Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Не робіть сьогодні того, що можна зробити завтра

Ірина Дорогова

 

У кожної людини при слові «вчитель» обов’язково виникає свій власний образ. У когось він випливає зі спогадів дитинства, а хтось згадує викладача свого сина чи доньки. Але завжди вчитель або вчителька в усі часи, в усіх країнах — це людина, яка впевнено знає, що, як і коли потрібно робити. У всякому випадку, так здається оточуючим, такою вона залишає пам’ять по собі у спогадах своїх учнів. Вона завжди на своєму учительському місці-п’єдесталі й готова допомогти. Але ж учитель — це така сама людина, ти, я, мама чи тато. У неї є сім’я, чоловік, діти... Вони теж потребують її уваги, піклування. Яким чином сучасному вчителеві встигнути усюди і все зробити? Де брати на все час? Потрібно знайти золоту середину між роботою, що забирає майже весь час, й особистим життям поза школою.


Обов’язки викладача займають багато часу. Щоправда, праця в школі має свої «за» і «проти». Низька зарплатня — але відпустка два місяці й улітку. Щоденна перевірка зошитів — але два вихідні, ще й методичний день, теж вільний від занять. Класне керівництво за символічну платню — зате власні діти під наглядом, у тій же школі, навчальні плани кожен день — але постійне спілкування з людьми, батьківські збори — але повага та авторитет серед дорослого населення місцевості, засідання методоб’єднання — але почесна і відповідальна місія представника елітного ешелону інтелігенції та людини перш за все найсучасніше інформованої, позакласні заходи, атестація вчителів на категорію — але постійна робота мозку, культпоходи з класом до музею і театру — але можливість побачити щось цікаве. І звичайна набридлива круговерть повсякденності: розмови з батьками, контроль прогульників, гуртки, мікрорайон, додаткові заняття, уроки, збори, педагогічні ради, щоденники, тематичні, відкриті уроки, журнал та звіти, звіти, звіти... І це далеко не все. Громадські навантаження, підвищення кваліфікації, оформлення кабінету, стінгазета, та мало чого ще вигадають... Учителю ж залишається лише самотужки судорожно розмірковувати, на що і скільки часу витрачати, де його брати і що робити з тими справами, що часу собі у цій добі не знайшли. Але й на це нема часу. Досвід показує, що вчитель з оригінальним педагогічним мисленням, не скований трафаретним або шаблонним типом мислення, який систематично поповнює свої знання, рано чи пізно приходить до власних рецептів оптимального розподілення часу. Але це повільний шлях, що припускає проби та помилки, а вони коштують дорого. Та проблема часу для викладачів стоїть дуже гостро. Спробуємо хоча б частково її вирішити.

Учені підрахували, що фактично викладач витрачає на роботу в середньому від 58 (сільські школи) до 66,5 (школи у великих містах) годин на тиждень! При цьому навчальна робота з учнями з предмета складає третину в містах, а на селі — чверть від цього часу. Витрати часу на підготовку до уроків, поурочне планування складають до 14,5 години, при цьому слід підкреслити, що середні цифри по регіонах тяжіють до 10 годин на тиждень, а на початку навчального року вчителі витрачають на це ще більше часу. Завідування кабінетом, підготовка дидактичного матеріалу займають до 14 годин. Перевірка зошитів забирає ще 10 годин на тиждень! Іще 3–4 години витрачається на підвищення кваліфікації та індивідуальну роботу з учнями. Педради, методичні збори та наради займають до 2 годин. Додайте ще батьківські збори, що проводяться по 1–3 години один раз на чверть, позакласні заходи за планом роботи школи один раз на чверть… А ще є екскурсії та виїзди з учнями, оформлення особових справ, видача атестатів, проведення випускного балу, все це займає в основному від трьох-чотирьох днів до двох тижнів у кінці кожного року. Залежно від предметів, які викладалися, кількість часу, що витрачають вчителі на різні види педагогічної діяльності, дещо різниться. 62 години тижневого навантаження — це цифра, отримана в результаті регіонального обстеження. Із цієї системи виключені години класного керівництва (оформлені, як правило, в рамках внутрішнього сумісництва) й підвищення кваліфікації поза школою.

Отримані результати свідчать про те, що робочий час учителя можна умовно поділити на урочну діяльність, що займає 18 годин на тиждень, або 45?% усього робочого часу; позаурочну педагогічну діяльність — 7 годин, або 17,5?%; роботу з підготовки й забезпечення навчального процесу — 10 годин, або 25?%, та організаційно-педагогічну діяльність, що складає 5 годин, або 12,5?% робочого часу вчителя.

Не складно підрахувати, що вільного часу в середньостатистичного викладача школи взагалі не має бути. Складається враження, що хтось навмисне так розрахував, так якось усе влаштував, щоб праця вчителя нагадувала працю середньовічного раба на галерах. Залишилося тільки запитати, а коли, взагалі, жити? Бо виходить, як у словах однієї пісні Бориса Грєбєнщикова: «…Жизнь ползет, как змея в траве, пока мы водим хоровод у фонтана…» А ще пригадаємо, на хвилинку, невідмовність наших учителів. Треба комісію зустріти — ми миємо, фарбуємо, ремонтуємо, прикрашаємо рідну школу і, взагалі, робимо все що скажуть. Треба статистику зібрати — наша вчителька увечері ходить по квартирах і працює. А як же? Що, хіба можна відмовитись? Відмова одного буде означати ще більше навантаження на інших… Ось і немає вільного часу у вчителя! А як наслідок — пилюка на столі в кімнаті, на якій дуже зручно написати чийсь номер телефону, «Мівіна» для дітей замість маминого борщу, «гори» книжок у коридорі, гори зошитів на столах, безпритульна сім’я… і далі, по маршруту з усіма зупинками… самі знаєте.

А ще. З часом подекуди нерви розладнуються. Та й взагалі недобре себе почуваємо. Професія вчитель вже давно віднесена спеціалістами до групи ризику прояву невротичних, психосоматичних розладів. До сукупності факторів, що безпосередньо впливають на стан здоров’я вчителів, входять особливості їхньої складної і різнопланової діяльності — підвищена тривалість робочого дня, висока психоемоційна напруга, професійна відповідальність за результати навчально-виховного впливу… Зокрема, урок (у структурі робочого часу вчителя він посідає основне місце) є тим головним навантаженням, що ставить до його нервово-психічної сфери надзвичайно потужні вимоги.

Як свідчать результати бесід, спостережень і опитувань учителів шкіл Полтави та області, витрати часу на всі види діяльності перевищують допустимі норми. Підрахунок часу денної роботи вчителя дозволив установити, що при навантаженні в межах 18–24 годин на тиждень учителі в середньому працюють 10–12 годин на день. Крім того, робота вчителя з батьками, учнями, колегами, громадськістю передбачає не лише професіоналізм, комунікативну культуру, компетентність, але й високу емоційну стійкість, уміння володіти собою, неупередженість, стриманість, толерантність і взагалі просто неабияку витримку.

Тому у вчителів загальноосвітніх шкіл частіше виникають різноманітні порушення у психічній сфері, розвиваються невротичні розлади, а на їхньому фоні — психосоматичні хвороби (гіпертонія, інфаркт міокарда, ішемічна хвороба серця, виразкова хвороба шлунка, гастрит, порушення ендокринного балансу, судинні враження мозку тощо). Отакі страхітливі наслідки.

На жаль, постійним супутником учителя є стрес. Тому педагогові, який прагне бути здоровим, необхідно докласти для цього певних зусиль. Частіше відпочивати, проводити більше часу зі своєю сім’єю, друзями поза школою. Іноді навіть дозволити собі подорож.

Необхідно щоденно виділяти для себе хоча б 20–30 хвилин. Розслабитися, згадати щось приємне, подивитися у дзеркало й сказати собі гарні, добрі слова. Такі моменти — це час примирення з буттям. Нервова система заспокоїться, й емоційне навантаження спаде. Узяти собі за правило вирішувати проблеми у міру їх накопичення, тобто послідовно, особливо не переймаючись тим, що постане перед вами завтра, спокійно і з найменшими для себе втратами виконати те, що треба зробити сьогодні, а завтра буде новий день. Намагатись завжди обирати для себе шляхи найменшого опору у вирішенні складних завдань. Берегти себе.

Часто в наших школах учительським часом зловживають, використовуючи його не за призначенням. Як запобігти зайвим навантаженням? Таке трапляється здебільшого в канікулярний час. Ще одна розповсюджена проблема — це надання вчителю методичного дня. Звертаючись до юриста, викладачі питають: чи повинна школа надавати вчителеві методичний день? Якщо так, чи повинен учитель перебувати у вільний день у школі та надавати адміністрації звіт про те, що він робив у цей час? Чинним законодавством не передбачено надання вчителям одного методичного дня на тиждень. Наявність вільних днів (одного чи більше) на тиждень залежить від того, наскільки правильно складено розклад уроків у школі. Адміністрація повинна не тільки дотримувати санітарних правил з метою недопущення перевантаження учнів, але й максимально економити час учителя. На жаль, не все звичайно робиться так, як воно повинно бути. Але щоб запобігти отим самим страхітливим наслідкам, певно «дешевше» все-таки буде вимагати від адміністрації саме таких дій щодо розкладу уроків. Не повинен учитель бути присутнім у школі у свій вільний від занять день. Ніяких «замін» у цей день! Досить бути невідмовними «чарівними паличками» в руках адміністрації! Якщо на цей час не передбачено ніяких загальношкільних заходів, у яких ви були б задіяні, ви не повинні надавати будь-яких звітів про те, чим ви займалися.

Інше «болюче» питання: чи має право адміністрація школи залучити вчителя до ремонту під час літніх канікул (фарбувати, білити, мити викладацьку кімнату, кабінети й коридори школи)? Положенням про режим робочого часу та часу відпочинку працівників навчальних закладів дійсно передбачено, що період осінніх, зимових, весняних та літніх канікул для викладачів є робочим часом. У цей час, за законом, педагогічні працівники проводять педагогічну, методичну, а також організаційну роботу, пов’язану з реалізацією освітньої програми, у рамках їхнього робочого часу (встановленого об’ємом педагогічної роботи), що був установлений до початку канікул. Обов’язки вчителя на цей час ось такі: систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію, брати участь у методичних об’єднаннях та інших формах методичної роботи, здійснювати зв’язок з батьками, виконувати правила й норми охорони праці, техніки безпеки й протипожежного захисту. Ніяких ремонтних робіт для вчителів не передбачено! У адміністрації школи немає підстав примушувати вчителя до проведення ремонтних робіт. Якщо це не добровільне безкоштовне прибирання території (суботник), то виконання будь-яких ремонтних робіт учителем має бути оформлено додатковою угодою з додатковою оплатою. Професія викладача вимагає від людини сили волі, наполегливості, дипломатії, дисципліни. Усе це так, але вчителька — це перш за все жінка. І як емоційній істоті для здорового повноцінного життя (й праці) їй необхідно відчувати себе потрібною, захищеною, впевненою у собі. А це можливо лише за умови грамотного обережного розподілу свого робочого та особистого часу. І увесь цей нескінченний шкільний «хоровод біля фонтана», безумовно потрібно «ділити на двадцять два», а безглуздим використанням і зловживанням треба навчитись казати рішуче «ні!», не побоюючись «репресій» з боку адміністрації, бо, по-перше, життя дійсно може непомітно так і проповзти повз вас, як змія у траві, по-друге, у районних відділеннях освіти не стоять довжелезні черги бажаючих зайняти ваше робоче місце. І пам’ятайте, головне, що ви потрібні дітям, вони люблять саме вас, незважаючи ні на що — тож приділяйте найбільшу кількість часу тій справі, яку ви колись обрали за покликом душі.

 

Відгуки читачів

  • Людмила

    30 червня 2015

    Пані Ірино,велике спасибі за статтю, яку ви написали. В ній висвітлені такі болючі і актуальні питання, особливо для мене особисто. Дійсно, на сьогоднійшній день залишилось мало ентузіастів, які є вірними своєму покликанню і залишаються працювати в школі попри всі "проти", як ви сказали. В багатьох випадках адміністрація, яка здавалося б повинна всіляко заохочувати і підтримувати вчителя розвертається до нього спиною, утворюючи прірву непорозуміння, яку важко подолати. Спасибі за ваші розумні думки і слова, якими ви поділились з нами. Можливо, не одному читачеві вони стануть у пригоді!