Казка про українську мову (cценарій)

М. П. Комарова, завідувачка бібліотеки ЗОШ № 28, м. Житомир, Житомирська обл.


Цілі: виховання любові до рідної мови, рідного краю.
 
Обладнання: книжкова виставка «Рідна мова — найдорожчий скарб», слайди про рідний край, музичний супровід, сценарій.
 
 
ХІД ЗАХОДУ
 
На сцені бабуся, хлопчик та дівчинка.
 
Хлопчик. Бабусе, розкажи казочку.
 
Дівчинка. Так, так, розкажи.
 
Бабуся. Ну, добре, слухайте. Багато тисяч років тому жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона добра, ласкава, щира й привітна, готова всім допомогти. А співала так гарно, що, здавалося, то соловейко співає. Маленькі діти й молодь прагнули бути з нею разом. А вона розповідала діточкам про чудові речі, співала їм українські пісні й тим вливала любов до України й українського народу. А називалася ця красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі нашому й із народом нашим — ніколи не розлучалася з ним. Дівчина любила писати писанки й роздавати їх усім. З українською мовою наш народ ріс, розвивався і творив чудову культуру, яку передавали з покоління в покоління аж донині. Україна мала багато сусідів. Деякі почали зазіхати на нашу землю. Почалися війни, вороги поневолювали наш народ, вони забороняли українську мову, а нав’язували свою — чужу — мову. Український народ розбігався по світі, щоб рятувати себе й свою рідну мову. Та чужина їх руйнувала ще більше. Свої діти відрікалися від рідного слова й ставали чужинцями для свого народу.
 
З частиною українського народу помандрувала й МОВА, шукаючи доброї долі на чужині.
 
Голос за сценою. Одного разу потрапила в Америку та й побачила маківки церкви.
 
Мова. Ось тут я відпочину. Дозвольте, священику, будь ласка, перепочити в церкві.
 
Бабуся. Але священик її не прийняв, бо тут уже господарює англійська мова.
 
Уривок казки англійською мовою. Танок.
 
Голос за сценою. Потрапила МОВА в Польщу.
 
Мова. От стоїть хатинка, схожа на нашу, можливо, саме тут я знайду людей, які розмовляють українською мовою, та й заспіваємо українську пісню.
 
Бабуся. Але там панує польська мова. Не пустили її навіть на поріг хати.
 
Уривок казки польською мовою. Танок.
 
Голос за сценою. Пішла МОВА далі. Де не зупиниться — ніде не приймають. Таким чином дійшла МОВА до Московії. Але там те саме: викидають із хат українську мову, а надають перевагу російській.
 
Уривок казки російською мовою. Танок.
 
Бабуся. Іде, іде МОВА доріжкою й бачить хатинку під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть барвисті квіти. А збоку — садок вишневий. На верхівці хати гордо стоїть лелека. Як узрів УКРАЇНСЬКУ МОВУ, то заклекотав — наче її привітав.
 
Мова. Ось, це, напевно, українська хата, бо лелек на Московщині нема — вони люблять Україну. (Стукає.) Люди добрі, впустіть до хати перепочити.
 
Голос за сценою. Ти, УКРАЇНСЬКА МОВО, нам і тут не потрібна.
 
Мова. Все кругом українське є, а в хату мене, рідну мову, не впускають. Невже доведеться мені десь на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені подітись? Ось відпочину тут, під липою в холодочку.
 
Бабуся. Заснула наша дівчина. Аж ось їй сниться: над нею літають янголята. Всі повбирані у вишиванки. Вони взялися за ручки й, літаючи, співають (звучить пісня). І тут вони стали рядочком перед сплячою УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ і всі гуртом сказали…
 
Янголята. Не журися, МОВО, ми тебе понесемо на наших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо ми є їхніми янголятами-хоронителями й покажемо їм твою красу. Українські діти мають добрі й щирі серця, і вони тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, приймуть.
 
Мова прокинулась, а навколо неї стояв гурт дітей.
 
Хлопчик. А що ви тут робите на самоті?
 
Мова. Я блукаю світом, шукаю край, у якому люблять і шанують українську мову. А хто ви такі?
 
Дівчинка. Ми діти, які хочемо відродити рідну мову. Нас уже багато по широкому світі. І тому ми прийшли до тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, щоб тобі допомогти й щоб ти завжди була з нами.
 
Разом. УКРАЇНСЬКА МОВО, ми з тобою й не дамо тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе у тих українських дітей, які від тебе відцурались.
 
Звучить пісня.
Dounload PDF

Відгуки читачів