Арт-терапія допомагає класному керівникові

Т. А. Федорова, м. Дебальцеве, Донецька обл.

Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з державною національною програмою «Освіта», є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, психічного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає обов’язкове психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, а також потребує від учителів переосмислення свого ставлення до дитини, її потреб, прагнень та бажань.


Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні, згідно з державною національною програмою «Освіта», є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного, психічного і морального здоров’я. Розв’язання цього завдання передбачає обов’язкове психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, а також потребує від учителів переосмислення свого ставлення до дитини, її потреб, прагнень та бажань.
 
Є шлях, який допоможе досвідченому, мудрому вчителеві пізнати та зрозуміти внутрішній світ дитини — це доволі незвичне для шкільних аудиторій поєднання творчості, мистецтва та елементів психотерапії, адже творчість, як визначав видатний український психолог В. Роменець, — це засіб самопізнання і засіб саморозвитку, це дивовижне дзеркало, у якому відображаються найтонші намагання й очікування людини, найпотаємніші її думки, вся велич її духу, її неповторного «Я».
 
Опанування вчителем деяких посильних психотерапевтичних прийомів та форм роботи дозволить цілеспрямовано, свідомо та систематично піклуватися про учнів.
 
Існує значна кількість арт-терапевтичних технік у роботі з дітьми різного шкільного віку. Їх використання у виховному процесі сучасної школи допоможе налагодити ефективну комунікативну взаємодію з учнем у ході художньо-творчої діяльності, більш глибоко пізнати внутрішній світ кожної дитини, відчути її неповторність, особистісну своєрідність, визначити домінуючі потреби та інтереси, діагностувати емоційний, психічний стан школяра, рівень шкільної, соціальної дезадаптації, побудувати навчально-виховний процес на основі особистісно-орієнтованого підходу, провідних принципів гуманізації та демократизації.
 
 
Особливості використання арт-терапії:
 
  • арт-терапія не передбачає наявності особливих здібностей до образотворчої діяльності або спеціальних художніх навичок;
  • арт-терапія — це засіб невербального спілкування, що робить її особливо цінною для тих, кому складно словесно описати свої переживання;
  • образотворча діяльність є потужним засобом зближення людей, своєрідним «містком» між учителем й учнем;
  • арт-терапія — засіб вільного самовираження і самопізнання;
  • арт-терапія заснована на мобілізації творчого потенціалу особистості, дає високий позитивний емоційний заряд, формує активну життєву позицію, впевненість у своїх силах.
 
Експериментальне дослідження Л. Лєбєдєвої засвідчило, що система арт-терапевтичних занять, як одна з інноваційних форм роботи, дозволяє розв’язати низку таких педагогічних завдань: виховних, корекційних, психотерапевтичних, діагностичних, розвивальних.
 
 
Організація арт-терапевтичної роботи в умовах навчально-виховного процесу:
 
  • Вік: молодші, середні або старші класи.
  • Форма проведення: індивідуальна, парно-групова або групова.
  • Час проведення: 15, 20 або 25 хвилин.
  • Обладнання: комп’ютери.
  • Попередня підготовка: робота з комп’ютером.
  • Інструкція до роботи.
 
Арт-терапевтичні техніки:
  • «Трояндовий кущ»;
  • «Намалюй хмаринку»;
  • «Малюємо кола»;
  • «Намалюй мене»;
  • «Галактика класу» та ін.
 
Арт-терапевтична техніка «Трояндовий кущ» (В. Окландер)
 
Вік: середні, старші класи.
Форма проведення: індивідуальна.
Час проведення: 20–30 хвилин.
Обладнання: комп’ютери.
Попередня підготовка: робота з комп’ютером у графічному редакторі.
 
Мета: дослідження уявлень учнів про себе, діагностика психічного та емоційного стану учнів, створення арт-терапевтичного простору, що сприяє реалізації творчого потенціалу учнів, їх саморозкриттю, самопізнанню.
 
  • Інструкція до роботи
Для виконання цієї техніки потрібно попросити учнів зручніше вмоститися на своїх стільчиках, розслабитися та заплющити очі. Кілька разів глибоко вдихнути та запропонувати трішки пофантазувати:
 
  • Уявіть, ніби ви — квітковий кущ троянди…
  • Який це кущ — великий чи маленький?
  • Він сильний чи слабкий, чи, можливо, тендітний?
  • Чи є на ньому квіти? Якщо є, то які вони? Якого кольору та розміру? Як багато їх?
  • Які гілочки та листочки на цьому кущі? А чи відчуваєте ви його коріння? Яке воно?
  • А тепер погляньте навколо: що оточує ваш кущ? Де він росте (ліс, галявина, сад, будинок)?
  • Можливо, хтось доглядає за ним чи просто приходить до нього в гості?
  • Як він почувається? Які почуття наповнюють його?
 
Ще раз обведіть поглядом картину, що постала в уяві. Спробуйте запам’ятати її. Тепер знову глибоко вдихніть повітря, видихніть, іще раз… Розплющте очі та намалюйте кожен свій кущик.
 
Інтерпретація малюнків надзвичайно важлива для пошуку «вказівок» на проблеми учня, оцінювання психічного та емоційного стану дитини, її ресурсного потенціалу.
 
Цілісне уявлення про внутрішній стан дитини під час інтерпретації дитячих робіт допоможуть отримати такі критерії:
  • емоційна стабільність, що має відображатися в загальному настрої роботи;
  • сприятливість соціального оточення;
  • рівень задоволення у спілкуванні та турботі;
  • рівень самооцінки;
  • прояви тривожності та агресії.
 
Для отримання відповідей на поставлені запитання
використаємо процедуру інтерпретації продуктів дитячої спонтанної творчості:
 
І етап — констатувальний — ми лише фіксуємо найперші загальні враження (як емоційні, так і естетичні), що виникають під час розглядання роботи;
 
ІІ етап — виявлення та оцінка ключових елементів роботи:
  • розмір куща та його розміщення свідчать про рівень самооцінки дитини, оскільки роботу можна умовно розподілити на три частини — середню, нижню та верхню, кожна з яких символізує нормальну (адекватну) самооцінку, занижену (невпевненість у собі, нерішучість, деяку байдужість до свого становища в соціумі, безініціативність) та завищену (незадоволеність своїм становищем у соціумі, претензія до визнання, прагнення самоствердження) самооцінку;
  • наявність квітів, їх форма та забарвлення — своєрідна характеристика особистості: велика кількість квітів різної форми та кольору свідчить про велику внутрішню енергію особистості, різноплановість її інтересів, нестандартність мислення;
  • наявність шипів — страх чи образа на навколишній світ, що нерідко у відповідь викликає недовіру та агресію;
  • коріння, земля зазвичай свідчать, наскільки комфортно рости «кущу» у своєму середовищі;
  • місцезнаходження куща не лише вказує на оточення автора роботи, а й засвідчує його ставлення до нього (прив’язаність, комфорт або навпаки — сум, пригнічення та прагнення вирватися);
  • наявність людей або тварин вказує на потребу в спілкуванні, теплі, любові та свідчить про існування близьких, дорогих людей: фігури людей символізують переважно турботу та догляд (зазвичай це образи батьків, бабусь чи дідусів), а тварини, птахи, рибки, метелики — вірних та щирих друзів;
  • інші рослини — соціум, наявність великого дерева біля куща зазвичай символізує батьківську опіку;
  • сонце — задоволення, емоційна стабільність та самодостатність учня;
  • похмурі чи низько навислі над кущем хмари свідчать про тривожність, негаразди та проблеми;
  • дороги — ідея нестримного пошуку, розвитку, руху вперед;
  • вода: стояча — ставки, озера символізують спокій, врівноваженість — своєрідна зупинка, відпочинок на життєвому шляху; бурхлива вода — учень має свою ціль і шлях до неї;
  • слід звернути увагу ще на один аспект: робота — це модель простору, яка тісно пов’язана з часом (минулим, сучасним, майбутнім), емоційним ставленням та дієвістю; тому ліва сторона й низ — минулий період і бездіяльність, депресивні емоції, невпевненість і пасивність; а права сторона й верх пов’язані з майбутнім та дієвістю, з позитивно забарвленими емоціями, енергією, активністю, конкретністю дій.

Такі ключові елементи відіграють основну роль під час інтерпретації арт-терапевтичних робіт. Та неможливо написати конкретні формули або дати чіткі рекомендації, оскільки символічні образи зазвичай «багатомірні».

ІІІ етап полягає в глибокому аналізі індивідуальних особливостей учня, його життя, соціального оточення, стосунків із членами родини, однокласниками, вчителями.

ІV етап — визначення перспективних цілей корекційної роботи з метою подолання дезадаптації учнів чи звернення по кваліфіковану психологічну допомогу до фахівця.

Обов’язковим елементом, своєрідним завершальним ритуалом арт-терапевтичного заняття має бути вербалізація тих думок, почуттів, переживань, асоціацій, що виникали в дітей у процесі малювання. Діти зазвичай з великим задоволенням розповідають, чому і що малювалиділяться своїми враженнями.

Завершуючи роботу, учитель має підкреслити успіх кожного в проведеній роботі.
 
У результаті спонтанної дитячої творчості отримані роботи краще за будь-які слова розкрити таємниці дитячої душі, допоможуть зрозуміти їхні очікування та сподівання, спроектувати вчителеві подальшу виховну роботу. Та найвагомішим здобутком є той ціннісний досвід, що отримують самі учні в процесі самопізнання та занурення у світ власних почуттів, бо саме звідси починається шлях позитивних змін, що обов’язково приведе до самоприйняття та гармонізації особистісного розвитку.
 
 
Арт-терапевтична техніка «Намалюй хмаринку» (Т. Федорова)
 
Вік: молодші, середні класи.
Форма проведення: індивідуальна.
Час проведення: 15–20 хвилин.
Обладнання: комп’ютери.
Попередня підготовка: робота з комп’ютером.
 
Мета: дослідження уявлень учнів про себе, діагностика психічного та емоційного стану учнів, створення арт-терапевтичного простору, що сприяє реалізації творчого потенціалу учнів, їх саморозкриттю, самопізнанню.
 
Інструкція до роботи:
  • новий матеріал — Paint, побудова еліпсу;
  • завдання — намалювати хмаринку, використовуючи тільки еліпс, гумку та заливку;
  • алгоритм виконання — декілька схресних еліпсів, «гумова» доріжка всередині, без пошкодження зовнішнього контуру, заливка;
  • зробити хмаринку «живою» — намалювати оченята, носик та ротик.
 
Інтерпретувати дитячі роботи слід за вищезазначеними в статті критеріями. Висновки щодо продуктів дитячої спонтанної творчості робимо відповідно до наведених етапів. На ІІ етапі виявляємо та оцінюємо такі ключові елементи роботи:
  • колірна гама роботи;
  • загальне розташування рисунка на екрані;
  • розмір хмаринки та її форма;
  • наявність краплинок, їх кількість, форма та розміри;
  • контури фігур;
  • аналіз деталей, що відповідають органам чуттів (очі, ніс, рот).
 
 
Література
 
  1. Вознесенська О. Особливості арт-терапії як методу // Психолог. — 2005. — № 39. — С. 5–8.
  2. Вознесенська О. Простір арт-терапії: можливості й перспективи // Психолог. — 2005. — № 39. — С. 2–4.
  3. Деркач О. Арт-терапія на допомогу вчителю, соціальному педагогу, практичному психологу. — Вінниця, 2006.
  4. Роменець В. А. Психологія творчості. — К. : Либідь, 2004. За матеріалами сайту http://www.teacherjournal.com.ua/
Dounload PDF

Відгуки читачів