Дерибанити по-українськи: життя слова в мові й суспільстві

Ю. М. Лебеденко, канд. філол. наук, доцент кафедри української мови ХНПУ імені Г. С. Сковороди


Боротьба за владу як найважливіший мотив політичної діяльності неможлива без політичної комунікації, що є підґрунтям для управління державою. Завдання політичних діячів у сучасному демократичному суспільстві — залучити на свій бік якомога більшу кількість електорату. Це можливо за наявності низкиумов, серед яких — грамотно побудована мова оратора.

 

Політична комунікація, що охоплює всі мовні висловлювання, у яких йдеться про політику, має низку особливостей, пов’язаних з особливостями політичної діяльності й політики загалом.

Оскільки політика є цілеспрямованою діяльністю в галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, яка першочергово пов’язана з боротьбою за здобуття або утримання державної влади і є знаряддям регулювання і формування цих стосунків, то політичне спілкування обов’язково спрямоване на питання влади.

 

З допомогою політичної комунікації різні факти, політичні події, взагалі соціальна реальність інтерпретуються у вигідному для авторів повідомлення світлі, нав’язуючи загалу потрібне розуміння і дії, що з них випливають. Вплив є тим сильніший, чим більше ця мета прихована від реципієнтів. ЗМІ здійснюють суттєвий вплив на суспільство, його стан та розвиток [2, с. 1].

 

Досвідчений оратор, особливо політик, заздалегідь намагається дібрати такі методи впливу, які, на перший погляд, не помітні пересічному слухачеві. Таким чином він готується занурити свої переконання в чужу свідомість, модифікуючи при цьому сталі думки і погляди реципієнта.

 

У публіцистиці взагалі автор (адресант) виступає, з одного боку, як колективна мовна особистість, що виражає суспільну думку, а з другого — як індивідуальна мовна особистість з усіма своїми моральними й світоглядними принципами.

 

Сьогодні газетний текст або текст електронного видання становить зразок взаємодії нормативної книжної мови, просторічних мовних засобів і жаргону. Вихід за межі літературної норми в процесі породження тексту створює певну тональність (іронія, гумор, сарказм), оцінність, експресивність, сприяє створенню реалістичності при зображенні подій, що відбуваються у світі.

 

Таким чином, журналісти, як суспільна еліта, постають творцями мови засобів масової інформації у взаємодії адресант — адресат;ЗМІ впливають на формування поглядів (а іноді й узагалі формують їх) як суспільної еліти, так і всього населення. Наявність у текстах публіцистичного стилю активно використовуваних некодифікованих засобів, які раніше вказували на руйнацію мови, зараз трансформуютьсяу норми друкованого тексту.

 

Уже сама мова, на думку лінгвістів, «політично навантажена», оскільки є знаком солідарності з іншими членами суспільства, які вживають ту саму мову. Іноді навіть говорять, що мова є проміжною ланкою між думкою та дією, яка завжди була «важливим фактором для встановлення політичної стриманості, економічної і соціальної дискримінації» [1, с. 36].

 

Політична мова має певні особливості, що вирізняються:

– лексикою (адже лексику,що вживають у повсякденному побутовому мовленні, у політичному дискурсі використовують зовсім по-іншому);

– специфічною структурою тексту, що є результатом певних мовних прийомів, використовуваних для створення політичної комунікації.

 

Як зазначає О.Й. Шейгал, мова політики театралізована, навіть карнавалізована, насичена знаками вербальної агресії [5].

 

Мовним матеріалом політичної комунікації є виступи політиків, політичних оглядачів і коментаторів, публікації в засобах масової комунікації, матеріали спеціалізованих видань з питань економіки, політики.

 

Дослідження мови і влади з погляду використання мови як знаряддя реалізації влади стали предметом окремого вивчення й сформували нову галузь мовознавства — політичну лінгвістику, спрямовану на дослідження мовних засобів політичної сфери спілкування, політичної комунікації й маніпулювання; взаємодії мови, ідеології та влади [3, с. 352]. Основним завданнямцієї галузі лінгвістичних наук є вивчення політичного мислення і засобів впливу на маси за допомогою аналізу мовних фактів.

 

Мовними засобами маніпулювання свідомістю є особливості побудови речень, лексичної синонімії, метафорики й експресивності, просодичних і фонетичних засобів, способів організації тексту тощо.

 

Лексика публіцистичного стилю насичена словами на позначення суспільно-політичних явищ, містить слова оцінного позитивного й негативного значення: державність, суспільство, громадськість, більшість, номенклатура, процес, популізм, адміністративний ресурс, імідж, боротьба, відродження, феномен, трибуна, авангард, героїзм, доблесть, прагматизм, двоєдушність, запроданство, хамелеонство, вирішальний, політичний, лівий, правий, історичний, духовний.

 

Але крім визначеного шару, лексика публіцистичного стилю всотує й елементи інших мовних стилів і жанрів, серед яких є розмовний стиль, що містить такі мовні пласти, як просторіччя, жаргонізми, іноді навіть арго.

 

Звичайно, уживання таких одиниць у публіцистиці й усній практиці політикуму певним чином виправдане, але надмірне використання лексики «зниженого стилю», до якого належать указані групи мовних одиниць, не може характеризувати оповідача як фахівця у своїй галузі.

 

Лексичний склад політичних виступів чи статей на політичну тематику умовно можна поділити на два шари: загальновживана та власне політична лексика. Лінгвістичний аналіз політичного спілкування дає можливість виділити такі стилістичні засоби, як емоційна лексика, розмовна лексика, експресивна фразеологія (часто трансформована), навіть жаргонна лексика.

 

Увага до жаргонної лексики зумовлена непростими стосунками народу і влади. Політична боротьба на початку нового століття стала предметом дискусій не лише політичних діячів, аналітиків, політологів, кореспондентів (на шпальтах газет, журналів, на радіо, в телевізійному просторі, Інтернет-сторінках). Політичні баталії почали активно обговорюювати й пересічны мешканцы країни на побутовому рівні, який характеризується використанням просторічної лексики, у тому числі й жаргонізмів.

 

Завдання кореспондента, журналіста — донести інформацію до будь-якого громадянина незалежно від його національної приналежності, соціального статусу, освіти тощо, тож мова, якою послуговується журналіст, повинна бути проста й зрозуміла. Жаргонна, просторічна лексика в мові засобів масової інформації покликана створювати іронічний, часом, саркастичний ефект.

 

Метою нашої статті є аналіз жаргонної одиниці «дерибанити» та її місця в просторі політичної комунікації.

 

Матеріалом дослідження послужили переважно електронні видання економіко-політичного спрямування за 2000-2010 роки. Електронні ЗМІ виникли набагато пізніше, ніж друковані, на сучасному етапі вони посідають перше місце серед споживачів інформації, тому ми обрали для саме цей інформаційний вимір.

 

Лексема ‘дерибанити’ (або ‘дербанити’) належить до шару жаргонної лексики й означає: 1) «збирати наркотичну сировину (частіше мак)»; 2) «ділити що-небудь»; 3) «ділити награбоване або виграш у карти» [7, с. 108].

 

Представники політичного дискурсу самі визначають семантику цього слова в такому контексті: «Ви сьогодні стверджували в програмі, що районні державні адміністрації дерибанять землю. Ну, розподіляють. Хай буде “дерибанять”. Добре» (lentatv.ru). Ця позиція підтверджується багатьма прикладами, які ми розглянемо далі.

 

Контекстне оточення слова «дерибанити» як об’єкта грабунку (ділення) становлять передусім конкретні поняття, а саме:

а) Україна / країна / держава, наприклад: «У БЮТ вважають, що Янукович продовжить дерибанити Україну» (forum.com.ua); «Мітингувальники тримали в руках транспаранти з написами «Луценко, хто тебе просив дерибанити Україну!»« (netagency.com.ua); «Так дерибанили Україну. Проект розподілу посад» (obozrevatel.ua);«Вони займають місця тих, хто дійсно міг би стати нормальними управлінцями, нормальними менеджерами і, нарешті, почати не дерибанити цю країну, а розрулювати її проблеми в інтересах народу» (infoporn.org.ua); «Останній [В. А. Ющенко] вже після минулорічних антиконституційних указів про розпуск Верховної Ради перестав бути Президентом всіх українців і гарантом Конституції, а став ідентичним своєму політичному батьку Кучмі, для якого ідея-фікс — безперешкодно дерибанити країну разом із своїм оточенням під керівництвом антиукраїнських сил з-за кордону» (jeynews.com.ua); «Тоді ті, хто потім стали олігархами, першими зметикували, що набагато вигідніше контролювати традиційну схему: вугілля — кокс — метал — валюта. Або руда — метал — труба — валюта, ніж просто дерибанити країну, ділячи її на князівства придністровсько-абхазького типу» (www.day.kiev.ua); «Якби Партія регіонів була впевнена у перемозі, то навпаки, прагнула б перевиборів. А так — краще потримати у своїх руках державні грошові потоки якомога довше та контролювати приватизацію, дерибанити державу й далі...» (www.svoboda.com.ua);«Чи не тому, що більшість українського політикуму, членів самого парламенту, бізнесменів бояться законності та порядку, де не можна творити беззаконня та дерибанити державу?» (tribuna.org.ua)та ін.;

 

б) Київ, наприклад: «Київ будутьдерибанити за новим генпланом?» (tema.in.ua);«Черновецький зiбрався дерибанити Київ по плану?» (realt5000.com.ua); «Космос [Л. Черновецький]тепер буде дерибанити Київ без зайвих свідків» (harmony.com.ua); «Мета «реформи» — провести на посади новоутворених районних адміністрацій «правильних» чиновників, котрі не заважатимуть «дерибанити» наш Київ, у результаті «реформи» відбудеться скорочення кількості робочих місць та зросте рівень корупції в районних і міських органах влади» (fpk.org.ua) тощо.

На превеликий жаль, так звана «чорна економіка» притаманна не лише столичним чиновникам, процес «дерибану» земель поширюється не тільки на простір Києва та області, але й на інші території держави, зокрема на Львів («Пора на місці наводити порядок, а не дерибанити місто [Львів], а стрілки переводити на якийсь ефемерний Київ...» (vgolos.com.ua), Черкаси («…що пришов [мер] до влади для того, щоб деребанити нашу черкаську землю?») та ін.;

 

в) земля / земельні ділянки й под., наприклад: «Довгий дорікнув Тимошенко, що вона цурається «дерибанити» землю разом з більшістю» (рravda.com.ua); «Мер Сімферополя [Г. Бабенко]вважає, що дерибанити землю між депутатами — звичайна практика» (sd.org.ua); «Харківська облрада вимагає дозволити їй дерибанити землю» (4post.com.ua); «Землі с/г призначення у Києві дерибанить Облрада» (forum.fup.in.ua); «В Київраді сьогодні будуть дерибанити 100 земельних ділянок» (redtram.ua); «Регіонали» продовжують дерибанити кримські землі» (redtram.ua); «Клички і БЮТівці відмовились дерибанити чергові гектари з Черновецьким і зрадниками» (expres.ua); «Хто дерибанить землю в Пуща-Водиці?» (novostin.com.ua); «Хіба в Києві залишилося що можна дерибанити? ... Тому потім вони сказали, що прийшли не землю дерибанити, а голосувати за зняття тарифів» (nk.org.ua); «І робота комісії в Сімферополі призвела до того, що вони припинили так нахабно дерибанити, як робили до цього, просто виділяючи землю своїм депутатам» (www.politic.com.ua);

 

г) голоси, наприклад: «А чому б за спільною згодою не дерибанити голоси, якщо представників-спостерігачів від «не підтримую жодного кандидата» немає?» (infoporn.org.ua); «Краще підтримувати таку “конструктивну” опозицію, ніж дозволяти “дерибанити” її голоси тим же комуністам або вітренківцям» (gazeta.lviv.ua); «ЦВК: Результат показує, що голоси «проти всіх» дерибанять на двох» (www.ljtags.com). У цьому контексті йде мова про результати другого туру виборів Президента України;

 

ґ) бюджет / гроші, наприклад: «Насправді, війна проти наркотиків — це лише спосіб дерибанити гігантський бюджет» (infoporn.org.ua); «Рибак [віце-прем’єр-міністр, міністр архітектури, будівництва і ЖКГ] зібрався особисто «дерибанити» ЖКГ-бюджет» (epravda.com.ua); «Вони рвуться до влади для того, щоб володіти всією державою, щоб «дерибанити» бюджет» (unian.net); «Самозване депутатське зібрання може дерибанити гроші платників податків» (arratta-ukraine.com); «А от з витрат на так звану економіку гроші можна дерибанити» (umoloda.kiev.ua); «Я хочу знати, хто буде дерибанити наші гроші» (ut.net.ua) та ін.

 

д) майно, наприклад: «Незмінного лідера «Свинського рейтингу» позбавлено можливості дерибанити комунальне майно району» (kreschatic.kiev.ua) (т.зв. «Свинський рейтинг було започатковано журналістами газети «Вечірній Київ» з метою висвітлення роботи голів районних адміністрацій Києва. Він формується за даними звернень киян до столичного «CALL-центру»); «…припинення антинародної діяльності мера та його поплічників, котрі «дерибанять» комунальне майно, землю і не звертають жодної уваги…» (byut-shev.com.ua); «Єхануров запросив губернаторів дерибанити майно армії» (4post.com.ua); «Ми не дамо дерибанити майно київської громади» (oles.com.ua);

 

е) урядові крісла / портфелі: «Сподіваюсь, що в майбутньому Парламенті, врешті решт, будуть не тільки бюджет та портфелі «дерибанити», але й згадають про українську душу — нашу культуру» (museum-ukraine.org.ua); «Дерибанити урядові крісла почали з самого ранку Член фракції Партії регіонів Сергій Ківалов прогнозує, що до кінця поточного тижня буде сформовано повний склад уряду» (expres.ua); «Винен той, хто сказав «Статусу — ні!», а зараз третій місяць войовниче дерибанить крісла-бабло-портфелі під виглядом створення «демократичної коаліції» (4post.com.ua);

 

ж) держвласність, наприклад: «Відтепердерибанити держвласність уряд зможе лише колегіально» (4post.com.ua); «Тепер — у ручному режимі — простіше дерибанити держвласність» (spu.ck.ua); «…команди професіоналів» змінюються боротьбою за посади, що дозволяють дерибанити держвласність» (www.zakarpattia.ru) та ін.

 

В аналізованих статтях разом зі словом ‘дерибанити’ вживають конкретні поняття — об’єкти держвласності, які стали предметом дискусій в економіко-політичній сфері,зокремасеред них: скеля Чацького в Житомирі («Хто дерибанить землю на скелі Чацького в Житомирі?» (www.zhzh.info); Вінницьке підприємство «Термінал» («Хто «дерибанить» «Термінал»?» (www.33channel.vinnitsa.com); Держлісгосп («Бютівець Ляшко буде дерибанити Держлісгосп» (sprotiv.org); ліси Івано-Франківської області («Міністерство оборони України «дерибанить» ліси на Прикарпатті?» (ostro.org); державні банки України («Хто «дерибанить» держбанки?» (www.epravda.com.ua); Солом’янський ландшафтний парк (Київська область) («...допомагає корупціонерам та хабарникам «дерибанити» солом’янську землю» (kiyany.obozrevatel.com), український флот(«Київ продовжує «дерибанити» флот» (www.svoboda.com.ua); цегельний завод на Буковині; вітчизняні родовища газу і сланцю («…зручніше красти дельту від найдорожчої у Європі ціни за російський газ і «дерибанити» вітчизняні родовища» (pda.epravda.com.ua), Артбаза під Новобогданівкою, українська газова труба, багатства нашого краю (зокрема природно-заповідний фонд Закарпаття), київське лісогосподарство («Факт у тому, що Київська міська рада більше не соромиться дерибанити приміські ліси, і це продовжуватиметься далі» (kiyany.obozrevatel.com).

 

Лексема ‘дерибанити’ в політичному дискурсі сполучається й із абстрактними поняттями (типу версії, ідеали тощо), але вони є поодинокими порівняно з конкретними, наприклад: «Не можна дерибанити їхні ідеали». (umoloda.kiev.ua); «Коли не вийшло, опоненти почали дерибанити версію про бажання українознавців заступити собою історію і географію та літературу» (ualogos.kiev.ua).

 

Функціонування лексеми ‘дерибанити’ поступово змінює площину використання: якщо в перші роки ХХІ століття цю лексему використовували відносно місцевих владних осіб і вона викликала значний резонанс у читачів/слухачів, то аналіз використання цієї одиниці за останні п’ять років доводить, що вона посіла місце в лексиконі не тільки журналістського, кореспондентського загалу, а й активно функціонує в мовленні політичних діячів, які використовують її як один із засобів звинувачення, так званої «політичної атаки».

 

Варто вказати й те, що лексема «дерибанити» розвивається не лише в семантичній площині, а й у словотвірній, що також доводить активність її використання. Це дієслово утворює ряд однокореневих, наприклад: дерибан — дерибанний — рейдерсько-дерибанний та ін.

 

Популярність цього слова настільки широка, що воно навіть виступає трансформантом відомого вислову-цитати: «Давайте дерибанити дружно!» (obozrevatel.com) (трансформований вислів з мультфільму «Кіт Леопольд» — «Давайте жить дружно!»)

 

На нашу думку, надмірне, занадто активне вживання в мовленні політиків позалітературних шарів лексики, серед яких окреме місце посідає жаргонна та просторічна, не є виправданим. Політична еліта — це такий соціальний прошарок, який має бути зразком для наслідування, мовлення осіб такого суспільного класу має бути виваженим, чистим з погляду норм (фонетичних, акцентуаційних, морфологічних, синтаксичних і, зокрема, стилістичних).

 

До речі, несподіваним у мас-медіа виявилося вибачення щодо вживання лексики, що виходить за межі стилю: «Про те, чому зруйновані тепломережі і вони не ремонтуються, чому райдержадміністрації дерибанять — вибачте за непарламентський вислів — землю, чому відсутнє в більшості населених пункті нормальне вуличне освітлення...» (spu.in.ua). Використана в поданому контексті вставлена конструкція «вибачте за непарламентський вислів» підтримує нашу думку про те, що представники політики, журналісти мусять дотримуватися етичних норм у публічних виступах, бо представляють суспільну еліту.

 

Кожне слово, спрямоване на слухачів, має бути виваженим, відшліфованим, доцільним і в той же час містити «здорову» експресію для посилення уваги до виступу.

 

Таким чином, жаргонізми з маргінальних засобів національної мови перетворюються в активний ресурс для формування нових мовних норм. Використання лексеми ‘дерибанити’ дозволяє автору виражати негативне, саркастичне ставлення до описуваних подій, до навколишнього життя зі сподіванням на відгук у свідомості читачів/слухачів та активізацію громадської діяльності. У кожному окремому випадку висувається або теза про нечесність владних лідерів, або їх підлеглих.

 

Література

  1. Демьянков В.З. Политический дискурс как предмет политологической филологии // Политическая наука. Политический дискурс: История и современные исследования. — М., 2002. — № 3. — С. 32-43.
  2. Онуфрів С.Т. Політичний дискурс ЗМІ України у світовому інформаційному просторі 2005 года: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.08 «Журналістика».— К., 2005.
  3. Павлуцька В.О. Політичний дискурс: особливості та функції // Вісник Житомирського державного університету. — Випуск 39. — Філологічні науки. — Житомир, 2008. — С. 218-221.
  4. Словник сучасного українського сленгу / [упорядкув. Т.М. Кондратюк]. — Х.: Фоліо, 2006. — 350, [1] с.
  5. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса.— М., 2004.
Dounload PDF

Відгуки читачів