Передплатна кампанія з січня 2019 закінчилася! Що робити далі?

Подробиці...

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

На старті професії

Тетяна Онопрієнко

До першого вересня готуються і хвилюються всі. Учителі — намагаючись вгадати в акуратних дітях майбутнього підбурювача безпорядків або той самий тихий вир, де, за відомим висловом, дехто водиться. Діти — тому що навколо незнайомі люди і приміщення, шум, штовханина, а вони тут найменші, та і батьки напередодні замучили повчаннями. А вже батьки — ті більш за всіх хвилюються. До якого вчителя потрапимо? Обговорюють це в смутних визначеннях «добрий», «сильний», «досвідчений» учитель. Що це таке, пояснити не можуть, бо часто лунають побажання: «щоб тримала їх суворіше» і «щоб дитині було комфортно», оскільки від учителя залежатиме, з яким настроєм і бажанням дитина ходитиме до школи. Вони переживають за своє чадо, і невідомо їм, що сьогодні в клас до дітей прийде перший раз молодий учитель у цій новій для нього ролі.


Молодий учитель… Що стоїть за цими словами? Перш за все — відсутність досвіду. А сьогодні він перший раз стоятиме біля дошки перед оцінюючими поглядами своїх, таких ще незнайомих, учнів. Кожен учитель коли-небудь проходив цю ситуацію. І тут важливою умовою становлення в професії вчителя, власне, як і скрізь, є ступінь свободи вираження і прояву активності. Входження в професію, а це є встановлення повною мірою нових відносин зі світом, дорослими людьми, учнями, вимагає допомоги та уваги. Молоді люди приходять до школи, але не формують умови її життя. Вони залежать від тієї ситуації, яка їх оточує, і повинні пристосуватися до неї. Самоствердження для багатьох з них виявляється серйозною проб­лемою.

Афанасьєва Є. А., молодий фахівець. «Два роки тому я закінчила філологічний факультет університету і прийшла працювати в школу. Першим моїм завданням, як мені тоді здавалося, повин­но було стати самоствердження в школі, перед учителями, і в першу чергу перед учнями. Мною керувало бажання завоювати авторитет. Звідси і з’явилася напруженість, різкий голос. І все це в поєднанні з моїм невеликим зростом, тендітною фігурою, внутрішньою невпевненістю в собі, яку діти відчувають безпомилково, привело до протилежного результату».

Іншою крайністю самоствердження є панібратство з учнями, фамільярність. Молодій людині здається: чим наполегливіше вона підкреслюватиме вікову спільність зі старшокласниками в одязі, сленгу, характері спілкування, тим більш тісними будуть контакти. Проте такий шлях самоствердження часто обертається втратою авторитету і серйозними конфліктами. А в складних, конфліктних ситуаціях молоді фахівці далеко не завжди вміють володіти собою, проявляти витримку і самовладання.

Петрова І. О., молодий фахівець. «Я прийшла до школи і відразу стала читати свій предмет, а це історія, у старшокласників. Ох і намучилася. Мало того, що страх перекривав можливість говорити, забула все що знала. І від невпевненості стала спілкуватися з ними їхньою мовою про моду, музику, красу сучасного життя. Пішла у них на поводу. Якщо можна так сказати, стала їхньою подружкою. Потім мені було складно, довелося декілька місяців вчитися правильно розподіляти ролі».

Молоді вчителі прагнуть реалізувати себе в професії, але при цьому недостатньо реалістично ставляться до учнів, їхніх батьків, до школи, самих себе. І хоча вони здаються незалежними, кожного хвилює проблема: Чи зможу я працювати в школі? Чи у мене вийде? Проте не всім хочеться брати на себе відповідальність за те, що відбувається, переживати труднощі та негоди повсякденного життя. Як прийматиме таких різних учителів школа? Взаємостосунки у колективі, що вже склалися, мають формальну і неформальну структури, своїх лідерів, часто приводять молодих людей до ізоляції. Великою є роль терпимого, лояльного відношення колег до молодого вчителя, його контактів з однодумцями.

Спілкування молодих учителів з учнями дійсно носить більш партнерський характер. Молоді фахівці щиро й уважно ставляться до проблем дітей. А учням легше розказувати їм про те, що їх хвилює. Молодий учитель розкритий для участі в житті учня, хоча це часто спричиняє негативні наслідки. Адже він ще не має достатньо мудрості й такту. Щира уважність надзвичайно високо цінується учнями. Вихователів і вихованців зближують і проблеми молодіжної культури: музика, одяг, смаки. Але якщо погляди не збігаються, молодий учитель проявляє менше прагнення до компромісу, ніж досвідчені вчителі. Він може бути непримиренним і жорстоким. Тому контрастність — одна з основних характеристик молодих людей.

Етап входження в нову діяльність характеризується високою емоційною напругою молодого фахівця, що вимагає концентрації всіх внутрішніх сил. Помилки і невдачі викликають засмучення, а деколи і розчарування. У той же час радість від перших успіхів живе в пам’яті яскраво і живо, окриляє і вселяє упевненість.

Перші кроки ставлять перед молодим учителем цілий ряд проблем. Як добитися взаєморозуміння з учнями? Як завоювати міцний авторитет в очах учнів? Що означає знайти своє місце  в новому, такому ще поки чужому колективі? А на скільки ще інших питань потрібно буде відповісти. Так ось що таке початок дорослого життя. Одна з головних проблем — підготовка до уроків, на яку йде велика частина сил. Ще важко дається конструювання уроку, вибір методичних прийомів. На цьому етапі вчитель нерідко бачить не весь клас, а лише окремих учнів. Не завжди ним враховуються можливості учнів, і урок виходить надмірно переобтяженим.

Неведюк В. В., молодий фахівець: «Я вчитель географії. І колись зі мною стався такий випадок. Для вивчення теми я взяв дві географічні карти, три великоформатні кольорові картини із зображенням лісової зони, слайди, магнітний запис голосів мешканців лісу. Я використовував у своїй розповіді тексти Пришвіна і Паустовського, влаштував вікторину і ще щось. У результаті ось що вийшло. Дітям було цікаво. Вони уважно слухали, урок вийшов цікавим і захоплюючим. Але потім, роблячи аналіз, я зрозумів, що до кінця уроку учні помітно втомилися від великої кількості вражень і втратили інтерес до того, що я намагався їм розказати. Дуже перестарався у використанні різних навчальних засобів».

Головні труднощі молодого фахівця полягають у виборі методів взаємодії з учнями, в аналізі та осмисленні виникаючих ситуацій: як учинити, що робити, чому виник конфлікт і т. ін.

Формування власного стилю поведінки — процес складний. Це процес поступового збирання цілого, особистого досвіду з розрізнених, окремих дій, кроків, що підлягають певній меті. Шлях до професіоналізму проходить через труднощі, пошуки, помилки та коливання в цьому процесі пошуку себе. Учитель поступово «відкриває» дитину як учасника спільної діяльності та починає бачити в ній найважливіше джерело свого розвитку і становлення в професії.

Як же допомогти молодим фахівцям-початківцям зробити так, щоб їх перебування в школі з перших хвилин було ­комфортним? Для цього сьогодні в навчальних закладах величезну увагу надають організації наставництва. Дійсно, багато що залежить від того, хто буде поряд із молодим учителем, стане його наставником, підтримає, допоможе знайти правильне рішення у складних ситуаціях та повірити у свої сили. Педагогічне шефство, наставництво дають можливість управляти процесом професійного становлення молодого вчителя. Як же організувати стажування молодих фахівців? Та дуже просто. Це завдання директора. Він із числа найдосвідченіших учителів призначає наставника. Наставник спільно зі стажистом розробляє індивідуальний план роботи. Молоді вчителі знайомляться з уроками, планами позакласної роботи, запрошують наставника на свої уроки, спільно з ним та за його участю планують чергові уроки. Саме наставник визначає сильні та слабкі сторони молодого вчителя, аналізує хід і результат його діяльності, дає конкретні рекомендації та поради, вчить молодого вчителя самостійно оцінювати свою діяльність.

Вакуленко Л. А., учитель: «У нас у школі вже багато років працює клуб “Молодість і перспектива”. Ми впевнені, що робота з молодими вчителями — це робота, спрямована на подальше майбутнє нашої школи. Його мета — допомогти вчителеві у вирішенні конкретних проблем, що стосуються методики навчання, ознайомити його із сучасними методиками та технологіями навчання, допомагати у виробленні індивідуального стилю роботи. Але це ще не все. До нашого клубу ми запрошуємо ще й психолога, який у процесі індивідуальної роботи з вчителями допомагає їм позбутися різних комплексів: невпевненості в собі, страху публічних виступів, невміння грати ролі і т. ін. Психолог проводить з ними різні тренінги на опрацювання впевненості, внутрішньої сили, вміння триматися перед аудиторією, тримати її та працювати з нею. У нас також традиційно проводиться “круглий стіл”, ділові ігри, науково-практичні конференції, семінари-практикуми, на яких ми обговорюємо і питання становлення молодого вчителя. А це і є запорука успіху творчого зростання вчителя».

Професійна адаптація молодого вчителя — це складний динамічний процес освоєння професії та оволодіння педагогічною майстерністю. Саме у цей момент у вчителя-початківця формується нова модель поведінки. Тут важливо врахувати, наскільки молодий фахівець психологічно готовий до професійної діяльності, його теоретичну і практичну підготовленість, а також рівень розвитку педагогічних здібностей.

Лариса Миколаївна Ковшик вже багато років працює у педагогічній системі. Вона — вчитель з великим стажем. І ми разом з нею спробували стисло систематизувати основні проблеми, з якими стикається молодий учитель, переступивши поріг школи. «По-перше,— говорить Лариса Миколаївна,— це невпевненість у собі. Учитель знає матеріал, але якщо він не впевнений у собі, то знання втрачаються. Коли стоїш перед аудиторією і на тебе дивляться дитячі очі — забуваєш все що знав. Другий момент — це вміння триматися перед аудиторією, часто молоді вчителі втрачають стан рівноваги, не можуть тримати свою роль учителя. Далі — немає ще натренованої пам’яті. Наприклад, розповідаєш вірш, а сам думаєш, “А там є такі слова чи ні?”. Одна з наступних проблем — це невміння використовувати заготовлений матеріал. Учитель писав плани, сидів, вибудовував інформацію, а прийшовши на урок, про все це забув, пішов за своїми думками, і плани були використані швидкоплинно. Ще одна слабкість, особливо в учителів-словесників: невміння аналізувати твір, особливо якщо він великий за обсягом. Відсутність схеми, алгоритму, як підійти до нього на практиці, з чого почати. Незнання, як на практиці застосувати свої теоретичні знання,— це помилка вчителів точних наук. А ось знову ж таки що стосується словесників, то від чого вони останнім часом ідуть: дуже ­важливо вміти читати ­напам’ять твори з літератури, чи то вірші, чи уривки з прози. Коли вчитель цитує напам’ять — це дуже впливає на аудиторію, вражає, зростає авторитет учителя, між іншим. І останнє. У початкових класах разом із вмінням навчити дуже важливими є організаційні питання, тобто вчитель має організувати умови освітнього процесу та сам процес. Робота в старших класах вимагає від учителя знань, знання методики викладання, роботи зі словом і т. ін. Насправді, для будь-якого вчителя важливо бачити аудиторію, бачити очі кожної дитини та обов’язково встановлювати зворотний зв’язок: слухає — не слухає, дивиться — не дивиться на тебе, має створитися атмосфера комфорту при спілкуванні з учнями». Спасибі Ларисі Миколаївні за цікаву інформацію. А зараз ми пропонуємо, вам, молоді вчителі, невелику пам’ятку, спеціально розроблену вчителями інституту підвищення кваліфікації педагогічних працівників м. Рівне.

Отже перший раз, хвилюючись та переживаючи, до школи першого вересня приходять не тільки учні зі своїми батьками, але й молоді спеціалісти-вчителі, для яких цей день відкриє широкі двері у велику подорож  під назвою ШКОЛА.

Відгуки читачів