Специфіка логопедичної роботи в навчально-реабілітаційному центрі

Н. В. Богославець, м. Івано-Франківськ


 У навчально-реабілітаційному центрі функціонує два логопедичних кабінети, які достатньо обладнані для роботи з дітьми-логопатами. Особливістю роботи вчителя-логопеда нашого закладу є те, що він працює з дитиною, у якої крім мовленнєвого недорозвитку є ще й психоневрологічний діагноз, а саме вади інтелектуального розвитку або порушення опорно-рухового апарату.

 
Основний логопедичний діагноз вихованців — системне недорозвинення мовлення тяжкого та середнього ступенів. Зустрічаються діти, які зовсім не говорять. Є діти з порушенням вимови й лексико-граматичного складу мовлення. 
 
Методика логопедичної корекції спрямована на формування мовленнєвих засобів спілкування, достатніх для самостійного розвитку мовлення в процесі спілкування і навчання дітей з особливими потребами. Логопедична робота будується залежно від рівня мовленнєвого розвитку дитини.
 
Основною метою логопедичної корекції є поетапне формування усного мовлення шляхом
складання різних видів фраз, що поступово
ускладнюються. Це ускладнення спирається на
закономірності фізіологічного розвитку мовлення в дитини. Залежно від рівня мовленнєвого
розвитку дитини перед логопедом постають такі
завдання.
 
А. У разі загального недорозвитку першого рівня
  • Розвиток розуміння мовлення.
  • Розвиток самостійного мовлення.
  • Формування елементарної фрази.
 
В. У разі загального недорозвитку другого рівня
  • Розвиток розуміння мовлення, спрямованого на розрізнення граматичних форм слова.
  • Розвиток елементарних форм усного мовлення на базі збагачення словникового запасу, практичного засвоєння простих граматичних категорій.
  • Опанування правильною звуковимовою, розвиток фонематичного слуху, формування ритміко-складової структури слова.
 
C. У разі загального недорозвитку третього рівня yy Практичне засвоєння лексичних і граматичних засобів мовлення.
  • Формування артикуляційних навичок, правильної звуковимови, складової структури слова та розвиток фонематичного сприйняття.
  • Розвиток зв’язного мовлення.
  • Опанування елементів грамоти.
 
Робота логопеда має певну специфіку, вона базується на таких принципах.
  1. Особистісне орієнтування — орієнтування на дитину, її психоемоційні особливості.
  2. Емоційна підтримка — створення на заняттях емоційно комфортної обстановки.
  3. Взаємодія з батьками та спеціалістами закладу.
  4. Ігровий контекст занять — формування позитивної мотивації навчання.
 
Специфічні особливості логопедичної роботи з неповносправними дітьми
 
1 Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. У роботі неможливо орієнтуватися на «середню» дитину. Кожний вихованець у повному розумінні особливий — має свій тип сприйняття, уваги, пам’яті, характер і темперамент. Це унеможливлює роботу за стандартною методикою: кожна дитина вимагає окремого підходу.
 
2 Логопедичні заняття мають комбінований та ігровий характер. Заняття містять роботу над рухливістю артикуляційного апарату, звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мови, зв’язним мовленням і над розвитком психічних процесів. Усі заняття проходять в ігровій формі, на них використовують мовленнєві ігри та вправи, яскраві й цікаві іграшки, предметні та сюжетні малюнки. Комбіноване заняття, проведене в ігровій формі, дає змогу гнучко перемикати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, не допускаючи втрати уваги та зниження інтересу.
 
3 Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи — розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина «побачила», «почула», звикла вслухатися в мовлення оточуючих. Тому логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить її наслідувати дії з предметами, рухів рук, ніг, голови. Це — основа для переходу до наслідування артикуляційних рухів, звуків, слів.
 
4 Організація занять. Відомо, що утримувати довільну увагу в таких дітей надзвичайно складно, тут важлива кожна деталь заняття. Розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання матеріалів, до яких у дитини є особливе ставлення та специфічний інтерес, місце розташування логопеда. Важливо відзначити, що те, до чого звикають діти з особливими потребами, впливає на успішність, тому важливо знати їхні звички й використовувати це під час організації занять.
 
5 Спостереження за внутрішнім станом дитини. На заняттях важлива динаміка уваги дітей, тому не можна доводити увагу до виснаження. Важливо вчасно помітити, коли та як перемикати увагу. Якщо дитина починає відволікатися — уже пізно: руйнуються атмосфера заняття та емоційний зв’язок між дитиною і логопедом.
 
6 Моделювання навичок досягнення. Дитина з особливими потребами звикає до того, що всі дорослі — від батьків до педагогів — прагнуть її зрозуміти «з півслова». З одного боку — це чудово, але з іншого — вона може втратити мотив, бажання навчитися (наскільки це можливо для її рівня розвитку) говорити правильно. Саме тому на заняттях необхідно створювати такі умови, щоб у дитини виникала потреба говорити. Для того щоб вербальна комунікація стала для неї звичною і необхідною, потрібно дуже багато часу.
 
7 Повільний темп формування нових навичок. Може здатися, що робота логопеда нічому не сприяє, є даремною. Від дітей з обмеженими можливостями не слід очікувати швидкого результату. У них відсутнє оперативне реагування. Вони тривалий час «поглинають» інформацію, начебто «записують» її на свій внутрішній магнітофон. Іноді результат роботи може виявитися через 2–3 роки. Ця особливість сприйняття дітей не повинна лякати педагогів.
 
8 Постійне закріплення набутих навичок. Уся логопедична робота була б безрезультатною за відсутності тісного контакту з батьками й педагогами. Саме вони забезпечують закріплення набутих навичок, над якими працюють на логопедичних заняттях. Спільно проговорюють дрібні зміни в поведінці дитини, логопед просить батьків удома, а педагогів — на заняттях провокувати дитину на застосування набутих навичок. Від педагогів логопед отримує інформацію про стан дитини після занять і з урахуванням цього планує подальшу стратегію. Це особливо важливо під час роботи з безмовними дітьми. Якщо ж дитина володіє мовою, то співробітництво з педагогами полягає в роботі над автоматизацією звуків, розвитком лексико-граматичного складу мови. У дітей з особливими потребами процес автоматизації звуків дуже важливий і тривалий. Якщо поставлений звук не закріплювати щодня, не стежити постійно за правильністю його вимови під час різних видів діяльності дитини в центрі й удома, результат логопедичної роботи знеціниться. Те, чого не може відстежити логопед, можуть контролювати педагоги й батьки, у цьому полягає їхня величезна допомога. Слід вести логопедичні зошити, з яких батьки можуть отримувати інформацію та займатися з дитиною вдома, закріплюючи матеріал в іншій обстановці. У цьому — зміст перенесення отриманого досвіду додому, у реальне життя.
 
Отже, підсумовуючи, слід зазначити, що логопедична корекція дітей з особливими потребами на сьогодні відіграє важливу роль, оскільки вона забезпечує можливість інтеграції дітей з неповносправністю в соціальне середовище, де вони могли б упевнено та вільно спілкуватися.
Dounload PDF

Відгуки читачів