Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

ДОБРИЙ ЯНГОЛ Маші Єфросиніної

Аліна Басова

Кар’єра не завадила їй створити сім’ю, а сім’я повернутися до кар’єри.

Кожна друга дівчина мріє бути актрисою, співачкою або моделлю. У багатьох це бажання з віком зникає, багато хто зберігає його в пам’яті як нереалізовану мрію, а деякі все-таки прямують назустріч своїй мрії, приїжджаючи з маленьких провінційних міст до столиці, щоб випробувати власну долю і заявити про себе.


ДОБРИЙ ЯНГОЛ Маші Єфросиніної

Аліна Басова

Кар’єра не завадила їй створити сім’ю, а сім’я повернутися до кар’єри.

Кожна друга дівчина мріє бути актрисою, співачкою або моделлю. У багатьох це бажання з віком зникає, багато хто зберігає його в пам’яті як нереалізовану мрію, а деякі все-таки прямують назустріч своїй мрії, приїжджаючи з маленьких провінційних міст до столиці, щоб випробувати власну долю і заявити про себе.

Так і наша героїня Маша Єфросиніна, приїхавши з Керчі, майже відразу ж стала зіркою, точніше, її зоря запалала над нею. Можна довго перелічувати її нагороди та премії, конкурси, в яких вона брала участь, і різноманітні великі концерти й ток-шоу, на яких була ведучою. Вона журналіст, що спілкується зі світовими зірками, актриса кіно й віднедавна актриса Київського театру на Лівобережжі. Здається, в цієї дівчини зірка над головою сяє вповні. Однак не ці регалії та привілеї Маша вважає своєю зіркою. Єдиною зірочкою, а точніше янголом, вона вважає свою дочку Нану. Навіть у розмові про кар’єру Маша говорить, що робить усе для того, щоб Наночка пишалася нею. Діти це наше багатство, говорить Маша. Звичайно, найважливішою людиною для мене є Наночка, але мене турбує доля багатьох людей, я стежу за соціальними реформами у сфері допомоги матерям і дітям, беру участь у благочинних акціях, спрямованих на допомогу знедоленим дітям. Від усього серця пишаюся вчинком своєї подруги Лілії Підкопаєвої. Між іншим, знаю, що могла б учинити так само, і не факт, що найближчим майбутнім такого не зроблю. Я відчула шалену радість, коли дізналася, що вагітна. Це, мабуть, один з найщасливіших моментів у моєму житті. Розуміння, що в мені розвивається маленький живий організм, викликало особливі почуття. Зараз Нана важлива частка мого життя. Певною мірою донька змінила мої стосунки і з подругами: я все частіше помічаю, що розмовляю з ними більше не про жіночі дрібниці, світські бомонди, а про дитячі турботи, одяг, харчування, дорослішання. Крім того, поява доньки змінила мене фізично: ви, мабуть, встигли помітити, що я схудла на десять кілограмів. Це, мабуть, особливість жінок мого типу, ми всі під час вагітності худнемо. Зараз я намагаюся підтримувати фігуру, віддаю перевагу роздільному харчуванню, вже давно забула смак хліба й картоплі. Але плитку гарного шоколаду раз на місяць дозволяю собі. Намагаюся дотримуватися режиму й навчаю цього дочку.

Машо, від вас усе-таки віє якоюсь родинністю. Що для вас сім’я?

Сім’я це все. Сім’я це життя і стимул для нього. Мої батьки унікальні люди. Мама моя гордість. Вона працює в банківській сфері і є зразком сучасної бізнес-леді. Я пишаюся нею. Мама завжди була для мене подругою. Вона знала про мене абсолютно все, тобто навіть такі інтимні дрібниці, про які дівчата не завжди розповідають своїм матерям. А батько був незвичайною людиною, між нами існував підсвідомий енергетичний зв’язок. Він ніколи не лаяв і не хвалив мене, я ніколи не могла зрозуміти, які почуття викликає в нього моя діяльність. Мама згодом по секрету розповіла мені, що він завжди пишався мною. Він тільки запитував: «Ти впевнена, що це твоє?» Взагалі можна сказати, що в мене з татом був свій дивовижний світ. Я верещала від радості, коли він приділяв мені увагу, ми читали книги, гуляли, розмірковували про різне, їздили рибалити. І до останнього, якщо мені було погано, він готовий був примчатися до Києва, щоб лишень поговорити зі мною.

У Маші є рідна сестра Ліза Єфросиніна. Вона не лише сестра, але й хрещена мати Нани. Вони люблять одна одну, часто грають нарівні, Ліза обдаровує улюблену хрещеницю одягом, іграшками. Ліза гарна молода дівчина, яка, схоже, поки що не збирається наслідувати сестру. Як вона сама говорить, популярність сестри зовсім не заважає їй. За словами Маші, Ліза дуже розумна і смілива дівчина, їх зв’язує міцна дружба. Сестра цікавиться танцями, модельним бізнесом, активна в суспільному житті.

Ви говорите, що ваша Нана янгол. Це в прямому чи переносному значенні?

Якщо чесно, то і так і так. Ім’я Нана в перекладі з грузинської означає «мати», а це найсвятіше, що є на світі. У Наночці дуже багато від моїх мами й тата. Хоча зовні вона копія Тимура. Ось, наприклад, коли вона була зовсім маленькою, я звернула увагу на те, що вона все бере і кладе лівою ручкою. Я, звичайно ж, не стала переучувати її, а потім побачила, що вона все робить саме такими жестами, як тато, він також був лівшою. От я і зраділа, що батько, хоча й не побачив онуки, частинку себе все одно передав їй. Хіба це не божественно?

А звідки взялося таке рідкісне ім’я — Нана?

Не повірите, але вона сама мені сказала. Дивно, так? Це сталося уві сні. Я довго ламала голову, як назвати? Книжки читала, в Інтернеті шукала. А уві сні мені явилася білява дівчинка, точно така, як вона зараз, ніби янгол, і сказала?: «Мамуню, та я ж Нана!» Я прокинулася з переконаністю, що, по-перше, в мене буде дочка, а по-друге, що ім’я її Нана.

Які методи ви використовуєте у вихованні Нани?

Не галасувати. Все пояснювати й оточувати любов’ю. Пояснювати і раз, і десять, і сто. І жодних покарань. Не можна категорично говорити: «Це роби, цього не роби», слід обов’язково пояснити, що до чого. Іноді я почуваюся винною перед Наночкою через те, що їй доводиться більше часу проводити з нянею. І коли, на свій жах, я почала помічати, що Нанусик більше тягнеться до няні, ми все змінили. Дочка має свою кімнату, няню замінила гувернантка, а роль мами я мужньо виконую сама. Іграшок стільки, що з усіма погратися не встигає, всі вихідні проводить з батьками. Я часто беру її із собою до крамниці, перукарні, на мийку машин, щоб приділяти їй більше уваги і щоб вона була в курсі всіх справ сім’ї. Можливо, це якась манія, але мені здається, що оскільки вона три роки була позбавлена цього, то тепер потрібно надолужити втрачене.

Машо, не боїтеся розпестити?

Ні, я не приховую, що водночас я сувора мама. Я вмію врівноважити кількість любові, всепрощення й захопленості дитиною достатньою порцією суворості й дисципліни. Не бачу в цьому нічого поганого. Я більше боюся дітей розбещених, некерованих, ніж серйозних. У мене є один метод, який поки що достатньо допомагає. Цю виховну процедуру ми називаємо «вирушити подумати». Якщо Наночка нашкодить, ми відводимо її за руку в дитячу кімнату поміркувати; усвідомивши свою помилку, вона біжить до нас, пояснює провину і просить вибачення. Діти великі психологи, вони відразу відчувають, коли ти що-небудь робиш несерйозно, тому я, хвала Богу, поки що знаходжу з нею спільну мову, але спілкуюсь тільки цілком серйозно. Якось я почала боятися, що можу щось упустити, щось важливе у спілкуванні з дочкою, щось, важливе в житті, чого потім не зможу надолужити. Тому останнім часом я живу виключно нею.

За вашими розповідями, Маріє, здається, що у вас ідеальна, щаслива сім’я...

(Маша перебиває.)

  Це справді так, головне, щоб любов увесь час підігрівалася емоціями. Ми з Тимуром, а тепер і з Ананасиком, не приховуємо своїх почуттів. Якщо я хочу кричати про свої почуття, я робитиму це. Ми звикли, що в нас ніхто не приховує почуттів. Наночка також завжди обнімає і цілує нас. Вона янгол, вона стільки добра принесла в моє життя, душу, дім! Зізнаюся, що раніше я не замислювалася над тим, що найголовніше в моєму житті. Завагітнівши, виносивши дитину, я народжувала її, як усі «радянські» жінки, не за кордоном, а у звичайному пологовому будинку, з муками й болями, але щастя від появи Наночки дало зрозуміти, що головне призначення будь-якої жінки материнство!

 

Відгуки читачів