Цікаві факти «Залізна доба в Україні»

Кожем’яка О. Л., ЗОШ № 12, м. Донецьк


Кіммерійці
 
  • «…Це плем’я, яке турбувало своїми набігами жителів внутрішньої частини країни на правій стороні Понту, аж до Іонії. Проте скіфи витіснили їх із цієї області». (Страбон)
 
 
Скіфи
 
  • «Це був народ у праці — невтомний, у війнах — неприборканий, а міць тіла його була незвичайною». (Юстін)
  • «Жінки їздять верхи, стріляють з луків і кидають дротики, сидячи на конях, і б’ються з ворогами. Заміж вони не йдуть, поки не заб’ють трьох ворогів, і оселяються жити з чоловіками не раніш, як принесуть звичайні жертви. Та, що вийде заміж, перестає їздити верхи, поки прийде потреба поголовно виступати в похід…» (Гіппократ)
  • «У них немає хат, а живуть вони в кибитках, з яких найменші бувають чотириколісні, а інші — шестиколісні; вони кругом закриті повстю і зроблені подібно до будинків: одні з двома, інші з трьома відділами; вони непроникні ні для води (дощової), ні для снігу, ні для вітрів. У ці вози запрягають по дві і по три пари безрогих волів (роги в них не ростуть від холоду). У таких кибитках перебувають жінки, а чоловіки їздять верхи на конях; за ними йдуть їхні стада овець і корів і табуни коней. На одному місці вони залишаються стільки часу, поки вистачає трави для стад, а коли її не вистачає, переходять до іншої місцевості». (Геродот)
  • «Вони навряд чи заслуговують називатися людьми, вони зліші за диких вовків. Вони не бояться закону, право в них поступається силі, а меч перемагає справедливість». (Овідій)
  • «Гробниці їхніх царів містяться в Геррах, до яких Борисфен ще судноплавний. Коли помирає цар, викопують велику чотирикутну яму. Приготувавши яму, тіло піднімають на віз, покривають воском; потім розрізають шлунок небіжчика, очищають його і наповнюють товченим купером, пахощами, насінням селери та анісу. Опісля живіт знову зашивають і везуть (небіжчика) на возі до другого племені. Жителі кожного краю, куди привозять тіло царя, відрізають шматок свого вуха, обстригають кружальцем волосся на голові, надрізають руку, роздряпують лоб і ніс, проштрикують стрілами ліву руку. Звідси небіжчика везуть на возі далі, в інший край свого царства. Супроводжують тіло ті, до кого його було привезено раніше. Після об’їзду всіх країв вони знову прибувають у Герри до племен, що живуть у найбільш віддалених межах країни, і до царських могил. Там тіло на солом’яних підстилках опускають в могилу, обабіч встромляють в землю списи, а зверху кладуть дошки й покривають їх комишевими матами. У просторому приміщенні гробниці ховають одну з наложниць царя, попередньо задавивши її, а також виночерпія, кухаря, конюха, охоронця, вістового, коней, первістків усяких інших свійських тварин, кладуть золоті чаші (срібних і мідних посудин для цього скіфи зовсім не застосовують). Після цього всі разом насипають над гробницею великий пагорб, причому навперейми намагаються зробити його якомога вищим…» (Геродот)
 
 
Сармати
 
  • «Носять шоломи й панцирі з сирої волов’ячої шкіри і сплетені з пруття щити, як наступальну зброю застосовують спис, лук і меч. Кибитки, у яких вони живуть, зроблено з повсті; навколо кибиток пасеться худоба, м’ясом, сиром, молоком якої вони харчуються. Вони йдуть за своїми стадами, обираючи завжди місцевість з гарними пасовиськами». (Страбон)
  • «Вони вкрай боязкі в пішому бою, але, коли з’являються кінними загонами, навряд чи який лад може їм опиратися». (Тацит)
  • «…Плем’я войовниче, вільне, непокірне і до того жорстоке і люте, що навіть жінки брали участь у війні нарівні з чоловіками». (Помпоній Мела)
Dounload PDF

Відгуки читачів