5 міфів про економіку України

Україну годують аж ніяк не металургія з хімією, як прийнято вважати в народі. Головними «галузями-годувальниками» за підсумками 2013 року стали торгівля, освіта і транспорт.


Україну годують аж ніяк не металургія з хімією, як прийнято вважати в народі. Головними «галузями-годувальниками» за підсумками 2013 року стали торгівля, освіта і транспорт.

 

Війна не сприяє наповненню держбюджету: його доходи за січень-серпень 2014 року не досягли планового значення 16,8 млрд грн. (5,9 %). І в цьому, за словами глави Державної фіскальної служби (ГФС) Ігоря Білоуса, все більшу роль відіграють тимчасово окуповані території, у яких у місяць не добирають 0,9-1,2 млрд грн. «Проблема в тому, що там вже ніхто не їсть, не п’є, не купує, усі звідти виїжджають. Відповідно знижується товарообіг, скорочується виробництво товарів», — зазначив глава ГФС. Він не дарма поставив виробництво на останнє місце.

 

Міф 1. Українська економіка тримається на промисловості

Бойові дії на сході дозволили розвінчати міф про те, що Україну годує промисловість. Навіть тепер озвучений Білоусом недобір податків у двох східних областях становить всього 15 % від плану, причому левову частку в ньому становить недобір податків від населення. І це при тому, що 70 % промпідприємств у цих регіонах вже зупинені, зокрема, вся хімія і коксохімія, а також майже вся металургія, крім розташованих у Маріуполі метзаводів. За даними ГФС, в останні місяці сильно скоротили сплату податків найбільші державні та приватні компанії України, зокрема й ті, що входять до холдингу СКМ.

Отже, промисловість забезпечує дуже невелику частку надходжень до державного бюджету. А годує нас, як виявилося, сфера послуг. У цьому ми схожі на західні країни. «Розвинені країни зазвичай орієнтовані на послуги. Це не означає, що виробництво не розвивається, просто зростання сфери послуг рухається випереджальними темпами», — пояснює екс-міністр економіки Грузії Каха Бендукідзе.

Для визначення «показників годування» галузей були враховані не лише суми, які вони платять у бюджети різних рівнів, а й зарплати, що нараховують співробітникам. Адже ті й інші платежі забезпечують економіку України грошима. Крім того, від отриманого показника було віднято суму дотацій, які галузь отримує з державного бюджету.

І вийшла дуже цікава картина. За цим сумарним «показником годування» сфера послуг сягає майже 60 % всієї економіки України, промисловість — 31 %, а будівництво та сільське господарство — по 4,5 % від сумарного «показника годування».

 

Міф 2. Економіка залишається сировинною

«Найбільше годує» серед галузей української промисловості гірничо-металургійний комплекс (ГМК), проте він забезпечує тільки 5,38 % доходів бюджету та населення і займає лише восьме місце в нашому рейтингу. ГМК розташовувався б ще нижче, якби не рентні платежі за видобуток залізної руди, які в нашій країні досить значні. З тієї ж причини на дев’ятому місці, слідом за ГМК, розташувалася галузь видобутку нафти й газу.

Тож постійні скарги економістів на те, що вітчизняна економіка сировинна, з відсталою структурою, уже не зовсім актуальні. На відміну від країн, що експортують нафту й газ або банани й каву, левова частка грошей у нас крутиться в торгівлі, освіті, транспорті, медицині, комунальних послугах та інших подібних галузях.

 

Міф 3. Україна йде шляхом західних країн

Інша справа, що на Заході послуги, у яких зайняте населення, дещо інші. Це консалтинг, інжиніринг, наукові розробки, індустрія туризму, відпочинку і розваг. Медицина й освіта там також відіграють важливу роль, але вони конкурентоспроможні на світових ринках. У нас же ситуація протилежна. Школи й лікарні для деяких регіонів стають єдиною точкою входу грошей: зарплати вчителів і лікарів дозволяють створити попит, без бюджетників у цих регіонах просто не залишилося б грошей. Але при цьому ні навчання, ні лікування в таких регіонах часто неконкурентоспроможні навіть на локальному рівні. На міжнародних ринках послуг представлені достатньою мірою хіба що вітчизняний транспорт (зокрема, трубопровідний і авіаційний), а також програмування. Меншою мірою — туристична галузь, вклад якої після анексії Криму виявився взагалі мінімальним.

Таким чином, хоча промпідприємства і займають не найбільшу частину економіки, вони відповідають за приплив валюти в країну, оскільки левову частку валютної виручки забезпечують саме товари, а не послуги.

 

Міф 4. Бюджет наповнюють суб’єкти господарювання

Якщо розглянути податки та збори окремо від зарплат, рейтинг практично не змінюється. Але є важлива поправка: 27,6 % усіх доходів бюджету забезпечує не бізнес, а населення. Саме завдяки народному попиту держава отримує ПДВ, акцизи, імпортні мита на товари народного споживання.

Що ж стосується галузей, то практично всі вони віддають у бюджет найбільше податків, які нараховуються на заробітну плату: податку на доходи фізичних осіб та єдиного соціального внеску. Тому і внесок кожної галузі корелюється з кількістю людей, зайнятих у ній, — з поправками на середню зарплату за цими спеціальностями і на специфічні податки, наприклад рента на видобуток копалин. Податок на прибуток складає лише 19 % від надходжень до зведеного бюджету. І це дуже непоганий показник, ураховуючи, що багато дійсно прибуткових підприємств на папері показують збитки. А ось державна і комунальна власність допомагають бюджетам слабо: вони спільно забезпечують тільки 0,7 % надходжень. Найприбутковіші для країни активи — це транспорт, комунальне господарство (включаючи виробництво електроенергії) і банки.

Серед «найбільш зарплатних» галузей лідирує освіта, обігнавши навіть торгівлю з готелями і ресторанами. В Україні один з найвищих у ЄС показників видатків на освіту у відсотках від номінального ВВП. Але при цьому зарплати вчителям — далеко не єдина стаття, на яку йдуть бюджетні дотації. Багато витрачається також на опалення й обслуговування приміщень, на харчування учнів. Вугільна промисловість, яка по «показнику годування» займає 15-е місце, у «зарплатному» рейтингу опинилася на сьомому місці. Іншими словами, її роль в економіці абсолютно непропорційна її зарплатному фонду, роздутому за рахунок бюджетних дотацій.

 

Міф 5. Малий і середній бізнес — головні оптимізатори

Утім, на думку опитаних нами експертів, внесок промисловості як в заробітну плату, так і в бюджет міг би бути більшим, якби в нас чесно сплачували всі податки, корпорації не застосовували трансферне ціноутворення і, головне, — на всіх промпідприємствах була «біла» заробітна плата. Теза «металургія — годувальниця України» схожа на шифровки древньої цивілізації Майя. Так кажуть, тому що розуміють: ці підприємства не можуть з року в рік отримувати ті збитки, які декларують», — каже економіст CASE Україна Наталя Лещенко.

Безумовно, зараз все можна списати на бойові дії. Але й у мирний час металургія не поспішала допомагати бюджету. Дійсно, у кращі часи галузь забезпечувала 40 % усіх валютних надходжень у країну і формувала 22 % вітчизняного ВВП. В областях, де металургія є ключовою галуззю, наприклад у Донецькій, Дніпропетровській і Запорізькій, металургійні підприємства забезпечували до 70 % валового регіонального продукту. У теорії приблизно такий же внесок металурги повинні були вносити й у наповнення бюджету. Однак реальний розмір сплачених ними податків був скромніше. Наприклад, за офіційною інформацією ДПС, на 1 грудня 2012, коли про війну ще ніхто і не чув, підприємствами металургії до зведеного бюджету перераховано 4,2 млрд грн, у тому числі до державного бюджету — 1,9 млрд грн, що «не дотягує» навіть до 2 % від загальної суми зібраних ДПС податків за цей період. Для порівняння: за січень-жовтень нинішнього року фізособи-підприємці сплатили єдиного податку 2,9 млрд грн. На той же час загальна сума передоплати металургів з податку на прибуток (у тому числі за попередні періоди) становила 3,9 млрд грн, а накопичений борг з відшкодування ПДВ — майже 6 млрд.

 

Як це підраховано

Наші діаграми відображають, скільки компанії різних галузей заплатили в 2013 р до бюджетів усіх рівнів, а також скільки вони нарахували заробітних плат своїм співробітникам. Класифікація підприємства заснована на КВЕД, але при цьому близькі галузі об’єднувалися. Наприклад, у розділі «Металургія» у нас спільно підраховані видобуток руди, виплавка сталі і виробництво метизів. У розділі «Будівництво» — виробництво будматеріалів, видобуток сировини для них, власне будівництво та операції з нерухомістю.

Від показника кожної галузі віднімалася сума бюджетних дотацій, які одержали підприємства цієї сфери діяльності згідно з останньою версією державного бюджету-2013. Крім того, для оцінки внеску різних галузей до бюджету не враховувалися податки, які платять покупці, насамперед ПДВ, оскільки це податок на споживання і підприємствам він компенсується. Не враховуються також акцизи й імпортні мита на товари народного споживання. Ці надходження в бюджет окремо фігурують у діаграмі «Самі податкові» (сектор «Населення»).

Усі податки та збори, що накладаються на зарплатний фонд, ураховані в колонці «Податки», відповідно колонка «Зарплати» показує тільки «білу» зарплату, яку одержують співробітники.

 

Артем Захарченко

За матеріалами http://www.dsnews.ua

Dounload PDF

Відгуки читачів