Педагогічні проекти як шлях до підвищення професіоналізму вчителя

Тукало З. Ф., Ізяславський НВК «ЗОШ ІІ–ІІІ ступенів № 5 ім. О. П. Онищука, гімназія»


У структурі професійної компетентності педагога однією з провідних компетенцій є володіння сучасними інноваційними технологіями, зокрема проектною технологією. Для педагога майбутньогопедагогічне дослідження є умовою розвитку професійної майстерності. Пропонуємо вашій увазі проект за темою «Активізація пізнавальної діяльності учнів через інтерактивні методи навчання під час вивчення історії».

 

Проект «Активізація пізнавальної діяльності учнів через інтерактивні методи навчання під час вивчення історії»
 
Учасники: педагогічний та учнівський колективи навчального закладу.
 
Характеристика проекту:
  • ??за кінцевим результатом: практико-орієнтований;
  • ??за кількістю учасників: колективний;
  • ??за характером контактів: внутрішній;
  • ??за ступенем самостійності: експериментально-дослідницький.
 
Етапи проекту
 
Пошуковий Визначення теми, аналіз проблеми, постановка мети, обговорення методів дослідження
Аналітичний Аналіз вихідної інформації, пошук оптимального способу дослідження мети проекту, побудова алгоритму діяльності
Практичний Виконання запланованих кроків
Презентаційний Оформлення остаточних результатів
 
Актуальність проекту
 
Як відомо, завтрашній день — це сократичне суспільство, комп’ютерна освіченість та міжнародні зв’язки. Щоб діти почувалися упевнено в цьому середовищі, їм потрібно забезпечити відповідну підготовку.
 
Мета проекту: підвищення інтересу до вивчення історії, розвиток творчих здібностей та самостійності учнів, активізація їхньої пізнавальної діяльності.
 
 
Основні завдання:
  • використовувати різноманітні форми і методи організації навчальної діяльності, орієнтованої на конкретного учня;
  • створювати атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі класу;
  • стимулювати учнів висловлюватися, використовувати різні способи виконання завдань без страху помилитися чи одержати неправильну відповідь;
  • підтримувати учня в його прагненні знайти свій спосіб роботи; аналізувати діяльність свою та інших учнів на уроці;
  • створювати педагогічні та навчальні ситуації, що сприяють виявленню ініціативи та самостійністі кожному учневі;
  • створювати умови для природного самовираження учня.
 
 
Очікувані результати:
  • підтримування творчо здібних учнів;
  • підвищення якості освіти;
  • підвищення рівня зацікавленості учнів до вивчення історії.
 
Наукове обґрунтування та практична значущість проекту
 
Навчання потребує напруженої розумової роботи дитини та її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти, продемонструвати. Справжнього результату можна досягти лише за допомогою інтерактивного навчання.
 
На уроках історії нові технології навчання спрямовані на розвиток в учнів здатності бачити проблеми, виявляти суперечності, висувати гіпотези, оригінальні ідеї, аналізувати, інтегрувати, трансформувати та синтезувати інформацію, здійснювати пошук, дослідницьку діяльність. Звісно, обравши певну (нову для себе) технологію викладання, вчитель завжди якоюсь мірою ризикує, бо участь у ній не може бути точно спрогнозована, тому завжди можлива помилка. Чим майстерніший і неординарніший учитель, тим більше він ризикує, проте більше й виграє. Колективна діяльність учнів під час пізнання і засвоєння історичного матеріалу передбачає індивідуальний внесок кожного в навчальний процес, обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. При цьому має панувати атмосфера доброзичливості та взаємного підтримування. Вона створює умови, за яких учні не лише здобувають нові знання, а й розвивають свою пізнавальну діяльність, виходять на вищі форми співробітництва.
 
Інтерактивна діяльність ґрунтується на діалогічному спілкуванні, яке сприяє взаєморозумінню, взаємодії, спільному розв’язанню загальних, проте важливих для кожного учасника завдань. Учні перебувають у режимі бесіди, діалогу з будь-чим чи з будь-ким: з історичним текстом, історичною особою, критиком, реальним товаришем, викладачем і т. ін. Отже, інтерактивне навчання — передовсім діалогічне навчання, якому притаманна тісна взаємодія викладача і учня.
 
У виборі інтерактивної технології необхідно дотримувати певних правил:
  • до роботи залучаються (тією чи іншою мірою) усі учасники навчального процесу;
  • вони повинні мати певну психологічну підготовку (скутість, неконтактність, самозаглибленість заважають);
  • клас ділиться на підгрупи;
  • до заняття відповідно готується приміщення (наприклад, столи ставлять «ялинкою», щоб кожен учень сидів боком до ведучого і мав змогу спілкуватися в малій групі);
  • учитель розробляє необхідні для творчої роботи матеріали;
  • учні налаштовуються на неухильне дотримання процедури і регламенту;
  • створюється атмосфера довіри, природності, невимушеності, приємної бесіди.
 
Урок має бути ефективним (досягти визначеної мети) й оптимальним за структурою (передбачати такі навчальні ситуації, містити такий матеріал і послуговуватися такими методами і прийомами, які б постійно підтримували інтерес учнів, не переобтяжували їх, давали змогу досягти найкращих результатів). На такому уроці діти емоційно і вдумливо сприймають матеріал, здобувають якісні, системні, сучасні знання, вільно оперують ними в нових умовах.
 
 
Ще одна вимога до сучасного уроку — інтеграція знань з різних предметів.
 
А ще на кожному уроці потрібно давати учням час для роздуму, переживання, вибору позиції й обов’язково словесного озвучення своїх думок під час діалогів: читача з текстом, учителя і учня, однокласників між собою. Отже, на перший план ставлять потреби дитини у пізнанні, самоствердженні, творчості, емоційній насолоді, спілкуванні, праці, самостійності, теоретичній і практичній озброєності, грі, тобто самореалізації.
 
Працюючи в школі, я дійшла висновку, що специфікою інтерактивних уроків є обов’язкова копітка попередня домашня робота учня з різноманітним матеріалом і багатьма історичними джерелами за раніше оголошеною вчителем проблемною темою. Тоді такі уроки будуть особливо цікаві.
 
План підготовки учня до інтерактивного уроку
1. Визначення теми дослідження та способів її розкриття.
2. Обґрунтування актуальності теми.
3. Цілевизначення і добір матеріалу.
4. Первинне сприймання історичного матеріалу.
5. Спостереження, аналіз тексту і висунення власної гіпотези.
6. Ознайомлення з науковою літературою з цього питання та її опрацювання.
7. Фіксування прочитаного: виписки, тези, цитати.
8. Обробляння накопиченого матеріалу, систематизація спостережень, встановлення певних закономірностей, висновків.
9. Аргументація висновків (це неодмінна умова доведення істинності всіх тверджень дослідника) найпереконливішими прикладами, цитатами.
10. Орієнтовний план відповіді опонентові.
 
 
Інтерактивне навчання — це ще й застосування фронтальної та кооперативної форм організації навчальної діяльності учнів. Кожна з них має свої особливості, на які потрібно зважати, визначаючи способи організації засвоєння учнями знань. Фронтальна форма передбачає навчання однією людиною (здебільшого вчителем) групи учнів. За такої форми навчальної діяльності кількість слухачів завжди переважає кількість тих, хто хоче говорить. Усі учні у певний момент працюють разом чи індивідуально над одним завданням з подальшим контролем результатів.
Dounload PDF

Відгуки читачів