Урахування психологічних особливостей підлітків

Т. С. Савкіна, НТМЛ № 16, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.


Психологи встановили, що рушійними силами в підлітковому віці є основні суперечності:
  • між можливостями підлітка й старими формаyyми взаємин з оточенням, зі старими формами діяльності;
  • між вимогами з боку суспільства й наявним yyрівнем психологічного розвитку.
 
Саме в підлітковому віці з’являється потреба усвідомити себе як особистість, відбувається інтенсивне формування світогляду й прагнення до самостійності.
 
Оскільки навчання — це процес активної взаємодії між учителем та учнем, у результаті якого в учня формуються вміння, знання та навички, то можна сказати, що навчання — це викладання + учіння. Психологи визначають навчання як процес стимуляції зовнішньої й внутрішньої активності та управління діяльністю учня, яка має розвивальне значення.
 
Початок вивчення шкільного предмета фізики збігається з початком підліткового віку, тому можливість зацікавити учнів і скерувати їхню діяльність у певному напрямку залежить передусім від учителя. Учитель, як психолог, має розуміти особливості й потреби учня. У цьому віці виникає потреба в самоствердженні, в активній різноманітній діяльності, а головне — відбувається формування нового, більш високого рівня навчальної діяльності, пізнавальних процесів. Тому на початку вивчення фізики не виникне запитання «Як зацікавити фізикою?», якщо проводити цікаві, змістовні, не схожі на інші уроки. З першого моменту знайомства учнів із фізикою вчитель починає формувати в учнів фізичне мислення й особливий підхід до розв’язання реальних фізико-технічних задач. Саме скориставшись новоутвореннями самосвідомості особистості підлітка і його проявом нової позиції до себе, світу, життя, виникненням власної лінії аналізу, учителеві буде легко показати, що формальне засвоєння знань великої користі людині не приносить.
 
Під час вивчення фізики вчитель для активізації пізнавальної діяльності учня може використовувати різні форми й методи проведення уроків. Практика показує, що розв’язання текстових задач, особливо тих, які потребують підстановки наведених в умові значень фізичних величин до відповідної формули, великої користі не приносить. Ці задачі можуть бути розв’язані без глибокого усвідомлення змісту фізичних явищ і процесів. Тому на уроках доцільно застосовувати творчі, а точніше — винахідницькі задачі. Під час розв’язання таких задач діти отримують максимум самостійності, що дає їм змогу оцінювати й аналізувати роботу товариша й свою; виділяти головне в змісті матеріалу; учить колективної розумової діяльності; формує елементи творчого мислення. Об’єктом винаходу може бути: новий прилад, речовина, а також раніше відомі способи й речовини, але з новим призначенням.
 
Тобто під час розв’язання таких задач учитель фізики не лише сприяє формуванню в учнів нових знань, умінь і навичок, а враховує психологічні властивості підліткового віку.
 
Психологи розрізняють такі показники сформованості особистості підлітка:
1) виникнення бажання й вимог, щоб оточення ставилося як до дорослого;
2) прагнення до самостійності й бажання обмежити деякі сфери свого життя від втручання дорослих;
3) наявність власної лінії поведінки, її обстоювання, незважаючи ні на що.
 
Усвідомлення своїх якостей має певну послідовність, яка виражається у формуванні образу «я». Пробудження самосвідомості спонукає підлітка до самовиховання.
 
Якщо пам’ятати про ці вікові особливості, то можна зацікавити учнів у достатньо високій мірі. Винахідницькі задачі дають змогу робити аналіз кількісним описанням, усвідомити цінність знань із фізики, що сприяє формуванню мотивації навчання. Винахідницькі задачі можна застосовувати на різних видах занять із фізики. Завдяки їм можна створювати проблемні ситуації на початку вивчення нового матеріалу. Вони дозволяють закріпити нові знання. Саме ці задачі активізують пізнавальну діяльність учнів не тільки на уроках, але й поза ними. Ми пам’ятаємо, що в підлітковому віці формуються дві основні системи взаємин:
1) спілкування з дорослими;
2) спілкування з однолітками.
 
Для того щоб ці взаємини перетворилися на співробітництво, необхідно потреби підлітка направити в пошукову діяльність.
 
Можна учням запропонувати написати науково-дослідницьку роботу. Така форма роботи враховує індивідуалізацію й диференціацію навчання, що сприяє просуванню у вивченні нового матеріалу швидкими темпами, усвідомленню учнем процесу свого учіння.
 
Написання науково-дослідницьких робіт неможливе без цілеспрямованості й самостійної роботи учнів.
 
При цьому, безумовно, спостерігається спілкування з учителем, учнями, відбуваються консультації.
 
Такий вид діяльності, як науково-дослідницька, є одним із найбільш складних і високоорганізованих і потребує великої віддачі, бажання, часу, наполегливості учнів, а також зацікавленості керівника (учителя) науковою діяльністю.
 
Юному досліднику необхідно:
1) визначити, де проходить межа між знанням і незнанням про предмет дослідження;
2) чітко й однозначно визначити наукову проблему;
3) сформувати її сутність;
4) на кожному етапі роботи підбивати підсумки, що сприяє кращому засвоєнню знань.
 
Учителеві необхідно весь час спілкуватися з учнями й навчити аналізувати хід і результати роботи, аргументовано робити висновки; раціонально планувати свою навчальну діяльність.
 
Сприймання в підлітковому віці якісно змінюється:
1) збільшується його обсяг;
2) стає послідовним, усебічним, точним і диференційованим;
3) набуває вибіркового характеру.
 
Пам’ять та увага набувають характеру організованих, регульованих і скерованих функцій; з’являється здатність до перемикання уваги. Найбільші зміни відбуваються в мисленні — з’являється здатність до абстрактно-логічного мислення, але залишається конкретно-образне, яке заважає розуміти теоретичні питання.
 
Під час написання науково-дослідницьких робіт активізуються всі перелічені зміни, що сприяє: 
1) збільшенню активності учнів: з пасивних поглиначів інформації вони перетворюються на її здобувачів;
2) розвитку здібностей до аналізу й узагальнення, покращує зв’язок, глибину й широту мислення;
3) полегшенню засвоєння абстрактного матеріалу, надає його у вигляді конкретних образів;
4) розвитку самостійності;
5) розвитку охайності, узгодженості дій.
 
Таким чином, усі характерні психологічні особливості підлітків в умовах їхнього розвитку за правильної роботи вчителя є рушійною силою активізації пізнавальної діяльності учнів.
 
Лінія поведінки вчителя під час розв’язання винахідницьких задач і написання науково-дослідницьких робіт дає більше самостійності учням, а вчителеві — змогу звертатися до підлітків як до своїх помічників.
 
Література
1. Выготский Л. С. Проблема возраста / Л. С. Выготский // Хрестоматия по психологии / Под. ред. Петровского. — Т. 4. — С. 244–269.
2. Гальперин П. Я. Введение в психологию / П. Я. Гальперин.  — М., 1976. — 148 с.
3. Фельдштейн Д. И. Психология современного подростка / Д. И. Фельдштейн. — М., 1987.
 
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 4365
 
Догори