управлінських рішень, розвинені прогнозування та стратегічний підхід, раціональне використання ресурсів часу. Ступінь професіоналізму управління можна оцінювати, регулювати і на цій підставі розвивати й удосконалювати управління.
 
З метою покращення процесу та результатів прийняття управлінських рішень, складання відповідної програми з цього питання потрібно спочатку дослідили якість діяльності керівництва та колективу навчального закладу щодо прийняття рішень. Для цього на діагностичному підґрунті слід вивчити стан прийняття управлінських рішень, реалізації менеджерського підходу до їх розробляння та впровадження за допомогою розробленої власної кваліметричної моделі.
 
У системі управління якістю освіти особливе місце належить моніторингу як складному управлінському інструменту оцінювання результатів якості освіти, що об’єднує три найважливіші управлінські компоненти: контроль, експертизу різних аспектів діяльності школи та систему інформаційного забезпечення управління якістю освіти та застосовується за умови досягнення керівником й управлінською системою навчального закладу відповідного рівня стабільності. Початковим етапом використання моніторингу якості освіти є аналіз і вивчення змін, а також намагання здійснити прогноз на майбутнє, наступним — наукове саморозвивальне управління з налагодженим зворотним зв’язком для вироблення подальшої стратегії й тактики розвитку навчального закладу.
 
Знання засад менеджменту — інструмент для досягнення результатів в управлінській діяльності. Ефективний менеджер не зациклюється на окремому підході, він прагматик. Він розуміє значення всіх трьох елементів трикутника прийняття рішень і вирішує, на якому з них в певному випадку слід акцентувати. Серед найважливіших змін, що існували в навчальному закладі, — розширення кола повноважень, які керівник надав своїм працівникам. Це стає особ ливо важливим для керівниківменеджерів, які усувають усі перешкоди зі шляху тих, хто прий має рішення та розв’язує проблеми.
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
1. Закон України «Про освіту». — К. : Генеза, 1996. — 36 с.
2. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті. — К. : Шкільний світ, 2001.
3. Дерлоу, Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень / Д. Дерлоу. — К. : Наукова думка, 2001. — 242 с.
4. Мармаза, О. І. Проектний підхід до управління навчальним закладом / О. І. Мармаза. — Х. : Основа, 2003.
   
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 7967
 
Догори