Розвиток сенсорного виховання з елементами ІКТ розумово відсталих дошкільників

О. А. Нежуріна


У дошкільному віці інтенсивно розвиваються всі органи чуття. Особливо сприятливий ранній вік дитини, коли ознайомлення з якостями предметів є вирішальним у розумовому розвитку. Цей період називають «золотою порою» сенсорного виховання. А обмеження зовнішніх вражень породжує в дитини відчуття «сенсорного голоду», уповільнює її розумовий розвиток.
 
Сенсорне виховання — система педагогічних впливів, спрямованих на формування способів чуттєвого пізнання, удосконалення відчуттів і сприймань.
 
 
Метою сенсорного виховання є підвищення рівня загального розвитку дошкільників, усебічний розвиток дітей. Воно тісно пов’язане з фізичним та естетичним вихованням. У дошкільному віці дитина засвоює основи знань про навколишній світ, взаємини людей, зовнішні та внутрішні якості.
 
Дитина вчиться дивитися й бачити. Те, що вона вміє побачити своїми очима, — результат певного життєвого досвіду. Так само й слухові сприйняття дитини є наслідком раніше сформованих умовних зв’язків: вона привчається розрізняти й синтезувати звуки мови, музики. Вухо дитини — це не стрічка магнітофона, що записує всі звуки поспіль. Можна сказати, що дитина взагалі чує не вухом, а скроневою ділянкою кори мозку. І те, що вона чує, залежить від якості умовних зв’язків, сформованих до цього моменту в скроневій ділянці кори.
 
Накопичення фонду умовних рефлексів перебуває в основі сприйняття. У нормі цей процес має стрімкий, бурхливий характер. У дітей з ураженою нервовою системою відчуття і сприйняття формуються вповільнено та з великою кількістю особливостей і недоліків.
 
Особливості сприйняття й відчуттів розумово відсталих дітей дуже детально вивчені різними психологами (І. М. Соловйовим, К. І. Вересотською, М. М. Нудельманом, Є. М. Кудрявцевою).
 
Відчуття та сприйняття — перша ступінь пізнання навколишнього світу, що залишається важливою впродовж усього життя. Уповільнена, обмежена сприйнятливість характерна для розумово відсталих дітей, має великий вплив на подальший перебіг їх психічного розвитку. Повільність темпу сприйняття поєднується в розумово відсталих дітей зі значним звуженням обсягу сприйманого матеріалу.
 
Дослідження М. М. Нудельмана показало, що в тому самому видимому крізь вікно міському пейзажі розумово відсталі діти бачили менше предметів, ніж звичайні діти. Ця слабкість огляду пояснюється особливостями руху погляду. Розумово відстала дитина, оглядаючи околиці або вулицю, якою йде, помічає, бачить менше, ніж його одноліток без патології в розвитку. Вузькість сприйняття заважає розумово відсталій дитині орієнтуватися в новій місцевості, у незвичній ситуації. Там, де звичайна дитина, оглядаючи все, що відбувається, відразу виділяє головне й орієнтується в ситуації, розумово відстала дитина довго не може вловити сенсу того, що діється навколо, і нерідко виявляється дезорієнтованою. 
 
Найбільш вираженою особливістю сприйняття розумово відсталих дітей є інактивність психічного процесу. Дивлячись на який-небудь предмет, розумово відстала дитина не виявляє прагнення роздивитися його детально, розібратися в усіх його властивостях. Вона задовольняється при цьому лише загальним упізнаванням предмета. Наприклад, коли розумово відсталій дитині показують олівець і запитують: «Що це таке?», то вона може відповісти, що це олівець, і відвернутися від співрозмовника, уважаючи питання вичерпаним; у відповідь на те саме питання його одноліток із нормальним інтелектом охоче розповість, що це червоний, гранований, товстий, заструганий олівець. Розглядаючи сюжетну картинку, розумово відсталі дошкільники часто неправильно тлумачать її, керуючись першим випадковим враженням.
 
З вищесказаного можна зробити висновок, що розумово відсталим дітям дошкільного віку потрібно якомога більше наочності, для того щоб оволодіти матеріалом. Для цього на заняттях використовуються різні предметні, сюжетні картинки, схеми, піктограми тощо.
 
На підсумковій колегії Міністерства освіти і науки України (МОН України) наголошувалось, що освіта має осучаснюватися на основі новітніх технологій саме через широке впровадження в навчально-виховний процес інформаційно-комп’ютерних технологій. Дослідженню проблеми інформатизації присвячені праці дослідників О. Базелюка, Т. Челомбітко, С. Гераськіної, Ю. Машбиця. Зокрема, Ю. Машбиць констатує, що комп’ютер як засіб мультимедійних технологій дозволяє значно посилити мотивацію навчання.
 
Основним технічним засобом інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) на моїх заняттях з дошкільниками комп’ютер, оснащений необхідним програмним забезпеченням і мультимедійним проектором. Спостерігаючи за дітьми під час таких занять, дійшла висновку, що заняття з використанням ІКТ викликають у дітей велику зацікавленість.
 
Як відомо, діти з розумовими вадами відрізняються від звичайних дітей психофізичними порушеннями: ці діти мають недостатньо сформований контроль над своїми діями, які потрібно корегувати. Під час виконання завдань вони часто не помічають своїх помилок, не вміють перевіряти свої роботи, дратуються, коли щось не виходить. Заняття з використанням комп’ютера дають змогу певною мірою виправити всі ці недоліки розвитку дитини. Діти з великим старанням і захопленням виконують мої завдання. Звісно, не все виходить ідеально, але слід розуміти, що кожна дитина є особистістю й потребує індивідуальної уваги, а педагог повинен розвивати потенційні можливості кожної дитини й мати велике терпіння, пояснюючи всі послідовні дії під час виконання роботи.
 
У сучасному світі складно стояти на місці, тому, хочемо ми цього чи ні, але ІКТ міцно входять у навчально-виховний процес дошкільних установ. Використання ІКТ на заняттях дозволяє перейти від пояснювально-ілюстративного способу навчання до діяльнісного, за якого дитина стає активним суб’єктом, а не пасивним об’єктом педагогічного впливу. Це сприяє усвідомленому засвоєнню знань дошкільнятами.
 
Використання інформаційно-комунікаційних технологій у роботі з підготовки дітей до школи є потужним чинником збагачення інтелектуального, морального, естетичного розвитку дитини, означає прилучення її до світу інформаційної культури.
 
У своїй роботі з розумово відсталими дошкільниками використовую презентації занять, виконані в програмі Microsoft Power Point. 
 
Презентація — це представлення чогось нового, що включає комп’ютерну анімацію, графіку, відео, музику та звуковий ряд. Презентації роблять заняття наочними, підвищують інтерес до навчання, розвивають розумову активність, слухове, зорове сприймання, учать грамотної наукової мови, розширюють кругозір і включаютьдітей в активну пошукову діяльність.
 
Працюючи з розумово відсталими дошкільниками, я дійшла висновку, що в роботі з такими дітьми комп’ютер — важлива ланка в навчанні, тому я використовую його на різних етапах підготовки до занять та під час їх проведення, а саме:
 
  1. на організаційному етапі використовую психогімнастіку, яку проводжу на тлі лагідної, тихої музики;
  2. на етапі вивчення нового матеріалу з метою якісної підготовки наочності використовую мультимедійні презентації Microsoft Power Point;
  3. під час творчої роботи вихованців на інтегрованих заняттях з малювання, праці, конструювання разом з музичним оформленням використовую наочність — зразок поробки або будівлі.
 
У навчанні дошкільників з вадами розумового розвитку різноманітні засоби наочності застосовуються в значно більшому обсязі, ніж у роботі з дітьми без патології розвитку. Правильно підібраний матеріал і грамотно організоване заняття дозволяє розкрити якості та властивості предмета, відмінні та спільні ознаки. Використання наочності стимулює пізнавальну активність, дозволяє підтримувати інтерес до занять і викладати навіть найскладніший матеріал у доступній формі. Крім того, ІКТ допомагає педагогу як засіб наочності. Адже ще К. Д. Ушинський стверджував: «Дитяча природа вимагає наочності».
 
 
ДОБІРКА СПЕЦІАЛЬНИХ ДИДАКТИЧНИХ ВПРАВ ІЗ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕМЕНТІВ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ЗА КАЗКОЮ «ТЕРЕМОК»
 
 
I. «ХТО ЯК РУХАЄТЬСЯ?»
 
Мета: розвивати уважне слухання й розпізнавання музики за характером її звучання.
 
Матеріал: ноутбук, слайди із зображеннями зайця, ведмедя, мишеняти.
 
ХІД
 
Перед початком виконання вправи педагог ознайомлює з особливостями життя тварин, розповідає, що всі тварини рухаються по-різному.
 
Після цього дитина визначає тварину за характером музики. Вона рухається відповідно до характеру музики:
  • ведмідь (ходьба перевалюючись);
  • заєць (стрибки на двох ногах);
  • мишеня (біг на носках).
 
 
II. «ХТО ДО ТЕРЕМКА ПРИЙШОВ?»
 
Мета: розвивати стійкість слухового сприйняття, уміння розрізняти музичні інструменти за характером звучання.
 
Матеріал: ноутбук, слайди із зображеннями зайця, ведмедя, мишеняти, музичні іграшки (барабан, гармошка, металофон), ширма.
 
 
ХІД
 
Попередньо педагог ознайомлює дітей чи нагадує їм, як звучать музичні інструменти. Пропонує поміркувати, з яким казковим персонажем казки «Теремок» асоціюється той чи інший музичний інструмент. Після цього можна запропонувати вгадати, хто підходить до теремка. Педагог грає за ширмою на музичному інструменті, відображаючи через музику характерні особливості казкових персонажів. Дитина вгадує казкового персонажа та музичний інструмент і показує відповідну картинку на ноутбуці.
 
А: гра на барабані (ведмідь);
Б: гра на гармошці (жабеня);
В: гра на металофоні (зайченя).
 
 
III. «ЯКИЙ ЗВІР ЗАБЛУКАВ?»
 
Мета: розвивати слухове сприйняття, увагу, пам’ять, мислення; виховувати вміння дослуховувати завдання до кінця.
 
Матеріал: ноутбук, слайди із зображеннями зайця, ведмедя, мишеняти, жабеняти, вовка.
 
 
ХІД
 
На ноутбуці педагог по черзі показує 5 казкових персонажів казки «Теремок» і кожного з персонажів описує та просить показати. Потім ховає одного казкового персонажа, після чого перелічує разом з дитиною казкових персонажів, крім одного, який сховався.
 
Дитина повинна виявити, якої тварини немає біля теремка:
а) жабеня, ведмідь, заєць, мишеня (вовк сховався);
б) вовк, ведмідь, мишеня, заєць (жабеня сховалося);
в) заєць, мишеня, жабеня, вовк (ведмідь сховався).
 
Під час гри пропонується виявити ту тварину, яка не ховалася.
 
 
IV. «УПІЗНАЙ ПО ГОЛОСУ»
 
Мета: розвивати слухове сприйняття, фразове мовлення, уяву, інтерес до народних казок; учити розрізняти та змінювати силу, висоту, тембр голосу.
 
Матеріал: ноутбук, шапочки персонажів (ведмедя, мишеняти, жабеняти).
 
 
ХІД
 
Педагог звертає увагу на те, що кожен персонаж казки «Теремок» має свій голос. У ведмедя голос грубий, низький (показ педагога). У жабеняти — протяжний (показ педагога). А в мишеняти — високий, тоненький (показ педагога).
 
Після чого фразу з казки «Терем-терем, теремок, хто в теремі живе?» педагог промовляє, змінюючи силу, висоту, тембр голосу, наслідуючи персонажам казки. Дитина впізнає тварину та показує на ноутбуці відповідний малюнок — слайд.
А: імітація голосу ведмедя.
Б: імітація голосу мишеняти.
В: імітація голосу жабеняти.
 
 
V. «ЯКОГО ЗВІРА НАЗИВАЮ ЧАСТІШЕ?»
 
Мета: розвивати слухове сприйняття, увагу, пам’ять; учити визначати слово, яке повторювалося декілька разів.
 
Матеріал: ноутбук, слайди із зображеннями зайця, ведмедя, мишеняти, жабеняти, вовка, лисички.
 
 
ХІД
 
Перед виконанням цієї вправи, педагог пояснює, що потрібно назвати й показати на слайді того персонажа, назву якого чули частіше.
А: лисичка, мишеня, лисичка, жабка, вовк, лисичка.
Б: мишеня, жабка, лисичка, жабка.
В: мишеня, вовк, мишеня, лисичка, заєць.
Dounload PDF

Відгуки читачів