Малюнок доньки (літературно-музична композиція)

С. Д. Дорогокупля, завідувачка сільською бібліотекою, с. Веселий Гай, Новомиколаївський р-н, Запорізька обл.


Цілі: виховувати почуття обов’язку, дружби, патріотизму, любові до Батьківщини; учити цінувати світ, вистражданий, оплачений найвищою ціною людського життя; обговорити долю чоловіка, який пережив усі тяготи війни, втратив дружину й дитину, але зберіг мужність духу, віру в краще.
 
Обладнання: книжкова виставка «У книжках про війну, про бої ми читаємо», музичний центр, диск із фонограмами пісень «Священная война», «Баллада о солдате», «Эх, дороги», «Сердце матери».
 
ХІД УРОКУ
 
1-й читець
 
І сьогодні весна, як учора,
Як у той 41-й рік...
Я згадав дитину й дружину,
Квіти в розквіті. Постріли, крик...
Наступали колони німецькі
І громами гуло з-за дібров.
Я одяг свою форму воєнну
І петлиці нашив фронтові...
І сказав я дружині:
— Як спитає донька про мене,
Десь волошки рвучи польові...
Як спитає дочка про тата,
Чом так довго його нема, —
Поцілуй її в оченята
(Будь твердою в ту мить сама!)
І скажи їй усе як треба,
Просто й ясно скажи дочці:
— За блакить свого мирного неба,
За степи, за волошки оці
Б’ється тато, за край свій, за тебе
Із гвинтівкою у руці.
Ще скажи їй, що тато повернеться,
Їй скажи це. І вір сама...
Нам до щастя дорога стелеться,
І другої дороги — нема!
Тремтіть, фашисти!
Ми на вас ідем,
Ключі від дому
в кожного в шинелі!
Нікому не дамо своїх домів,
Землі ж дамо вам —
тільки на могили.
 
Щоб їх і світ прокляв, і сніг замів,
Лише собаки щоб над ними вили...
Я зберігаю від своєї хати ключ,
Бо вірю: скоро повернусь додому.
 
2-й читець
 
Ідуть бої, гримлять бої,
Розриви бомб під хатами...
Плетуться гарби по землі,
Куди? Не знають. Біженці!
 
Майнула в небі чорна тінь —
Літак зі знаком свастики...
Тікають люди у полинь.
І бомба впала враз-таки...
О, наші діти і жінки!
 
3-й читець
Після бою ніч прослалась по селу.
Пити хотілось. Спати хотілось. Нили ноги.
Пил на тілі, пил у горлі — світ в пилу.
Все бої, бої, бої
І все дороги...
Не поїли молодиці молоком,
І дівчата не виносили нам квітів,
Їх фашисти постріляли за селом,
Ми не вспіли їх одбити у фашистів.
І стискались наші руки і серця,
І раптом пісню колискову ми почули.
 
Хтось співав у ніч. І звідки пісня ця?
«Спи, мій сину, спи, мій любий, люлі, люлі...»
І побачили ми жінку на містку,
На руках вона дитя своє тримала,
Що заснуло з знаком смерті на виску...
Бідна мати!
А вона його гойдала!..
Не забуть нам пісню матері вночі
І слова її безумні: «Люлі, люлі..!»
І знов бої, гримлять бої,
Розриви бомб під хатами...
Положем голови свої,
Але за вас відплатимо!
 
4-й читець
 
Недавно від дочки одержав я листа.
Мала вона, писати ще не вміє,
Її кореспонденція проста,
Що радує мій зір і серце гріє.
Вона малюнок надіслала свій:
Дощаний домик, деревце при домі
І дві ромашки на горі крутій —
З дитинства ці малюнки нам знайомі!
 
А угорі над синім димарем
Зелене сонце й промені, як вії...
Оце і все. Весь лист. Все коло тем!
Мала вона, писати ще не вміє.
 
Я показав листа товаришам,
Що тільки-но вернулися із бою.
Дивились ми. І тепло стало нам
Од сонця, що дитячою рукою
Засвічене... О, мрій моїх тепло!
Я скрізь ношу цього листа з собою.
Скінчився бій, і день згасав у житі.
Я помирав... А так хотілось жити,
Вернутись знов до рідного порога,
Де жде дружина з дочкою на руках...
Чотири роки — в спеку, по сніжку
Місив солдат солдатську путь важку.
Ховав солдат під шапку волохату
Тривожну думу, риючи окоп,
Про спалену свою, про рідну хату.
Хіба ж забуде хату хлібороб?
 
З мішком солдатським він прийшов додому,
Поранений від ніг до голови…
 
І обімлів над свіжим прахом дорогих могил.
Кружляє спомин — сокіл-легкокрил,
Вони у серці в нього, вони у нього в думці,
Він горя шмат гіркий проніс в солдатській сумці.
Про рідних мріяв, про сім’ю,
Про щастя мирне — чи до нього звикне
Після суворих, довгих літ війни?
І як би важко в серці не було,
Поглянув на малюнок свій
І відчув сил нових прибій…
Dounload PDF

Відгуки читачів