Троянди Шевченкового кохання. 9 клас

А. А. Бутельська, учитель української мови Кузьминської ЗОШ, Хмельницька обл.


Мета:

- зацікавити учнів фрагментами біографії Шевченка, зокрема історіями про кохання поета;

- розвивати усне зв’язне мовлення, логічне мислення, вміння самостійно робити висновки з приводу почутого;

- виховувати благородство і святість почуттів, патріотизм.

 

Обладнання: вірші Т. Шевченка (інтимна лірика), анкети, презентація, публікація.

 
 
Перебіг заходу

 

Учень

Нащо мені женитися?

Нащо мені братись?

Будуть з мене, молодого,

Козаки сміятись.

Оженився, вони скажуть,

Голодний і голий,

Занапастив, нерозумний,

Молодую волю.

 

Тисячі сторінок написано, сотні архівів вивчено, щоб відтворити образи тих, кого кохав Пушкін. На «любовному небосхилі» Гете не залишилося жодного нерозкритого сузір’я — всі знайдено, названо, видруковано. Чим зумовлений цей постійний інтерес до інтимного життя видатних людей? Хіба кохання не випадковість? І хіба не мають рації люди, які кажуть: «Яке кому діло до мого кохання?»

 

Ні, ці люди не мають рації. У тому, кого і як кохає велика людина, та й звичайна теж, розкривається історія цілого покоління, атмосфера часу. Окрім того, у митців це один з ключів до розкриття таємниці їхньої творчості, її тематики, головних сюжетів, до розгадки соціальних, політичних і життєвих ідеалів.

 

Ці міркування особливо правомірні стосовно Тараса Шевченка, який кохав палко і не задля натхнення, а шукаючи в коханні жіночий ідеал, суголосний з народним ідеалом жінки, коханої, дружини, прагнучи виходу із самотності, особистої і суспільної. Кохання Шевченка і його любовна лірика допоможе глибше розкрити нам сутність Поета.

 

Проблемне питання:

— Так хто ж вони — музи, що надихали поета? Хто вони — ті, що дарували йому радість і навіювали смуток, які кохали його і не були помічені ним? Кого кохав він та не мав відповіді на свої почуття?

 

Учитель.Сьогодні кожна людина, кожнісінька дитина знає, хто такий Шевченко. Але їхні погляди різняться: одні говорять, що це відомий футболіст, а інші твердять — що той Великий, єдиний у світі Кобзар.

 

І от коли думки збігаються на другому визначенні, починаєш замислюватися: де нащадки Т. Г. Шевченка? І виявляється — нема.

 

Чому? Адже цією Людиною жінки захоплювалися. Чому він все життя був самотній? Чому не поєднав свою долю з однією з коханих?

Мабуть, питання риторичне...

 

Бесіда

—У якій сім’ї народився письменник?

— Що ви знаєте про його навчання?

— Хто допоміг стати йому вільним?

— Як склалося особисте життя Кобзаря?

 

Слайд 1

Першим сильним почуттям Тараса Шевченка було його дитяче кохання до сусідської дівчини Оксани Коваленко.

 

Тарас-дитина

Ми вкупочці колись росли.

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх …

 

Юна Беатріче його поезій була занапащена москалями і стала покриткою. Ця історія лягла згодом в основу «Капітанші», «Наймички», «Катерини». І ми побачимо, як пізніше цей тип фатально буде подобатись Шевченкові в жінках, змушуючи його шукати в них ту, «справжню» — подругу, дружину, порадницю, якою в дитинстві ввижалася йому Оксана.

 

Слайд 2

Схожою на Оксану (старша, лагідна, опікувалася сиротою) була польська швачка Дуня Гусиківська, теж «чорнобрива». Саме вона стала другим, юнацьким коханням Шевченка.

 

Тарас-юнак. Вона навчила мене, дворового козачка, польської мови, по-сестринськи жаліла мене, перша дала мені гостро відчути різницю між вільним і кріпаком …

 

Слайд 3

Навчаючись в Академії, вже прославленим автором «Кобзаря» і відомим портретистом, переживає Тарас Григорович ще одне почуття, мабуть, перше справжнє кохання. Та, на жаль, не судилося. Кохана Ганна Закревська вже була одруженою і мала дітей.

 

Тарас

Якби зустрілися ми знову

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені?

Ніякого. І не впізнала б,

А може б, потім нагадала

Сказавши: снилося дурній.

 

Саме ця жінка стала першою, кому поет присвятив вірша. І вже потім він став вільнішим у своїх почуттях і їхніх проявах.

 

Слайд 4

Під час перебування в рідному селі 1843 року сподобалася поетові донька отця Григорія Кошиць — Феодосія. Та батько не хотів зятя-кріпака і не дозволив своїй доньці вийти заміж за нього, адже це не її «клас». Перше сватання Шевченка стало фатальним: він одержав «гарбуза» від батька коханої, а вона з часом збожеволіла.

 

Тарас

Не женися на багатій,

Бо вижене з хати.

Не женися на убогій,

Бо не будеш спати.

Оженись на вольній волі,

На козацькій долі,

Яка буде, така й буде,

Чи гола, то й гола.

Та ніхто не докучає

І не розважає —

Чого болить і де болить,

Ніхто не питає.

 

Слайд 5

Згодом Тарас Шевченко приїздить в Яготин. Тут він оселився в родині князя Миколи Рєпніна, де й познайомився з його донькою Варварою. Дівчина одразу ж покохала талановитого юнака на все своє життя. Та любов не була взаємною. Тарас Григорович у Варварі вбачав лише друга. І княжна вирішила, що їй Богом дано стати черницею і ангелом-охоронцем поета.

 

Ангел

У княжім домі панночка бліда

Жар серця в вірші вилива.

Листок долоньки свічку затуляє.

Про що вона? Чого їй так болить?

Далекий хтось, «хто під ружжом гуляє».

Їй, панночці б — та суджений панич,

Зітхання соловейка у альтанці.

У княжім домі, в домі Рєпніних,

Невже нікого вартого в обранці?

Нащо тобі за стіни кам’яні,

По вікнам тюрем лячно заглядати?

До Бога правди криком день при дні

Молилася. При свічці. При сльозі.

При сонці місяця, при серці світла …

 

Слайд 6

Взимку 1853-1854 років у Новопетрівську фортецю, де Шевченко відбував свій другий арешт, приїхав новий комендант Іраклій Усков із дружиною та дітьми. І у Шевченка та дружини коменданта Агати Ускової виник платонічний роман.

 

Тарас. Я полюбив її піднесено, чисто, всім серцем і всією вдячною моєю душею. Я захоплююсь нею. Для щастя достатньо мені її одного ласкавого погляду, милої усмішки, якогось зовсім незначного вияву приязні та уваги.

 

Але повітряний замок, збудований поетом, розвалився. Чарівність, що йому примріялась, незвичайність цієї жінки, щастя від зустрічі з нею — усе зненацька зникло. Одного разу Шевченко побачив Ускову такою, якою вона була насправді: звичайна манірна провінційна панянка з міщанськими інтересами.

 

Слайд 7

Звільнення із заслання знову пробуджує в Тараса Шевченка прагнення мати сім’ю. Він постарів, хворий, змучений цингою, лисий. Вигляд аж ніяк не парубоцький: кожух, чоботи, сорочка. А проте, застрягши дорогою до Петербурга в Нижньому Новгороді на п’ять місяців, поет закохується в молоденьку актрису Катерину Піунову і освідчується їй, незважаючи на двадцять вісім років різниці між ними. Але Катерина була так разюче схожа на Оксану, що він нічого не міг з собою вдіяти. Шевченко любив її так, як своє перше кохання.

 

Тарас

Горнись лишень коло мене

Та витнемо з лиха;

Гарнесенько обіймемось,

Та любо та тихо

Пожартуєм, чмокнемося

Та й поберемося,

Моя крале мальована.

 

Проте батьки Піунової відмовили Шевченку. Не прямо. Але дали зрозуміти, що він «лізе не на своє місце».

 

Слайд 8

Коли поет зрозумів, що він вже старий і молоді дівчата на нього не звертають уваги, він вирішує поїхати на Україну у пошуках щастя. Дорогою заїжджає до Москви, де відвідує сім’ю Максимовичів. Дружина Михайла Олексійовича Марія була зовсім юною особою.

 

Тарас. Какое милое прекрасное создание. Но что в ней очаровательнее всего — это чистый непосредственный тип моей землячки… И где он, старый антикварий, выкопал такое чистое и свежее добро? И грустно, и завидно …

 

Якщо придивитись до портрета Марії Максимович, написаного Шевченком 1859 року, то можна зробити висновок, що раніше він нікого з жінок не писав із таким натхненням. Усе свідчило про те, що Тарас Григорович був закоханий у свою модель і обожнював її. Та руйнувати чужу сім’ю Тарас Григорович не міг.

 

Слайд 9

Під час останньої подорожі в Україну Шевченко уподобав собі молоду кріпачку князя Лопухіна, наймичку Харитину Довгополенко.

 

Тарас

Ні. Треба одружитись

Хоча б на чортовій сестрі!

Бо доведеться одуріть

В самотині. Пшениця, жито

На добрім сіялись лану,

А люди так собі пожнуть

І скажуть: «Десь його убито,

Сердешного, на чужині!..»

О горе, горенько мені!

 

Хоч і мав він знайомства у вищих колах, проте одружитися хотів із простою селянкою, кріпачкою, наймичкою, сиротою. Та дівчина кохала іншого. Серце письменника знову розбите. Надія на сімейне щастя зникає.

 

Слайд 10

Останньою любов’ю Тараса Шевченка стала Ликера Полусмакова, колишня кріпачка, а потім наймичка. Поет посватався до неї. Всі друзі були шоковані і відмовляли Тараса Григоровича. Та він любив її всім серцем і на застереження друзів не зважав.

 

Тарас

Неправда те, що люблять тільки раз

І лиш одну в житті чи там одного.

Не вперше я люблю, й не першу вас,

Та не любив ніколи так нікого.

 

Та коли вже все наближалося до весілля, настала розв’язка: Шевченко застав свою кохану в обіймах іншого. Саме це загострило хворобу Тараса Григоровича.

 

Після останнього розчарування в коханні Тарас Григорович не прожив і півроку. Останні місяці свого життя Шевченко майже не виходив із своєї майстерні.

 

Слайд 11

 

Тарас

Минули літа молодії,

Холодним вітром от надії

Уже повіяло. Зима!

Сиди один в холодній хаті,

Нема з ким тихо розмовляти,

Ані порадитись.

Нема, анікогісінько нема!

 

Учитель

— Кому були присвячені такі твори, як «Катерина», «Наймичка», «Капітанша»?

— Кому з жінок Шевченко не відповідав взаємністю?

— Котра з коханих поета була схожа на Оксану?

 

Дайте відповідь.

Кому присвячено ці поетичні рядки?

1. Якби зустрілися ми знову

Чи ти злякалася б, чи ні?

Якеє тихеє ти слово

Тоді б промовила мені? (Г. Закревській)

 

2. Неправда те, що люблять тільки раз

І лиш одну в житті чи там одного.

Не вперше я люблю й не першу вас,

Та не любив ніколи так нікого. (Л. Полусмаковій)

 

3. Ми вкупочці колись росли,

Маленькими собі любились,

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. (О. Коваленко)

 

4. Якби з ким сісти хліба з’їсти,

Промовить слово, то воно б,

Хоч і як — не будь на сім світі,

А все б таки якось жилось. (К. Піуновій)

 

5. У княжім домі панночка бліда

Жар серця в вірші вилива.

Листок долоньки свічку затуляє.

Про що вона? Чого їй так болить? (В. Рєпніній)

 

Учитель. Десять прекрасних троянд було в житті Шевченка, та, на жаль, усі вони зів’яли, так і не подарувавши поетові великого щастя. Та найбільшою музою всього життя великого Кобзаря була Україна. Саме їй присвятив поет найемоційніші рядки, у яких висловлено біль і радість, тривогу й пророцтво, віру й надію на її вільне майбуття.

Dounload PDF

Відгуки читачів