Мета і завдання шкільного курсу історії України

Баханов К. О., доктор педагогічних наук, Бердянський державний педуніверситет


Для визначення цільового спрямування шкільного курсу історії України можна йти кількома шляхами. Якщо слідувати формальній логіці, то мета і завдання шкільного курсу історії України має визначатися потенційними очікуваннями від нього основних чинників впливу, а саме: держави, суспільства та історичної науки. Держава прагне, щоб учень, опанувавши курс історії України, був патріотом, громадянином своєї країни, шанував державні символи; був лояльною до влади людиною, яка розуміє механізм функціонування владних інститутів, позитивно сприймає її рішення та налаштована на її конструктивну трансформацію. Суспільство хоче бачити у випускникові школи особистість, яка вільно в нього інтегрується, розуміє та дотримується його цінностей і норм, здатна безконфліктно існувати в багатокультурному середовищі, для якої історична пам’ять суспільства є власною візією минулого, проте такою, що толерантно ставиться до існування інших поглядів на минуле, розуміючи їхню природу та право на існування. Історична наука прагне того, аби найновіші її досягнення (історичні факти, інтерпретації, концепції, способи тлумачення минулого тощо) стали здобутком молодої людини. Натомість квазінаукові знання та масові стереотипи були зруйновані.
 
Із суто дидактичного погляду курс історії України є завершеним циклом навчання шкільного предмету. А будь-яке навчання, згідно з теорією оптимізації, реалізує триєдину мету: освітню (навчальну), розвивальну і виховну. Причому щодо історії виховна мета відіграє аж ніяк не останню роль. Відтак, метою вивчення історії України в школі має бути виховання громадянина і патріота України, людини, яка сприймає себе невід’ємною частиною українського народу (за Конституцією України, український народ становлять усі народи, що живуть на території України), поділяє, поширює та примножує національні цінності. Основою для цього є засвоєння учнями способів пізнання історії та набуття певного набору знань, необхідних для розуміння історичних подій та процесів. Окрім того, курс історії України має сприяти індивідуальному інтелектуальному зростанню особистості учнів за допомогою розвитку в ньому певних психологічних процесів та характеристик, насамперед мислення (логічного, критичного, емпатичного тощо), а також емоційної сфери, пам’яті, уяви тощо.
 
Виходячи з того, що історія України є суспільствознавчим предметом, варто подивитися на нього з погляду соціальної педагогіки. Згідно з нею навчання історії є засобом соціалізації, тобто комплексного засвоєння індивідуумом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства. Механізм цього процесу передбачає постійне емоційне та інше ототожнення особистості з іншою людиною чи групою. Результатом соціалізації є ідентифікація — самовизначення людини всередині суспільства або суспільної групи шляхом усвідомленого сприйняття норм і зразків поведінки та сповідування системи цінностей. Таким чином, результатом навчання історії України в школі має стати самоідентифікація учня як громадянина та патріота України. Для цього учень має долучитися до історичної пам’яті та історичної свідомості українського суспільства. Під історичною пам’яттю зазвичай розуміють сукупність донаукових, наукових, квазінаукових і ненаукових знань та масових уявлень соціуму про спільне минуле. Історична свідомість — це суб’єктивне сприйняття історичного поступу соціуму. Таким чином, історична пам’ять виступає ґрунтом до історичної свідомості. Український історик Л. Зашкільняк виокремлює три рівні історичної свідомості:
 
1) «позаосвітній» (побутовий), зумовлений індивідуальним досвідом і соціальним оточенням людини;
 
2) «освітній» — витворюється в навчальному закладі;
 
3) «науковий» — ґрунтується на теорії осмислення історичного процесу. Виходячи з цього, шкільний курс історії України має, відштовхуючись від наявного побутового рівня історичної свідомості, підвести учнів до сприйняття третього наукового рівня.
 
За цією логікою, нормативні документи визначають мету і завдання шкільного курсу історії.
 
Державний стандарт в освітній галузі «Суспільствознавство» визначає такі завдання:
  • підготовка учнів до взаємодії з соціальним середовищем, до самореалізації їх як особистостей й в умовах багатоманітного світу через засвоєння комплексу знань, формування відповідних компетенцій;
  • формування в учнів національних та загальнолюдських цінностей, толерантного ставлення та поваги до інших народів, правової свідомості, економічного мислення;
  • формування в учнів критичного мислення, навичок оцінювання суспільних явищ і процесів, життєвих та прикладних особистісно-життєтворчих, соціалізуючих, комунікативних, інтелектуально-інформаційних навичок;
  • формування в учнів почуття власної гідності, відповідальності, особистого ставлення до подій і явищ суспільного життя, досвіду емоційно-оцінної діяльності, здатності визначати власну активну життєву позицію, робити свідомий вибір, встановлювати особисті цілі, спрямовані на розвиток суспільства, держави, забезпечення власного добробуту та добробуту своєї родини [1].
 
Навчальна програма визначає мету шкільної історичної освіти так: «Метою навчання історії в школі є формування в учнів самоідентичності та почуття власної гідності на основі осмислення соціального і морального досвіду минулих поколінь, розуміння історії і культури України в контексті загального історичного процесу.
 
Завданнями шкільної історичної освіти є:
  • розвиток інтересу учнів до історії як сфери знань і навчального предмета, власних освітніх запитів і вміння їх задовольняти;
  • здобуття і засвоєння учнями системних знань про головні події, явища та тенденції в історії України та світу;
  • ознайомлення їх із духовними і культурними надбаннями та цінностями, історико-культурними традиціями українського народу і цивілізації в цілому;
  • формування в учнів умінь визначати, відбирати і використовувати у процесі пошуку інформацію про минуле, різні види історичних джерел [2].
 
Але найбільш вдало мету і завдання шкільного курсу історії України запропоновано в «Концепції та програмах викладання історії України в школі (проект)»:
  • формування вільної особистості, яка визнає загальнолюдські та національні цінності й керується морально-етичними критеріями та почуттям громадянської відповідальності у власній поведінці;
  • виховання засобами історії громадянської свідомості, зорієнтованої на патріотичне почуття приналежності до власної країни та до її спільних історичних, політичних і культурних цінностей, а також на демократичні пріоритети й злагоду в суспільстві;
  • прищеплення толерантності й поваги до різних поглядів, релігій, звичаїв і культур, уміння знаходити порозуміння з іншими людьми задля досягнення суспільнозначущих цілей.
 
Реалізація цієї мети здійснюється через розвиток основних складових історичної свідомості:
  • накопичення знань про основні події, явища та процеси та їхні давніші та сучасні інтерпретації;
  • оволодіння способами розумових дій, необхідних для розуміння минулого, осягнення сучасності і прогнозування майбутнього, а саме:
а) бачення зв’язків між історичними подіями та явищами (логічне мислення);
б) уміння оцінювати їх під різними кутами зору (критичне мислення);
в) пошук нових аспектів змісту чи нових способів розв’язання проблем (творче мислення);
г) співпереживання людям, що опинилися у вирі несприятливих історичних подій (емпатійне мислення).
 
Завдання історичної освіти — у прищепленні на основі отриманої інформації умінь:
  • аналізувати найважливіші історичні явища й розрізняти спільне та відмінне в історичному розвитку різних епох і суспільств;
  • самостійно пояснювати причини історичного явища й аналізувати його наслідки;
  • бачити історичні процеси під різними кутами зору, усвідомлюючи, що історія — це відкритий процес, який не визначають наперед жодні закони;
  • розуміти різницю між історичною подією та її інтерпретацією, усвідомлювати причини існування різних інтерпретацій одного й того самого явища та вміти критично зіставляти й оцінювати такі інтерпретації;
  • виховувати на історичних прикладах патріотичну, громадянську й морально-етичну позицію людини, яка шанує загальнолюдські та національні цінності із повагою ставиться до інших народів та культур [3].
 
 
Література
  1. Постанова Кабінету Міністрі України від 14 січня 2004 р. № 24 «Державний стандарт базової і повної середньої освіти» // Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/ua/often-requested/state-standards/
  2. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. 5–9 класи. Історія України. Всесвітня історія. Основи правознавства. — К. : Вид. дім «Освіта», 2013. — С. 4.
  3. Концепція та програми викладання історії України в школі (проект) : Матеріали IV та V Робочих нарад з моніторингу шкільних підручників історії України. — К. : Вид. дім «Стилос», 2009. — С. 9.
Dounload PDF

Відгуки читачів