Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Неймовірні пригоди шампанського, або як учні перевершили вчителів

Наталя Шубенко

Важко уявити собі, що сталося з людством, якби в XVII столітті у Франції не народився скромний монах Дон Периньйон. Старий, майже сліпий під кінець життя, здавалося, всі свої органи чуттів сконцентрував на кінчику язика, інакше як би він винайшов шедевр виноробства, що міцно увійшов у життя наступних поколінь під загадковою назвою «шампанське»?


Неймовірні пригоди шампанського, або як учні перевершили вчителів

Наталя Шубенко

Важко уявити собі, що сталося з людством, якби в XVII столітті у Франції не народився скромний монах Дон Периньйон. Старий, майже сліпий під кінець життя, здавалося, всі свої органи чуттів сконцентрував на кінчику язика, інакше як би він винайшов шедевр виноробства, що міцно увійшов у життя наступних поколінь під загадковою назвою «шампанське»?

Однак, на сто відсотків не доведено, що першовідкривачем ігристого напою був саме Дон Периньйон, адже вина із Шампані були відомі ще в середні віки і вважалися незмінним атрибутом церемонії коронації французьких королів. Але… абсолютно точно відомо, що саме сліпий монах перетворив звичайне вино, що зашумувало, на божественний напій. Він навчився одержувати білі вина з червоного винограду, зрозумів значення купажів (змішування різних виноматеріалів), першим використав кору пробкового дерева для закорковування пляшок, узагалі, зробив шампанське шампанським.

Дон Периньйон

На жаль, він не залишив друкованих праць і всі свої таємниці забрав у могилу. Однак заповзятливі послідовники не збиралися залишати таку «золоту жилу», на яку перетворилося виробництво культового вина, і підхопили естафету. Найбільш діловитою виявилася вдова винороба Франсуа Кліко. Коли в 1805 році її чоловік, який успішно просував на французькому ринку витвір Дона Периньйона, помер, енергійна вдовиця, замість того щоб невтішно голосити на могилі небіжчика, вирішила продовжити його «хмільну» справу. І їй це вдалося, та ще й як! Шампанське «Вдова Кліко» продавалося не лише у Франці, але і в Англії, а з 1812 року і в Росії. Коли мадам довідалася, що вся Росія п’є її вино, вона мудро зазначила: «Росіяни п’ють багато, але обов’язково платять за випивку». Як у воду дивилася! Французькі гувернери, французьке шампанське, французька мова, яку у дворянських сім’ях знали краще за рідну Наполеон, звичайно, програв війну з Росією (фактично!), французький шарм, французький стиль життя міцно впровадилися й похитнули традиції «личакової» Росії. І, звичайно, не останню роль у цій метаморфозі відіграло шипуче французьке вино. Так тривало… до 1900 року. Саме тоді Росія взяла реванш.

Передмова така. Князя Лева Голіцина, естета та інтелектуала, який закінчив два університети у Сорбонні та Москві, прийняли за дивака. Ще б пак: поїхав у глушину, до якогось там Криму, побудував маєток, який назвав дуже амбіційно «Новий Світ», і почав вирощувати виноградники, прокладати шляхи, будувати підвали для витримування вин. Подейкували, що він намагається створити аналог французького шампанського. Смішно! Адже не одним поколінням учених точно доведено, що жодна країна не може приготувати ігристих вин з такими ж характеристиками, як у Шампані! Однак дивак Голіцин зі своїми сурогатами мав нахабство вирушити до Парижа, щоб узяти участь у Всесвітній виставці. Історія донесла до нас анекдот на реальному історичному факті. На обіді, присвяченому врученню гран-прі, граф Шандон, голова ради експертів, скуштував шампанського, яке стало переможцем, і захоплено привітав своїх виноробів з виготовленням такого досконалого напою. І раптом репліка князя Голіцина: «Дякую, графе, за комплімент. Зараз ви пили моє шампанське».

Князь Голіцин

Отже, було зроблено крок до шедевра виноробства, який увійшов до історії як «Радянське шампанське». А його автором став професор Фролов-Багреєв, який зробив сенсаційне відкриття, що важливістю не поступалося спостереженням бенедиктинського монаха: він запропонував замінити шумування в пляшках шумуванням у сталевих резервуарах великої ємності. Нова технологія була настільки економічною, швидкою і дешевою, що її купили навіть французи, впровадивши на більшості заводів та покірно визнавши історично неминучу закономірність, що учні можуть і повинні перевершувати своїх учителів.

З тих часів «Радянське шампанське» справжній бренд. І Радянського Союзу давно не існує, але на новорічному столі обов’язково красується запотіла пляшечка зі знайомою етикеткою. Стоїть, жадана, в очікуванні заповітного вистрілу.

До речі, про вистріл. Деякі споживачі вважають, що чим сильніший вистріл у момент відкривання, тим якісніше шампанське. Зовсім навпаки. Пляшку слід відкорковувати спокійно, не струшуючи, інакше розчинена у вині вуглекислота приведе благородний напій до швидкого затухання. Наливати слід повільно, спрямовуючи шипучий струмінь на стінку нахиленого бокала. І ще порада, що сягає давнини, але не втратила актуальності й сьогодні. Її дав Анахарсіс Скіфський у 592 р. до н. е.: «Перший бокал зазвичай п’ють за здоров’я, другий заради задоволення, третій через нахабство, четвертий з дурості». Зі святом вас!

Відгуки читачів