Вкладка - Акмеологічний аспект модернізації змісту та структури науково-методичної роботи з педагогами

Г. Коломис, методист комунальної установи «Рівненський міський методичний кабінет» Рівненської міської ради


Головним сьогоднішнім завданням стало плекання компетентних людей — таких людей, які були биздатні застосувати свої знання в умовах, що змінюються, і... чия основна компетенція полягає в умінні включатися в постійне самонавчання впродовж усього життя.

М. Ш. Ноулз

 

Хто ж стоїть біля витоків плекання компетентної та успішної людини? Звичайно, сьогодні, як і в усі часи, така місія покладена на педагога. Але чи потрібен суспільству вчитель, який лише сумлінно виконує всі адміністративні вказівки та старанно прямує вже прокладеними вчительськими стежинами? Справжній педагог ХХІ століття — це висококомпетентний професіонал, який володіє глибокими педагогічними знаннями та здатен продукувати нові цікаві ідеї, спрямовані на вдосконалення освітнього процесу загалом, успішний, здатний до творчих нестандартних рішень, готовий до роботи в умовах ринкових відносин.

 

Сьогодні гостро стоїть питання про те, хто чи що має стати тією рушійною силою, яка спонукатиме педагога до самовдосконалення, окреслить перед ним шляхи до його становлення як успішної особистості, модернізує його світогляд і забезпечить адекватну реакцію на всі інноваційні процеси, що відбуваються і в освіті, і в суспільстві загалом. На часі думка, що це все сучасний педагог здатен осилити сам, і тому взагалі нівелюється діяльність методичної служби як такої. На що очікувати? Чи готовий український педагог до цього? Чи не зламають суспільні негаразди вже і так залишеного сам на сам зі своїми проблемами вчителя, чи не зміліє джерело педагогічної творчості через брак професійної методичної підтримки?

 

Педагогічна праця вже від самих витоків має творчий і дослідницький характер, тому методична діяльність має стати для сучасного вчителя життєвою потребою й, водночас, обов’язковою вимогою, найважливішою умовою забезпечення ефективного функціонування й розвитку школи. Тому сьогодні методичний супровід набуває особливого забарвлення: це має бути постійний рух за висхідною траєкторією, спрямований на оновлення форм і змісту, це палітра модернізованих підходів і постійний методичний діалог із педагогом, творчий тандем, який може забезпечити підтримання належної професійної форми як педагога, так і методиста.

 

Розв’язати проблему методологічної переорієнтації процесу навчання та виховання на розвиток особистості учня, формування його життєво важливих компетентностей можна тільки шляхом підвищення ефективності праці кожного педагога, якнайповнішого використання його потенціальних творчих можливостей. Як зробити так, щоб педагог працював ефективно, тобто щоб кожен став продуктивним педагогом?

 

Сьогодні потрібен новий погляд на структуру і зміст науково-методичної роботи з педагогічними кадрами. Завдання методичної служби — моделювати структуру ефективної діяльності та створювати умови для самореалізації й удосконалення особистості (перш за все педагога, а потім і учня) в умовах переходу від традиційних форм організації діяльності до інноваційних. За такого підходу кожний керівник навчального закладу, кожний педагог мали би можливість якомога повніше розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвивати ініціативу та творчість, використовувати досвід, наукові й методичні дослідження та відкриття колег. Модернізація освіти загалом, безумовно, передбачає зміну змісту, структури й технології методичної роботи не лише в школі, а й, у першу чергу, на рівні організації методичного супроводу формування компетентнісного педагога (додаток 1). Створення нових організаційних структур, використання інтерактивних методів і новітніх технологій, інформатизація методичної служби свідчать про суттєві зміни в організації науково-методичної роботи. Розбудова української національної школи вимагає постійної роботи з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, забезпечення високого рівня науково-методичної діяльності, потребує стабільно і творчо працюючих педагогічних колективів із високим рівнем професійної майстерності. Щоденно зростає потреба в учителях, які не бояться модернізувати зміст своєї діяльності шляхом критичного, творчого її вдосконалення, уміють ефективно використовувати досягнення науки й перспективного педагогічного досвіду. Дати ази подолання кризових настроїв і стимулювати до креативності покликана сьогодні модернізована методична служба, яка здійснюватиме науково-методичний супровід діяльності педагога через призму нових форм, підходів і методів.

 

Отже, метою роботи методиста є окреслення основних аспектів модернізації методичного супроводу, створення умов для всебічного розвитку особистості педагога-словесника та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму, озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями й навичками, напрацювання стратегій для створення реальної творчої атмосфери в колективі педагогів-словесників міста чи району. Використання акмеологічних підходів у роботі як з учителями, так і з учнями сприяє створенню нового світорозуміння, оволодіння мистецтвом життєтворчості, а відтак ефективного виконання життєвих і соціальних ролей. Чим потужніший творчий ресурс людини,тим легше їй здолати життєві труднощі та кризові настрої, оволодіти новими професійними якостями.

 

Усі аргументи оновлення методичної взаємодії за сферами професійно-педагогічної діяльності, професійно-педагогічного спілкування й особистості словесника-майстра взаємопов’язані, їм властива самоорганізація і саморозвиток під впливом певних акмеологічних факторів. Адже сьогодення вимагає творчого вчителя, учителя-дослідника, який піднімається на вершину педагогічної майстерності, учителя, який прагне до цієї вершини, але подолати яку, мабуть, нікому не вдалося, бо межі росту, удосконалення немає. Тому науково-методична робота набуває нових елементів. У її структурі має виявлятися вся сукупність умов розвитку особистості педагога та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму, зростання акмекомпетентності. Тобто методичній службі варто будувати взаємодію з педагогами на основі такої науки, як акмеологія.

 

Акмеологія (від давньогрецького «акме» — квітуча сила, вершина) — наука про досягнення людиною найвищих вершин у життєдіяльності та самореалізації творчого потенціалу, який є основою загальнолюдських потенційних можливостей. У центрі діяльності сучасного педагога — створення умов для розкриття й розвитку життєвого ресурсу кожної дитини, адже саме це відкриє можливість оволодіти певними якостями й уміннями, що забезпечать її повноцінну самореалізацію та сприятимуть досягненню життєвого успіху. Однак лише компетентний педагог, який здатен до перетворень і вдосконалення, зможе виплекати особистість із високим акмеологічним рівнем особистісної зрілості.

 

Оскільки професіоналізм педагогічної діяльності — це мистецтво педагога формувати в школярів здатність творчо використовувати отримані знання, уміння й навички для продуктивного розв’язання життєвих і фахових завдань та ситуацій, то доцільним буде не лише створення акмеологічного освітнього середовища, а й плекання методистом особистості вчителя-акмеолога.

 

Основні завдання методиста, який формує особистість учителя-акмеолога:

  • утілення теоретичних знань у практичну діяльність;
  • розкриття резервних комплексів учителів;
  • зростання акмеологічної освіченості вчителів;
  • виховання дієвого інтересу вчителів до амеологічної навчально-виховної діяльності;
  • вироблення ефективного інструментарію для реалізації практичного акспекту акмеологізації.

 

Основним завданням методичної служби є спрямування діяльності на формування семіотичного аспекту компетентності педагогів, що базується на постійній потребі вдосконалювати себе, змінювати підходи до своєї роботи.

 

Ефективність акмеологізації навчально-виховного процесу значно залежить від наукового супроводу й підтримки. Доцільно за активної участі науковців проводити практичні семінари, зустрічі, засідання за круглим столом, майстер-класи, де розв’язувати проблеми, обговорювати досягнуті результати, окреслювати перспективи розвитку.

 

Підвищенню рівня професійної компетентності та становленню вчителя як педагога-акмеолога сприяє проведення таких методичних заходів, як проблемний педагогічний семінар «Акмеологізація освітнього процесу» чи «Створення акмеологічного навчально-методичного простору», психолого-педагогічного семінару «Формування комунікативної культури вчителя-акмеолога»; організація роботи творчих груп, зокрема з питань «Використання акмеологічних технологій у навчально-виховній діяльності», «НІТ та акмеологізація навчально-виховного процесу». З метою ефективного використання акмеологічних технологій важливо організувати на рівні методоб’єднань діяльність творчих лабораторій. Однією з умов акмеологізації методичної діяльності є поступова інтеграція акмеологічних прийомів і методів у традиційні та поєднання з тими, що сьогодні на часі. Цьому сприяє проведення семінарів-практикумів, науково-практичних конференцій, педагогічних майстерень, де одним із питань буде акмеологія. Зокрема, під час науково-практичної конференції «Творчість М. Коцюбинського через призму сучасності» вчителями-словесниками практично продемонстровано на учасниках заходу використання акмеологічних прийомів і стратегій під час вивчення творчості письменника; темою міжпредметної науково-практичної конференції є «Особливості використання компаративного аналізу літературного твору в умовах акмеологічного середовища загальноосвітнього навчального закладу», де теоретично та практично розглянуто можливість «творчого тандему» компаративістики й акмеології.

 

Саме за таких умов вдало формуватиметься акмеологічна компетентність педагога.

 

Акмеологічна компетентність — це інтегральна готовність і здатність зрілої особистості будувати свій поступовий психічний і професійний розвиток із постійним ускладненням завдань і зростанням рівня досягнень, які найбільш повно реалізують психологічні ресурси, що має людина.

 

Слід пам’ятати про психологічний супровід формування вчителя-акмеолога. Його ефективність передбачає створення внутрішніх умов (психолого-педагогічний семінар) досягнення педагогом професійного акме:

  • активність людини;
  • побудова свого професійного шляху за висхідною траєкторією;
  • прагнення людини до досягнення свого максимального рівня;
  • мотивація самореалізації;
  • високий рівень вимог до самого себе;
  • здатність мобілізувати всі професійні можливості, які є в людини;
  • здатність до відновлення втрачених сил після великих і виснажливих справ;
  • прагнення до збереження та примноження своїх досягнень.

 

Для здійснення ефективного методичного супроводу педагогічної діяльності необхідно вибудувати орієнтовну модель професійного зростання вчителя-акмеолога (додаток 2). Кожен педагог матиме певний орієнтир для вдосконалення, водночас ці критерії створюють умови для моніторингу акмеологічного зростання кожного вчителя з точки зору наявності тієї чи іншої риси, сприяють проведенню певної корекційної індивідуальної роботи.

 

Значимими рисами вчителя-акмеолога є наявність аналітичних і рефлексивних умінь, причому тут мають на увазі не тільки вміння аналізувати проведений або побачений урок, корегувати свою діяльність на уроці залежно від ситуації, але й уміння узагальнювати свій педагогічний досвід, визначати найбільш перспективні й особистісно значущі для методичного самовдосконалення теми. Від ефективності методичної роботи (включаючи психолого-педагогічний супровід навчально-виховного процесу) безпосередньо залежить результативність педагогічної праці, тобто якість освіти. У зв’язку із цим цілком доречно розглянути ці питання під час засідань методоб’єднань, виробити підходи до системи акмеологізації навчально-виховного процесу, що сприятимуть підвищенню якості освіти.

 

Сформовані в учителя проектувальні вміння є необхідними умовами для ефективного розвитку їх і в учнів, причому не тільки в старшій ланці, але й в учнів основної та частково початкової школи.

 

Здатність до творчості — це одна з найважливіших складових професійної культури вчителя-акмеолога.

 

Траєкторії зростання педагогічної майстерності вчителя-акмеолога проходять через використання і творче моделювання акмеологічних технологій, що базується на науково-методичних засадах та охоплює весь освітній процес і спрямоване на розкриття резервного комплексу кожного учня й учителя. Це досить яскраво виявляється в ході урочної діяльності. Під час проведення акмеологічних уроків учителі вдало реалізують операційно-дієвий компонент уроку, а також такі компоненти змісту освіти, як досвід емоційно-чуттєвого ставлення до світу, досвід творчої діяльності. Педагогам доцільно здійснювати дидактичну імпровізацію, використовувати зміст уроку для творення акмеологічно спрямованих життєорганізуючих імпресингів. Важливе місце в діяльності педагога відведено активізації творчого потенціалу учня. Це відбувається через використання стратегій творчого пошуку, творче проектування діяльності як учителями, так і учнями.

 

Акмеологічні акценти уроку можуть проходити через будь-який етап або ж можуть бути використані вчителем у комплексі:

  • акмепочаток уроку. Збудження процесу акмеологічної самоорганізації учня;
  • акмеактуалізація й акмемотивація. Стимулювально-мотиваційна діяльність учителя;
  • акмесприйняття. Використання стратегії творчого пошуку;
  • акмерелаксація. Психотерапевтична майстерність учителя;
  • акмеімпровізація. Акмеологічна майстерність учителя — це його здатність реалізовувати операційно-дієвий компонент уроку;
  • акмеологічне домашнє задоволення.

 

Отже, сучасний методичний супровід діяльності вчителя-словесника — це постійний рух за висхідною траєкторією, спрямований на оновлення форм і змісту, це модернізація підходів і постійний методичний діалог із педагогом, спрямований на його професійне зростання й удосконалення. Методист покликаний розв’язати проблему переорієнтації методичної діяльності на розвиток особистості вчителя, формування його професійно важливих компетентностей, якнайповнішого використання потенційних творчих можливостей.

 

Тому пріоритети методичного супровіду у світлі нової освітньої парадигми можна об’єднати таким чином:

  • створення умов для всебічного розвитку особистості педагога-словесника та досягнення акмеологічного рівня його професіоналізму;
  • озброєння кожного вчителя необхідними для цього знаннями, уміннями й навичками через уміле поєднання традиційних та інноваційних методів і форм методичної роботи;
  • створення особистісно зорієнтованої моделі методичного супроводу;
  • перехід на новий рівень взаємодії педагога й методиста: пошук шляхів розвитку й удосконалення професійної майстерності педагога через мережеву взаємодію;
  • підвищення рівня інформаційної культури педагога й рівня оволодіння інформаційними технологіями;
  • ефективне використання інтернет-ресурсів у співдіяльності «методист – учитель»;
  • забезпечення формування основних компетентностей учителя та здійснення акмеологічного підходу до методичного супроводу педагогічної діяльності педагога; плекання особистості вчителя-акмеолога; формування дієвого інтересу до акмеологічної освітньої діяльності.

 

Список використаних джерел

  1. Деркач А. А. Акмеология [Текст]/ А. А. Деркач. — М. : Изд-во РАГС, 2002. — 650 с.
  2. Єрмаков І. Г. Компетентнісний потенціал проектної діяльності [Текст]/ І. Г. Єрмаков // Школа. — 2006. — №5. — С. 5–11.
  3. Єрмаков І. Г. Феномен компетентнісного спрямування освіти [Текст]/ І. Г. Єрмаков // Школа. — 2006. — № 12. — С. 5–20.
  4. Коломис Г. Г. Прямуємо до акмеологічних вершин [Текст]/ Г. Г. Коломис, Н. І. Сукач // Директор школи. — 2011. — № 5 (53).
  5. Корнійчук О. Е. Життя — джерело мистецтва [Текст]/ О. Е. Корнійчук. — К., 1985. — 294 с.
  6. Пальчевський С. С. Акмеологія [Текст]/ С. С. Пальчевський. — К. : Кондор, 2008. — 397 с.
Dounload PDF

Відгуки читачів