Справа про «порохову змову»

Скляренко В. М.


Щороку 5 листопада у Великій Британії відзначають свято з дивною назвою — «Ніч Гая Фокса», або «Ніч вогнищ». Пізно увечері на спеціально відведених майданчиках британці запалюють вогнища, запускають фейєрверки. Люди вдягають маски чи розмальовують собі обличчя, а дітлахи випрошують у перехожих монетки «для гарного хлопця Гая», на які зазвичай купляють петарди та солодощі. Це ім’я є загальним у світі вже понад чотири століття, хоча не всі знають особу Гая Фокса та витоки цього свята. Тож спробуймо з’ясувати, яка історична подія спричинила його появу.

 

  • Реальна змова чи провокація?
Початок XVII ст. в історії Великої Британії був ознаменований зміною монарха й суттєвим протистоянням католицької та протистанської церков. 1603 року, після Єлизавети I, яка сповідувала англіканство, трон посів Яків I — син католички Марії Стюарт. Англійські католики сподівалися, що він поставиться толерантно до їхнього віросповідання. Проте ці надії виявилися марними: король не тільки не думав змінювати панівну релігію країни, а й 1604 року наказав провести декілька показових страт католиків. Це викликало невдоволення з боку противників англіканства, які організували змову. Її лідером став Роберт Кейтсбі. Змовники мали на меті вбити нового монарха, знищити парламент, а потім посадити на трон маленьку дочку Якова — принцесу Єлизавету, регентами якої були б виключно знатні католики.
 
Події, пов’язані з цією змовою, і досі вважаються однією з найбільш загадкових сторінок англійської історії. Спочатку її учасники хотіли прорити підземний хід до підвалу під залом засідань палати лордів, де передбачався виступ короля. Для цього в березні 1605 року вони арендували сусіднє приміщення. Але пізніше цей план був змінений. Арендувавши приміщення, яке розташовувалося безпосередньо під залом засідань, змовники розмістили в ньому 36 бочок пороху, прикривши їх дровами та вугіллям. У зв’язку з цим виникає перше питання: чому охорона не звернула увагу на переміщення з іншого боку Темзи до приміщення парламенту такого великого вантажу, загальна вага якого становила 2,5 тонни? Адже цієї кількості вибухівки було достатньо не лише для знищення парламентської будівлі. Постраджати могли й усі прилеглі до неї приміщення, зокрема Вестмінстерське абатство — усипальниця англійських королів. Ще більше питань викликає такий факт: чому в ході розслідування «порохової змови», ніхто навіть не поцікавився тим, хто і як той порох закупив? Єдине, що було встановлено, — вибуховий вантаж доправили в Англію аж із Голандії! Між тим, відомо, що з 1601 року порох в країні був державною монополією і зберігався під суворим контролем в Тауері. Не менш дивує й те, що вибухова речовина, яку придбали змовники, навряд чи могла спрацювати, бо була старою та відвологлою.
 
Усе це наводить деяких істориків на думку про те, що «порохова змова» була інсценована самим Яковом I з метою посилення своєї влади. Дехто навіть вважає одного з її учасників, Френсіса Трешема королівським провокатором. За доказ інсценування, окрім уже наведених фактів, править значна кількість людей, добре обізнаних з підготовкою замаху. А ще напередодні підриву на ім’я лорда Монтигла надійшов анонімний лист (ймовірно, написаний Трешемом), у якому його застерігали від відвідування парламенту 5 листопада. Той одразу передав його королю. За його дорученням був проведений огляд парламентської будівлі і знайдені в її підвалі приготування до підриву. Проте цю інформацію вирішили не розголошувати, аби спіймати злочинців на гарячому.
 
  • Як Гай Фокс став символом замаху
Хоча англійський дворянин-католик, уродженець Йорка Гай Фокс не був лідером або ініціатором «порохової змови», саме йому судилося стати її найбільш відомим учасником. Справа в тому, що він був єдиним серед учасників замаху, хто мав військовий досвід і добре вмів поводитися з вибухівкою. Завдяки цьому Фоксу доручалася ключова роль у змові — запалити ґніт, що вів до наповненого порохом приміщення. Після того він мав непомітно зникнути з Лондона, а потім взагалі залишити країну.
 
Проте виконати своє завдання Фоксу не вдалося. Проти ночі з 4 на 5 листопада після того, як він, перевіривши цілість вибухівки й підготувавши ґніт, попрямував з підвалу, на нього накинулися стражі на чолі з суддею Ніветом. Фокс спробував видати себе за слугу і назвався вигаданим ім’ям. Та з цього нічого не вийшло. Охоронці знайшли у нього сірники й в’язку трута — надто очевидні докази, що робили опір марним. Пізніше на допиті підпалювач-невдаха заявив, що якби його захопили в самому підвалі, то він, не вагаючись, підірвав би себе разом із будівлею. Потім під тортурами Фокс видав усіх своїх спільників, більшість з яких невдовзі теж була затримана. Цікаво зазначити, що текст його свідчень з нерозбірливим і нерівним підписом через катування й досі зберігається в Національному архіві Великобританії.
 
Вцілілі від арештів учасники замаху, дізнавшись про провал свого задуму, почали стрімко залишати столицю. Але, за іронією долі, їхня «порохова змова» перетворилася на «порохову смерть». Зупинившись в будинку одного зі змовників в графстві Стаффордшир, вони намагались підсушити залишки пороху, які змокли під час переправи. Та через необережність від іскри, що впала на мішок, він вибухнув зі страшенним гуркотом. Більшість втікачів загинула. Ті, хто залишилися живими, були затримані загоном шеріфа графства. Найбільш активних учасників змови — Роберта Кейтсбі та Томаса Персі — вбили під час перестрілки.
 
Тим часом за наказом судді Нівета бочки з порохом були знешкоджені. А лондонці, дізнавшись про те, якої небезпеки їх позбавили, того ж вечора почали святкувати своє спасіння. Вони порозпалювали на вулицях вогнища й змайстрували перше опудало Гая Фокса. Оскільки протягом двох днів саме він був єдиним підозрюваним, його ім’я й стало символом «порохової змови».
 
  • Показовий суд із вирішеним вироком
27 січня 1606 року відбувся показовий судовий процес над учасниками «Порохової змови». Вирок його був відомий зазделегідь. Усі змовники були визнані винними в державній зраді й засуджені до жахливої страти. Їх мали повісити, але ще до зникнення ознак життя зняти з шибениці й четвертувати. Проте Гаю Фоксу «пощастило» уникнути останніх мук. Знесилений тортурами під час повішання він упав зі сходів ешафоту і зламав собі шію.
 
Вирок суду був виконаний 30 і 31 січня. Понівечені останки змовників були виставлені на загальний огляд. Тим самим король хотів показати, що кожний, хто посміє вчиняти замах на його владу, є державним злочинцем і скінчить своє життя так само жахливо й ганебно. Утім, шкодували за змовниками лише католики. На жаль, смерть Гая Фокса та його товаришів лише посилила гоніння на прихильників католицизму в Англії. Їм не лише заборонили сповідувати свою віру, а й служити офіцерами в армії та на флоті, брати участь у виборах. Лише через 200 років католиків зрівняли в правах з протестантами. Тож треба визнати, що від дій Фокса та його однодумців було більше шкоди, ніж користі.
 
Повертаючись до подій 1606 року, зазначимо, що невдовзі після викриття «порохової змови» англійський парламент прийняв спеціальний закон, за яким усім мешканцям країни у день 5 листопада належало радіти й дякувати Богові за спасіння короля і держави. Цей закон скасували лише 1859 року. А започатковане ним свято «Ніч Гая Фокса» відзначають і донині не лише у Великій Британії, а й у багатьох інших англомовних країнах. До речі, це єдине у світі свято, назване на честь… злочинця.
 
Про «порохову змову» нагадує не лише щорічний театралізований маскарад, на якому спалюють солом’яне опудало Гая Фокса, а й велика експозиція в Білій башті Тауера. Там біля стіни зосереджені червоні бочки, що використовували для збереження пороху, та інші експонати XVII ст., причетні до тих подій. Та найцікавишою є традиція, за якою 5 листопада кожного року службовці, одягнені у старовинний одяг, проводять у підвалах парламентського приміщення символічний обшук.
 
Ім’я Гая Фокса увічнене не лише в назві свята, а й стало знаковим в англійському мистецтві. Його згадали навіть у культовій «Поттеріані». Маска Гая Фокса, розроблена художником Девідом Ллойдом 1982 року, була використана 2006 року у фільмі «V — означає вендета». Вона давно перетворилася на символ протестного руху. А нещодавно багаття з опудалом цього змовника стало кульмінаційним моментом в серіалі про «Шерлока Холмса». 2002 року за опитуванням Бі-Бі-Сі «100 найвеличніших британцев» Гай Фокс посів 30 місце.
Dounload PDF

Відгуки читачів