Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Електронна передплата!

Доступ до улюблених видань
у будь-який час,
за будь-який період,
з будь-якого пристрою!

Оформити передплату

Школа під каблучком. Жінка-керівник — запорука успіху

Тетяна Онопрієнко

Сьогодні представниці так званої «слабкої статі» активно прагнуть брати участь у всіх процесах сучасного, дуже бурхливого і ритмічного життя, займаючи пости лідерів. Якщо дотепер успіх жінки у політиці, мистецтві, бізнесі або в освіті розглядався як виняток із правил, то швидкість, з якою жінки сьогодні просуваються вгору, говорить про те, що вони готові брати на себе відповідальність і сміливість вирішувати всі, здавалося б, до недавнього часу, чоловічі питання та успішно їх реалізовувати. Часи паранджі і славнозвісних трьох «К» (кірха, кіндер та кухня) досить давно канули в Лєту. Зараз уже нікого не здивуєш тим, що в кабінеті директора школи повноправною господинею найчастіше є чарівна, упевнена в собі ділова жінка.


Приклад жіночого стилю керівництва нам уже не раз показувала історія. Саме імператриці Катерина та Єлизавета займалися питаннями освіти та культури. До революції вихованням та освітою займалися здебільшого чоловіки, а жінка була обмежена лише двома професіями — вчитель початкової школи і медсестра. У радянський період жінці доводилося поєднувати вже дві ролі одночасно — «трудівниці» та «матері». Ці ролі залишалися для неї обов’язковими. Дешеві жіночі робочі руки державі були особливо необхідні за часів усяких індустріалізацій-колективізацій та ударних проривів соціалізму. І вони їх отримали. А вже сталінська конституція 1936 року взагалі зрівняла у правах чоловіка і жінку на всіх напрямках господарського, державного і суспільно-політичного життя. Доб­ре це чи погано, сперечаються дотепер, тому що жінка раптом стала такою багатоверстатницею, провідною відразу у декількох фронтах роботи — куховарка, нянька, праля, дружина і передовик виробництва, член місцевого комітету і так далі. Нашу ж сучасницю, що виконує все ті ж і навіть більші функції, до простого «жіночого щастя», «до праски» вже і калачем не принадиш. У неї зовсім інші пріоритети. І в тій же сфері освіти це найбільш очевидно.

Де можна в школі зіткнутися з чоловіком? Звичайно ж, у майстернях, спортзалі, кабінеті фізики, або це може бути чийсь тато, викликаний для бесіди з жінкою — класним керівником. У чому ж особливості жіночого керівництва в школі? З цим питанням ми звернулися до наших співбесідниць, жінок-керівників, без сумніву, лідерів і професіоналів своєї справи.

 

Вовкодав Світлана Анатоліївна, директор школи:

«Керівник школи — це, безумовно, має бути сильна людина, здатна очолити достатньо великий та не простий колектив людей, різного віку, життєвого досвіду і педагогічного стажу. Із директорів 32 шкіл Дзержинського району міста Харкова всього лише п’ять — чоловіки. Це означає, що жінці під силу це зробити. Сьогодні вона здатна охопити і вирішити великий обсяг питань. Вона просто робить свою справу і досягає ­успіху. Їй властива ділова хватка, обачність, кмітливість, здібність до блискавичних рішень. Вона здатна управляти шкільним колективом і всіма організаційними процесами».

 

Панченко Валентина Миколаївна, директор школи:

«Напевно, ми, на відміну від чоловіків-керівників, більш емоційні, в багатьох ситуаціях, що відбуваються в школі, реагуємо сильніше, арсенал наших реакцій явно багатший, але так уже ми влаштовані. З іншого боку, маючи справу з дітьми, причому із самими різними, ми більше покладаємось на свої почуття, чуйно ставимося до дитячих проблем, більш тонко реагуємо на морально-психологічний клімат у шкільному, часто не простому колективі. Для нас характерна чутливість до душевного стану дитини, з одного боку, і зберігається здатність застосовувати жорсткі заходи стосовно до тих підлеглих, хто систематично не справляється з поставленими завданнями».

Жінки в основному консервативні. Добре відомо, що процес змін у системі освіти може бути дуже затяжний і складний. Тому установа, якою керує жінка, довго зберігає створені традиції, замість бездумного руйнування упроваджуючи нововведення, що випробовуються. Цікаво, що в інноваційній сфері саме жінок менше всього. Навіть у системі освіти педагоги-новатори, як правило, чоловіки, починаючи з Я. А. Коменського та закінчуючи сучасними директорами шкіл та тими, хто опрацьовує нові системи навчання. І тоді виникає питання, чи всі жінки можуть бути керівниками? За статистикою — приблизно 50?%, інші ж відсіюються у процесі роботи.

 

Вовкодав Світлана Анатоліївна, директор школи:

«Так, жінка-керівник, а в даному випадку ми говоримо про директора школи, повинна володіти набором певних якостей, без яких неможливо управляти великим колективом. Одна з основних позитивних якостей жінки-керівника — це відповідальність. У школі жінка, працюючи з дітьми, в будь-якому статусі виступає як мати, тому що вона ближча їм по суті. Жінка ще й хазяйка, адже на її плечі лягає все матеріальне забезпечення, вирішення насущних питань, вона має вміти бачити всю картинку по усіх напрямах усіх процесів у цілому. Усі ці свої прояви вона переносить і на свою роботу, що і є основою стилю її керівництва. Керівник у школі — це ще, і перш за все, психолог. Це складно, оскільки ми працюємо з людьми і кожний учитель різний за характером. Доводиться розуміти іншу людину, входити в положення, а іноді й бути жорсткою. Жінка-керівник у школі також повинна бути прикладом для своїх співробітників. Відрізнятися культурою поведінки, мови, культурою іміджу, прагнути бути зразком побудови стосунків між колегами».

 

Панченко Валентина Миколаївна, директор школи:

«У нас у школі я часто розмовляю з учителями на теми: “А хто такий лідер?”, “Які якості йому властиві?”, “Лідерами стають чи народжуються?” тощо. Я намагаюся показати учителям-жінкам, що вони можуть і повинні стати само­до­стат­ні­ми, творчими, ініціативними, поповнювати знання, вміти ставити мету та упевнено йти до неї і те ж саме виховувати у своїх учнів. І ще. Жінка-керівник у школі повинна відрізнятися великою гнучкістю і дипломатичністю, які дозволяють їй правильно взаємодіяти як з колегами, так і з учнями. Директор школи — жінка чітко і продумано розподіляє функції серед співробітників, інтуїтивно виділяючи серед них, у свою чергу, потенційних лідерів».

Соціологи вважають, що фемінізація вчительських кадрів не посилюється, хоча і без того висока: 80?% учителів країни — як і раніше, жінки. Серед директорів шкіл жінок — 76,9?%. Ну і завжди цікаво почути думку психолога з цього приводу, тим паче, що сам він — чоловік.

Олександр Лазарєв, кандидат психологічних наук:

«Почнемо з того, що у кожної жінки є якийсь образ самої себе, який вона затверджує та відстоює. Є “міф про себе”, усередині якого вона існує і який вона транслює зовні. Як в особистому і ­сімейному житті, так і в професійній сфері жінка реалізує ці образи та міфи. Залежно від того, ким вона є більшою мірою — дбайливою матір’ю чи холодною красунею, владною баринею або капризною принцесою — будується життя організації, якою вона керує, складаються її відносини з підлеглими. Жінка створює свою організацію як будинок: це може бути королівський палац, поміщицька садиба або ляльковий будиночок Барбі. У різних будинках господарюють різні жінки, та управляються зі своїм господарством вони по-різному. Я останніми роками багато спілкуюся з директорами шкіл. В Україні близько 22 тисяч шкіл, і навряд чи я помилюся, якщо скажу, що в двадцяти тисячах директор школи — це жінка. І ця ситуація склалася не сьогодні, не вчора, так триває вже досить довгий час. Вимушено чи не вимушено, але ці жінки проявляють унікально сильні якості. З одного боку, директор школи — це діагноз, і жінці доводиться проявляти достатньо жорсткі стилі поведінки, а з іншого — вона вміло користується своєю природною мудрістю, її жіночий стиль управління відрізняється гнучкістю, і рішення вона приймає з усією відповідальністю, добре все зваживши і продумавши. Також жінка використовує внутрішнє чуття, щоб успішно діяти в кризових ситуаціях, не поступаючись у хитрості та кмітливості чоловікові-керівнику. Оскільки жіноча інтуїція вже давно стала надбанням фольклору, джерелом анекдотів, єдино правильним можна вважати те, що вона є! А раз вона існує, то приносить свою користь в усіх напрямках, у тому числі й в управлінні шкільною структурою».

Кор.:

Але тоді виникає ще одна важлива проблема — проблема перевантаження і дефіциту часу на власну сім’ю?

 

«Так, проблема завантаженості за часом існує, і це стосується не тільки жінок — керівників шкіл. Тут я можу дати декілька рекомендацій. По-перше, прийшовши додому, обов’язково трохи відпочиньте. Усього 20 хвилин. Причому наодинці. Не дозволяйте ці дорогоцінні 20 хвилин оточуючим вантажити вас їх проблемами. Дуже добрий спосіб полегшити собі життя — привертати до домашньої праці всіх членів сім’ї. І ще як варіант можна виділити два дні на тиждень, в які ви закриваєте всі важливі питання та затримуєтесь у школі тільки в ці дні. Домашні знатимуть про це і незабаром звикнуть, що в ці дні вечерю готують вони. Дуже важливо вміти планувати свій день, розписувати свої справи на тиждень, місяць і більше залежно від терміну і важливості».

 

Підведемо підсумки. Виконуючи багато років переважно обслуговуючі функції, сьогодні жінка-керівник, де б вона не працювала — у школі, парламенті, бібліо­графічному відділі музично-театральної бібліотеки, керувала цирком або судоремонтним заводом, вона гідно справляється з керівництвом, успішна і компетентна у своїй сфері. Сьогодні жінка вже сміливо заявляє: так, я теж можу, так, і я здатна. Вона просто робить свою справу і досягає успіху. А питання — приймати це чи ні — питання вчорашнього дня. Тому що в одній із сусідніх країн, вважайте за правду чи ні, але міністром оборони незабаром стане жінка.

 

Відгуки читачів