А ви вже оформили передплату на 2019 рік?

Оформити передплату за пільговими цінами

Бажаєте зекономити на передплаті?

Пропонуємо вам стати учасником програми лояльності «120 балів»!

 

Дізнатися більше

Формування професійної компетенції майбутніх керівників сільської школи в умовах магістратури

М. В. Елькін,

м. Мелітополь

Український дослідник В. I. Бондар розглядає компетентність керівника навчального закладу як його готовність до управління процесом навчання у школі з двох позицій [1]. Перша позиція — теоретична готовність, яка визначається як співвідношення ідеальної моделі знань і реального їх вияву Це директивно-методологічні, нормативно-законодавчі, загальнотеоретичні, методичні та організаційно-педагогічні знання. Друга позиція — процесуальна готовність: загальні вміння керівника навчального закладу здійснювати функції управління процесом навчання. Отже, процесуальна готовність є сукупністю результатів теоретично! та практично! підготовки керівників навчальних закладів до управління ними.


ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ МАЙБУТНІХ КЕРІВНИКІВ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ В УМОВАХ МАГІСТРАТУРИ

М. В. Елькін,

м. Мелітополь

Український дослідник В. I. Бондар розглядає компетентність керівника навчального закладу як його готовність до управління процесом навчання у школі з двох позицій [1]. Перша позиція — теоретична готовність, яка визначається як співвідношення ідеальної моделі знань і реального їх вияву Це директивно-методологічні, нормативно-законодавчі, загальнотеоретичні, методичні та організаційно-педагогічні знання. Друга позиція — процесуальна готовність: загальні вміння керівника навчального закладу здійснювати функції управління процесом навчання. Отже, процесуальна готовність є сукупністю результатів теоретично! та практично! підготовки керівників навчальних закладів до управління ними.

Більшість авторів під компетентністю розуміють загальну здатність і готовність особистості до дії, що ґрунтується на знаннях і досвіді, набутих завдяки навчанню та вихованню, зорієнтованих на становлення учня як суб’єкта життя і культури, активну інтеграцію в суспільство, освоєння багатогранної ролевої палітри.

Структура професійної компетентності спеціаліста, відзначає Т. І. Браже, визначається не тільки професійними базовими знаннями, але й ціннісними орієнтаціями, мотивами його діяльності, розумінням себе та навколишнього світу стилем взаємовідносин з людьми, з якими він працює, його загальною культурою, здатністю до розвитку свого творчого потенціалу [2].

Д. В. Чернилевський професійну компетентність розглядає як критерій якості підготовки випускників вищих навчальних закладів. Сутність концептуальних вимог до професійної компетентності зводиться до розширення знань, умінь і навичок, безпосередньо необхідних для підвищення продуктивності праці у сфері життєдіяльності в цілому

Заміна понять про суто ділові, виробничі знання, уміння та навички повною гамою знань, умінь та навичок, у тому числі тих, що необхідні для охорони та поліпшення здоров’я, демографічного розвитку, збереження та розвитку традицій і культури, раціонального використання природних ресурсів, виконання активно! громадської ролі і конкурентоспроможності на ринку праць тощо [4].

Як свідчить аналіз, у світі триває інтенсивна педагогічна рефлексія навколо визначених головних параметрів компетентність Існують різні визначення цього поняття, різні точки зору, які розкривають якісно нові підходи до розуміння компетентності в умовах нових проблем, до яких підійшла українська система освіти (інтеграція, гуманізація, диференціація, індивідуалізація і демократизація вищої професійної школи), у підходах до визначення професійної компетентності все більш уявніше спостерігається перехід від дисциплінарно-орієнтованої системи навчання до проектно-спостережуваної. Ця система характеризується, насамперед, особистісно діяльнісним підходом до навчання. Відповідно до нього, стверджує I. О. Зимня, основою навчального процесу стає засвоєння як знань, так і способів самого засвоєння, розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу того, хто навчається [3]. Цей підхід не допускає знань заради знань, навичок заради навичок та вмінь заради вмінь.

Саме цей підхід, сутність якого в пріоритеті позапредметних знань і умінь над предметними знаннями, ми вважаємо найбільш суттєвим у визначення професійної компетентності спеціаліста. У сучасних умовах найбільш соціально адаптованими виявились люди, що володіють не сумою академічних знань, а сукупністю особистісних якостей.

Мелітопольський державний педагогічний університет у 2005 році відкрив підготовку магістрів за спеціальністю «Управління навчальним закладом». Про необхідність такої професіональної підготовки свідчить конкурс на цю спеціальність 2005 р. — 2,5 на одне місце, 2006 p.— 5, 2007 p.— 5,5, при цьому навчається у магістратурі майже 50 % студентів із сільської місцевості.

Один із фундаторів формування поняття «професійна компетентність» професор Є. М. Павлютенков у своїх працях зазначає, що підготовка керівника школи, зокрема сільської, є однією із центральних проблем сучасної освіти.

Керуючись цією настановою у всіх десяти дисциплінах циклу психолого-педагогічних, спеціальних та науково-практичних, виділені особливості роботи та керівництва загальноосвітньою сільською школою.

Зокрема, у курсі «Стратегічний менеджмент в освіті» читається лекція «Соціально-педагогічні аспекти управління сільською школою в умовах реформування освіти України». Розглядаючи це питання, лектор зосереджує увагу слухачів на розгляді соціально-економічної реформи в сільському господарстві, яка набула незворотного характеру, та зумовила не лише відсутність ресурсної підтримки функціонування сільських закладів освіти з боку реформованих сільськогосподарських підприємств, наголошує на зниженні мотивації до здобуття освіти в учнів та їхніх батьків, невпевненості у майбутньому, обмаль матеріальних стимулів до результативно! праці у педагогічних працівників, що змушує їх шукати інші джерела доходів, а не підвищувати кваліфікацію. I хоча освіту проголошено пріоритетом розвитку держави, а турбота про вчителя є вимогою низки державних програм, постанов Уряду про розвиток сільської школи, справжній стан справ свідчить про те, що ситуація залишається складною. Сьогодні помітна тенденція до «старіння» педагогічних кадрів, найбільш кваліфіковані педагогічні кадри середнього віку втрачені передусім через низьку заробітну плату На цій проблемі робиться наголос у курсі кадрового менеджменту.

Другою помітною тенденцією є все більша фемінізація загальноосвітньої школи. В курсі гендерної педагогіки лектор зауважує, що юнаки — випускники вищих педагогічних навчальних закладів усе менше йдуть працювати в школу, а ті чоловіки, що працюють, зазвичай є фахівцями з великим педагогічним стажем.

Аналогічною є ситуація і серед керівників закладів освіти.

За оцінками керівників школи (директорів та їх заступників), помітним для сучасної сільської школи є:

    явно недостатнє фінансово-економічне забезпечення;

     застаріла матеріально-технічна база;

     низька заробітна плата педагогічного персоналу та хронічна невиплата соціальних пільг;

     брак та старіння педагогічних кадрів;

     низька наповнюваність класів;

    дефіцит методичної літератури;

     постійні проблеми з підвищенням учнів та їхнім харчуванням;

     велике навантаження на педагогічних працівників;

     неконкурентоздатність сільських абітурієнтів.

Сучасні інформаційні технології навчання для сільських школярів наразі практично недоступні на відміну від місцевих. Проблема впровадження інформаційних технологій навчання актуальна загалом для всієї системи освіти, але для сільської школи питання надто гостре ще й через відсутність фахівців. Тому багато сільських шкіл перебувають у певній інформаційній залежності.

У курсах «Сучасні теорії управлінської діяльності», «Інноваційний менеджмент в освіті», «Системний аналіз структури і змісту управління установами та закладами освіти», «Контрольно-оцінююча діяльність в закладах освіти» актуальними є розгляд проблеми малокомплектної сільської школи, тенденції до зменшення кількості учнів у сільських ЗНЗ, що породжує низьку суттєвих організаційно-педагогічних особливостей навчального процесу, притаманних лише сільській школі. Для сільської школи стає актуальною проблема організації навчально-виховного процесу позакласно-урочною системою і викладачі магістратури постійно нею опікуються, адже проблеми розвитку сільської школи та управління нею глибинні, багатопланові і багато в чому визначають хід розвитку всього суспільства. Засвоюючи названі та інші курси, студенти магістратури доходять висновку що питання розвитку освіти в сільській місцевості не може вирішуватись лише з огляду на економічну або педагогічну потребу в конкретному випадку Очевидно, що у кожному сільському районі потрібно знаходити баланс між економічною і педагогічною доцільністю реформування районної освітньої системи. Головною метою має бути підвищення якості освіти, її ролі і значущості в соціальному, культурному житті села, а різноманітність умов, особливостей потребує розв’язання цієї проблеми на рівні району, де можна забезпечити широкий спектр якісніших освітніх послуг. Розвиток зв’язків шкіл одна з одною, із закладами позашкільної освіти, культури, спортивними школами закладами професійної освіти — постійно стоять у планах на семінарах з організаційно-регулятивного управління в освіті. Сподіваємось, що це дасть змогу вибудувати таку систему освіти, яка відповідатиме інтересам дітей та їхніх батьків, усього суспільства, а модернізація управління освітою сільського району допоможе розв’язати і значну частину невідкладних проблем сільської школи.

Література

1.    Бондар С. Компетентність особистості — інтегрований компонент навчальних досягнень учнів // Біологія і хімія в школі.— 2003.— № 2.— С. 8–9.

2.    Браже Т. Г. Потребности личности — в центре системы повышения квалификации педагогических кадров: Межвуз. сб. науч. трудов / Отв. ред. Ю. Н. Кулюткин.— Самара: СамГПИ, 1993.— С. 36–46.

3.    Зимняя И. Педагогическая психология: Учебник для вузов.— М.: Логос, 2001.— 384 с.

4.     Чернилевский Д. В. Дидактические технологи в высшей школе: Учеб. пособие для вузов.— М.: ЮНИТИ-ДАНА,

2002.— 437 с.

Відгуки читачів