Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Сучасне покоління не гірше За попередні, або Деякі подробиці з життя молоді

Ольга Новікова

Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни.

Пострадянське покоління покоління, виховане вже за незалежної України. Скільки їм зараз 151617 років? Вони зростали в нас на очах, але чи знаємо ми їх? Які зміни відбулися у світогляді, моральних цінностях і уподобаннях молодого покоління? Які вони? Як себе почувають у сучасному світі? Чого прагнуть?


Сучасне покоління не гірше За попередні, або Деякі подробиці з життя молоді

Ольга Новікова

Молодь, як оголений нерв, найгостріше реагує на політичні зміни.

Пострадянське покоління покоління, виховане вже за незалежної України. Скільки їм зараз 151617 років? Вони зростали в нас на очах, але чи знаємо ми їх? Які зміни відбулися у світогляді, моральних цінностях і уподобаннях молодого покоління? Які вони? Як себе почувають у сучасному світі? Чого прагнуть?

 

Алла Рижанова, доктор педагогічних наук, професор кафедри соціальної педагогіки, проректор з науково-педагогічної та виховної роботи Харківської державної академії культури

З такими запитаннями ми звернулися до Алли Олександрівни Рижанової.

Кожне покоління традиційно докоряє своїм дітям: «Ми у вашому віці були не такими», «покоління без ідеалів», «агресивні та жорстокі», «покоління відеокліпів і комп’ютерних монстрів», «втрачене покоління»… Чи це про наших дітей?

Треба почекати, і час розставить усе на місця. А історія багаторазово визнавала, що саме «втрачені» покоління і спонукали людство до подальшого розвитку. Майже сорок років тому, ще за радянського часу, теж говорилось про «втрачене» покоління. Але ж це було покоління 60х років! Не зважаючи на умови, легендарні його представники яскрава молодь сміливо взяли на себе відповідальність за майбутнє країни. Вони стали ланкою, через яку було відновлено духовний контакт з попередніми поколіннями, відновлено спадкоємність поколінь. Наша історія і культура багато втратила б.

Назвати сучасне молоде покоління українців «втраченим» я зовсім не можу. Наші діти для суспільства не втрачені.

Вони не гірші за нас просто інші. Причому, у слові «інші» немає нічого негативного. Так, вони дивляться «Матрицю», їм подобається Бетмен, але вони не мріють стати бандитами, всупереч думці. За даними соціологічних опитувань, серед хлопчиків популярні такі професії, як водій, програміст і спортсмен, а серед дівчаток учителька, лікар і актриса.

Але діти підростають, бажання змінюються. Які професії сьогодні обирає молодь?

Останнім часом не втратили своїх прихильників економіка і право, медицина і фармацевтика. Зростає кількість бажаючих стати менеджерами, програмістами, а також ученими. Ми пам’ятаємо, коли престиж «молодших наукових співробітників» упав, практично, до нуля на початку 90х років. Зараз ситуація змінюється. Досить значний відсоток мріє про власну справу, яка може давати швидкий матеріальний прибуток, але це теж реалії нашого часу.

Нам важко з ними, тому що ми більш заідеологізовані, а вони прагматики. Ми готові були довго працювати заради мети в майбутньому, а вони хочуть мати все відразу. У цьому немає нічого поганого. Навіть більше, це нормально. А конфлікт поколінь є вічним.

Наші діти вже не згодні з нормами життя своїх батьків, вони в пошуках власних норм, тобто моральні цінності попереднього покоління не сприйняло наступне (сучасне) покоління. Підлітки не хочуть жити за тими правилами, що й батьки. Вони у своїй більшості готові переступити « застарілі» моральні норми й принципи, щоб досягти успіху в житті.

Так, бо була порушена спадкоємність виховного процесу. Від комуністичної ідеології ми відмовилися, а нової ідеології не створили. Сучасне покоління це діти, народжені в період, коли економічний спад у країні впливав на матеріальне становище й добробут української сім’ї, коли ні батьки, ні школа не мали фінансової можливості підтримувати й підвищувати культурний рівень розвитку цілого покоління учнівської молоді.

Які ціннісні орієнтири має сучасна молодь?

Здається, це найважче запитання. За радянського часу дитячий і молодіжний рухи в образі піонерії та комсомолу впроваджували одну ідеологію комуністичну. Тепер ми живемо у вільній, незалежній державі, де кожний має право на свою думку й свої погляди. З досвіду роботи можу впевнено сказати, що молодіжне середовище нині дуже різнобарвне й різноманітне. Не можна сказати, що наша молодь погана, тому що «не має нічого святого в душі». Це просто недоліки виховання. Але ж маємо й багато «проблемної» молоді. Ціннісні орієнтири дуже різноманітні, від класичних до сучасних, нововведених. Але треба вміти розуміти й сприймати нашу молодь такою, якою вона є.

На Вашу думку, сучасні підлітки індивідуалісти чи колективісти?

Тут треба враховувати психо-вікові особливості підлітків. У цьому віці колективізм закладений природою. Вони об’єднуються, наприклад, спочатку через музику, потім через інші складові культури, тому відбувається формування цінностей, фактично субкультури нового покоління. Інша справа, що інформаційне суспільство посилює індивідуалістичні прагнення.

Сучасне покоління це колектив, але з проявом індивідуальних рис, з розвинутим інформаційним простором.

Наші підлітки такі енергійні, практичні й волелюбні. А чи відчуває молоде покоління страх?

Думаю, що кожне покоління має страх, але їхній страх інший. У них немає страху не здобути вищої освіти. У них, мабуть, страх пов’язаний з економічними умовами опинитися без грошей, не знайти роботи в майбутньому. Їх лякає можливість не реалізуватися в суспільстві, залишитися непоміченими, не проявити себе в цьому житті. На жаль, значна частина сучасного покоління вбачає це самовиявлення у фінансовій складовій. Деякі бояться за власне життя та життя близьких, бояться залишитися без друзів.

А як стосовно поняття «патріотизм»? Чи є патріотичною наша молодь?

Позитивне ставлення до країни в них уже закладено. Багато чим незадоволені, багато чого критикують, але, мені здається, що вони вже українці своєю суттю, тобто мають свою громадянську позицію. Вони ще не готові сказати: «Так, ми патріоти», але розуміють «Ми народ!» для цього вже є підґрунтя. І консолідуються вони на позитивних моментах спортивні досягнення і перемоги, здобутки діячів культури тощо.

По-різному молодь оцінює «престижність» тих чи інших професій у мегаполісах, обласних центрах і сільській місцевості. Для мегаполісів це мистецтво, культура, шоу-бізнес. Для обласних центрів це сфера бізнесу, кар’єра керівника або держслужбовця. У сільській місцевості мріють про професію дизайнера, архітектора, програміста, журналіста, перекладача, адвоката, юриста, прокурора, нотаріуса, на останньому місці професія будівника. Цікаво, що в цьому переліку немає жодної професії, пов’язаної із сільським господарством. А де живуть наші майбутні вчителі? На сьогодні можна чітко визначити одне чим більш заскорузлим буде суспільство, тим більш несподіваним стане для нього молоде пострадянське покоління. І це найголовніше, що сьогодні треба усвідомити вчителеві. Традиційної спадкоємності поколінь уже не буде, але наскільки загостриться конфлікт між ними це питання залишається відкритим. І чи буде вирішальним голос молоді у виборі майбутнього нашої країни? Адже, за прогнозами демографів, до 2025 року в Україні повинна значно скоротитися питома вага молодого покоління у структурі населення. Тож нехай це буде помилковий прогноз.

 

Відгуки читачів