Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Як вирішують проблеми дитячої жорстокості у світі. Доброта врятує світ?

Ольга Новікова

Масштаби жорстокості дітей дійсно вражають. Ми не одні у світі зіткнулися з цією проблемою. Тож міжнародний досвід боротьби з цим лихом стане нам у пригоді.

Семеро з десяти школярів благополучної Британії стають жертвами агресивних однолітків, за повідомленням The Daily Telegraph. В Англії постійно працює телефонна служба допомоги жертвам шкільного насильства ChildLine. Кількість звернень зростає щорічно на 1012 %. Кабінет міністрів цієї країни підготував документ під назвою «Безпечне навчання», який дозволить жертвам шкільного насильства самим вибирати покарання для тих, хто їх образив: це може бути прибирання сміття, відмивання графіті або короткотривалий арешт. Що ж, рішення «мудре»: покараєш надто жорстко піде мстити, покараєш м’яко сприйме як заохочення. А система шкільного виховання? «Це «обман, що втішає», стверджує англійський учений Дж. Холден, спростовуючи думку, що нібито англійська школа досягла значних успіхів у гуманізації навчально-виховного процесу.


 

Як вирішують проблеми дитячої жорстокості у світі. Доброта врятує світ?

Ольга Новікова

Масштаби жорстокості дітей дійсно вражають. Ми не одні у світі зіткнулися з цією проблемою. Тож міжнародний досвід боротьби з цим лихом стане нам у пригоді.

Семеро з десяти школярів благополучної Британії стають жертвами агресивних однолітків, за повідомленням The Daily Telegraph. В Англії постійно працює телефонна служба допомоги жертвам шкільного насильства ChildLine. Кількість звернень зростає щорічно на 1012 %. Кабінет міністрів цієї країни підготував документ під назвою «Безпечне навчання», який дозволить жертвам шкільного насильства самим вибирати покарання для тих, хто їх образив: це може бути прибирання сміття, відмивання графіті або короткотривалий арешт. Що ж, рішення «мудре»: покараєш надто жорстко піде мстити, покараєш м’яко сприйме як заохочення. А система шкільного виховання? «Це «обман, що втішає», стверджує англійський учений Дж. Холден, спростовуючи думку, що нібито англійська школа досягла значних успіхів у гуманізації навчально-виховного процесу.

А от у Швейцарії, якщо дитина когось вдарить, одразу до психолога. А він уже точно визначить, звідки жорстокість! Якщо від дітей, то викликають дітей, якщо від батьків, то звертаються до них. Розбираються скрупульозно.

Американці пішли далі. Відома американська методика полягає в тому, що школярам 89 років показують фільми, в яких є сцени із розлюченими дітьми. Потім юним глядачам дають зрозуміти, що в героїв екрану не було причин для злості і вони мали огидний вигляд. Діти обговорюють ситуації, які щойно побачили, і засуджують поведінку персонажів. Ефективність такого методу майже нульова. Дослідження Мічиганського університету довели, що насильство на екрані створює залежність: чим більше людина бачить насильство, тим більше воно їй подобається. Коли президента американського телеканалу CBS запитали після чергової дитячої кривавої бійки, чи причетні до того, що трапилося, засоби масової інформації, він відповів: «Якщо хтось думає, що мас-медіа тут ні до чого, то він повний ідіот».

Головний біль японських педагогів — теж бійки школярів. Близько однієї третини прогульників відмовляються ходити до школи, не бажаючи зносити приниження і побиття з боку однокласників. Вражає вік злочинців 1416 років. Домінують старшокласники, але не «відстають» від них молодші школярі. Більшу частину свого часу діти й підлітки проводять у стінах школи. Значить, щось негаразд у самій школі?

У зв’язку з фізичною акселерацією дітей виникли серйозні педагогічні проблеми. Як свідчить японський дослідник С. Мураяма, оскільки у школярів подорослішання душі не встигає за фізичним розвитком тіла, виникає розлад між енергією, що переповнює душу, і загальноприйнятими нормами поведінки.

Сьогодні еліта японського суспільства думає про те, як покращити шкільне життя. Зрозуміло, що покараннями та репресіями нічого змінити неможливо. А ось прекрасно організовані фізичне виховання і дитячий спорт дозволяють японським підліткам виплескувати енергію в цивілізованій формі. Крім того, підлітків всіляко намагаються заохотити до традиції цінувати успіх в освіті. Лідерами серед підлітків все частіше стають не забіяки, а перші в навчанні.

На сайті литовської поліції констатується: «Найбільші побоювання викликає зростаюча кількість тяжких і дуже тяжких злочинів, скоєних дітьми. Саме серед неповнолітніх все частіше виникають прояви агресії та жорстокості». Багато хто пам’ятає історію в Клайпеді, коли підлітки підпалили безпритульного. А нещодавно стало відомо про вільнюського другокласника, який прийшов до школи з ножем і почав погрожувати директору школи. «Якби в нас була така «свобода», як у США, де легко купити зброю, то ситуація в школах і на вулицях була б набагато сумнішою», вважають литовські вчителі. Той самий сайт поліції: «На питання, що примушує підлітків бути жорстокими, однозначної відповіді немає. Причин багато».

Спеціалісти вважають, що тільки в надзвичайних випадках необхідне  «хірургічне» втручання. В основному допомагає «терапія». Завдання вчителя і батьків спрямувати агресію у творче русло. Стримати сильних і підтримати слабких. А головне знайти причину конфлікту й усунути її. Таким шляхом діють педагоги на Заході. Взагалі в Європі байдужих до цієї проблеми немає. ЮНЕСКО збирає експертів на наради «Методи припинення насильства в школі». На місцях, у школах, працюють спеціалісти з вирішення складних питань. «Діти жорстокі це не секрет», говорить директор Європейського центру вивчення насильства в школі, професор Еріка Дебарб’є. «Перетворити їх на ягнят неможливо. Неможливо також викоренити насильство в школі, але обмежити його необхідно. І зробити це може тільки спеціально підготовлений учитель».

Щоденні зустрічі дітей у маленькому абатстві в Alagoinhas, що на північному сході Бразилії, це «Brincadeira» забава і радість акція, яку проводять волонтери.

Все негативне, в тому числі й зброю, наші діти залишають за межами «Brincadeira», говорить один з них.М’ячі, іграшки, свіжі фрукти і головне це доброта, якою їх оточують тут.

Для багатьох ці післяполудневі зустрічі виявляються єдиною можливістю, коли діти можуть говорити про свої малі та великі проблеми: дах оселі потребує ремонту; батько вдається до насильства; матері, які не мають грошей; матері, які пиячать… Наприклад, 10річний Tассіан приходить кожного дня зі своїми братами Tайзем, Mарчелo i Джексоном. Діти, забуті й занедбані матір’ю-алкоголічкою, мешкають кілька місяців у сусідів, де своїх дванадцятеро дітей.

Там, де вони мешкають, алкоголь і насильство є звичайними, дітей виховує «закон вулиці», згідно з яким виживає сильніший.

  Це означає, додає один з вихователів, що ми, волонтери, під час «Brincadeira» повинні передбачувати ситуацію, яка може вийти з-під контролю. Важливо просто бути на місці, щоб вислухати, знайти необхідне слово, дати пораду, а часом, когось і зупинити від небажаного вчинку.

Проблем не виникає тільки під час обіду, посміхається його колега, забава підсилює і так добрий апетит…

Жодна «Brincadeira» не схожа на попередню, і обличчя молодших і старших гостей змінюються щодня. Кожен отримує відповідальне завдання, яке йому під силу виконати. Наприклад, сьогодні 11річна Анна Ліла судить ігри з м’ячем, а 13річний Мозес розбирає дріб’язкові суперечки між своїми колегами. Деякі приходять регулярно, інші з’являються на кілька днів, потім зникають. Загальна кількість близько 500 дітей приходить сюди час від часу. У дорогу додому кожен дістає два апельсини і банан, а також впевненість, що вхід на терени «забави і радості» буде для них відкритий і завтра.

У Росії Юрій Куклачов, відомий артист цирку, розробив програму під назвою «Уроки доброти». Уроки безкоштовно проводять для дітей зацікавлені викладачі. Три університети працюють за цим курсом: Московський психолого-педагогічний, Московський педагогічний і Рязанський педагогічний. «Ми прийшли в цей світ, щоб нести світло, щоб відкрити свій дар. Я пропоную розвивати доброту в людині через самопізнання. І треба пам’ятати: життя це мить!»

Здавна філософи і релігійні мислителі сперечалися: людина це добро чи зло? Існує догма про вроджене від природи зло людини. Представники ж гуманістичної етики наполягають, що людина від природи добра. Якими виростуть наші діти, який виберуть шлях це залежить тільки від нас.

Треба бити на сполох! Діти ростуть щодня, і завтра щось змінювати може бути запізно так вважають педагоги усього світу, то, може, й ми почнемо приєднуватись до цих намірів?

 

Відгуки читачів