Міжпредметні зв’язки

В. М. Михальчук, Вілійська ЗОШ, Шумський р-н, Тернопільська обл.

Міжпредметні зв’язки — проблема не нова. Маючи історію, вона не тільки не вичерпала свого значення, але стає все більш актуальною у світлі вимог, які суспільство висуває до сучасної школи.


Чому, говорячи про міжпредметні зв’язки в процесі навчання фізики, ми підкреслюємо тимчасову особливість, спираючись на сучасні вимоги? Річ у тім, що вдосконалення всієї системи освіти іде шляхом інтеграції суміжних наук (біофізика, біохімія, астрофізика та ін.), вони лежать в основі розвитку нових видів промисловості та прогресивних технологій. Оскільки ці тенденції увійшли в життя, вони мають знайти відображення і в програмі з фізики, наприклад, через уведення інтегрованих навчальних курсів — як обов’язкових, так і факультативних. Завданням таких курсів має стати формування наукового світогляду учнів на основі сучасних знань про єдність світу, про взаємодію фізичного руху матерії з біологічним, хімічним і соціальним, про взаємозв’язок фізичної науки з філософією, мораллю, мистецтвом, суспільною практикою. У процесі вивчення інтегрованих курсів учні зможуть набути вміння синтезу й узагальнення знань із різних наук, природних явищ і діяльності людини в природі, а також здатність до комплексного застосування знань із фізики, біології, хімії, географії, природознавства. Поєднання систематичних (предметних) та інтегрованих (міжпредметних) навчальних курсів є важливою умовою формування гнучкості розуму учнів, розвитку в них здатності до нестандартного мислення. Встановлення міжпредметних зв’язків активізує процес навчання фізики, розвиває пізнавальний інтерес учнів до фізики, сприяє формуванню в них світогляду й виробленню оцінних умінь (аргументації, доказовості, критики тощо).
 
Міжпредметні зв’язки виконують у навчанні фізики низку функцій:
  • методичну, виражену у формуванні сучасних уявлень учнів про цілісність і розвиток природи, у засвоєнні ними методики системного підходу до пізнання об’єктів живої природи;
  • освітню, яка є складовою формування системності знань учнів про природу, полягає в більш повному й глибокому засвоєнні ними загальних фізичних, спеціальних наукових і прикладних понять під час вивчення кожного розділу фізики;
  • розвивальну, яка відображає роль міжпредметних зв’язків у розвитку системного й творчого мислення учнів, у розвитку їхньої активності — умінь аналізу через синтез, перенесення й узагальнення знань та ін.;
  • виховну, виражену в необхідності встановлення міжпредметних зв’язків під час здійснення екологічного, естетичного, морального виховання в процесі вивчення фізики;
  • конструктивну, яка полягає в удосконаленні організації навчально-виховного процесу (планування навчального матеріалу з урахуванням міжпредметних зв’язків, співпраця вчителів із різних предметів, вивчення навчальних програм та підручників суміжних предметів, взаємовідвідування уроків тощо).
 
Таким чином, міжпредметність забезпечує системний підхід до відбору й структурування змісту навчального предмета й навчального матеріалу уроків, до постановки загальних навчально-виховних задач; орієнтує вчителів на організацію комплексних екскурсій, семінарів, літніх завдань, міжпредметних конференцій; виступає найважливішим фактором інтенсифікації навчання, оскільки дозволяє раціонально використовувати всі внутрішні резерви навчально-виховного процесу: вивільнити резерви навчального часу, усунути дублювання навчального матеріалу, об’ємно, у вигляді схем-моделей структурувати його на основі провідних ідей, понять, комплексних проблем. Інакше кажучи, спираючись на знання та інтереси учнів із різних предметів, за допомогою встановлення міжпредметних зв’язків ми можемо комплексно вирішувати завдання освіти, розвитку та виховання учнів.
 
Уроки з використанням міжпредметних зв’язків можуть бути фрагментарними, коли лише окремі питання змісту розкриваються із залученням знань з інших предметів; вузловими, які реалізують міжпредметні зв’язки протягом усього уроку з метою повного та глибокого вивчення теми; синтезованими або інтегрованими, коли органічно поєднуються знання з кількох навчальних предметів. До таких форм можна віднести зоо-фізико-хімічну конференцію «Фізика і хімія тварин-гідробіонітів», комплексний семінар на тему «Охорона довкілля». Підготовка таких заходів потребує спільних зусиль учителів фізики, біології, хімії, правознавства, трудового навчання. План семінару може містити такі питання: значення повітря і його постійний склад у природі і в житті людини; джерела забруднення довкілля; наслідки забруднення довкілля; попередження та шляхи зниження забруднення; атмосферне повітря під охороною закону, захист атмосфери планети — міжнародна проблема.
 
Новою формою організації навчально-виховного процесу на основі міжпредметних зв’язків є інтегрований навчальний день. Він містить серію (4–5) пов’язаних загальною ідеєю (проблемою) узагальнювальних уроків із кількох предметів, які проводять в одному класі протягом навчального дня. Якщо головною темою обговорення є, наприклад, охорона природи, то кожен її аспект може бути узагальнений на спеціальному уроці з профільного предмета: фізика — природничо-науковий; біологія — оздоровчо-гігієнічний; правознавство, економічна й соціальна географія — ідеологічний, економічний, юридичний; література, предмети естетичного циклу — морально-естетичний; уроки технології — професійно-прикладний.
 
Розклад уроків готують з урахуванням розкриття поданих аспектів загальної міжпредметної проблеми. Інтегрований навчальний день являє собою змістовно-організаційну дидактичну одиницю сучасного навчально-виховного процесу в школі.
 
Результативність навчання фізики на основі встановлення міжпредметних зв’язків підвищується за дотримання таких умов: чіткої організаційно-методичної роботи, координації діяльності вчителів, використання різноманітних видів зв’язків, комплексних форм організації навчання, комплексних наочних посібників та ін. При цьому посилюються інтеграційні процеси в змісті та організації навчання, забезпечуються системність знань про природу, узагальнений характер умінь (пізнавально-оцінювальних та пізнавально-практичних); формуються світоглядні уявлення про Всесвіт (про взаємозв’язок живої й неживої природи, людини й природи, здоров’я людини й соціальних факторів середовища тощо); розширюється світоглядна направленість інтересів учнів у довкіллі. Здійснення міжпредметних зв’язків сприяє професійній орієнтації учнів та зростанню майстерності вчителя.
   
Dounload PDF

Відгуки читачів

Залиште перший відгук.

Залишити відгук

Ваше ім'я
E-mail (не публікується)
Відгук
Введіть 4832
 
Догори