Обдаровані діти: правило чи виняток?

Укладач В. І. Степанюк, с. Верба, Дубенський р-н, Рівненська обл.


Які вони — обдаровані діти?

 

Обдарованість — складне багатогранне явище. Сучасна психологія визначає, що кожна людина, обдарована у якійсь галузі життєтворчості. Спираючись на здібності, обдарування кожного учня, неповторне в кожному з них, учителі розвивають здатність до творчості.

 

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної, на відміну від людини-виконавця, самостійно мислити, генерувати оригінальні ідеї, приймати сміливі, нестандартні рішення. Яку дитину вважають обдарованою?

 

Ознаки обдарованих дітей:

- вербальні здібності, тобто вміння точно сформулювати думку;

- різноманітність інтересів;

- допитливість;

- хороша пам’ять;

- наполегливість, постійність;

- творчі здібності;

- чутливість;

- здатність до абстрактного мислення;

- незалежність;

- активність.

 

Розв’язуючи проблему навчання обдарованих дітей, доцільно насамперед визначити, у якій формі прояву ми сподіваємося побачити обдарованість у наших учнів, тому що обдарованість може виявлятися як:

  • явна (виявлена), «в усіх на очах». Звичайно, у цьому випадку мають на увазі високу обдарованість. Фахівці стверджують, що число таких обдарованих дітей становить приблизно 1–3 % від загального числа дітей;
  • вікова, тобто в одному віці дитина виявляє явну обдарованість, а потім, через декілька років, ця обдарованість кудись зникає;
  • прихована (потенціальна, невиявлена), тобто обдарованість, яка з якихось причин не виявила себе в навчальній або іншій діяльності дитини, але існує як потенціальна перспектива розвитку її здібностей. Дітей з прихованою обдарованістю значно більше, ніж з явною.

 

Як відомо, обдаровані діти виділяються низкою характерних особливостей:

  • обдаровані діти мають добру пам’ять, особистий світогляд;
  • в обдарованих дітей добре розвинута свідомість;
  • обдаровані діти, як правило, дуже активні і завжди чимось зайняті;
  • обдаровані діти наполегливі в досягненні результату у сфері, яка їх цікавить, для них характерний творчий пошук;
  • вони хочуть учитися і досягають у навчанні успіхів; навчання дає їм задоволення;
  • вони вміють критично оцінювати навколишню дійсність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ, уміють фантазувати;
  • вони з задоволенням виконують складні і довгострокові завдання;
  • уміють розкривати взаємозв’язки між явищами і сутністю, індуктивно і дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати й узагальнювати їх.

 

Отже, сукупність низки здібностей, що обумовлює особливо успішну діяльність людини у визначеній галузі, яка виділяє її серед інших осіб, що навчаються або виконують іншу діяльність у тих же умовах, називають обдарованістю.

 

Кожна обдарована дитина — індивідуальність, що потребує особливого підходу. Саме тому навчання і виховання обдарованих учнів необхідно здійснювати з опорою на наступні дидактичні принципи:

  • індивідуалізації і диференціації навчання;
  • довіри і підтримки;
  • залучення обдарованих учнів до участі в житті школи.

 

 

Математична обдарованість учнів

 

Звичайно, нас як фахівців цікавить математична обдарованість учнів.

 

Математична обдарованість виявляється в розумовій діяльності людини у вигляді специфічних здібностей під час одержання, переробки, збереження і використання математичної інформації. У структурі здібностей математично обдарованих дітей виділяють такі компоненти:

  • здібність до формалізованого сприймання математичного матеріалу, усвідомлення формалізованої структури задачі;
  • здібність «схоплювати» задачу загалом, не втрачаючи з виду всіх її даних;
  • здібність до розумового орієнтування у відшуканні шляхів розв’язання задачі, з’ясування логіки доведення;
  • здібність до логічного мислення;
  • здібність до математичної абстракції, до швидкого і широкого узагальнення математичного матеріалу;
  • здібність до швидкого згортання міркувань під час розв’язання задач;
  • здібність легко і швидко переключатися з однієї розумової операції на іншу, прояв гнучкості мислення, уміння знаходити декілька розв’язків однієї і тієї самої задачі;
  • здібність знаходити найбільш раціональні шляхи розв’язання задач, прагнення простоти і ясності їх розв’язування;
  • здібність легкого і вільного переключення з прямого на обернений хід думки, від розв’язання прямої задачі до розв’язання оберненої;
  • здібність до тривалого і захопленого заняття математикою, низька стомлюваність і висока працездатність.

Математично здібних і обдарованих дітей характеризує особливе математичне спрямування розуму, своєрідна схильність знаходити логічний і математичний зміст у багатьох явищах дійсності, усвідомлювати і сприймати явища навколишнього світу крізь призму логічних і математичних категорій і відношень.

 

До складових математичних здібностей зараховують:

  • здатність до формалізації математичного матеріалу, відокремлення форми від змісту, абстрагування від реальних ситуацій, їх кількісних відношень та просторових форм, оперування структурами відношень і зв’язків;
  • здатність до узагальнення матеріалу;
  • здатність до оперування числовою і знаковою символікою;
  • здатність до логічних міркувань, пов’язаних з потребою доводити, робити висновки;
  • здатність до скорочення процесу міркувань;
  • здатність до переходу від прямого до оберненого ходу думки;
  • гнучкість мислення незалежно від впливу шаблонів.

 

Важливою практичною проблемою є виявлення потенційних можливостей розвитку учня. Система роботи  з виявлення математично обдарованих дітей передбачає:

  • попередню діагностику сформованості інтелектуальних умінь;
  • спостереження за роботою учнів на уроках математики і під час позакласних заходів;
  • аналіз результатів виконання самостійних, творчих робіт;
  • аналіз результатів участі учнів в олімпіадах, інтелектуальних змаганнях тощо.

 

Математика сприяє виробленню особливого виду пам’яті — пам’яті, спрямованої на узагальнення, створення логічних схем, формалізованих структур, виховує здатність до просторових уявлень.

 

Розвиток математичних обдарувань учнів здійснюють такими шляхами:

  • включення в структуру заняття з математики проблемних, евристичних методів роботи, різних форм організації навчальної діяльності;
  • забезпечення участі школярів у позакласних заходах з предметів, у заняттях математичних гуртків;
  • створення умов для самостійної діяльності;
  • створення умов для участі учнів в олімпіадах, турнірах, конкурсах з математики.

 

Однією з найважливіших умов розвитку обдарованості учнів є формування пізнавального інтересу, який є підґрунтям для розвитку пізнавальної активності учнів.

 

Під впливом пізнавального інтересу з’являються такі важливі компоненти активного навчання, як пошук, здогадка, дослідницький підхід, готовність до розв’язування задач.

 

Усебічний розвиток обдарувань школярів здійснюється не тільки, а можливо, й не стільки на уроках, як під час проведення позакласних заходів. Це різноманітні конкурси, вікторини, семінари, предметні дебати, в ході яких учні не тільки поглиблюють знання з математики, а й мають можливість розвивати інтелект, ерудицію, вміння спілкуватись.

 

Математичні гуртки є основною формою позакласної роботи з математики. Заняття в них доповнюють роботу на уроках і дають можливість задовольнити інтереси та бажання учнів, що виходять за межі навчальної програми. У процесі гурткової роботи учні вчаться розв’язувати математичні проблеми, працювати з математичною літературою, готуються до участі в математичних олімпіадах.

 

Олімпіада — це свято, на якому сяють яскраві математичні ідеї і красиві судження. Проте успіх на такому святі чекає на того, хто ретельно до нього готувався. Без системної роботи на уроці і після уроків велика перемога в олімпіаді неможлива.

 

Олімпіада — це конкурс, у якому переможцями стають найсильніші, а інші учасники збагачуються новими знаннями і здобувають необхідний досвід. Тільки добровільний принцип і зацікавленість допомагають залучати учнів до осмисленої плідної роботи в період підготовки до олімпіад. Під час підготовки до шкільної олімпіади слід особливо ретельно підбирати завдання, доступні учням, виконання яких дає можливість відчути радість подолання труднощів.

 

Обов’язковою передумовою розвитку обдарувань школярів як на уроці, так і в позаурочний час має виступати проблемність викладання.

 

Творчість учнів, новизна і оригінальність їх навчальної діяльності проявляються тоді, коли вони самостійно ставлять проблему і знаходять шляхи її розв’язання. При цьому слід добиватись постійного зростання рівня творчості обдарованих дітей, знаходити оптимальні співвідношення всіх видів їх діяльності. Учителеві треба звернути увагу на те, що, ставлячи проблему, слід залишати «нерозв’язані питання», відповідь на які учні повинні одержати самостійно з різних джерел: літературних, експериментальних, шляхом консультацій тощо.

 

 

«Задачний» підхід до розвитку математично обдарованих учнів

 

Проблемність викладання математики може бути реалізована через задачі. Вони відіграють визначальну роль у розвитку математичного мислення учнів. Адже розв’язуючи задачі, учні привчаються робити правильні висновки, виділяти головне, порівнювати і протиставляти факти, знаходити загальні ознаки і зв’язки між поняттями, виділяти відомі вихідні дані й невідомий шуканий результат.

 

Розв’язування задач привчає до повноцінної аргументації, завдяки якій не допускаються необґрунтовані узагальнення й аналогії, вимагається повнота аналізу умови задачі, прояв аналітико-синтетичної діяльності.

 

У школярів формується особливий стиль мислення, що характеризується чіткістю побудови формально-логічної схеми міркувань і лаконічністю висловлювання думки, індуктивною і дедуктивною логікою доведень, точністю формулювань. Тому саме «задачний» підхід рекомендують застосовувати в методичній системі розвитку математично обдарованих дітей.

 

Зрозуміло, що для розвитку обдарованих дітей звичайні задачі не підходять. Тут ідеться про нестандартні, творчі задачі; задачі, складені або перетворені самими учнями.

 

Проблемні (нестандартні) задачі — це такі задачі, для яких у курсі математики немає загальних правил і положень, що визначають точну програму їх розв’язування.

 

Нестандартні, дослідницькі задачі, які вчитель включає у структуру роботи, обдаровані діти сприймають як виклик власному інтелекту. Інтелектуальний і естетичний заряд шкільного курсу математики значно підвищується, коли на уроці, а також під час інших форм спілкування зі школярами застосовувати ігрові елементи, яскраві історичні повідомлення, цікаві красиві задачі.

 

Велику роль у розвитку творчих здібностей відіграють задачі, які учні складають самі. Складання задачі нерідко потребує роздумів, які під час розв’язування готових задач не потрібні. Тому складання задач сприяє розвитку творчого мислення учнів. Крім складання задач, можна пропонувати учням такий вид діяльності, як перетворення умови задачі так, щоб виконувались ті чи інші вимоги.

 

З метою вивчення особистості учня, особливостей його творчого мислення в ускладнених умовах можуть бути використані задачі на вільне конструювання. Робота над виконанням таких завдань — це свого роду написання твору на вільну тему. Адже під час оформлення задуму здійснюється проекція важливого особистісного досвіду: знань, умінь, навичок, нереалізованих планів, сподівань, бажань тощо. Так різного роду проблеми стосовно вікових та індивідуальних особливостей розвитку школяра, що його тривожать, знаходять відображення в процесі виконання учнем цього завдання.

 

Щоб вивчення математики викликало в учня задоволення, треба, щоб він заглибився в суть ідеї цієї науки, відчув внутрішній зв’язок усіх ланок міркувань. Якщо учень хоча б раз досяг ясності в розумінні суті, проник у внутрішній зв’язок понять і логічних висновків, то йому буде важко задовольнитися заучуванням без розуміння. І тоді він здійснятиме відкриття: процес власної думки вимагає значно менших зусиль і витрат часу, ніж вивчення напам’ять.

 

Підсумовуючи можна сказати, що розвиток творчих здібностей учнів сприяє реалізації одного з головних аспектів гуманістичного принципу організації освіти — створення умов для отримання індивідуумом справжньої свободи, оскільки свобода людини — це її одвічне прагнення і наріжний камінь демократичного суспільства.

 

 

Література

1. Кремінський Б. Г. Обдарованість та проблема розвитку здібностей особистості // Практична психологія та соціальна робота. — 2004. — № 4.

2. М’ясоїд П. А. Загальна психологія. — К. : Вища школа, 1998.

3. Колінець Г. Г. Формування дослідницьких здібностей у старшокласників // Обдарована дитина. — 1999. — № 2.

4. Монько О. Плекаємо творчого учня. // Математика [газета]. — 2008. — № 7.

5. Мойсеєнко Л. А. Творче математичне мислення: психологічна сутність // Обдарована дитина. — 2007. — № 5.

6. Станіславська Г. П. Розвиток творчих здібностей школярів. — Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2007.

Dounload PDF

Відгуки читачів