Сучасний урок: інтерактивні технології навчання

О. В. Падалко, Новоолександрівська ЗШ, Нижньосірогозський р-н, Херсонська обл.


У статті розглянуто реалізацію інтерактивних технологій навчання. Окреслено основні завдання під час використання інтерактивних технологій на сучасному уроці. Розкрито форми взаємодії учасників навчально-виховного процесу. Як яскравий приклад успішної діяльності описано метод «Мозкового штурму».

 

АКТУАЛЬНІСТЬ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
 
Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. З часом знижена функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передавання «готових» знань від учителя до учня припиняє бути основним завданням навчального процесу. Сформовано сучасні уявлення про фундаментальність освіти, здобувши яку, людина здатна самостійно працювати, вчитись і переучуватись.
 
Науковці, учителі-новатори вважають, що в центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення й діяльності школяра. Тобто необхідно навчити дитину критично мислити, розв’язувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати й ураховувати альтернативні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми. Тому для науковців і вчителів актуальним залишається питання, як викладати й навчати, як учити й учитися, щоб зробити ефективним процес навчання?
 
Форми взаємодії вчителя й учнів у навчально-виховному процесі ґрунтуються на трьох групах методів — пасивного, активного й інтерактивного навчання (табл. 1).
 
Методи активного й інтерактивного навчання мають між собою багато спільних ознак, але методи інтерактивного навчання можна розглядати як найбільш сучасну форму методів активного навчання.
 
«Клас — це навчальний колектив,— зазначав Л. Занков,— де за умови правильно організованої роботи кожен учень вносить у загальне життя щось своє, оригінальне». Тому формування класу тільки зі слабких учнів позбавляє їх того багатства, яке приносить робота пліч-о-пліч із сильними дітьми, сприяє розвитку в них «почуття неповноцінності», «почуття провини». Для сильних дітей відокремлення від слабких також шкідливе: вони не мають можливості оцінювати себе на будь-якому іншому тлі, крім собі подібних.
 
 
ОЗНАКИ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ
Методи навчання
(ознаки)
Головна дійова
фігура уроку
Стиль
навчання
Позиція учнів  Форма взаємодії
Пасивні  Учитель Авторитарний Пасивні учасники уроку Пасивні слухачі
Активні  Учитель, учні Демократичний Активні учасники уроку
Учитель та учні
взаємодіють один з одним
Інтерактивні Учні Демократичний Активні учасники уроку
Учні взаємодіють
з учителем і між собою
 
 
Одним із принципів гуманної педагогіки є принцип розвитку всіх учнів — і сильних, і слабких, що є можливим за умов співпраці дітей, різних за рівнем розвитку. Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить у цей процес свій особливий індивідуальний внесок, що відбувається обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливої та взаємної підтримки, що не тільки дає змогу здобувати нові знання, а й розвиває власне пізнавальну діяльність, переводить її на більш високі форми кооперації та співпраці.
 
На думку О. Уварова, актуальність технологій співпраці визначено двома причинами. По-перше, спільна діяльність є основою розвитку демократичного суспільства, до життя в якому необхідно готувати людину з дитячих років. По-друге, технологізація суспільства, розвиток інформаційних засобів відсунули на другий (а можливо, і третій) план такі звичні для дитини види діяльності, як ігри з однолітками, участь у гуртках, де вона могла отримати соціальний досвід життя. Саме тому школа стала основним джерелом для набуття дитиною молодшого шкільного віку інтерактивних умінь.
 
Т. Вольфовська підкреслює значення інтерактивних умінь як таких, що забезпечують гармонійне та творче входження особистості в суспільне життя. З огляду на роль інтерактивних умінь для розвитку особистості, сказане вище дає змогу дійти висновку, що вміння можна сформувати під впливом адекватних інноваційних методів і прийомів, які б забезпечили активну участь у навчальному процесі. До таких методів належать інтерактивні методи навчання. Нагадаємо, що «інтерактив» — від англ. inter — «взаємний», act — «діяти».
 
Г. Сазоненко визначає інтерактивне (кооперативне) навчання як багатомірне явище, оскільки «воно розв’язує одночасно три завдання: навчально-пізнавальне (конкретна дидактична мета), комунікативно-розвивальне (пов’язане із загальним емоційно-інтелектуальним фоном процесу пізнання) і соціально-орієнтаційне (результати якого проявляються за межами навчального часу та простору)».
 
 
СУТЬ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ
 
Інтерактивне навчання — це діалогове навчання, яке заперечує домінування як однієї людини, що виступає, так і однієї думки над іншою.
 
Воно передбачає постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння вчителя й усіх учнів класу — учасників процесу навчання; розв’язання загальних, але значущих для кожного учасника завдань, проблем; рівноправність учителя й учнів як суб’єктів навчального процесу.
 
Інтерактивне навчання має на меті:
  • створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;
  • надання можливості кожному учню розуміти, що він знає і думає, та рефлексувати із цього приводу;
  • вироблення життєвих цінностей;
  • створення атмосфери співпраці, взаємодії;
  • розвиток комунікативних якостей і здібностей;
  • створення комфортних умов навчання, які б викликали в кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, неповторності, значущості.
 
 
Інтерактивне навчання передбачає:
  • моделювання життєвих ситуацій, вирішення творчих завдань;
  • використання розминок (енергізаторів), рольових ігор;
  • спільне розв’язання проблем тощо.
 
Що ж дає впровадження методів інтерактивного навчання різним суб’єктам навчального процесу?
 
 
Для кожного конкретного учня:
  • усвідомлення залучення до спільної праці;
  • становлення активної, суб’єктної позиції в навчальній (чи іншій діяльності).
 
Для навчальної мікрогрупи:
  • розвиток навичок спілкування та взаємодії в малій групі;
  • формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи;
  • заохочення до гнучкої зміни соціальних ролей залежно від ситуації.
 
Для учнівського класу:
  • формування класного колективу як групової спільноти;
  • підвищення пізнавальної активності учнів класу;
  • розвиток навичок аналізу й самоаналізу у процесі групової рефлексії.
 
Для зв’язку «клас – учитель»:
  • нестандартна побудова навчального процесу, багатомірне засвоєння навчального матеріалу;
  • формування мотиваційної готовності до міжособистісної взаємодії в навчальних і позанавчальних ситуаціях.
 
Учителю на замітку. Важливим аспектом інтерактивного навчання є почуття групової належності, що дає слабким, невпевненим у собі учням змогу почуватися безпечно, вселяє впевненість у можливості подолання труднощів. Навчання разом дає дітям відчуття суттєвої емоційної й інтелектуальної підтримки. Це відчуття допомагає високо піднятися за рамки їхнього нинішнього рівня знань і вмінь.
 
 
ПРОФЕСІЙНА ПОЗИЦІЯ ВЧИТЕЛЯ
 
Використання інтерактивної стратегії змінює роль і функції вчителя — він припиняє бути центральною фігурою і лише регулює навчально-виховний процес, займається його загальною організацією, визначає загальний напрям (готує до уроку необхідні завдання, формулює питання для обговорення в групах, контролює час і порядок виконання наміченого завдання, дає консультації, допомагає в разі серйозних утруднень).
 
У ході інтерактивного навчання вчитель не повідомляє дітям готові істини, рішення, висновки, а організовує навчальний процес у такий спосіб, щоб учні в ході самостійного пошуку ідей та їх обговорення навчали один одного; допомагає створити атмосферу підтримки, взаєморозуміння, терпимості, доброзичливості. Не менш важливою є позиція вчителя. Учні мають відчувати його доступність, відкритість у спілкуванні, віру в здібності кожного, довіру, уміння поставити себе на місце учня й побачити ситуацію його очима, співпереживання, співчуття.
 
Учителю на замітку. Зміна професійної позиції вчителя не відбувається миттєво, не залежить від одного бажання. Її становлення залежить від філософського, психологічного, морально-етичного розвитку педагога. Професійна позиція виражає загальний гуманістичний рівень учителя, не виключаючи при цьому професійні вміння.
 
Використання інтерактивних методів навчання вимагає певної зміни в житті класу, а також часу для підготовки, як від учнів, так і від учителя. Разом із тим потрібно розуміти, що використання інтерактивних методів не є самоціллю. Це лише засіб, який сприяє створенню на уроці атмосфери співпраці, взаєморозуміння.
 
Як зазначає О. Савченко, «не варто шукати універсальні методи, ефективні для будьяких ситуацій уроку». Продовжуючи її думку, підкреслимо, що, по-перше, жодний метод не є універсальним, оскільки має свої «плюси» й «мінуси». А, по-друге, ефективність методу визначають не його назвою, а такими факторами, як: правильність добору методу (за принципом: у потрібному місці — в потрібний час); дотримання методики його застосування.
 
Для ефективного застосування інтерактивних методів, з метою охоплення всього необхідного обсягу матеріалу та глибокого його засвоєння педагог має ретельно планувати свою роботу:
  • використовувати методи, адекватні вікові учнів і їхньому досвідові роботи з інтерактивними методами;
  • давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;
  • добирати для заняття таку інтерактивну вправу, яка давала б учням «ключ» до засвоєння теми;
  • упродовж інтерактивної вправи давати учням час для обмірковування завдання, щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконали механічно;
  • на одному занятті використовувати одиндва (максимум) інтерактивних методи, а не їх калейдоскоп;
  • проводити неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної вправи, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал.
 
 
МЕТОД «МОЗКОВИЙ ШТУРМ»
 
Метод «мозковий штурм» (мозкова атака, англ. brainstorming) — оперативний метод розв’язання проблеми на основі стимулювання творчої активності, за якого учасникам обговорення пропонують висловити якомога більшу кількість варіантів рішень, у тому числі найфантастичніших. Потім із загального числа висловлених ідей відбирають найбільш вдалі, які можуть бути використані на практиці. Винахідником методу вважають Алекса Осборна. «Мозковий штурм» як метод виник не так давно. Разом із тим послідовність етапів, що охоплює підготовку, акт інтуїції, «осяяння», висування нового та акт осмислення, розвитку, була описана в літературі задовго до А. Осборна.
 
Метою методів психологічної активізації творчого мислення є усування інерції мислення, яка перешкоджає всебічному глибокому розгляду проблеми. «Мозковий штурм», на думку А. Страунінга, — це метод, який допомагає зняти психологічну інерцію й отримати максимальну кількість нових ідей за мінімальний відрізок часу.
 
«Мозковий штурм» є ефективним у різних сферах життя людини — науці, техніці, адміністративній, торговій і рекламній діяльності. Ось чому з 30-х років минулого століття метод набув широкого застосування в роботі менеджерів, дизайнерів, рекламодавців, педагогів усіх розвинених країн світу. Його використовують не тільки на виробництві, а й у сім’ї, розв’язуючи проблему, як провести відпустку.
 
Один із варіантів «мозкового штурму» добре відомий нам із телепередачі «Що? Де? Коли?». Останнім часом широкого розвитку набув «електронний мозковий штурм» (online brainstorming), який ґрунтується на інтернет-технологіях. Він дає змогу майже повністю усунути «побоювання оцінки», оскільки забезпечує анонімність учасників, а також розв’язати низку проблем традиційного «мозкового штурму».
 
Метод «мозкового штурму» ще називають «мозковою атакою», маючи на увазі атаку на задачі. Але існує красива й повчальна легенда про торпедну атаку, пов’язану з автором цього методу колективного мислення. Розкажіть цю історію дітям.
 
Під час Другої світової війни морський офіцер США Алекс Осборн був капітаном торговельного судна, яке здійснювало рейси між Америкою та Європою, переправляючи з Америки військову техніку і продукти харчування.
 
Одного разу в Атлантичному океані судно залишилося без охорони й отримало радіограму про можливу атаку німецького підводного човна.
 
Проти озброєного човна судно було беззахисною мішенню для навчальної стрільби. За традицією часів Великих географічних відкриттів Осборн зібрав усю команду на палубі й повідомив про те, що скоро вони можуть стати їжею для акул. Що робити? Один із членів екіпажу запропонував «геніальну» ідею: коли екіпаж побачить пінний слід торпеди, яка буде мчати до борту судна, потрібно всім морякам вишикуватися вздовж борту та дружно дмухнути на торпеду, і вона, як повітряна кулька, відверне від корабля.
 
На щастя, рейс закінчився благополучно, але «божевільна» ідея матроса виявилася плідною. Осборн поставив вздовж бортів свого судна потужні водяні насоси й одного разу справді сильним струменем води відхилив торпеду від курсу, і вона не влучила у корабель, чим врятував судно й життя команді та собі. Осборн задумався: «Божевільна» ідея врятувала життя, щось у цьому є! Можливо, у будь-якій ідеї є раціональне зерно? Говорять, так народилася ідея створення методу «мозкового штурму».
 
Переваги методу «мозковий штурм»:
  • метод досить простий, доступний як для дорослих, так і для дітей, ефективний, навіть якщо учасники не дуже компетентні;
  • не вимагає попередньої підготовки учасників, крім ведучого, який має знати теорію методу та методику його проведення;
  • це колективний метод розв’язання завдань, тому спрацьовує системний ефект — збільшується сила рішень від об’єднання зусиль багатьох людей (ефект «колективного» розуму) і можливості розвивати ідеї один одного;
  • «мозковий штурм» можна використовувати щоденно для розвитку фантазії, уяви та для розкріпачення свідомості дітей;
  • за допомогою цього методу можна показати, що одне й те саме завдання має багато різних розв’язків і кожен із них правильний, але тільки для своїх конкретних умов;
  • можна навчити дітей не боятися висловлювати свої думки, зняти страх перед критикою і страх помилитися;
  • можна навчити дітей позитивної критики.
 
Недоліки методу «мозковий штурм»:
  • не придатний для вирішення дискусійних питань;
  • відсутній чіткий алгоритм цілеспрямованого руху в бік сильних рішень.
 
«Мозковий штурм» може бути запланований учителем або виникати спонтанно — під час розв’язання якоїсь проблеми на уроці чи в позаурочний час.
 
Умови, що забезпечують ефективність методу «мозковий штурм»:
  • тему обговорюють загалом;
  • для учнів ця тема не нова, вони мають початкові уявлення про неї, отримані на уроках або завдяки життєвому досвіду;
  • тема має бути актуальною, цікавою та значущою для учнів.
 
Етапи проведення «мозкового штурму»:
  • постановка проблеми;
  • генерація ідей;
  • групування, відбирання й оцінювання ідей.
 
Правила проведення «мозкового штурму»:
  • до розв’язання проблеми підходимо з різних боків;
  • пропонуємо якомога більше ідей, не повторюємось, називаючи ідеї;
  • висловлені думки приймаємо без оцінювання та критики.
 
Учителю на замітку. У ході висловлювання рішень із проблеми може виникнути така ситуація, коли діти дружно повторюють раніше висунуту ідею, не пропонуючи при цьому своїх. Не варто загострювати ситуацію. Просто запитайте: «А що ти запропонуєш своє?» Повторіть запитання дитині особисто. Якщо й цього разу в дітей не виникне жодних ідей, поставте навідні запитання, зверніться до найбільш кмітливої або жвавої дитини, розворушіть їх. Якщо й так не вдається встановити процес генерування, можливо, запропонована тема складна або нецікава для дітей чи вони з якихось причин бояться брати участь в обговоренні.
 
Аналіз уроку з використанням методу «мозковий штурм»:
  • підготовка дітей до проведення «мозкового штурму» (актуалізація опорних знань, інструктаж, інтелектуальна розминка);
  • створення проблемної ситуації (постановка проблеми, мотивація, налагодження позитивного психологічного клімату);
  • рівень володіння вчителем методикою проведення «мозкового штурму» (способи стимуляції, заохочення, активізації діяльності учнів; уміння утримувати в зоні уваги всіх учнів класу; рівень володіння способами розгортання пошукової діяльності учнів (висування гіпотез, їх доведення, доповнен ня, поглиблення відповідей, коригування діяльності учнів, формулювання висновків); спостереження за дотриманням норм і правил штурму; здійснення індивідуального підходу до учнів);
  • характеристика діяльності учнів (активність, розкутість, реактивність, уміння аналізувати, асоціювати, моделювати, доводити, робити висновки; чіткість і точність формулювань, оригінальність ідей, критичність);
  • результативність застосування методу (швидкість і пошук найкращого способу розв’язання навчальної проблеми).
 
Учителю на замітку. Мета спільної діяльності — почути різні думки з певної проблеми та знайти краще рішення.
 
Сучасна методика має багатий арсенал прийомів інтерактивного навчання від найпростіших («Робота в парах», «Карусель», «Мікрофон») до складних («Мозаїка», «Мозковий штурм», «Аналіз ситуації»), а також імітаційні ігри, дискусії, дебати. Використання інтерактивних технологій не самоціль, а засоби створення атмосфери доброзичливості й порозуміння, зняття почуття страху. Ці технології дозволяють зробити учнів розкутими, навіяти впевненість у своїх силах, налаштувати на успіх, виявити здібність до творчості.
Dounload PDF

Відгуки читачів