Вкладка - Управління загальноосвітнім навчальним закладом

А. Ф. Шегеда, проректор з навчально-методичної роботи Житомирського ОІППО

Система управління якістю освіти — інструмент, який забезпечує досягнення цілей стабільного функціонування й розвитку освітньої системи.


ЯКІСТЬ ОСВІТНІХ ПОСЛУГ
 
Актуальною проблемою розвитку освіти сьогодні є модернізація управління загальноосвітнім навчальним закладом. Система управління має забезпечувати якість надання освітніх послуг залежно від потреб людини, суспільства, ринку праці.
 
Сучасний стан висуває на передній план саме управління її якістю. Це зумовлено тим, що якість освіти розглядають як категорію, яка охоплює всі смислові координати освіти — соціального інституту формування особистості, громадянина й інше.
 
Оскільки управління якістю освіти є складником управління загалом, для нього властиві основні функції управлінської діяльності: прогнозування, планування, оцінювання реального стану системи, прийняття рішень, їх виконання, моніторинг досягнення цілей.
 
Якість освітніх послуг — це соціальна категорія, за допомогою якої визначають стан і результативність освітнього процесу. Вона характеризується сукупністю показників різних аспектів діяльності загальноосвітнього навчального закладу, що забезпечують розвиток компетентності учнів. У цьому зв’язку виникає потреба у свідомому та систематичному впливі на вказані аспекти діяльності загальноосвітнього навчального закладу й досягнення ними необхідних показників, а це неможливо без вивчення динаміки їхнього розвитку. Таким чином, необхідно перевести управління загальноосвітнім навчальним закладом у моніторинговий режим.
 
Становлення національної системи моніторингу якості загальної середньої освіти є досить тривалим процесом, що потребує значних інтелектуальних і матеріальних витрат. Повноцінне функціонування цієї системи дозволить систематично одержувати статистичну інформацію, на підставі її аналізу органам управління освітою, уряду України ефективно розв’язувати проблеми, що назрівають під час планування й прогнозування розвитку системи загальної середньої освіти, відповідним чином спрямовувати діяльність цієї системи, тобто здійснювати державне управління її якістю на всіх рівнях. С. Є. Шишов і В. О. Кальней, досліджуючи моніторинг якості освіти в загальноосвітньому навчальному закладі, визначають його як систематичну і регулярну процедуру збирання даних за важливими освітніми аспектами роботи. Таким чином, система моніторингу якості освіти в Україні має стати структурним елементом, складовою частиною державної системи управління якістю шкільної освіти.
 
 
МОНІТОРИНГОВИЙ ПІДХІД ДО УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ЗАКЛАДОМ
 
Моніторинговий підхід у навчальному закладі дає можливість простежити за змінами, які відбуваються в освітньому процесі, одержати матеріали й підстави для порівняння, аналізу, побачити успіхи й недоліки в діяльності педагогічного колективу, внести корективи, спланувати подальшу роботу адміністрації, науково-методичну роботу.
 
Моніторингові дослідження дають змогу:
  • отримати точну й об’єктивну інформацію про поточний стан освітнього процесу;
  • здійснювати внутрішню й зовнішню корекцію впродовж року;
  • простежувати результати діяльності викладача: підтримувати його в разі якісної роботи, виявити причини зниження результативності, скоригувати його діяльність;
  • удосконалювати освітній процес;
  • прогнозувати його загалом;
  • конструктивно керувати ним з боку адміністрації.
 
Завдання моніторингу:
1) створення спеціальної системи безперервного і тривалого спостереження, оцінювання стану навчального процесу;
2) створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку й самореалізації учнів;
3) прогнозування на підставі інформаційно-аналітичних матеріалів, об’єктивних даних динаміки і тенденцій розвитку освітнього процесу в закладі освіти, який розв’язує провідну науково-методичну проблему;
4) відстеження рейтингів навчання за поточними, семестровими, підсумковими оцінками;
5) аналіз чинників впливу на результати успішності, підтримка високої мотивації навчання;
6) визначення причин негативних рейтингів, попередження перевантаження учнів;
7) дослідження якості знань учнів;
8) виявлення обдарованих учнів, стимулювання їх інтелектуального розвитку;
9) відстеження ефективності роботи викладача та співпраці його з учнями в освітньому процесі, створення умов для неперервної освіти.
 
 
МЕТОДИКА МОНІТОРИНГОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
 
1. Визначення часових проміжків моніторингових досліджень.
2. Здійснення аналізу поточних, тематичних, семестрових, річних, атестаційних, підсумкових оцінок кожної групи (класу), паралелей груп, профільних груп окремо, випускних груп.
3. Співставлення результатів з минулорічними, за декілька років (3–4 роки навчання в навчальному закладі).
4. Побудова таблиць, графіків, діаграм:
  • зведеної таблиці щотижневих форм контролю знань протягом семестру, року;
  • діаграми успішності знань (різних рівнів навчальних досягнень) у балах, у відсотках;
  • діаграми кількості учнів з високим рівнем навчальних досягнень за семестр;
  • діаграми навчальних досягнень за семестр в основній школі, старшій ланці та загалом у навчальному закладі;
  • діаграми успішності учнів за рівнями досягнень і резерву по кожному з них;
  • діаграми середнього відсотка успішності по предметах за семестр, за рік;
  • лінійної діаграми рейтингу кожного учня (середнього його бала);
  • графічне порівняння досягнень кожного учня із середнім показником по класу з кожного предмета за семестр, за рік;
  • графічне порівняння успішності навчання кожного учня за 3–4 роки навчання (по семестрах, щорічно).
5. Опис власного досвіду роботи викладача (за 2 роки) з використання багатобальної системи контролю знань.
6. Індивідуальні бесіди, підготовка інформації до педрад, нарад з проблем якісного навчання учнів і якості роботи викладача. Індивідуальні бесіди, діалоги, анкетування учнів, батьків.
7. Спостереження за «приростом» знань учнів за семестр, рік, протягом кількох років.
8. Оптимальне річне планування роботи закладу, науково-методичної роботи.
9. Ефективне стратегічне прогнозування діяльності закладу загалом і зони найближчого розвитку учня в його особистісно зорієнтованому навчанні.
 
Моніторинг якості освіти містить у собі комплекс певних процедур, що дозволяють виявити динаміку розвитку системи за окремий період. Через це він добре вписується в алгоритм маркетингу освітніх послуг, є його необхідною умовою та невід’ємним компонентом. З такої точки зору, моніторинг поряд із прогнозуванням виступає як один із найважливіших елементів системи інформаційного забезпечення, а це дозволяє розглядати його як складову частину системи управління освітою. Отже, моніторинг забезпечує інформаційну стабільність, запобігає дефіциту інформації під час підготовки рекомендацій і прийняття управлінських рішень, підвищує їх обґрунтованість.
 
Поряд із зовнішнім оцінюванням адміністрація ЗНЗ разом із його піклувальною радою, представниками громадських об’єднань може також організувати самоконтроль за ходом навчального процесу, результативністю педагогічної праці, виконанням плану роботи закладу тощо. Ця діяльність здійснюється з ініціативи самого навчального закладу і є так званим внутрішнім моніторингом якості освіти. Результати таких досліджень використовують, насамперед, у межах конкретного навчального закладу для самоаналізу навчально-виховного процесу під час атестації освітньої установи, звітування перед батьками, піклувальною радою про навчальні дослідження учнів, а показники розвитку навчального закладу — з метою поліпшення результативності та якості навчального процесу, планування подальшої діяльності школи. Не виключено, що окремі результати можуть бути оприлюднені, наприклад, з рекламною метою для поліпшення іміджу школи під час підготовки документів для атестації навчального закладу, підвищення суспільного визнання школи та з іншою метою. Нижче наведена схема структури моніторингових досліджень, об’єктом яких є освітній процес у навчальному закладі.
 
 
РОЛЬ КЕРІВНИКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ В РЕАЛІЗАЦІЇ РЕФОРМ
 
Ключовою фігурою в реалізації реформ у навчальному закладі є керівник загальноосвітнього навчального закладу (ЗНЗ). Саме він є основним транслятором модернізаційних процесів у практику. Тож з’ясування реального становища директорів, визначення їхньої точки зору щодо проблем реформування освіти, знаходження шляхів подолання проблем для власного навчального закладу є чи не найважливішим як для самих керівників, так і для формування освітньої політики на державному рівні.
 
Загальні процеси реформування освіти в Україні потребують нових підходів до управління навчальним закладом. Н. М. Островерхова та Л. І. Даниленко вважають, що нова модель управління ЗНЗ має відзначатися відкритістю й демократичністю, органічним поєднанням засобів державного управління з громадською участю та впливом громади на управління й регулювання освітнього процесу. Такі моделі спонукають до якісних змін на рівні керівника освітнього закладу: демократизації освітнього процесу, прийняття рішень, набуття ЗНЗ більшої самостійності,— що відповідає основним положенням національної стратегії розвитку освіти України. Для здійснення управління інноваційною діяльністю сучасний керівник загальноосвітнього навчального закладу має бути обізнаним з інноваційною педагогікою й освітнім менеджментом; мотивованим на використання управлінських функцій, мати позитивний досвід управління педагогічним колективом і бути творчою особистістю. Хоча вищезазначені якості притаманні більшості, певна частина керівників не має достатньої фахової підготовки в галузі інноваційного освітнього менеджменту. Ці обставини значно уповільнюють запровадження результатів сучасних досягнень науки і практики в навчально-виховний та управлінський процеси.
 
Істина «особистість виховується особистістю» і в управлінні є справедливою, бо який директор, такий колектив і очолюваний ним заклад. Тільки керівник знає, як управляти закладом і що не існує єдино правильних методів, способів, варіантів здійснення управлінських процедур. Їх вибір залежить від особливостей педагогічного й учнівського колективів, соціуму, матеріально-технічної бази закладу й особистості самого керівника. І, щоб не говорили професори, як потрібно управляти навчальним закладом, вони не несуть відповідальності за те, що відбувається в конкретному закладі. Цю відповідальність несе керівник. І тільки він має право конструювати свою систему управління, свою управлінську діяльність.
 
Без цього не може бути успішного директора, без цього не може бути відповідного рівня знань навчального закладу. Лідера, потрібного сучасній інноваційній школі, можна схарактеризувати так: менеджер – лідер – реформатор.
 
Головним фактором впливу на досягнення успіху адміністратором, керівником є потенціал людини, другим — управлінська компетентність (власне сам процес управління), третім — зовнішнє середовище й освітній простір навчального закладу. Освітній простір — це простір спільного буття, перетворений усіма суб’єктами виховання у фактор інтегрованого впливу на процес розвитку й саморегуляції особистості. Отже, середовище потрібно вміти використати в управлінських цілях, а освітній простір — створити.
 
Управлінська діяльність закладом освіти на підставі моніторингу має свої особливості та вимагає серйозної підготовки і створення відповідної інформаційної системи. Щоб моніторинг став реальним фактором управління, його треба організувати. Необхідно розподілити повноваження між учасниками моніторингового дослідження. Керівник школи мусить розробити нормативно-правове, науково-методичне, кадрове, матеріально-технічне забезпечення. Зокрема, слід обговорити й виробити спеціальне положення про внутрішній моніторинг, розробити спеціальні інструкції для проведення моніторингу, опрацювати наукову літературу, вибрати адаптаційні діагностичні методики для визначення реального стану об’єктів, що обстежують. Досвід свідчить, що ця робота вимагає певного часу й інтелектуальних зусиль, але результати роботи переконують у їх ефективності.
 
Моніторингова система винятково коректна в роботі адміністрації, оскільки дає змогу безконфліктно вирішувати найболючіші питання навчального процесу. Системний підхід дасть змогу корегувати навчальну діяльність упродовж року, простежувати результат особистісного зростання дітей і діяльності вчителя, підтримувати будь-які, навіть ледь помітні успіхи. Моніторингова діагностика змінює суть контролю, робить його гуманнішим, стимулює роботу вчителя над собою.
 
Втілюючи систему моніторингу якості освіти в ЗНЗ, управлінська служба (адміністрація) цілеспрямовано має орієнтувати педагога й учня на співробітництво, організацію особистісно зорієнтованого навчання, творчість. Одночасно все підлягає одній меті: сприяння розвитку особистості учня за умови дотримання в спілкуванні з дітьми принципу: «Не поряд і не над, а разом!»
 
 
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
 
  1. Рябова З. В. Моніторинг розвитку навчальної діяльності учнів загальноосвітнього навчального закладу: наук.-метод. посіб. [Текст] / З. В. Рябова. — Х. : Гімназія, 2004. — 72 с.
  2. Лукіна Т. Моніторинг якості освіти: теорія і практика [Текст] / Т. Лукіна. — К. : «Шкіл. світ» : Вид. Л. Галіцина, 2006. — 128 с.
  3. Сизоненко Г. Модель управління сучасним закладом [Текст] / Г. Сизоненко // Управління освітою. Методист. — 2006. — Серпень. — С. 3-9.
Dounload PDF

Відгуки читачів