Креативність як внутрішня передумова до творчості

А. В. Ліпко, гімназія № 127, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.


Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються всіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості значною мірою залежать її успіх та можливості самореалізації.
 
Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але й достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства й щасливою, упевненою у власних силах людиною.
 
Таким чином, зміни в суспільному житті і свідомості вимагають від нас визначення нової мети навчання та виховання — розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України. Під час роботи над науково-методичною проблемою «Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості» пошуки вчителів переважно спрямовані на усвідомлення наукової сутності поняття «креативність» з метою її виявлення та розвитку у дітей.
 
Проблема розкриття природи креативності, становлення творчої особистості, виявлення і розвитку творчого мислення, створення умов для творчої самореалізації людини тривалий час була предметом вивчення теоретиків, дослідників, практиків.
 
Аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, її осмислення засвідчує, що на часі вже розвести поняття «креативна особистість» і «творча особистість». На це, зокрема, звертають увагу у своїх дослідженнях В. І. Андрєєв та С. О. Сисоєва.
 
 
Під «креативною» розуміють таку особистість, яка має внутрішні передумови до творчості (особистісні утворення, специфіка когнітивної сфери, нейрофізіологічні задатки), що забезпечують її творчу активність, тобто не стимульовану ззовні пошукову та перетворювальну діяльність.
 
Таким чином, детермінантою творчої активності особистості постає її креативність. Але творча активність не завжди є продуктивною.
 
 
Продуктивну творчу активність називають творчою діяльністю, тобто таким творчим процесом, внаслідок якого виникає нове досягнення, яке може мати як об’єктивну, так і суб’єктивну новизну та оригінальність.
 
 
Творча особистість — це креативна особистість, яка внаслідок впливу зовнішніх факторів набула необхідних для актуалізації творчого потенціалу людини додаткових мотивів, особистісних утворень, здібностей, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах творчої діяльності.
 
Але без креативної особистості не може бути й особистості творчої. Креативна особистість — це ядро творчої особистості. Так, наприклад, працелюбність не обов’язково притаманна креативній особистості, але для результативної творчої активності вона має першорядне значення. Щодо терміна «креативні риси», який часто вживають дослідники, то його слід застосовувати лише тоді, зауважує С. О. Сисоєва, коли йдеться власне про креативну особистість, тобто про характеристику внутрішніх передумов для творчості.
 
 
Креативність — це властивість особистості, що виявляється в тенденції до вирішення проблем по-новому, суб’єктивно чи об’єктивно, новими засобами, семантичними «стрибками», новими конфігураціями дій або методів та ін. Для активізації креативності необхідно створити особливий психічний стан.
 
Важливим етапом у вивченні креативності стали роботи американського психолога Дж. Гілфорда, котрий виділив два види мислення: конвергентне (логічне, односпрямоване) і дивергентне (йде в різних напрямках). Основою для концепції Дж. Гілфорда стала його кубоподібна модель структури інтелекту: зміст * операції * результати.
 
Конвергентне мислення (сходження) актуалізується в тому випадку, коли людині, що вирішує завдання, необхідно на основі багатьох умов знайти єдино правильне рішення (або обмежену множину рішень).
 
Дивергентне мислення допускає варіювання шляхів вирішення проблеми, що призводить часом до оригінальних, нестандартних, несподіваних висновків і результатів. Дивергентні здібності найчастіше розуміють як здатність породжувати безліч різноманітних оригінальних, однаковою мірою правильних ідей щодо того самого об’єкта в нерегламентованих умовах діяльності.
 
Креативність проявляється різноманітно:
  • оригінальність і швидкість мислення,
  • здатність знаходити несподівані рішення,
  • багата уява,
  • почуття гумору,
  • створення нових оригінальних продуктів.
 
Продукт креативної діяльності є, по-перше, новим й адекватним щодо своєї задачі, по-друге, цю задачу не можна вирішити за заздалегідь відомим алгоритмом.
 
У психолого-педагогічній літературі виділяють такі основні параметри креативності:
  • оригінальність — здатність продукувати віддалені асоціації, рідкісні ідеї, відповідати на подразники нестандартно;
  • проблемність — здатність до виявлення й постановки проблем;
  • продуктивність — здатність до генерування великої кількості ідей;
  • гнучкість (або сприйнятливість) — чутливість до суперечностей, здатність впровадити різноманітні, всебічні ідеї, швидко перемикатися з однієї ідеї на іншу;
  • творчість — здатність змінювати об’єкт, доповнюючи його деталями;
  • теоретичність — здатність до вирішення проблем шляхом аналізу й синтезу;
  • метафоричність — схильність до фантазії, містких асоціацій, використання символічних і графічних засобів для вираження своїх думок, ідей, уявлень.
 
До креативних якостей особистості відносять також асертивність, натхненність, винахідливість, ініціативність, інтуїцію, нестандартність, прогностичність, розкутість думок і почуттів, самобутність, кмітливість.
 
Креативність ділиться на два види: вербальну й невербальну. Кожний із цих видів діагностують окремо. Основоположниками в діагностуванні креативності стали Дж. Гілфорд й Е. П. Торренс, які розробили перші тести.
 
Типовими для діагностування креативності є такі завдання:
  • назвати всі можливі способи використання знайомого предмета;
  • написати всі слова, що містять зазначену букву (сполучення букв);
  • назвати всі предмети, що належать до певного класу;
  • продовжити висловлення, думку, метафору;
  • написати слово, яке б поєднувало три інших слова, котрі належать до взаємно віддалених асоціативних галузей;
  • описати ситуацію, зображену на картинці, й спрогнозувати всі можливі її наслідки;
  • зробити завершене зображення на основі простої графічної фігури (або використовуючи тільки кілька простих фігур);
  • домалювати кілька ліній до вже наявних на малюнку з метою одержання осмисленого зображення й дати назву отриманому малюнку.
 
Як відзначає В. М. Дружинін, за допомогою тестів креативності ми можемо виявити креативів, але не можемо точно визначити некреативів. Причиною цього є спонтанність проявів креативності й непідвладність цих проявів зовнішній й внутрішній регуляції.
 
Тому на практиці для виявлення й вивчення креативності в сучасній психології використовують цілий комплекс додаткових методів, основними з яких, як стверджує С. Д. Смірнов, є:
  • аналіз розв’язання так званих «малих творчих задач» або задач на кмітливість, що вимагають зазвичай переформулювання завдання або виходу за межі тих обмежень, які суб’єкт сам на себе накладає;
  • використання навідних задач, що містять підказку до основної задачі;
  • використання «багатошарових» задач (серій однотипних задач, у яких творча людина здатна відшукати загальну закономірність);
  • метод експертних оцінок, що використовує судження групи кваліфікованих фахівців (експертів) про результати діяльності індивіда;
  • деякі шкали особистісних опитувальників і проективних тестів (MMPI, тест Роршаха й ін.).
 
Таким чином, креативність як творення — це здібності людини, які можуть виявлятися в мисленні, відчуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати особу загалом та її окремі сторони, продукти діяльності, процес їх створення.
 
Креативність розглядають як найважливіший і відносно незалежний чинник обдарованості, який рідко простежується в тестах на рівень інтелекту і шкільних досягнень. Отже, креативність визначають не стільки критичним ставленням до нового з точки зору наявного досвіду, скільки сприйнятливістю до нових ідей. Креативне ядро властиве і творчій, і інноваційній особистості. Без цього ядра не відбудеться становлення ані творчої, ані інноваційної особистості.
 
 
ЛІТЕРАТУРА
 
  1. Андреев В. И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В. И. Андреев. — Казань : Издательство Казанского университета, 1998. — 228 с.
  2. Барташников А. А. Учись мыслить: Игры и тесты для детей 7–10 лет / А. А. Барташников, И. А. Барташникова. — Харьков : Фолио, 1998. — 480 с.
  3. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение. Избранные психологические труды / А. В. Брушлинский. — М. : Институт практической психологии; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. — 390 с.
  4. Гільбух Ю. З. Розумово обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка: Пер. з рос. / Ю. З. Гільбух. — К. : Віпол, 1993. — 75 с.
  5. Лук А. Н. Психология творчества / А. Н. Лук. — М. : Наука, 1978. — 126 с.
  6. Кульчицька О. І. Дивергентне мислення як умова розвитку творчості дітей молодшого шкільного віку / О. І. Кульчицька //Обдарована дитина. — 1999. — № 1.— С. 2–6.
  7. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. — СПб. : Питер, 1999. — 368 с.
  8. Сисоєва С. О. Педагогічна творчість: [монографія] / С. О. Сисоєва. — Х. — К. : Каравела, 1998. — 150 с.
  9. Смирнов С. Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности / С. Д. Смирнов. — М. : Академия, 2001. — 304 с.
Dounload PDF

Відгуки читачів