Передплатна кампанія з січня 2019 закінчино! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Органічне поєднання гри та навчання на уроках української мови в 1 класі спеціальної школи

Н. П. Андрющенко, вчитель­дефектолог вищої категорії, спеціаліст ЗОШ – інтернат,

м. Сміла, Черкаська обл.

Учні спеціальної школи — це учні з особливими потребами. Вони мають різні розумові та психофізичні вади. Такі учні відстають у мовленнєвому розвитку, у них слабка пам’ять, малий запас слів, низькі або й зов­сім відсутні навички аналізу та синтезу, порівняння, виділення суттєвого і несуттєвого. Особливі труднощі ці діти відчувають під час розповіді за картинами, сюжетними малюнками, за спостереженнями під час розповіді про бачене, почуте. Деякі діти відстають від темпу роботи інших учнів. Ці труднощі можна частково подолати в процесі дидактичних ігор. Під час проведення їх вчитель створює сприятливі умови для індивідуального спілкування, має змогу глибше з’ясувати причини відставання того чи іншого учня, визначити характер і рівень їх труднощів. Систематичне виправлення дітей під час гри непомітно для них самих коригує їх розвиток.


Органічне поєднання гри та навчання на уроках української мови в 1 класі спеціальної школи

Н. П. Андрющенко, вчитель­дефектолог вищої категорії, спеціаліст ЗОШ – інтернат,

м. Сміла, Черкаська обл.

Учні спеціальної школи — це учні з особливими потребами. Вони мають різні розумові та психофізичні вади. Такі учні відстають у мовленнєвому розвитку, у них слабка пам’ять, малий запас слів, низькі або й зов­сім відсутні навички аналізу та синтезу, порівняння, виділення суттєвого і несуттєвого. Особливі труднощі ці діти відчувають під час розповіді за картинами, сюжетними малюнками, за спостереженнями під час розповіді про бачене, почуте. Деякі діти відстають від темпу роботи інших учнів. Ці труднощі можна частково подолати в процесі дидактичних ігор. Під час проведення їх вчитель створює сприятливі умови для індивідуального спілкування, має змогу глибше з’ясувати причини відставання того чи іншого учня, визначити характер і рівень їх труднощів. Систематичне виправлення дітей під час гри непомітно для них самих коригує їх розвиток.

Застосування на уроці ігор та ігрових моментів робить його легшим, цікавішим, створює у дітей бадьорий робочий настрій, допомагає подолати труднощі, що виникають у них під час уроку.

Під час використання на уроках української мови ігор необхідно дотримуватись таких вимог:

  ігрове завдання повинно за змістом збігатися з навчальним;

  мовний зміст гри має відповідати дидактичній меті уроку;

  зміст гри має біти посильним для кожної дитини;

  прості і чітко сформовані правила гри;

  чіткий і справедливий підсумок гри.

Велике значення мають дидактичні ігри з пізнавальної точки зору. В процесі розв’язання різноманітних завдань в учнів спеціальної школи розвиваються такі процеси мислення, як порівняння, аналіз, синтез тощо.

Під час дидактичних ігор діти систематизують і закріплюють навички, отримані на уроці, а також знання про різні ознаки предметів, зв’язки між ними.

Перш, ніж застосувати дидактичну гру, вчитель повинен продумати і дібрати ту гру, яка найбільше відповідає навчальній меті.

Граючи у дидактичні ігри, діти повинні точно визначити словами ознаку, поняття, те або інше співвідношення предметів тощо. Деякі ігри вимагають уміння висловлювати свою думку так, щоб було зрозуміло іншим дітям.

Наприклад, у добукварний період навчально-виховною метою уроку є розвиток уваги, слухового сприймання, фонетичного слуху, пам’яті, мовлення. Доцільно використовувати на уроках такі ігри, які б сприяли досягненню цієї мети.

Гра «Відгадайте за звуком»

Учитель готує малюнки, де зображені різні предмети. Учитель демонструє дітям малюнок і запитує: «Що це?» (Годинник) «Як він тікає?» (Тік-так, тік-так) «Що це?» (Літак) «Як він гуде?» (У-у-у)

Гра «Хто як говорить?»

Учитель демонструє малюнки різних тварин, птахів, комах, а учні відтворюють звуки, які вони видають.

Жабка — ква-ква;

гуска — га-га;

курка — ко-ко;

комар — з-з;

жук — ж-ж;

мишка — пі-пі та ін.

Гра «Впіймайте звук»

Учитель читає слова. Діти уважно слухають і плескають у долоні, коли чують заданий звук. Визначають його розташування.

Гра «Доберіть малюнок до букви»

Учитель виставляє малюнки. Діти відшукують предмети, в назвах яких є певна буква.

Дуже важливо, щоб у добукварний період у процесі дидактичних ігор широко використовувалася різноманітна наочність: малюнки, картини, різні предмети. Це підготує дітей до кращого сприймання навчального матеріалу під час складного для них періоду навчання грамоти, збагатить активний словник дітей, підготує базу для формування уявлення про навколишній світ.

Я маю набори малюнків, карток, букв, складів для кожного учня. Це допомагає активізувати весь клас під час дидактичних ігор.

У період навчання грамоти використовую дидактичні ігри, які є одним із методів подання нового матеріалу, для закріплення вивченого. Доцільно використовувати ігри, що спрямовані на формування в учнів звуко-буквеного аналізу та синтезу звуків і складів. Такі ігри я використовую, ускладнюючи завдання, з 1го до 4го класу на уроках читання і письма.

Гра «Спільний звук»

Під час гри відбувається знайомство з новим звуком, закріплення сприйняття його на слух. Учитель називає 5–8 слів, в яких є спільний звук. Учні уважно слухають і називають його. Придумують із цим звуком свої слова. Потім вчитель розповідає, якою буквою цей звук позначається.

Наприклад:

сом, сон, суп, осика, сосна, син, сила.

Гра «І читаємо, і рахуємо»

Учитель читає слова, а учні за допомогою карток із цифрами, показують, скільки звуків і букв у цьому слові.

Гра «Ми — чарівники»

Учні з розрізної азбуки складають слово. Вчитель пропонує трішки «почаклувати» — змінити одну букву на іншу, відняти або додати якусь букву і прочитати нове слово, пояснивши його значення.

Наприклад: сон — Н — на М; коса — С — на Р, З; їжа — на їжак, кріт — на кіт тощо.

Гра «Складіть слово»

На дошці — малюнок добре знайомого дітям предмета. Вчитель викликає учнів до дошки, даючи кожному по букві. За командою вчителя діти складають слово на набірному полотні.

Гра «Будьте уважними»

Учням роздаються картки з малюнками добре знайомих предметів. Діти розглядають і називають їх. Вчитель показує букву, діти називають її та знаходять малюнок, на якому зображений предмет, назва якого починається з цієї букви.

На уроках письма в період навчання грамоти дидактичні ігри допоможуть вчителеві закріпити вивчені учнями букви і звуки. Такі ігри я використовую під час закріплення знань.

Гра «Змініть слово»

Записують слово і, шляхом заміни букви, віднімання або додавання якоїсь букви, утворити нове слово. Записати його.

Гра «Мовчанка»

Учитель показує малюнок, а діти мовчки записують букву, з якої починається назва зображеного предмета.

Гра «Буква сховалася»

Учитель показує картку якоїсь букви (наприклад Б), але яка наполовину прикрита. Учні новині визначити її, записати, а потім назвати слова, які починаються на цю букву.

Гра «Слова-загадки»

Учитель пише на дошці першу букву (наприклад, Л) і пропонує дітям відгадати, яке слово він хоче написати. Діти називають різні слова на Л. Учитель пише наступну букву — И. На дошці — склад ЛИ. Діти знову називають слова, які мають перший склад ЛИ. Вчитель пише П. Нарешті, вчитель пише А. Діти читають і записують слово.

Гра «Хто уважний?»

Учитель на набірному полотні викладає слово. Діти уважно його читають, називають букви. Потім заплющують очі, а вчитель змінює слово. Діти розплющують очі, читають слово і кажуть, що змінилось.

Наприклад: тік — кіт, сир — рис, пилка — липка.

Дидактичні ігри, що використані на уроках української мови в органічному поєднанні, розвивають не лише мовлення. Ці ігри добре допомагають у розвитку пам’яті, уваги, кмітливості, умінні класифікувати предмети, порівнювати їх, узагальнювати, диференціювати. Такі ігри роблять урок живим, цікавим, легшим у сприйнятті. На відміну від звичайного, «неігрового» уроку, під час дидактичної гри всі ці складні розумові процеси відбуваються невимушено, легко.

Дитина працює часом досить інтенсивно, напружено і не помічає цього.

Ф. М. Блехер у книзі «Дидактична гра» визначила чотири вимоги, без урахування яких не можна визначити приналежність навчальної діяльності учнів певної дидактичної гри. На її думку, грою можна назвати таку навчальну діяльність, в якій присутній хоча б один із таких елементів:

1) елемент очікування несподіванки — поява, зникнення, пошук і знаходження, непередбачене повторення дії в грі тощо;

2) елемент загадки, що інтригує дітей, стимулює їхню творчу фантазію, мобілізує дитячий досвід;

3) елемент руху;

4) елемент змагання.

На думку Ф. М. Блехер, гра є дидактичною тільки тоді, коли пізнавальний елемент у ній нерозривно пов’язаний з елементами зацікавленості. Висока ефективність дидактичної гри є безсумнівною. І вчитель, і діти працюють із використанням ігрових матеріалів легше, веселіше, а головне — значно продуктивніше. Це відбувається тому, що під час гри задіяні глибинні психологічні механізми, що забезпечують глибоке та міцне засвоєння навчального матеріалу. Перший механізм — висока внутрішня мотивація діяльності. В процесі гри діти працюють із величезним емоційним піднесенням. Другий механізм — розкутість пізнавальних дій учня. Кожен має право на помилку, яка не є трагедією і не засуджується вчителем.

Органічне поєднання гри та навчання сприяє також всебічному розвитку, формуванню інтересу до знань. «Ще раз підкреслюємо,— говорить В. О. Сухомлинський,— дуже велике значення має ігровий матеріал у процесі навчання». Педагог закликав: «Надихніть малюків (а не підлітків; в 11–12 років це робити вже пізно)... — і ви побачите, як розтане крижинка в найбайдужішому серці».

Відгуки читачів