Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Благодійність, що крокує крізь століття. Минуле й сьогодення Маріїнської гімназії

Наталя Шубенко

Пролунав дзвоник. У шкільних коридорах жадана тиша. У класах діти приготували ручки й зошити. Так відбувається з дня на день, і в цьому немає нічого дивного. Незвичайне інше: школі, про яку піде мова, аж 138 років. Небагато знайдеться в нашій країні таких довгожителів. І більш дивне ось що: 130 зі своїх 138 років школа розташовується в тій самій будівлі, що пережила революції, війни, взагалі все, що протягом останніх 140 років відбувалося на нашій багатостраждальній землі. Мабуть, так сталося тому, що створювалася ця школа з чистими думками, від щирого серця, з величезним бажанням «творити благо». Саме такий зміст ми вкладаємо в поняття «благодійність».


Благодійність, що крокує крізь століття. Минуле й сьогодення Маріїнської гімназії

Наталя Шубенко

Пролунав дзвоник. У шкільних коридорах жадана тиша. У класах діти приготували ручки й зошити. Так відбувається з дня на день, і в цьому немає нічого дивного. Незвичайне інше: школі, про яку піде мова, аж 138 років. Небагато знайдеться в нашій країні таких довгожителів. І більш дивне ось що: 130 зі своїх 138 років школа розташовується в тій самій будівлі, що пережила революції, війни, взагалі все, що протягом останніх 140 років відбувалося на нашій багатостраждальній землі. Мабуть, так сталося тому, що створювалася ця школа з чистими думками, від щирого серця, з величезним бажанням «творити благо». Саме такий зміст ми вкладаємо в поняття «благодійність».

Після 30-річної «миколаївської зими» (а саме так історики полюбляють називати епоху царювання Миколи І) з приходом до влади імператора Олександра ІІ настала відлига. Громадянам Російської імперії були даровані не бачені доти пільги: скасовано заборону на виїзд за кордон, дозволено друкувати твори письменників, що раніше перебували в немилості. Цар-реформатор активно готувався до скасування кріпаччини, государиня-імператриця Марія Олександрівна займалася благодійністю. У зв’язку з коронацією царського подружжя 28 серпня 1856 року було оголошено амністію декабристів, які ще залишалися в живих, припинені рекрутські набори, із селян списані недоїмки й видано наказ про відкриття в губернських містах жіночих шкіл.

У місті Харкові до височайшого повеління поставились з ентузіазмом. Громадськість відразу ж почала збирання коштів на спорудження будівлі для жіночого училища. У 1859 році на балу, який давало дворянство на честь річниці вступу імператора на престол, було відкрито збір підписів, за яким всі присутні пожертвували 1000 карбованців. У тому ж році свою частку в розмірі 4,5 тис. карбованців внесло купецтво, і 1525 карбованців верстви населення, що в документах значаться як «різні особи». Для училища орендували приватне приміщення, і 16 серпня 1860 року в ньому розпочалися заняття.

Мабуть, імператор уважно відстежував позитивні перетворення в Харківській губернії, оскільки три місяці по тому, 10 листопада 1860 року, згідно з указом Олександра ІІ училище одержало назву «Маріїнське» на честь дружини імператора, до речі, на думку сучасників, однієї з найрозумніших жінок свого часу. Марія Олександрівна не любила світського життя, терпляче зносила бурхливий і майже офіційний роман імператора з княжною Довгорукою, надавала допомогу дитячим притулкам, узагалі цілком заслужила цей знак люб’язності з боку августійшого чоловіка.

Мабуть, ім’я доброї, розумної та скромної жінки принесло училищу успіх. Уже в 1864 році воно складалося із шести звичайних класів і одного підготовчого. Піклувальна рада, що займалася проблемами училища, дійшла висновку про необхідність побудувати для нього нове приміщення, і на порожньому місці за театром Української драми почалося будівництво, яке коштувало 59 тис. карбованців. 6 вересня 1869 року навчання почалося вже в новому будинку, а в 1870му училище одержало статус гімназії. Блискучий старт!

Щороку гімназія випускала 32 учениці. Більшість із них ставали начальницями й учительками в школах різних губерній України. Заможні містяни заповідали на користь гімназії кошти на заснування стипендій. Завдяки благодійним пожертвуванням і щорічним внескам Міської думи від плати за навчання звільнялися незаможні вихованки, щоправда, за однієї умови якщо вони добре навчалися.

Вступити до гімназії було важко. Але щасливиці, яким удавалося подолати чотири вступні іспити диктант, російську мову, арифметику і закон Божий, відразу набували якісно нового статусу, адже в них з’являвся шанс здобути справді гарну освіту.

Форма гімназисток була картата синього й зеленого кольорів з чорним фартухом. Підручники гарні й дуже дорогі. Обстановка в школі скромна, у класах на стінах тільки географічні карти. У залі портрети царя, цариці й матері царя.

Гімназія проіснувала до 1919 року. Під час громадянської війни її приміщення займали частини Червоної Армії, потім приватні особи, дитячий садок, сім’ї військових. Під час окупації Харкова тут розташовувалися майстерні та воєнний шпиталь. А 1 вересня 1943 року знову розпочалися заняття. Цікаво, що школа так і залишилась жіночою. Щоправда, у 1945 році вона об’єдналася з чоловічою і до 2000 року була змішаною. Але (мабуть, традиція перемогла) у ХХІ столітті в гімназії знову працюють жіночі класи. Педагоги стверджують, що окреме навчання дівчаткам лише на користь: у жіночих класах вони й навчаються краще, і розвиваються швидше. Утім ні викладачі гімназії, ні автор цієї статті, звичайно ж, не роблять жодних глобальних висновків і не дають рецептів. Це просто спостереження. А чи приживеться такий феномен, як жіноча освіта, у ХХІ столітті, вирішувати не нам.

Історія Маріїнської гімназії буде неповною, якщо не згадати її випускниць. Серед них багато гучних імен, відомих далеко за межами України. Це просвітителька Христина Алчевська, журналіст Дмитро Харитонов, народна артистка Людмила Гурченко. До речі, Людмила Марківна не забуває рідної школи, її візити стають справжнім святом для сьогоднішніх учениць. Хіба не приємно усвідомлювати, що мегазірка навчалася в тих стінах, що й вони, дихала тим самим повітрям, всотувала ту саму сприятливу ауру?

Сьогодні Маріїнська гімназія виглядає практично так само, як і 130 років тому. Великою залою зі старовинними камінами, де колись вихованки в пишних сукнях танцювали на балах із хлопчиками сусідньої чоловічої гімназії, сьогодні бігають абсолютно сучасні діти. Завдяки зусиллям колективу школи та батьківській благодійності старовинна будівля виглядає солідно і респектабельно, незважаючи на те, що будували її понад століття тому. А може, саме завдяки цьому?

 

Відгуки читачів