«Не погасити пам’яті вогонь» (Пісенно-поетичний фестиваль)

Л. М. Коломійченко, вчитель російської мови ЗОШ № 7, м. Прилуки, Чернігівська обл.


Цілі: виховувати в учнів повагу до героїчних подвигів співвітчизників; ушанувати пам’ять тих, хто загинув у роки Великої Вітчизняної війни; форму вати патріотичні почуття гордості за старше покоління; уболівати за майбутнє країни, виховувати глядацьку та сценічну культуру, естетичні смаки.

Наочність та обладнання: державна символіка, цифри 1941–1945, червоні гвоздики, ноутбук, проектор, фонограми пісень та відео.

 

ХІД ЗАХОДУ
 
Звучать фанфари.
 
Ведучий
 
Тим, хто воював за свободу рідної землі!
Тим, хто поліг у горнилі боїв!
Тим, хто кров’ю своєю скропив землю!
Тим, хто пройшов крізь бої, лихо, голод і холод!
Тим, хто крізь роки війни проніс священне знамено Перемоги!
Тим, кого назавжди забрала війна!
Тим, хто, ризикуючи життям своїм, відстояв мир і щастя на Землі!
Усім мертвим і живим присвячується!
 
Звучать фанфари.
 
Ведуча. Линемо пам’яттю синівською в минуле — думаємо про тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Батьківщини. У серцях українців не згасне, як Вічний вогонь, пам’ять про людей, близьких і невідомих, про всіх, хто боронив рідну землю від ворогів.
 
Усім, хто пройшов через пекельний вир воєнного лихоліття, присвячуємо пісенно-поетичний фестиваль «Не погасити пам’яті вогонь».
 
70 років визволення святкує Україна, 70 років — так мало для історії, але для людини це ціле життя. Нехай же воно буде в усіх нас щасливим. І перш за все це щастя заслужили ветерани, люди, які вибороли, ціною життя вирвали його у ворога.
 
Друзі, сьогодні до нас на свято завітали почесні гості. Дозвольте представити їх.
 
Представлення гостей.
 
Ведучий. Пісні та поезія воєнних років! Від найперших залпів і до переможного травневого салюту, через усю війну крокували вони в бойовому солдатському строю. Це ті твори, які додавали сили солдатам, коли вже сил не було. Це твори, що допомогли нашим бійцям дійти до Берліна й встановити над Рейхстагом Прапор Перемоги.
 
За чотири роки війни було написано безліч пісень. Часто в них не було ані рядка про подвиги, бої... Але саме такі людські щирі, пісні солдати любили найбільше. Гарна пісня завжди була вірним помічником бійця. З піснею він відпочивав у короткі години затишшя, згадував рідних і близьких.
 
За однією з версій, саме через цю пісню радянські солдати під час війни називали ласкавим жіночим іменем бойові машини реактивної артилерії. Йдеться про популярну радянську пісню «Катюша». Вона народилася 1938 року, але по-новому зазвучала в роки війни.
 
В устах мільйонів «Катюша» стала піснею про великі патріотичні почуття радянських людей. Популярність твору вийшла далеко за межі Радянського Союзу. Пісня перекладена 72-ма мовами світу.
 
Звучить пісня «Катюша».
 
Ведуча. «Смуглянка» — ще одна з найвідоміших пісень Великої Вітчизняної війни. Вперше вона була виконана Миколою Устиновим 1944 року, після чого набула великої популярності. Її підхопили і в тилу, і на фронті. Це пісня про тих, хто героїчно боровся за визволення багатостраждальної молдавської землі у Велику Вітчизняну війну.
 
Звучить пісня «Смуглянка»
 
Ведучий. «Жди меня, и я вернусь. Только очень жди...» Ці рядки Костянтина Симонова, присвячені коханій жінці — актрисі Валентині Сєровій, допомогли вижити й повернутися додому десяткам тисяч солдат. Вперше цей вірш було прочитано солдатам пізньої осені 1941 року. А вже наприкінці січня 1942-го «Жди меня» надрукували в газеті «Правда». Вірш став ліками від туги за дружинами й коханими дівчатами, які лишилися вдома.
 
Солдати вирізали його з газет, переписували, вивчали напам’ять, посилали в листах дружинам і нареченим та зберігали в нагрудних кишенях. Сьогодні, більш ніж 70 років по тому, вірш не втрачає своєї краси, чистоти й висоти. Ці рядки знають у всіх куточках світу.
 
Звучить вірш «Жди меня».
 
Ведуча. Пісні про війну. Скільки їх, прекрасних, незабутніх. Є у них усе: гіркота втрат і радість перемог, розповіді про бойові подвиги й картини солдатського життя, потаємні думки та заповітні мрії.
 
Звучить пісня «Тучи в голубом».
 
Ведучий. 1418 днів і ночей йшли солдати вогненними дорогами війни. Брест і Севастополь, Курськ і Київ, Одеса й Керч. Не перерахувати всіх міст і містечок, сіл і хуторів, кожний сантиметр яких густо скроплений гарячою солдатською кров’ю.
 
Звучить вірш «Пам’ять».
 
Ведуча
Через окопи й партизанські ліси,
Через підпілля й затінки гестапо,
Через розпач і віру,
Через смерть та безсмертя
Вона все ж таки прийшла — Перемога!
 
Звучить пісня «День Победы».
 
Ведучий. Минають роки, відлітають у вічність… Майже сім десятиліть минуло з тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат і прийшов мир. Настала тиша, за яку заплачено найдорожчу ціну — життя мільйонів людей.
 
Хоча вже давно гул пекельний затих,
Забути не вистачить змоги…
Зі сплаву геройства і мертвих, й живих
Писалось ім’я Перемоги.
 
Звучить пісня «И все о той весне». Звучить вірш «Ветерани».
 
Ведуча
Усе далі й далі відходить війна,
Пам’ять тихо горта сторінки…
Обеліски… На них — імена, імена…
І роки, і зірки, і вінки…
 
Єдині нев’янучі вінки — це вінки нашої Пам’яті. Доторкнеться чиясь небайдужа душа до цих поетичних рядків — і спалахне в ній полум’я Пам’яті. І збентежить серце. І нагадає, хто ми, чиї ми діти, чиї онуки. Нагадає про дідів і прадідів, які грудьми стали проти шквалу війни, щоб відстояти землю Батьківщини, на якій народились і виросли. Саме ця національна пам’ять підняла сьогодні на боротьбу за незалежність рідної країни тисячі тисяч онуків та правнуків воїнів Великої Вітчизняної.
 
Виступ дітей.
 
Ведучий
Засмучені очі твої, Україно.
І їх засмутив не осінній туман.
В боях за свободу сини твої гинуть,
А скільки іще помирає від ран.
 
Не роси, а сльози схилили калину,
І вічною буде печаль матерів.
Мій Боже святий, збережи Україну!
Сьогодні щиріших не знайдено слів.
 
Ми віримо в те, що мине зла година.
Сам Бог нам звелів залишатись людьми…
Хай стане щасливою знов Україна,
А з нею мудрішими станемо й ми.
 
Звучить пісня «Ми за мир». На фоні пісні виходять діти й будують будинок. Дах — напис «Україна», на 4 аркушах паперу (стіни) герб і Прапор України, слова «МИ ЗА МИР».
 
Ведуча
Я голосую за мир, за щастя у кожному домі.
Я голосую за мир на рідній землі колосковій.
 
Ведучий
Я голосую за мир на вільній своїй Батьківщині.
Я голосую за мир на рідній моїй Україні.
 
Разом
Ми голосуємо за мир. Хай буде завжди він і всюди.
Коли буде мир на землі, то будуть щасливими люди.
Dounload PDF

Відгуки читачів