Святі Щедри на Маланки

Н. І. Романченко, учитель-методист української мови та літератури, народознавства вищої категорії Тальнівського НВК «ЗОШ І–ІІІ ст. № 1-гімназія», Тальнівський р-н, Черкаська обл.


ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ
 
На вулиці чути гімн хліборобський, який уславляє велич українських новорічних свят.
 
Радуйсь, Земле, Коляда їде!
Святий вечор, щедрий вечор!
Коляда їде, всім дари везе,
Всім дари везе, нам слово каже,
Нам слово каже, що вже світ сяє!
Земле, Земле, одчиняй двері,
Одчиняй двері, то твій князь їде.
Ми ж вас, господарі, та й не понижаємо,
А святими щедрами та й благословляємо!
 
У хаті порядкують господарі із дочками.
 
Господар. Як славно на святки — всюди колядки, щедрівки лунають.
 
Господиня. Сьогодні, дівчата, Щедрий вечір. Так ми на покуття замість лежня покладемо аж два хліби — Маланку й Василя.
 
Людмила. Щоб то воно мало значити?
 
Господар. Сьогодні таке свято, що і небесні світила, і земля, і люди мають розщедритися на весь рік. Отож небесні і земні сили єднаються.
 
Господиня. Сьогодні в Щедрий вечір ще й дівочий день — Маланки. Уже в цей вечір можна було свататися. Котра дівчина сьогодні рушники подасть, та щасливо в парі до кінця віку буде жити.
 
Юля. То весілля ж, здається, тепер не можна справляти.
 
Господиня. Так-так, ви ж чули, як на святки співають: «На городі зілля, у м’ясниць ве сілля».
 
Господар. Тобто аж на Колодія, коли всі вишні й нижні сили починають діяти, усе на землі розкручувати.
 
Господиня. Оце парування молодече на покуті й відтворено. Бачите осьо хліб — це Маланка. Тут основні узори з квітів. Через те й кажуть, що Маланка — у квітках, а Василь — у маніжках. Так, як дівчина у вінку, а хлопець у вишитій сорочці.
 
Людмила. Гарно люди витворили, нічого не скажеш.
 
Господар. Це тепер так. А колись Маланка уявлялася великою дужою силою, присланою з небес давати лад всьому на землі, переорювати новорічні перелоги. Вона була в образі вола Малана — Білана. За ним завжди ходив Орач в білому вбранні. З часом Святі Щедри зовсім перейшли в Маланку.
 
Юля. Щедрівок їй багато присвячено.
 
Господиня. А певне, їх більше співали дівчата. Ото ж бачили, що колядують тільки хлопці, а щедрують уже всі разом.
 
За вікном залунали дзвіночки. Засурмив ріг. Почулися голоси: «Дозвольте защедрувати, ваш дім звеселяти?»
 
Господар. Радо просимо!
 
Ватага заходить до хати. У ній є Орач, Маланка, Коза. Усі разом співають.
 
Ой учора із вечора
Пасла Маланка два качура.
Ой пасла, пасла, загубила,
А шукаючи, заблудила.
Ой приблудила в чисте поле,
А там Василько плужком оре.
— Ой ти, Васильку, ти чепчику,
Ой вивідь мене на стежечку.
Ой вивідь мене на стежечку,
Посію тебе в городчику.
Ой буду тебе доглядати —
По тричі на день поливати.
По тричі на день поливати,
За русу косу затикати.
За русу косу затикати
Та й до церковці походжати.
 
Коляда. Ґречнії господарі, будьте такі чисті, як наші святки пречисті! Будьте такі красні, як у небі Сонце ясне! Будьте такі величні, як український хліб пшеничний! Дай, Боже!
 
Щедрівники (разом усі тричі). Дай, Боже!
 
Господиня. Дякуємо, хай і Вас не обходить ласка Божа!
 
Коляда. Поки ми оце щедрували, наша Маланка у Вашій хаті вела порядок: підмітала, речі на місце ставила, прибирала, що не так лежить.
 
Щедрівники. Хай же Вам у Новому році усе на лад іде!
 
Усевід. Наша Маланка молода, дужа, родюча — у неї навіть на губі вуса вродили. (В образі її часто переодягнений вусатий парубок.) Вона не сама ходить, а з Орачем. Золотим плугом вони проорюють родючу борозну Вашій родині.
 
Наша Маланка не сама ходить,
Нашу Маланку орачі водять.
А як проорють борозенку,
То не страшний вам морозенко.
А як проорють у вашій хаті,
Будуть господарі багаті.
А як проорють злотим плугом,
То стане хата красним лугом.
 
Коляда. Світлий промінь Сонця красного торкнувся Вашого серця, двору, ниви. Щоб кругом забуяло і зародило, то із сузір’я Козерога до Вас посилається всеплодюча сила.
 
З поміж щедрівників виходить Коза.
 
Усевід. Ой, козо-небого, де була?
 
Коза. У Бога.
 
Усевід. Що робила?
 
Коза. Брала силу, щоб поля родили.
 
Щедрівники разом співають. Коза витанцьовує.
 
Розходись, козо, розвеселися
По цьому двору, по широкому.
Де коза ходить, там усе родить
Де коза хвостом, там жито кустом,
Де коза дійкою, там жито міркою.
Де коза ногою, там жито копою,
Де коза рогами, там жито стогами,
Де коза буває, там все проростає,
А де не буває, то там пропадає.
 
Коляда. Не обійде віднині Вас благодать небесна ні на полі, ні в оборі, ні на дворі.
 
Господар. Дякуємо і вам, і цій плодючій силі.
 
Усевід. Опромінене небесними світилами, оспіване щедрими піснями, помножене радістю Святих Щедрів хай зростає щастя й добро Вашої родини. Хай повняться Ваші комори добром!
 
Щедрівники. Добривечір!
 
Господар. Доброго здоров’я! Дякуємо, що так славно пошанували.
 
Коляда. Будьте здорові, ґречнії господарі, із Святими Щедрами, з Маланкою, з медовою кутею та живлющою водою! Хай вони укріпляють Вас на силі й здоров’ї і на цей рік, з року в рік, і на многая, многая та благая літа!
 
Господар. Дякуємо за таке славне побажання. Прийміть від нас дари щедрі, щоб вас ніколи це обходила Божа та людська щедрість.
 
Міхоноша. Дякуємо, господарю, за гречнії дари! Дари йдуть у міх.
 
Коляда (виголошує подяку). Дарує нас пан Господар хлібом та сіллю, а ми його і всю родину — щастям та здоров’ям, щоб ви були гречні та величні перед Богом і людьми, як цей дар щедрий. А ви, щедрівники, знімайте шапочки, а ви, дівочки, знімайте віночки та гукаймо: «Дар щедрий!»
 
Щедрівники (тричі). Дар щедрий!
 
Господиня. Просимо причаститися з нами, аби ми в парі віка дожили, а ви собі пару знайшли.
 
Коляда. Як з піснею зайшли, так з піснею і йдемо:
 
А з цього слова бувай же здоров,
Бувай же здоров, господароньку.
Ой дай же тобі у полі ядром,
У полі ядром, а в хаті добром!
Ой дай же тобі в городі зілля,
В городі зілля, в м’ясниць весілля!
А ції святки, святкуй же здоров,
Зо всіма нами — з щедрівниками,
З соколом — двором і з усім добром!
 
 
ЛІТЕРАТУРА
 
1. Вишне поле : творчість одного села. — К. : КВІЦ, 2005.
2. Діхтяренко М. В. З історії землі Тальнівської. — Черкаси : Сіяч, 1995.
3. Мицик В. Ф. За законом світового ладу. — К., 2007.
4. Мицик В. Ф. З добрими людьми по чесній дорозі. — К. : КВІЦ, 2013.
5. Мицик В. Ф. Мициківська левада. — К. : КВІЦ, 2006.
6. Українські народні звичаї в сучасному побуті. — К., 1993.
Dounload PDF

Відгуки читачів