Подорож у світ чарівної казки. Вікторина

Т. О. Болдова, спеціаліст вищої категорії, вихователь-методист, НВК-гімназія № 2, м. Одеса


Мета: прищеплювати любов до книги, викликати інтерес до уважного читання; формувати творчу уяву; учити мистецтва перевтілювання; створити чарівну казкову атмосферу.
 
 
ХІД ЗАХОДУ
 
До святково прибраної актової зали запрошено учнів перших класів. Казкових героїв представляють учні четвертого класу.
 
В и х о в а т е л ь. Добрий день, любі діти! Сьогодні ми зустрілися з вами, щоб здійснити незвичайну подорож — подорож до світу чарівної казки.
 
Казки знайомі нам з раннього дитинства. Ми любимо їх усе своє життя тому, що вони є завжди чимось незвичайним, чарівним. У казці розмовляють квіти і дерева, риби й птахи. Там ми зустрічаємося з добром та злом. Добро завжди перемагає.
 
А зараз ми згадаємо не тільки улюблені казки, а й зустрінемося з казковими героями.
 
Першим завітав до нас Чарівник-казкар з казки Г. Х. Андерсена.
 
З’являється Чарівник-казкар.
 
— Він знає багато казок та часто приходить до дітей. Ходить він тихенько, тому його неможливо почути. З собою він завжди носить дві парасольки.
 
Одна — яскрава з цікавими картинками. Цю парасольку казкар розкриває над слухняними дітьми, і їм усю ніч сняться кольорові чарівні сни.
 
А друга парасолька — з чорної тканини. Її він розкриває над капризулями, плаксами та неслухняними дітьми, і вони всю ніч сплять і нічого цікавого не бачать.
 
Але я бачу сьогодні у чарівника-казкаря одну парасольку — яскраву.
 
Ч а р і в н и к - к а з к а р. Так, я приніс тільки кольорову парасольку. Я хочу, щоб сьогодні вночі всі діти побачили чарівні казкові сни.
 
В и х о в а т е л ь. Спасибі тобі за це! (До дітей) Як звати цього чарівника-казкаря, який прийшов до нас з казки Г. Х. Андерсена? (Олє-Лукойє)
 
— Так, правильно. Молодці, діти!
 
— А яку казку ти нам сьогодні розкажеш, Олє-Лукойє?
 
О л є - Л у к о й є. Ні, я сьогодні не розповідатиму казки. Я прийшов, щоб дізнатися, які казки знають і люблять діти, наскільки уважно їх читають, хто є їхніми улюбленими героями.
 
З’являється Дюймовочка.
 
— Я знаю її. Вона завітала з казки Г. Х. Андерсена. Звуть цю дівчинку така само, як і називається казка. Вона народилася в чудовій квітці, схожій на тюльпан.
 
— Діти, як звати цю дівчинку? (Дюймовочкою)
 
Д ю й м о в о ч к а. Вітаю вас, друзі! Так, я Дюймовочка. Багато пригод трапилося зі мною! Але потім разом з ластівкою я полетіла до Країни ельфів, де багато яскравих метеликів та чудових квітів. З кожної квітки вилітали ельфи і приносили мені подарунки. Але найкращим подарунком для мене були...
 
О л є - Л у к о й є. Почекай, Дюймовочко! Діти, що було найкращим подарунком для Дюймовочки у Країні ельфів? (Крильця)
 
Д ю й м о в о ч к а. Звісно, прозорі крильця. Тепер я можу літати з квітки на квітку.
 
О л є - Л у к о й є. Бажаємо тобі, Дюймовочко, добра та щастя у Країні ельфів. Прощавай!
 
Звучить весела музика. Вбігає хлопчик Буратіно.
 
Б у р а т і н о. Здрастуйте, діти! Я — Буратіно, дерев’яний хлопчик. Тато Карло зробив мене з поліна і дуже хотів, щоб я був слухняним та розумним. Тому він купив мені книжку та відправив до школи. Що зі мною потім трапилось — я не розповідатиму, адже ви це добре знаєте.
 
— Як називається книжка, яку подарував мені тато Карло? (Азбука)
 
— Так, правильно. Це азбука з яскравими картинками.
 
О л є - Л у к о й є. А ця дівчинка завітала до нас з відомої нам казки Шарля Перро.
 
З’являється Попелюшка у святковому вбранні.
 
— Розумна, добра, працьовита... Вона з ранку до вечора виконувала всю хатню роботу, усім допомагала. Ви, мабуть, упізнали Попелюшку.
 
Коли всі були запрошені на бал до королівського палацу, мачуха не відпустила Попелюшку, тому дівчинка залишилася вдома.
 
П о п е л ю ш к а. Я мріяла побувати у королівському палаці та відвідати святковий бал. Мої мрії відгадала добра чарівниця. Вона подарувала мені гарне вбрання та відправила на бал.
 
Я була щаслива: весь вечір танцювала з принцем і про все забула.
 
— Діти, що наказала мені зробити добра чарівниця? (Повернутися опівночі додому.)
 
— Спасибі, ви молодці! Усе пам’ятаєте!
 
О л є - Л у к о й є. Зараз ми знову згадаємо казку Г. Х. Андерсена «Снігова королева».
 
Вона прилетіла до нас з далекої засніженої Лапландії.
 
З’являється Снігова королева.
 
С н і г о в а  к о р о л е в а. Я залишила у своєму холодному царстві хлопчика Кая. Він складав з крижинок різні фігурки та слова. Але ніяк не міг скласти слово «вічність». І тоді я сказала Каю: «Коли ти складеш це слово, ти будеш сам собі господар, а я подарую тобі весь світ та...»
 
— Діти, що я ще пообіцяла подарувати хлопчикові Каю? (Ковзани)
 
О л є - Л у к о й є. Правильно, я бачу, ви добре знаєте казки та уважно їх читаєте.
 
В и х о в а т е л ь. Дорогі друзі, добігає кінця наша подорож до світу чарівної казки.
 
Запрошуємо на сцену дітей, які правильно відповідали на запитання. Ми вітаємо вас та присвоюємо кожному звання «Знавець казок».
 
Казкові герої дарують кожному емблему у вигляді різнокольорової квітки з написом «Знавець казок».
 
О л є - Л у к о й є. Я хочу побажати всім дітям любити казки та уважно читати їх!
 
Д ю й м о в о ч к а. Казка — вигадка, та в ній зміст глибокий — зрозумій!
 
Б у р а т і н о. Старанно та наполегливо вчіться!
 
П о п е л ю ш к а. Будьте добрими, чесними та працьовитими!
 
С н і г о в а к о р о л е в а. Нехай ваше серце ніколи не стане крижинкою. Пам’ятайте та любіть своїх рідних!
 
В и х о в а т е л ь. Хто багато читає — той багато знає!
 
Звучить пісня І. Ніколаєва «Маленькая страна».
Dounload PDF

Відгуки читачів