Як налагоджувати стосунки з бабусями й дідусями

Ведуча рубрики Анна Гресь


Хтось здивується, що в цьому може бути якась проблема. Особливо той, хто виховує дітей без бабусь і дідусів. «Я б тільки раділа, якби в мене було кому дітей хоча б на руках потримати», — говорить мама двох малюків. Натомість у тих батьків, які виховують дітей разом з дідусями й бабусями, проблем виникає дуже багато. У чому ж справа? Чому дорослі, які дуже люблять дитину й зичуть їй тільки добра, так часто сваряться й не розуміють одне одного? З’ясуймо це питання.

 

 

Хто в родині дитина?

Отже, по-перше, для своїх батьків ви завжди залишитеся дитиною. І не важливо, скільки вам років, яку посаду ви обіймаєте, скільки грошей заробляєте. Батьки завжди вважають, що ви ще чогось не вмієте, не можете, не розумієте. А отже, свою дитину виховуватимете неправильно. Тому й доводиться батькам часто чути критику на свою адресу. «Ну яка з тебе матір?», «Так і знала, що ти без мене ні на що не здатний», «Дитину виховувати буде складніше, ніж на роботі керувати» та ін. Власне, нічого дивного в цьому немає. Адже наші батьки й насправді старші й досвідченіші за вас. До того ж, вони виховали вас, тобто в них є педагогічна практика, яка, напевно, у вас відсутня. Що це означає? Тільки те, що бабусі й дідусі навмисне або мимоволі можуть оцінювати ваші батьківські здатності, навіть не соромлячись вашої присутності. І оцінка буде не на вашу користь.
 
Таке ставлення до батьків з боку бабусі й дідуся призводить до того, що спостережлива дитина подивиться на цю сцену й почне зовсім інакше ставитися до своїх батьків. Ще б пак, адже малюк бачить, що бабуся або дідусь не зважають на маму чи тата. Отже, і йому також можна не зважати.
 
Вихід: припинити почуватися маленькою недосвідченою дитиною. Аргументи дуже прості. Ваші батьки також не мали досвіду виховання. Ваші батьки свого часу також помилялися. І нарешті, це ваша дитина і ви можете виховувати її, не запитуючи дозволу в бабусі й дідуся.
 
 

Можна все

Про цю проблему варто сказати окремо. Бабусі й дідусі значно лояльніше ставляться до онуків, ніж мама й тато. Вони не занадто часто бачать свого онука або онучку. А ще тому, що функції «поганого поліцейського», який усе забороняє, беруть на себе батьки. «Мені в бабусі можна й телевізор скільки хочеш дивитися, і суп не їсти, коли я в неї, і зранку спати стільки, скільки забажаєш», — говорить дівчинка. А вдома як? «А вдома цього всього не можна. Тому я до бабусі приїжджаю як на канікули». І таких історій, коли бабуся й дідусь «знімають» заборони, величезна кількість. Результат: дитина із задоволенням приїжджає в гості до бабусі й дідуся та прагне залишитися якомога довше.
 
Вихід: погодитися й не заважати. Тому що в житті дитини і так забагато заборон. А бабуся й дідусь створюють дитині умови для того, щоб вона трішки була в «живильному» середовищі, де заборон мінімум. Винятки становлять випадки, коли дитина їде до бабусі й дідуся на все літо або живе з ними, а не з батьками. Тоді така вседозволеність зашкодить.
 
 

А це тобі на морозиво!

 
Бабусі й дідусі завжди намагаються підсунути хоча б кілька гривень, а то й більше своїм улюбленим онукам. У цьому, звісно ж, немає нічого поганого. Ось тільки важливо, щоб і батьки, і дідусі-бабусі дотримували єдиної фінансової політики. Інакше кажучи, не буде правильним і корисним, якщо батьки дитині грошей не дають, а бабуся й дідусь дають. Краще, якщо всі дорослі домовляться й вироблять єдину фінансову систему — за що, коли й скільки грошей може отримувати дитина. Інакше можуть виникнути проблеми, такі, як, наприклад, у родині, де батьки вважали, що сума кишенькових грошей не повинна перевищувати 20 гривень на тиждень, а бабуся легко могла «підкинути» онукові й 100, і 200 гривень «на морозиво».
 
Вихід: домовлятися з дідусем і бабусею й намагатися виробити спільні позиції. Пояснювати, чому ви не хочете, щоб у дитини було багато кишенькових грошей, отриманих ними просто так.
 
 

Ось… педагогічний підхід!

 
З дідусями й бабусями в батьків виникають глобальні конфлікти. Це коли підходи до виховання різняться кардинально. Наприклад, мама вважає, що дитина має бути самостійною і, як мінімум, прибирати за собою постіль, одяг і посуд. Як у старому улюбленому кіножурналі «Єралаш», коли бабуся поспішала на допомогу вже дорослому онукові зі словами «Біжу, біжу, Вітенько! Біжу, маленький!». Підсумок — у дитини практично розвинувся невроз. Адже те, чого не можна робити вдома, цілком дозволено в гостях у бабусі й діда. Розуміючи, що таке можливо, дитина починає розширювати межі й, повертаючись додому, поводитися «як у бабусі». Минає чимало часу, поки ситуація нормалізується.
 
Вихід: головними у вихованні дитини є батьки. Саме вони встановлюють правила для дитини й принципи виховання. Отже, доведеться дідусеві й бабусі крокувати в ногу з усіма. Інакше завтра колишній малюк не слухатиметься нікого, і ніхто із членів родини не буде для нього авторитетом.
 
 

Величезні переваги бабусь і дідусів

 
Проблем у взаєминах з бабусями й дідусями цілком вистачає. Але вистачає й гарного.
  • Саме в бабусі й дідуся завжди знайдеться час, щоб погуляти з дитиною, приготувати їй щось смачненьке.
  • Мами й татусі люблять дитину, але ставляться до неї надто критично. Натомість бабуся й дідусь просто люблять. І ця безумовна любов допомагає дитині почуватися важливою, потрібною й улюбленою. А це, у свою чергу, важливо, щоб взаємодіяти з оточуючими.
  • Бабуся й дідусь можуть балувати дитину. І не тільки подарунками. Але це не має на меті нічого погано.
  • У бабусі й дідуся насправді є те, чого бракує батькам. Це досвід і мудрість.
  • І найголовніше. Бабуся й дідусь люблять не за щось, а ПРОСТО ТАК. Саме ця безумовна любов дає дитині відчуття спокою й гармонії.
Dounload PDF

Відгуки читачів