Казка В. Симоненка «Подорож у країну Навпаки»

О. І. Лутай, учитель української мови та літератури вищої категорії Золочівської гімназії № 1, Харківська обл.


Мета:

- ознайомити п’ятикласників з історією, змістом і цікавими сторінками казки «Подорож у країну Навпаки»;

- розвивати в учнів самоосвітню компетентність, творчі здібності, зв’язне мовлення, логічне мислення, виразне читання;

- виховувати інтерес до творчості В. Симоненка, кращі людські якості

Тип уроку: урок позакласного читання.

Форма уроку: урок-гра.

Обладнання: портрет В. Симоненка, текст казки, мультимедійна презентація, малюнки.

 

ПЕРЕБІГ УРОКУ
 
 
І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ХВИЛИНКА
 
Учитель
Нумо, діти, підведіться!
Всі приємно посміхніться.
Продзвенів уже дзвінок,
Починається урок.
 
Подумки побажайте успіхів одне одному на цілий день. Для того щоб упоратися на уроці із завданнями, будьте старанними і слухняними. Завдання наші такі:
 
Не просто слухати, а чути.
Не просто дивитись, а бачити.
Не просто відповідати, а міркувати.
Дружно і плідно працювати.
 
 
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
 
Учитель. Сьогодні хочу запропонувати вам, п’ятикласники, продовжити розмову про казку. А спочатку запитаю у вас:
  • Що таке казка?
  • Чим відрізняється літературна казка від народної?
  • Чим вам подобаються казки?
 
Учитель (висновки). Казки живуть поряд із нашими мріями. Вони дарують тепло і вчать нас розпізнавати гарних людей, стерегтися поганих. Під виразне читання казок нашими мамами та бабусями ми засинали, а у снах бачили Білосніжку, Жар-птицю, чарівну фею, гномів. Ці милі герої живуть у нашій пам’яті. Казки вчать, що добро завжди перемагає зло.
 
 
ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
 
— У цьому сенсі цікавим є світ подій, який вирує, мов нестримні лебеді, що несуть любов і надію на своїх крилах, у казці В. Симоненка «Подорож у країну Навпаки». Зверніть увагу на епіграф.
 
 
ІV. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ
 
 
V. СПРИЙНЯТТЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
 
1. Рольова гра «Інтерв’ю з О. В. Симоненком» Учитель. Свої казки В. Симоненко присвятив синові Лесику. У нас з вами є нагода зустрітися з ним. (Див. інтерв’ю у додатку 1)
 
2. Інсценівка уривка з казки
— Ой, діти, а хто це прийшов до нас у гості?
Чи впізнаєте цих героїв? (Інсценівка учнями початку казки до слів: «Тільки так усі зробили, всіх як вітром підхопило…»)
— А хто той чоловік з бородою? (Індивідуальне повідомлення про гномів. Див. додаток 2)
 
3. Прийом «Мікрофон»
— Настав час дізнатися про ваші враження від казки.
 
Слова-підказки (на дошці):
  • Мені сподобалося…
  • Мене вразило…
  • Здивувало…
  • Видалося смішним…
 
4. Робота в парі. «Уважний читач»
 
Учитель. Гном підготував вам ілюстрації до казки і пропонує знайти в тексті відповідні рядки (використання слайдів).
 
5. Словникова робота
  • Мацапура — неохайна або незграбна людина.
  • Проява — те, що викликає подив, диво.
  • Льох — погріб, приміщення, що використовується для переховування або ув’язнення кого-небудь.
  • Гилка — давня народна гра в м’яч.
  • Каперон — гра.
 
6. «Картинна галерея»
Учитель. Казка така цікава, події так стрімко розвивалися, що діти захотіли проілюструвати її. Слово — юним художникам. 
 
Демонстрація малюнків.
 
7. Розвиток мовлення
— Діти, чи хотіли б ви потрапити до країни Навпаки? Чому?
 
Відповіді учнів.
 
 
VІ. РЕФЛЕКСІЯ
 
Музичний супровід «Лебеді материнства».
 
Учитель. Життя В. А. Симоненка завершилося дуже рано. Але з нами залишилися його твори, які дуже повчальні. Повернімося ж до нашого завдання і на пелюсточках запишемо подяки автору. За що?
 
На партах у дітей лежать заздалегідь зроблені своїми руками квіти. На їх пелюсточках п’ятикласники пишуть подяку автору, озвучують її і прикріплюють пелюстку навкруг портрета автора, розташованого на дошці.
 
 
VІІ. ОЦІНЮВАННЯ
 
 
VІІІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
  1. Написати поради героям твору у вигляді листа або скласти таблицю «Реальне і фантастичне в казці».
  2. Індивідуальне завдання. (На вибір учителя)
 
 
 
ДОДАТОК 1
 
Ведуча. Добрий день! Зараз з вами телепрограма «Цікаві зустрічі» та я, її ведуча, Катерина. Сьогодні у нас у гостях Олесь Васильович Симоненко.
 
— Олесю Васильовичу, яким Вам запам’ятався батько?
 
Олесь Симоненко. Коли мій батько Василь Андрійович Симоненко помер, я був ще зовсім малий. Спогади у мене про нього — дитячі. Як і всякий батько, він любив гратися зі мною, читав оповідання, казки, вірші. Знав він їх багато. Читав напам’ять. Як справжній тобі артист. Мені це подобалося, і я кожного дня з нетерпінням чекав його з ро боти.
 
Ведуча. Чи називав він Вас якось по-особливому?
 
Олесь Симоненко. Пам’ятаю, якось прийшов він додому веселий і збуджений. Я ж, навпаки, був насуплений, набурмосений.
 
— Чого сидиш сумний та невеселий, як сотник Забрьоха? — накинувся він на мене і став лоскотати. — Ану, козарлюго, вище голову! 
 
Говорив він інколи незрозуміло для мене. Це зараз я знаю, що той сотник із Квітки-Основ’яненка — козацька душа. А тоді це була для мене загадка: чого батько так називає мене?
 
Ведуча. Чи правда, що Василь Андрійович писав казки на Ваше прохання?
 
Олесь Симоненко. Тату, напиши мені казочку. Всім щось пишеш, а мені? — просив його я.
 
Ведуча. Розкажіть, будь ласка, історію написання казки «Подорож у країну Навпаки».
 
Олесь Симоненко. Казка «Цар Плаксій та Лоскотон» сподобалася всім. Вона, як я розумію, увійшла в золотий казковий фонд. Батько теж розумів, що твір вийшов. І йому, очевидно, хотілося написати іще щось казкове. Якось він сказав:
 
— Це казка про мене. А хочеш, напишу про тебе? Або про такого ж лінивця, як ти?..
 
Отож тоді і з’явилася казка «Подорож у країну Навпаки», у якій перше слово — то моє ім’я: 
Лесик, Толя й два Володі 
Сумували на колоді.
 
І коли я читав цю казку моїй доньці, малій Мирославі, вона голосно сміялася і питала мене: «Невже ти, татку, ото був такою замазюрою?.. А де зараз ота колода, на якій ви сиділи?..»
 
Ведуча. Дякуємо Вам, шановний Олесю Васильовичу, за цікаву розповідь. До нових зустрічей!
 
 
ДОДАТОК 2
 
Гноми — духи землі і гір. У міфології народів Європи — маленькі, людиноподібні істоти, що мешкають під землею, в горах або лісі. Зростом вони з дитину, але наділені надприродною силою, носять довгі бороди і живуть набагато довше, ніж люди. Гноми надзвичайно образливі й примхливі. У надрах землі гноми зберігають скарби — коштовні камені і метали; вони — майстерні ремісники, можуть виковувати чарівні персні, зброю й інші чарівні предмети.
 
Дракони полюють за скарбами гномів, тому гноми постійно воюють з ними. Загалом, це добрий і працьовитий народ, але вони сильно постраждали від людської пожадливості й пихи, тому людей вони не люблять. Вони ховаються в глибоких гірських печерах, де збудували собі підземні міста й палаци. Іноді вони виходять на поверхню, і, якщо зустрінуть в горах людину, лякають її гучним криком.
 
Гноми давніші, ніж їхня назва, що, як вважається походить з грецької мови і виникла в XVI столітті. Етимологи приписують їх назву швейцарському алхімікові Парацельсу, у чиїх працях це слово з’явилося вперше. «Гносис» у грецькій мові означає «знання». Існує гіпотеза, що Парацельс винайшов слово «гном» тому, що гноми знають і можуть відкрити людині точне місцезнаходження прихованих у землі металів. Подібно до грифів в еллінських і східних повір’ях та драконів у німецьких, обов’язок гномів у тому, аби охороняти потаємні скарби.
Dounload PDF

Відгуки читачів